Рішення

від 10.07.2019 по справі 488/6260/14-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/6260/14-ц

Провадження № 2/488/33/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Тузові Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ПАТ УкрСиббанк , яке в подальшому змінило свою назву на АТ УкрСиббанк , звернувся до суду із позовом до відповідачів - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав наступне.

28.05.2008 р. між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого був ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11351973000, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 80 000 доларів США зі строком повернення до 28.05.2015 року, та зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 14,50 % річних.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитом, 28.05.2008 р. між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого остання взяла на себе солідарне зобов`язання відповідати за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань, виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 04.11.2014 р. становить 24 230,63 доларів США, що еквівалентно 313 882,45 грн., та складається із:

-19 969,86 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.11.2014 р. становить 258 688,63 грн. - заборгованість за простроченим кредитом;

-3 123,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.11.2014 р. становить 40 457,66 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

-938,66 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.11.2014 р. становить 12 159,36 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

-198,92 долари США, що за курсом НБУ станом на 04.11.2014 р. становить 2 576,80 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене та неможливість в позасудовому порядку захистити свої права та інтереси, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку вищевказану заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з вищевикладених підстав, а в подальшому подав заяву про слухання справи у його відсутність та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, їх представники у судовому засіданні заперечували проти позову через його безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення учасників справи, та дослідивши зібрані по справи письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1,3 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК ).

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди

з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК ).

Із матеріалів справи вбачається, що 28.05.2008 р. між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого в подальшому став ПАТ УкрСиббанк , та відповідачкою по даній справі - ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11351873000, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 80 000 доларів США, зі строком повернення до 28.05.2015 року, та зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 14,50 % річних (п.п. 1.1., 1.2.2., 1.3.1.).

Повернення кредиту за договором та сплата відсотків мали відбуватися шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1 525 доларів США в день сплати ануїтетних платежів, розмір яких може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно п.п. 1.3.1, 10.2 цього договору (п. 1.2.2 кредитного договору).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Право банку здійснювати операції в іноземній валюті врегульовано, зокрема, Законом України Про банки і банківську діяльність , Законом України Про Національний банк України , Декретом КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю тощо.

Судом встановлено, що 28.10.1991 р. Національним банком України було видано АКІБ УкрСиббанку ліцензію № 75 на право здійснення операцій, перелічених у Додатку, зокрема, операцій з валютними цінностями.

Частина перша статті 3 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю визначає правовий статус валюти України як єдиного законного засобу платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов`язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Дане положення слід інтерпретувати таким чином, що валютним законодавством можуть бути встановлені особливі правила використання іноземної валюти як засобу платежу на території України.

Саме такі правила визначені статтею 5 Декрету, відповідно до якої валютні операції можуть здійснюватися виключно на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії НБУ. Згідно з пунктом 2 статті 1 Декрету, юридичний зміст поняття «валютні операції» має широкий контекст і включає будь-які операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності (у тому числі, на іноземну валюту), за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Виходячи з даного визначення, очевидно, що надання кредитів в іноземній валюті кваліфікується валютною операцією, яка може здійснюватися виключно на підставі відповідної ліцензії НБУ.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Диспозиція норми частини другої статті 5 Декрету передбачає, що індивідуальної ліцензії потребують валютні операції, визначені частиною четвертою цієї статті, в той час як генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії. Тобто, валютна операція здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії або генеральної ліцензії у разі, якщо вона не підпадає під режим індивідуального ліцензування.

При цьому індивідуальна ліцензія видається НБУ на разову валютну операцію, в той час як генеральна ліцензія дозволяє здійснювати окремі валютні операції, що не підпадають під режим індивідуального ліцензування, на регулярній основі протягом строку дії ліцензії. Пунктом «в» частини четвертої статті 5 Декрету встановлена вимога стосовно необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Відповідно до частини шостої статті 5 Декрету, порядок видачі ліцензій на здійснення валютних операцій визначається НБУ. Однак станом на сьогоднішній день не існує будь-яких нормативно-правових актів НБУ, які б встановили терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Дана обставина, з огляду на відсилочний характер норми пункту «в» частини четвертої статті 5 Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов`язані із наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам України.

