Постанова

від 18.07.2019 по справі 420/976/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/976/19 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дії щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою протиправними та зобов`язання прийняти відповідне рішення шляхом видання наказу про надання дозволу на розроблення цього проекту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ( надалі - відповідач), в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) протиправними, та прийняти відповідне рішення шляхом видання наказу про надання дозволу на розроблення цього проекту.

В обґрунтування позову зазначив, що підставою для відмови у наданні дозволу на відведення земельної ділянки стала частина третя статті 136 ЗК України. Зауважив, що приписи статті 136 ЗК України починають діяти лише після того, як відповідну земельну ділянку було включено до складу земель, які виставляються для продажу на аукціоні, а до того часу діють положення статті 118 ЗК України. При цьому у наданій відповіді жодних підстав для відмови у наданні дозволу, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідачем наведено не було. Зазначив також, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та /або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, може бути включена земельна ділянка лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформована земельна ділянка, оскільки об`єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, яка є об`єктом цивільного права. Крім того, вказав, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а не листом, виходячи з чого, уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, що свідчить про протиправність таких дій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року - в задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що реалізуючи державну політику у сфері земельних відносин, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та цілком правомірно наказом від 12.09.2018 року №219 включило спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлятися на земельні торги окремими лотами.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд встановив, що позивач 02 жовтня 2018 року звернувся до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) ( а.с. 12).

До клопотання додавалися графічні матеріали, на яких зазначалося бажане місце розташування земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га.

12 вересня 2018 року відповідач прийняв наказ №219 Про доповнення переліку земельних ділянок , яким доповнено перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно з Додатком №1, затвердженого наказом Головного управління Дерземагенства в Одеській області Про затвердження переліку земельних ділянок №77 від 18 вересня 2014 року, земельними ділянками, визначеними Додатком №1 цього наказу (67).

Відповідно до Додатку № 1 до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №219 від 12.09.2018 року до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, крім іншого, включено лот №1862, який має наступні характеристики: місце розташування - Одеська область, Дивізійська сільська рада, Татарбунарський район (за межами населених пунктів ) , кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1 , цільове призначення (функціональне використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовна площа земельної ділянки - 200,00 га, (а.с.68).

29 жовтня 2018 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надало позивачу відповідь про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену в листі № 3-13494/0-7705/0/37-18 (а.с.16).

Відмова мотивована тим, що відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08 жовтня 2014 року №37732/0/1-14, Держземагенству доручено забезпечити надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім тих, що знаходяться у користуванні) для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства на конкурсній основі за результатами відкритих публічних земельних аукціонів, також згідно з наказом Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328 Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14 жовтня 2014 року Головним управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18 вересня 2014 року №77, із змінами від 12 вересня 2018 року №219, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, до якого включена земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області рішення з цього питання, земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано клопотання, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.09.2018 року №219 була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, вказане в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу Україн є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою 134 ЗК України визначено випадки, коли земельні ділянки державної або комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Частиною першою статті 136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Відповідно до частини другої вказаної статті встановлено, що добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

У відповідності до частини третьої статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Відповідно до частини третьої статті 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Одеській області як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Так, спірна земельна ділянка належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, що сторонами не заперечується, тому розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, включення її в Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах віднесено до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Одеській області.

Як встановлено судом, 12 вересня 2018 року відповідач прийняв наказ №219 Про доповнення переліку земельних ділянок , яким доповнено перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно з Додатком №1, затвердженого наказом Головного управління Дерземагенства в Одеській області Про затвердження переліку земельних ділянок №77 від 18 вересня 2014 року, земельними ділянками, визначеними Додатком №1 цього наказу .

Так, відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08 жовтня 2014 року №37732/0/1-14 Держземагенству доручено забезпечити надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім тих, що знаходяться у користуванні) для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства на конкурсній основі за результатами відкритих публічних земельних аукціонів.

Відповідно до пункту 13 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України: Для погодження вирішення питань, що належать до компетенції Держземагентства України, обговорення найважливіших напрямків його діяльності у Держземагентстві створюється колегія. Рішення колегії вводяться в дію наказами Держземагентства України .

