Постанова

від 15.07.2019 по справі 904/427/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/427/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Шакіна М.В., ордер ДП № 000038 від 15.07.2019 р., адвокат;

від відповідача: Зарудній І.В., довіреність б/н від 21.03.2019 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія-Д", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 , ухвалене суддею Суховаровим А.В., повний текст якого складений 18.04.2019, у справі №904/427/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС.Сіль-Сервіс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія -Д", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 1 020 500, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС.СІЛЬ-СЕРВІС" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРИТОРІЯ-Д" (далі - Відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 1 020 500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №28 від 11.09.2017 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/427/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія -Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС.Сіль-Сервіс" суму основного боргу в розмірі 1 020 500, 00 грн., 15 307, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Територія-Д", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, хибність висновків суду першої інстанції, неправильне дослідження та оцінку доказів у справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано первинного документа, визначеного Договором купівлі-продажу, а саме - товаро-транспортної накладної, висновок суду першої інстанції щодо доведеності заявлених вимог є передчасним.

Оскільки до позовної заяви не додано копій довіреностей на осіб, які приймали товар, та за відсутності у видаткових накладних ідентифікаційних даних такої особи, надані позивачем документи на підтвердження дійсності операцій щодо передання цінностей за Договором купівлі-продажу № 28 від 11 вересня 2017 року не можуть бути належним доказами на підтвердження заявлених позовних вимог.

До того ж, вищевказані видаткові накладні не містять інформації щодо характеристик транспортного засобу, яким здійснювалась поставка товару за Договором купівлі-продажу №28, що також піддає сумніву реальність вказаного Позивачем документа як первинного і такого, що підтверджує виконання зобов`язань.

Зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Виходячи з того, що ТОВ "Територія-Д" не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що позбавило можливості Відповідача надати докази на підтвердження своїх заперечень та, як наслідок, призвело до ухвалення невірного рішення, наявні всі підстави для скасування рішення господарського суду.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АС.Сіль-Сервіс" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що Відповідачем не вказано жодного факту, який спростовував би обставини, визнані судом першої інстанції доведеними. Твердження Відповідача про невідповідність первинних документів, покладених в основу рішення суду першої інстанції, вимогам Закону, не доведено і не відповідає дійсності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2019 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія-Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 залишено без руху у зв`язку з неподанням скаржником доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (колегія суддів у складі: головуючий. Доповідач - Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія-Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/427/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 15.07.2019; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

15.07.2019 року розпорядженням в.о. керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/427/19 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019, справу №904/427/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 справу прийнято до провадження зазначеною колегією.

В судовому засіданні 15.07.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АС-Сіль-Сервіс" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Територія-Д" (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки №28 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов`язується у встановлений строк поставити (передати у власність) покупцю сіль для промислового перероблювання ДСТУ 4242:2003 кам`яна, з протизлеж. доб. до 150 г/т, сорт вищий, крупність 3 в кількості 3000 тон та якості відповідно до специфікації, які складають невід`ємну частину даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар (п.1.1 Договору).

Товар поставляється партіями згідно видаткової або товарно-транспортної накладних (п.1.2 Договору)

Загальна ціна та об`єм партії договору, який буде поставлятися в рахунок виконання даного Договору вказується в Специфікаціях до даного Договору, яка є не від`ємною його частиною (п.2.2 Договору)

Ціна за одну тону солі для промислового перероблення з доставкою становить 1 300, 00 грн. з ПДВ, загальна вартість поставки складає 3 900 000,00 грн. (п.2.2 Договору)

Загальна сума договору складає 3 900 000,00 грн. з ПДВ (п.2.4 Договору)

Поставка товару здійснюється партіями вказаних у видатковій або товарно-транспортної накладних на Товар (п.3.1 Договору)

Датою фактичної поставки товару вважається дата вказана у накладній або у видатковій накладній. Дата поставки є моментом переходу права власності на товар до покупця. До дати поставки товару покупцю постачальник несе всі ризики знищення або пошкодження Товару. З дати поставки товару всі ризики його знищення чи пошкодження переходять до покупця (п.4.3 Договору)

Оплата за товар, який буде поставлятись по даному договору, проводитись покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в розмірах і строках, що узгоджується сторонами після отримання товару (п.5.1 Договору)

