Постанова

від 15.07.2019 по справі 409/2081/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 409/2081/17

Провадження № 22-ц/810/348/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Дронської І.О., Луганської В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 березня 2019 року, ухвалене у складі судді Третяка О.Г. в смт. Білокуракине Луганської області,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого вказав, що він разом із батьками мав у власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

03 грудня 2011 року батько позивача ОСОБА_4 одружився з відповідачем по справі ОСОБА_2 та за час шлюбу вони придбали автомобіль GREAT WALL, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 6,5592 га, земельної ділянки площею 1,8009 га, 2/3 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 2/3 частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, 1/2 частину автомобіля GREAT WALL, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на частину вказаного спадкового майна, а саме:1/3 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 1/3 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, 1/2 частину земельної ділянки площею 1,8009 га, 1/2 частину земельної ділянки площею 6,5592 га, 3/4 частину автомобіля GREAT WALL, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів позивач не може оформити належну йому частину спадщини.

ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,5592 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8009 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/3 частину з 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/3 частини земельної ділянки для обслуговування будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 ; 1/4 частину автомобілю GREAT WALL HAVAL H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задоволено в повному обсязі. Суд визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на частину спадкового майна, яке залишилося після смерті його батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 1/2 частину земельної ділянки, площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/3 частину з 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/3 частини земельної ділянки, площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 , для обслуговування будинку АДРЕСА_1 ; 1/4 частину автомобілю GREAT WALL HAVAL H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позивач є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті свого батька, однак, через незалежні від нього обставини не зміг належним чином оформити свої спадкові права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 березня 2019 рокута ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_2 вказує на те, що вона немає ніякого відношення до належного позивачу в порядку спадкування майна, ніколи не претендувала на нього та не перешкоджала позивачу в оформленні на нього прав, та майно, яке є предметом спору у даній справі, є безхазяйним нерухомим майном, тому вона не може бути належним відповідачем в цій справі і вважає, що відповідачем за таким спором має бути орган місцевого самоврядування.

Також, відповідач посилається на те, що суд незаконно стягнув з неї судовий збір, оскільки вона є інвалідом другої группи і звільнена від сплати судового збору.

(2) Позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 отримали копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу 27 квітня 2019 року та 26 квітня 2019 року відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_2 отримала 26 квітня 2019 року, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 153).

Позивач в судові засідання, які призначалися неодноразово, не з`являвся, про час і місце повідомлявся належним чином і в установленому законом порядку у відповідності до ч. ч. 3,5 ст. 130 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 20 травня 2019 року, 30 травня 2019 року апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, пояснивши, що не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на 1/3 частину з 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_2 ; 2/3 частини земельної ділянки, площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 , для обслуговування будинку.

Разом з тим, відповідач вважає, що за позивачем підлягає визнанню в порядку спадкування за законом 1/4 частина земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки вказана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, тому до складу спадкового майна входить лише 1/2 частина земельної ділянки. Щодо автомобілю GREAT WALL HAVAL H3, 2013 року випуску, то відповідач зазначив, що погашає кредит за автомобіль, тому за позивачем не може визнаватися право власності на автомобіль.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скраги підтримав.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, поясненн учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом .

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені обставини про те, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини, а ОСОБА_4 є власником 2/3 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

03 грудня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .

Рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 вартістю 32311,33 грн.; на 1/3 частину земельної ділянки, площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 , для обслуговування будинку АДРЕСА_1 вартістю 11261,62 грн.; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області вартісю 4449,48 грн.; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області вартістю 67491,70 грн.; на 3/4 частини автомобілю Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 124200 грн.

Постановою державного нотаріуса позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Суд першої інстанції виходячи з того, що позивач є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті свого батька, однак, через незалежні від нього обставини не зміг належним чином оформити свої спадкові права, тому вважав, що вимоги позивача підлягають задоовленню.

Щодо вимог про визнання права власності на частину будинку, частину земельної ділянки, площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 , частину земельної ділянки, площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , частину автомобіля, то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині вимог відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо спадкування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті свого батька шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом в установлений законодавством строк.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року у справі № 409/1959/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділу спільного майна подружжя, визнання права власності в порядку спадкування встановлено, що до складу спадкового майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_4 та підлягає розподілу між сторонами по справі належить: 1/2 частина автомобілю Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 , 2/3 частини земельної ділянки, площею 1159 кв.м. для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 6,5592 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, кадастровий номер НОМЕР_2 . Земельні ділянки належали ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Із тексту зазначеного вище рішення суду вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приймали участь у розгляді справи № № 409/1959/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділу спільного майна подружжя, визнання права власності в порядку спадкування, а тому під час розгляду цієї справи ними не можуть оспорюватися обставини, які були встановлені рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року визано за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 ; на 1/3 частину земельної ділянки, площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 , для обслуговування будинку АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 6,5592 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; на 3/4 частини автомобілю Great Wall Haval H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року рішення Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року в частині вимог про визнання права власності на частину будинку, частину земельної ділянки, площею 1159 кв.м. для обслуговування будинку, частину земельної діляки площею 6,5592 га та частину автомобіля залишені без змін.