Відповідно до протоколу № 2 від 14 жовтня 2014 року колегія Держземагентства України на відкритому засіданні вирішила затвердити та оприлюднити на офіційному сайті Держземагентства України перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги. Термін виконання до 01 листопада 2014 року (пункт 2.2). Відповідно до пункту 2.3 вказаного протоколу за результатами аналізу поточних робіт із землеустрою та звернень фізичних і юридичних осіб вирішено на регулярній основі виявляти земельні ділянки, що користуються попитом та права на які можуть бути продані на земельних торгах, включати такі земельні ділянки до вищезазначених переліків шляхом видання наказів про внесення змін і доповнень до них та оприлюднювати оновлені переліки на офіційному сайті Держземагентва України.

15 жовтня 2014 року Держземагентством України видано наказ №328 про введення в дію рішень колегії Держземагентства. В пункті 2 наказу зазначено: …вжити відповідних заходів для реалізації рішень колегії та інформувати про їх виконання у визначені терміни .

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до чинного наказу № 328 від 15 жовтня 2014 року, головні управління Держземагентства в областях зобов`язані на постійній основі виявляти та оновлювати переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

Відповідно до розпорядження КМУ від 31 березня 2015 року № 294-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено функції і повноваження Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється.

Отже, саме Головне управління Держгеокадастру у Одеській області наділено повноваженнями щодо виявлення та оновлення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

При цьому прийняттю вказаного рішення передувала визначена законом процедура, зокрема, наказом Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328 введено в дію рішення колегії Держземагенства України від 14 жовтня 2014 року №2/2 "Про продаж прав на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на конкурентних засадах .

Таким чином, відповідач, реалізовуючи свої повноваження організатора земельних торгів, з дотриманням визначених Земельним кодексом України вимог, мав право прийняти відповідний наказ про доповнення переліку земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

В той же час, абзацом 2 частини 1 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Частиною четвертою статті 136 ЗК України визначено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Пунктом четвертим частини четвертої статті 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

З огляду на наведене, посилання заявника апеляційної скарги на те, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснюється до включення останньої до переліку, визнаються колегією суддів обґрунтованими, оскільки диспозиція абзацу 2 частини 1 статті 136 Земельного кодексу України передбачає включення до переліку саме лотів, що свідчить про завершення станом на час формування переліку процедури підготовки лотів до торгів.

В наказі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області від 12 вересня 2018 року №219 "Про доповнення переліку земельних ділянок", а саме, у додатку до нього, у графі Кадастровий номер земельної ділянки міститься номер НОМЕР_1 із позначкою *кадастровий квартал земельної ділянки ( а.с. 54).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" , державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно з пунктом 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 , кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Отже, враховуючи те, що до переліку може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 ЗК України, а відповідно до додатку до наказу від 12 вересня 2018 року № 219 вбачається, що до наведеного переліку включено лише кадастровий квартал земельної ділянки, а не окрему земельну ділянку, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ в межах наданої йому компетенції, припустився порушення процедури включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, в частині зазначення кадастрового номеру останньої, а відтак помилковим є висновок суду першої інстанції щодо законності включення лоту №1862, який має наступні характеристики: місце розташування - Одеська область, Дивізійська сільська рада , Татарбунарський район (за межами населених пунктів ) , кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1 , цільове призначення (функціональне використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовна площа земельної ділянки - 200,00 га, до вказаного переліку.

Щодо відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), колегія суддів зазначає таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України ) та Законом України Про землеустрій .

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому приписи статті 136 Земельного кодексу України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументами апелянта стосовно того, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист від 29 жовтня 2018 року № 3 -13494/0-7705/0/37-18, в якому Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області надано позивачу інформацію стосовно того, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України , Законом України Про землеустрій , без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України , що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

Стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення шляхом видання наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів зазначає таке.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи не містяться докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду про те, що посилання на наказ відповідача № 77 від 18 вересня 2014 року, із змінами від 12 вересня 2018 року № 219, яким затверджено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого включено земельну ділянку, яка вказана у клопотанні позивача, не є підставою, що передбачена нормами національного законодавства для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 жовтня 2018 року.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 10.01.2019р. по справі № 820/4555/17, від 19.02.2019 р. по справі № 815/905/17, від 14.08.2018 р. по справі № 815/1666/17.

Посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. по справі № 806/3708/15, від 03.04.2018 р. № 815/3059/17 є недоречним, оскільки обставини справи у наведених, та у цій, що переглядається апеляційним судом, не є аналогічними.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дії щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою протиправними та зобов`язання прийняти відповідне рішення шляхом видання наказу про надання дозволу на розроблення цього проекту - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 жовтня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

В решті позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Дата складення повного судового рішення 18.07.2019р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.