Фактичним терміном оплати вважається день надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.5.3 Договору)

Всі платежі (розрахунки) по цьому Договору здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні (п.5.4 Договору)

За умовами Специфікації №1 від 11.09.2017 сторонами погоджено поставку товару - сіль для прромисл. перероб. ДСТУ 4242:2003 кам`яна, з протизлеж. доб. до 150 г/т, сорт вищий, крупність 3 з доставкою у кількості 3 000,00 тон вартістю 1 300, 00 грн. з ПДВ на загальну суму 3 900 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 1 020 500,40 грн., що підтверджується відповідними накладними, підписаними та скріпленими печатками підприємств обох сторін (а.с.21-23), проте відповідачем порушено зобов`язання за Договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1020500,40 грн., наявність якої підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків за 1 квартал 2018 (а.с.24).

Позивач звертався до відповідача з вимогами (а.с. 25-28) щодо сплати заборгованості у розмірі 1 020 500,40 грн., проте, вказана заборгованість відповідачем не погашена.

За викладених обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують поставку позивачем товару відповідачу за договором від № 28 від 11.09.2017, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо його оплати в сумі 1 020 500,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки товару позивачем поставлено відповідачу товару на суму 1 020 500,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1 від 22.01.2018 на суму 279 500,00 грн., №3 від 23.01.2018 на суму 533 000,00 грн., №7 від 30.01.2018 на суму 208 000,00 грн. (а.с.21-23).

Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) та відбитком печатки Відповідача на відповідних накладних без зауважень та заперечень.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Для здійснення оплати за поставлений товар позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки № 2 від 19.01.2018 на суму 279 500,00 грн., № 4 від 23.01.2018 на суму 533 000,00 грн., № 7 від 30.01.2018 суму 208 000,00 грн. (а.с. 18-20).

У матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ТОВ "Територія -Д" перед ТОВ "АС.Сіль-Сервіс" станом на 31.03.2018 становить 1 020 500,40 грн. (а.с. 24).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов`язку продавця передати у власність товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов`язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1 Специфікації №1 від 11.09.2017 товар повинен бути оплачений покупцем після його отримання згідно накладних на поставку.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що обов`язок відповідача оплатити товар виникає відповідно до ст. 692 ЦК України з моменту його прийняття, а саме з 30.01.2018 (остання дата поставки товару), оскільки Договором поставки та специфікацією до нього інший строк оплати не встановлений.

За результатами аналізу видаткових накладних господарський суд дійшов правильного висновку, що строк оплати товару отриманого за видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 1 020 500,40 грн. або доказів повернення вказаного товару Позивачу Відповідачем до суду не надано.

Доводи Позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов підставного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія -Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС.Сіль-Сервіс" 1 020 500,40 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 28 від 11.09.2017 є обґрунтованими, доведеними, заснованими на договорі і законі та є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що оскільки Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано первинного документа, визначеного Договором купівлі-продажу, а саме - товаро-транспортної накладної, висновок суду першої інстанції щодо доведеності заявлених вимог є передчасним, колегією суддів не приймається, оскільки пунктами 1.3, 3.1, 4.3 договору купівлі-продажу №28 від 11.09.2017 встановлено, що об`єм партії товару, що поставляється за договором, дата фактичної поставки товару зазначаються у видатковій або товарно-транспортні накладних.

Тобто, при підписанні вказаного договору сторонами погоджено, що підтвердженням поставки товару є один з перелічених документів, або видаткова накладна, або товарно-транспортна накладна. Керуючись саме цими умовами, закріпленими в договорі поставки №28 від 11.09.2017, Позивач, звертаючись із позовом до суду першої інстанції, на підтвердження своїх позовних вимог, долучив тільки видаткові накладні, які є достатнім доказом поставки товару.