Таким чином, зазначене рішення Білокуракинського районного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим у відповідності до ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Належними відповідачами у спорах про визнання права власності на майно в порядку спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами по таким спорам є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як зазначалось вище, рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 , прийняли спадщину, подавши до нотаріальної контори у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.

Отже, обставини про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 , не підлягають доказуванню відповідно до ст. 82 ЦПК України та не оспорювалися сторонами під час розгляду справи.

Постановою державного нотаріуса Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори про відмову здійснення нотаріальної дії від 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у здійснення нотаріальної дії по заяві ОСОБА_1 від 13.04.2017 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батьку ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в зазначеній вище частині.

З урахуванням зазначених обставин не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не може бути належним відповідачем у цій справі, а відповідачем за таким спором має бути орган місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скраги про те, що майно, яке є предметом спору у даній справі, є безхазяйним нерухомим майном, також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як зазначалось вище, сторони по справі прийняли спадщину після померлого ОСОБА_4 , подавши до нотаріальної контори в встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.

Отже, майно, яке є предметом спору у даній справі не є безхазяйною річчю у розумінні ст. 1268 ЦК України.

Також помилковим є посилання відповідача на ст. 1277 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Із системного налізу зазначеної норми права вбачається, що спадщина визнається відумерлою за умови відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які прийняли спадщину, подавши до нотаріальної контори у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини. Дані обставини встановлені рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року у справі № 409/1959/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділу спільного майна подружжя, визнання права власності в порядку спадкування, та не підлягають доказуванню відповідно до ст. 82 ЦПК України.

Отже, з урахуванням того, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є сторони по справі, які прийняли спадшину в установленому законом порядку, тому спірне майно не є відумерлою спадщиною.

Щодо вимог про визання права власності на частину земельної ділянки площею 1,8009 га.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,8009 га,кадастровий номер НОМЕР_3 , суд першої інстанції виходив з того, що до складу спадкового майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_4 та підлягає розподілу між спадкоємцями входить земельна ділянка площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3 .

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року залишено без змін, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за права власності на 3/4 частини земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області скасовано, та в цій частині справу № 409/1959/15-ц передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові зазначено, що суди не врахували вимог закону стосовно правового режиму приватизованої земельної ділянки, який змінювався та не встановили, коли саме ОСОБА_4 набуто права власності на земельну ділянку, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що скасування рішення суду першої інстанції від 04 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду від 02 червня 2016 року в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/4 частини земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 у справі № 409/1959/15-цне є підставою для зупинення провадження у цій справі, оскільки докази, які містяться в матеріалах справи дозволяють встановити та оцінити обставини часу набуття ОСОБА_4 права власності на вказану вище земельну ділянку.

Звертаючись до суду із позовом у справі, яка розглядається, в частині вимог про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування, ОСОБА_1 посилався на те, що його батькові ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,кадастровий номер НОМЕР_3 , тому після смерті батька до складу спадкового майна входить вказана земельна ділянка.

Проте, Законом України Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Отже, з урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12 та від 12 листопада 2018 року у справі № 753/6139/14-ц

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 на підставі розпорядження Білокуракинської районної державної адміністрації від 12 березня 2012 року № 81 є власником земельної ділянки площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, (за межамии населеного пункту) кадастровий номер НОМЕР_3 .

Державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_4 Білокуракінською районною державною адміністрацією 28 березня 2012 року, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 28 березня 2012 року і у встановленому законом порядку не визнавався недійсним, тобто є чинним.

Як встановлено судом першої інстанції, 03 грудня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Враховуючи, що 28 березня 2012 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, кадастровий номер НОМЕР_3 , спірна земельна ділянка набута внаслідок безоплатної передачіі в період часу коли земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя та в цей час ОСОБА_4 перебував у шлюбі, тому спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Оскільки частки у спільному сумісному майні подружжя є рівними, виходячи з вимог законодавства, що діяло на момент виникнення відповідних правовідносин, на момент відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 , то останньому належала 1/2 частина земельної ділянки площею площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3 .

Таким чином, до складу спадкового майна, що належало спадкодавцю та підлягає розподілу між спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить 1/2 частина земельної ділянки площею площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3 .

З урахуванням викладених обставин заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що до складу спадкового майна входить тільки 1/2 частина земельної ділянки площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, кадастровий номер НОМЕР_3 .