Отже, з огляду на відсутність істотних нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування до операцій з надання кредитів в іноземній валюті у відносинах між резидентами України, як це передбачено пунктом «в» частини четвертої статті 5 Декрету, єдиною правовою підставою для здійснення банками та іншими фінансовими установами кредитування в іноземній валюті, згідно з частиною другою статті 5 Декрету, є генеральна ліцензія НБУ, отримана ними в установленому порядку.

Аналогічні положення містять ст. 47 та ст. 49 Закону України Про банки та банківську діяльність , які визначають, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, у тому числі, операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Згідно статті 524 ЦК України , зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.ч.1,3 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України , якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України № 6-79цс від 02.07.2014 р., відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня, як національна валюта, є єдиним платіжним засобом на території України. Разом з тим, ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Отже, визначення в договорі еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті відповідає вимогам ст. 533 ЦК України . При цьому сплата за таким зобов`язанням має здійснюватися в гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати.

Відповідно до ст.ст. 12 , 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом також встановлено, що спірний кредитний договір був підписаний сторонами договору, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; банк повідомив позичальнику усю необхідні інформацію щодо укладеного договору, зокрема, щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, порядок сплати кредиту в іноземній валюті. Факт надання такої інформації підтверджується підписом позичальника в оспорюваному договорі, крім цього, судом встановлено, що з моменту отримання кредитних коштів позичальник ОСОБА_1 частково виконувала умови кредитного договору, користувалася кредитними коштами, здійснювала платежі за кредитом та нарахованими відсотками.

Згідно ст.ст. 526, 527, 536 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судовим розглядом встановлено, що у порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору позичальник - ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, і станом на 04.11.2014 р. заборгованість за кредитом становить 24 230,63 доларів США, що еквівалентно 313 882,45 грн., та складається із:

-19 969,86 доларів США, що за курсом НБУ становить 258 688,63 грн. - заборгованість за простроченим кредитом;

-3 123,19 доларів США, що за курсом НБУ становить 40 457,66 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

-938,66 доларів США, що за курсом НБУ становить 12 159,36 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

-198,92 долари США, що за курсом НБУ становить 2 576,80 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Із матеріалів справи вбачається, що в забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 28.05.2008 р. між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого остання взяла на себе солідарне зобов`язання відповідати за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

В силу приписів ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачам були направлені вимоги про погашення кредитної заборгованості (а.с. 31-34), однак відповідачі цю заборгованість не сплатили. Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що вона не підписувала вищевказаний договір поруки та не брала на себе відповідних зобов`язань, спростовуються висновком судово-почеркознавчої експертизи № 18-926/1123/1124 від 04.12.2018 р, яка проведена експертом ОНДІСЕ ОСОБА_3 , згідно якого підпис у договорі поруки від 28.05.2008 р., який укладений між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 , був виконаний особисто ОСОБА_2 , а не іншою особою.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідачів у солідарному порядку кредитної заборгованості у розмірах, вказаних позивачем у позові, та підтверджується наявними у справі розрахунками.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів належить стягнути судовий збір, сплачений позивачем при подачі первісного позову. Судові витрати, понесені відповідачами, суд не відшкодовує через відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Акціонерного Товариства УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором № 11351873000 від 28.05.2008 р., станом на 04.11.2014 р. на загальну суму - 24 230,63 доларів США, що еквівалентно 313 882,45 грн., та складається із:

-19 969,86 доларів США, що за курсом НБУ становить 258 688,63 грн. - заборгованість за простроченим кредитом;

-3 123,19 доларів США, що за курсом НБУ становить 40 457,66 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

-938,66 доларів США, що за курсом НБУ становить 12 159,36 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

-198,92 долари США, що за курсом НБУ становить 2 576,80 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнути на користь Акціонерного Товариства УкрСиббанк з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі - по 1 569,41 грн. із кожного.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач- Акціонерне Товариство УкрСиббанк , 61050 м. Харків, проспект Московський 60, код ЄДРПОУ 09807750.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Л.І. Селіщева