Оскільки Відповідачем ставляться під сумнів наявні у матеріалах справи видаткові накладні, Позивач просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №Р1 від 22.01.2018 року, №Р1/1 від 22.01.2018 року, №РЗ від 23.01.2018 року, №РЗ/1 від 23.01.2018 року, №Р7 від 30.01.2018 року на підтвердження даних, зазначених у наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем не надано колегії суддів доказів неможливості подання зазначених вище товарно-транспортних накладних до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що оскільки до позовної заяви не додано копій довіреностей на осіб, які приймали товар, та за відсутності у видаткових накладних ідентифікаційних даних такої особи, надані позивачем документи на підтвердження дійсності операцій щодо передання цінностей за Договором купівлі-продажу № 28 від 11 вересня 2017 року не можуть бути належним доказами на підтвердження заявлених позовних вимог, є безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до визначень термінів, що міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

- видаткова накладна є документом, який фіксує факт отримання/передачі матеріальних цінностей (товарів або послуг) від однієї особи іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Форму видаткової накладної не затверджено.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Видаткові накладні, які надані Позивачем до суду як доказ здійснення поставки товару № 1 від 22.01.2018 на суму 279 500,00 грн., №3 від 23.01.2018 на суму 533 000,00 грн., №7 від 30.01.2018 на суму 208 000,00 грн. мають такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назва та код підприємства одержувача, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальні за її оформлення, а також печатки підприємства відправника та підприємства одержувача. Накладні мають посилання на Договір поставки товару № 28 від 11.09.2017.

Таким чином, надані накладні відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операцій та договірних відносин.

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі видаткові накладні, долучені Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог підписані особисто представниками Відповідача, підпис скріплено печаткою ТОВ "Територія-Д".

За змістом абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній з 01.01.2018, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Отже, не зазначення у видаткових накладних посади осіб, відповідальних з боку відповідача за здійснення господарської операції, не є підставою для не визнання господарської операції, оскільки за наявності особистого підпису осіб, які брали участь у господарських операціях, такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати цю особу.

Відсутність оформлених довіреностей цілком відповідає нормам діючого законодавства, оскільки наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 року № 987 з 01.01.2015 року скасовано Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (Наказ Мінфіну від 16.05.96 р. № 99) та Порядок ведення консолідованого бухгалтерського обліку промислово-фінансовими групами (Наказ Мінфіну від 23.03.2000 № 61), а також відкориговано Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно зі змінами, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, іншим актом органу юридичної особи тощо.

Крім того, згідно листа Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, факт отримання товару Відповідачем і накладні на товар (товарно-транспортні, видаткові, податкові накладні), надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий Товар. Зазначена правова позиція викладена листі Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 29.04.2013 №01-06/767/2013 та в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 №12/5026/556/2012.

Крім того, колегія суддів звертає увагу те, що на договорі купівлі-продажу №28 від 11.09.2017, видаткових накладних № 1 від 22.01.2018, №3 від 23.01.2018, №7 від 30.01.2018, Акті звіряння взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АС.Сіль-Сервіс" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Територія-Д" наявні відтиски печатки підприємства Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на договорі купівлі-продажу №28 від 11.09.2019, видаткових накладних № 1 від 22.01.2018, №3 від 23.01.2018, №7 від 30.01.2018, Акті звіряння взаємних розрахунків за період: 1 квартал 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АС.Сіль-Сервіс" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Територія-Д", а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ "Територія-Д".

Крім того, відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них. організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про безпідставність посилання господарського суду на акт звірки взаєморозрахунків як доказ, що підтверджує заборгованість Відповідача та позовні вимоги Позивача з огляду на наступне.

Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV (у редакції чинній з 01.01.2000) визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV у редакції чинній з 01.01.2018).

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній з 01.01.18), для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Частиною 7 цієї ж статті встановлено, що головний бухгалтер, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Як було встановлено в ході розгляду справи по суті з пояснень наданих представником відповідача після огляду актів звірки, вони підписані бухгалтерією підприємства та засвідчені печаткою ТОВ "Територія-Д".

Доказів, які підтверджують, що статутні документи відповідача, посадова інструкція тощо мають певні обмеження щодо дій бухгалтера, який підписав відповідний акт звірки з контрагентами по господарських договорах, матеріали справи не містять.

Дійсність актів розрахунків через невідповідність підпису бухгалтера та печатки ТОВ "Територія-Д", що міститься на актах звірки, у т.ч. на актах звірки за період 2018 року, відповідачем не оспорювалась під час розгляду цієї справи по суті спору.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату, у т.ч. за спірними у цій справі видатковими накладними.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що акти звірки взаємних розрахунків дійсно не є первинними документами, що підтверджують господарські операції між сторонами, в той же час вони є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами; а також є належними та допустимими письмовими доказами, які підтверджують визнання Відповідачем заборгованості перед позивачем за отриманий товар.