Враховуючи те, що спадкодавцю на праві власності належала 1/2 частина земельної ділянки площею площею 1,8009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, кадастровий номер НОМЕР_3 , колегія суддів вважає, що за ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину зазначеної вище земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялося клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 грудня 2016 року провадження у справі № 409/1612/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, у зв`язку з набранням законної сили рішення суду постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Про дані обставини вказувалося представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Проте, суд першої інстанції у порушення вимог статей 222,228,255 ЦПК України клопотання відповідача про закриття провадження у справі не розглянув, не з`ясував обставин, на які посилався відповідач і які є підставою для закриття провадження у справі, та не надав належної правової оцінки доводам відповідача про набрання законної сили ухвали суду про закриття провадження між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, або закрито провадження, так як після набрання рішенням суду або ухвали суду про закриття провадження законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 грудня 2016 року провадження у справі № 409/1612/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі суд виходив з того, що рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року вирішено спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 . Спадкове майно щодо якого виник спір є ідентичним.

Як вбачається із матеріалів справи № 409/1612/16-ц, які досліджувалися під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 08.06.2015 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом, який під час розгляду справи уточнив, до ОСОБА_2 та просив визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на частину спадкового майна, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,5592 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8009 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/3 частину з 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/3 частини земельної ділянки для обслуговування будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 ; 1/4 частину автомобіля GREAT WALL HAVAL H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із тексту позовної заяви по цій справі вбачається, що позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,5592 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8009 га., кадастровий номер НОМЕР_3 , розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області; 1/3 частину з 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/3 частини земельної ділянки для обслуговування будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1159 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_4 ; 1/4 частину автомобіля GREAT WALL HAVAL H3, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, позивач просить суд в цій справі визнати за ним право власності в порядку спадкування на частину спадкового майна, тобто того ж самого майна, яке зазначалося позивачем під час звернення до суду із позовом 24.02.2015 року у справі № 409/1612/16-ц, за яким провадження у справі закрито.

Наведене свідчить, що предмет позову у цій справі є тотожним матеріально-правовим вимогам, тобто предмету позову у справі № 409/1612/16-ц, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 09 грудня 2016 року провадження у справі закрито.

Разом з тим, підставами для подання позову у цій справі є інші обставини, ніж зазначені у справі № 409/1612/16-ц, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не дійшли згоди з приводу поділу спадкового майна. Рішенням Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Після цього, у зв`язку з необхідністю оформлення своєї частки спадщини ОСОБА_1 письмово звертався до ОСОБА_2 з проханням надати до нотаріальної контори оригінали документів на спадкове майно для оформлення спадщини, але остання документів до нотаріуса не надала. ОСОБА_1 звернувшись до нотаріуса для оформлення іншої частини спадщини, яка належить ОСОБА_1 , отримав відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Отже, позивач звернувся до суду про захист права після набрання законної сили рішення Білокуракинського районного суду від 04 червня 2016 року, зазначивши обставини вже після набрання чинності зазначеного рішення суду.

Вказані обставини дають підстави для висновку про те, що не можна вважати, що є ухвала суду про закриття провадження у справі, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що обгрунтовують звернення до суду за цим позовом.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині визання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області слід скасувати відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, керуючись ч.ч. 1.2 ст. 141 ЦПК України, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1681,75 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд незаконно стягнув з неї судовий збір, оскільки вона є інвалідом другої группи і звільнена від сплати судового збору, і документи, що підтверджують звільнення її від сплати судового збору знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині неправомірного стягнення з відповідача судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 , виданого 26.10.2012 року Пенсійним фондом України (а.с. 41).

Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 508374, виданої Сєвєродонецькою МСЕК, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 06.01.2011 року і безстроково (а.с. 42).

Отже, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір відповідач звільнений від сплати судового збору.

Крім того, суд першої інстанції стягнув судовий збір із ОСОБА_2 на користь померлого ОСОБА_4 , що суперечить вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1681,75 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 1).

Враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, а позовна заява та апеляційна скарга задоволені частково, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сума 1626,12 грн., яка є різницею між сплаченим позивачем судовим збором за подання позовної заяви та судовим збором, який підлягає стягненню з позивача за апеляційний розгляд справи.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 1681,75 грн. слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким повернути ОСОБА_1 судові витрати понесені ним за подання позовної заяви в сумі 1626,12 грн.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,задовольнити частково.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 березня 2019 року в частині визання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 1681,75 грн. скасувати та в цій частині постановити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 1,8009 га задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/4 частину земельної ділянки, площею 1,8009 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного бюджету України 1626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 12 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви згідно квитанції № 34 від 21 вересня 2017 року на рахунок 31215206700118, отримувач - УК у Білок.р-ні/БІЛОКУРАК.Р-Н/2203010, код отримувача - 38016022, код банку отримувача - 804013 ГУ ДКСУ у Луганській області.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 липня 2019 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді І.О.Дронська

В.М. Луганська