Постанова

від 18.07.2019 по справі 560/495/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/495/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

18 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (ухвалена в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт" до Хмельницького управління Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування акта,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2019 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького управління Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування акта.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року закрито провадження у справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

08 липня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.

16 липня 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження, про що 16.07.2019 року було прийнято протокольну ухвалу.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, неоспорені факти про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хмельницького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якій просить суд визнати протиправним та скасувати акт №28/25 опису майна від 05.02.2019, складеним податковим керуючим Стародуб Іриною Віталіївною, затверджений начальником Хмельницького управління Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області Жук Ларисою Григорівною, щодо опису майна у податкову заставу платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт".

Закриваючи апеляційне провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оскаржується акт опису - як рішення суб`єкта владних повноважень, а також дії щодо його складання та затвердження, що є складовою процедури формування певного документу.

При цьому, суд прийшов до висновку, що позивачем не оскаржується власне податкова вимога, рішення контролюючого органу щодо проведення опису майна та не оскаржуються дії щодо власне опису майна, при цьому зазначив, що акт опису майна лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. У зв`язку з чим, акт опису не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У свою чергу, пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п/п. 14.1.155. Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.1. ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ПК України).

У свою чергу, відповідно до положень п. 89.1. ПК України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

Згідно з п. 89.2. ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п. 89.3. ПК України).

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 89.8. ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

У свою чергу, відповідно до п. 91.3. ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Умови припинення податкової застави визначені ст. 93 ПК України.

Так, відповідно до п. 93.1. ПК України:

- майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

- визнання податкового боргу безнадійним;

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

- отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Згідно з п. 93.2. ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З аналізу вищенаведених обставин слідує, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в даному випадку оскаржує акт опису - як рішення суб`єкта владних повноважень, що є складовою процедури формування певного документу.

При цьому, судова колегія зауважує, що позивачем не оскаржується власне податкова вимога, рішення контролюючого органу щодо проведення опису майна та не оскаржуються дії щодо власне опису майна.

Крім того, колегія суддів зауважує, що доводи позивача викладені в позовній заяви зводяться виключно до незгоди з актом опису, однак, суд зауважує, що акт опису майна не є рішенням суб`єкту владних повноважень в розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, у контексті наведених приписів КАС України до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

А відтак, неодмінною ознакою рішення, дії або бездіяльності, оскарження яких підпадає під юрисдикцію адміністративних судів відповідно до ст. 19 КАС України є їхня юридична значимість та вчинення безпосереднього впливу на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції, що складання певного документу, а в даному випадку - акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

Таким чином, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що акт опису не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт" залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.