Крім того, колегія суддів констатує, що відповідач у апеляційній скарзі не заперечував факту поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними, які додані до позовної заяви (згідно з переліком наведеним у тексті самої позовної заяви) та прийняття товару за ними уповноваженими представниками ТОВ "Територія-Д".

Натомість, відповідач у апеляційній скарзі зазначав лише про невідповідність видаткових накладних вимогам, які встановлені до первинних бухгалтерських документів у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, посилався на відсутність в накладних даних про посаду та особу, яка їх підписала, відсутність довіреностей. У зв`язку з чим, відповідачем зазначено, що надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом як первинні, як наслідок, підтверджувати факт здійснення поставки товару.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що рішення прийнято без його участі, що є грубим порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та змагальності в судочинстві, через що Відповідач був в повній мірі позбавлений можливості щодо реалізації своїх процесуально визначених прав щодо, зокрема участі у справі, подання доказів, подання відповідних клопотань, подання заперечень, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Поштова кореспонденція направлялась відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, б. 31, прим. 30) (а.с. 29-34).

Матеріали справи не містять заяви Відповідача про зміну його місцезнаходження під час розгляду справи.

Пунктом 99 Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, передбачено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За змістом пункту 116 зазначених Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення. Невручені з поважних причин рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 117 Правил поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В матеріалах справи містяться оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення, які не отримано відповідачем у зв`язку "із закінчення встановленого строку зберігання" (а.с. 62, 65).

Колегія суддів констатує, що причини повернення (невручення) поштового відправлення співробітниками поштового зв`язку зазначені на стандартному бланку Ф.20, який не містить такої графи як "за відсутністю особи за адресою місцезнаходження".

В той же час,

- дії співробітників пошти, спрямовані на вручення одержувачу поштового відправлення;

- невручення поштового відправлення через відсутність адресата;

- залишення у абонентській поштовій скриньці адресата повідомлення про надходження поштового відправлення;

- збереження об`єктом поштового зв`язку місця призначення невручених з поважних причин рекомендованих листів та їх повернення за зворотною адресою,

у своїй сукупності свідчать саме про відсутність відповідного учасника судового процесу за адресою свого місцезнаходження або про свідому відмову від отримання копії судового рішення.

У судовому засіданні представник відповідача причини неотримання ухвал суду пояснив неналежною роботою об`єкту поштового зв`язку.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що об`єкт поштового зв`язку в даному випадку є незаінтересованою особою у вирішенні спору, ненадання Відповідачем будь-яких доказів неналежного виконання співробітниками пошти своїх обов`язків, колегія суддів вважає, що неотримання судових повісток (листів з ухвалами суду) відповідачем та повернення їх до суду з поміткою "повернуто відправнику за закінченням встановленого строку зберігання" є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання.

За таких обставин, господарським судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 904/427/19.

З огляду на наведене, відповідно до ч. 7 статті 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначені судові засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а Відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність. Тому судові засідання проведено за відсутності його повноважного представника і причини неявки цього представника у засідання судом не визнано поважними.

З урахуванням встановлених ст. 195 Господарського процесуального кодексу України строків розгляду справи, передбаченого ст. 42 ГПК України обов`язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а також передбаченого ч. 1 ст. 43 ГПК України обов`язку учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; не допущення зловживання процесуальними правами, господарський суд підставно розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

В даному випадку, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судами першої та апеляційної інстанцій за адресою, зазначеною самим Відповідачем в клопотаннях та апеляційній скарзі, тоді як ця адреса співпадає з адресою Відповідача, яка зазначена в позовній заяві та наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, б. 31, прим. 30) та, в подальшому, посилання Відповідача на те, що судами не було повідомлено Відповідача про дату, час та місце судових засідань і це є порушенням норм процесуального права, розцінюється апеляційним судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчить про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 922/1714/18.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Оскільки ніщо не заважало Відповідачеві скористатися передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судових засіданнях та надати суду письмові заперечення, докази, клопотання, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія-Д", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/427/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/427/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія-Д", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.07.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.Л. Кузнецова