Ухвала

від 15.07.2019 по справі 279/2795/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 липня 2019 року

м. Київ

справа № 279/2795/16-ц

провадження № 61-12351ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради", Комунального некомерційного закладу "Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання внести до трудової книжки запис про недійсність запису про звільнення, зобов`язання внести до трудової книжки запис про роботу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви просила зобов`язати відповідача Комунальний заклад "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" внести до трудової книжки запис про недійсність запису про звільнення № 13 від 29 квітня 2016 року; зобов`язати відповідача внести до трудової книжки запис про роботу на посаді фельдшера; поновити (допустити до роботи) на посаді фельдшера Комунального закладу "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2016 року по день поновлення на роботі та стягнути на відшкодування моральної шкоди 20 000, 00 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано незаконним і скасовано наказ Коростенської центральної районної лікарні № 15-ОС від 29 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади фельдшера Коростенської центральної районної лікарні за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв`язку з реорганізацією юридичної особи Коростенської центральної районної лікарні); поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера Комунального закладу "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради"; стягнуто з Комунального закладу "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2016 року до 29 січня 2019 року в розмірі - 82526, 36 грн без врахування сплати податків та обов`язкових платежів та стягнуто 5000 грн моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу Комунального закладу "Коростенська районна центральна лікарня Коростенської районної ради" було задоволено частково, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року було змінено та зменшено розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 82526, 36 грн до 73872, 38 грн.

У червні 2019 року, засобами поштового зв`язку, Комунальним некомерційним підприємством Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради до Верховного Суду була подана касаційна скарга на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 травня 2019 року в якій представник заявника просить змінити рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Частиною четвертою статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є скасування наказів, зобов`язання внести записи до трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку в розмірі 82 526, 36 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року № 61-23674св18.

Отже, ціна позову у даній справі становить 102 526, 36 (82526, 36+20 000) грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*100=192 100).

Судами попередніх інстанцій вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа Зубак проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Встановлені судами фактичні обставини справи та правовідносини; доводи касаційної скарги; ціна позову та застосування норм матеріального та процесуального права дають підстави для висновку, що зазначена справа не представляє значної складності.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради", Комунального некомерційного закладу "Коростенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Коростенської районної ради" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання внести до трудової книжки запис про недійсність запису про звільнення, зобов`язання внести до трудової книжки запис про роботу та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко