Рішення

від 08.07.2019 по справі 908/727/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/55/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019 Справа № 908/727/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова Кирила Валеріановича, при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» (49124, м. Дніпро, вул. Липова, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191454)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» (89200, Закарпатська область, Перечинський район, м. Перечин, вул. Вишнева (Радянська), буд. 6, код ЄДРПОУ 39511003)

про стягнення 1 385 308, 16 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/727/19 за позовом Акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» про стягнення 1 385 308, 16 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019р. справу №908/890/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019р. справу № 908/727/19 призначено до розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 28.03.2019р. №908/727/19 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 15.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/727/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/55/19, підготовче засідання призначено на 15.05.2019р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 15.05.2019р. №908/727/19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019р.

На дату відкриття провадження у цій справі юридичною адресою відповідача було визначено у витягу з ЄДРПОУ адресу: 69095, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 109, оф. 509, тобто позовна заява прийнята судом з дотриманням територіальної підсудності, відповідно до норм ст. 31 ГПК України.

В подальшому відповідачем, а саме 08.05.2019р., було внесено запис в ЄДРПОУ про зміну місцезнаходження відповідача на наступну адресу: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 м АДРЕСА_2 вул АДРЕСА_3 Вишнева (Радянська), буд. 6.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. №908/727/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.07.2019р., а також встановлено наступне: Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» , є наступна адреса: 89200, Закарпатська область, Перечинський район, м. Перечин, вул. Вишнева (Радянська), буд. 6.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ГПК України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Таким чином, у суду відсутні підстави для передачі справи за підсудністю, а тому справа №908/727/19 надалі буде розглядатися Господарським судом Запорізької області.

Явка представників сторін у судові засідання визнана обов`язковою.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Судом у судовому засіданні 08.07.2019р. підписано вступну та резолютивну частини рішення

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Позивач в судове засідання 08.07.2019р. не з`явився, однак, в обґрунтування своєї позиції посилається на наступне: між Акціонерним товариством «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» укладено договір поставки № 373 від 01.04.2017р. відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів-метали чорних вторинні за видами та якістю, що передбачені ДСТУ 4121-2002, та вимогами, зазначеними цим договором, специфікацій та додаткової угоди є невід`ємною частиною даного договору. На виконання умов договору позивачем перераховано суму у розмірі 2 870 000,00 грн. у якості попередньої оплати за металобрухт, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2 323 696,84 грн., таким чином відповідачем не поставлено відповідачу товар на суму 545 303,16 грн. В зв`язку із невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 373 від 01.04.2017р. позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 766 150,71 грн., штраф у сумі 27 265,15 грн., 3% річних у сумі 12 594,00 грн. та інфляційні витрати у сумі 33 995,14 грн. Враховуючи вищезазначене, посилаючись на умови договору поставки № 373 від 01.04.2017р. та ст. ст. 212, 253, 254, 526, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 631, 662, 663, ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 712 ЦК України, ч. 3, ст. 5, ст. ст. 20, 174, 193, 224, 226 ГК України, ст.ст. 2, 4, 19, 20, 73-74, 123, 162-164 ГПК України позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 545 303, 16грн. основного боргу, 766 150,71 грн. пені, 27 265,15 грн. штрафу, 12 594,00 грн. 3% річних та інфляційні витрати у сумі 33 995,14 грн.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалою суду не надіслав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При досліджені матеріалів справи судом встановлено, що на адресу суду повернулися ухвали суду від 28.03.2019р. №908/727/19 про залишення позовної заяви без руху та від 15.04.2019р. №908/727/19 про відкриття провадження у справі, які надсилалися відповідачу у цій справі із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» .

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» , є наступна адреса: 89200, Закарпатська область, Перечинський район, м. Перечин, вул. Вишнева (Радянська), буд. 6. При подальшому розгляді справи листування з відповідачем здійснювалось за юридичною адресою вказаною у ЄДРПОУ.

Проте, як вбачається з матеріалів справи до суду було повернуто ухвали суду від 15.05.2019р. №908/727/19 та від 12.06.2019р. №908/727/19 з відміткою пошти про те, що відповідач не знаходиться за вказаною адресою.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2017р. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено договір поставки №373 від 01.04.2017р. умовами якого передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів - метали чорні вторинні за видами та якістю, що передбачені ДСТУ 4121-2002, та вимогами, зазначеними цим Договором, специфікаціями чи додатками до цього Договору, надалі іменовані Товар (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. - 2.3. Договору, ціна Товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді Додатково даного Договору, без урахування податку на додану вартість, який нараховується в порядку, передбаченому розділами V і ХХ Податкового кодексу України. Ціна Товару визначається з урахуванням умов поставки, зазначених у специфікаціях до даного Договору. Специфікації та додаткові угоди є невід`ємною частиною даного Договору. Протягом терміну дії Договору Сторони мають право змінювати ціни на Товар, письмово або в іншій формі повідомляючи одна одну за 1 (один) день до дати зміни ціни у бік зменшення. Змінені ціни на Товар вступають в дію з 0 годин дати, обговореної в специфікації. При відвантаженні залізничним транспортом, ціна на Товар визначається за датою відвантаження, проставленою в залізничній накладній. При відвантаженні автомобільним транспортом Покупця, ціна на Товар визначається за датою оформлення товарно-транспортної накладної, а при відвантаженні автомобільним транспортом Продавця - за датою прибуття на склад Покупця. Загальна сума Договору визначається загальною вартістю Товару, що поставляється за даним Договором, яка зазначається в специфікаціях до даного Договору.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах, зазначених у специфікаціях до даного Договору, при цьому, зазначені у специфікаціях базисні умови поставок у відповідності до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року. Усі ризики переходять від Постачальника до Покупця виключно з дати оформлення Акту приймання у місці приймання при усіх умовах постачання. Поставка Товару здійснюється протягом терміну дії Договору за цінами, встановленими Сторонами на певні періоди відповідними специфікаціями порядком, передбаченим пунктом 2.1. даного Договору.

Датою поставки, у разі постачання Товару автомобільним транспортом, приймається дата оформлення Акту приймання. Датою поставки, у разі постачання Товару залізничним транспортом, приймається дата передачі Товару перевізнику, яка відображається в залізничних накладних, при цьому Акт приймання оформлюється Покупцем відповідно до Розділу 5 даного Договору. Датою переходу права власності від Постачальника до Покупця є дата поставки Товару, відповідно до умов п. 3.9. даного Договору. (п. 3.9., 3.10. Договору).

Згідно п. 4.1. та 4.2. Договору, покупець здійснює оплату вартості поставленої партії Товару відповідно до Специфікації з урахуванням умов поставки, на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надходження Товару до Покупця, на підставі Акту приймання. За взаємною згодою Сторін, яка може бути виражена у специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, при проведенні розрахунків за Договором Сторонами можуть застосовуватися інші, ніж передбачені у пункті 4.1. Договору, форми розрахунків, у тому числі і на умовах попередньої оплати. У разі перерахування Покупцем на рахунок Постачальника грошових коштів в якості оплати за Товар, Постачальник зобов`язується поставити Товар на суму отриманих грошових коштів в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів від дати перерахування коштів, якщо інше не зазначено в специфікаціях, в противному випадку грошові кошти підлягають поверненню Покупцю на наступний день після спливу зазначеного в цьому пункті семиденному строку.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку не виконання зобов`язань, передбачених п. 4.2. даного Договору, Постачальник зобов`язаний повернути Покупцеві суму не отовареної передоплати, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту порушення зобов`язань і сплатити штраф, у той же термін, у розмірі 5% від суми не отовареної передоплати. При порушенні термінів повернення попередньої оплати Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми не поверненої передоплати за кожен день прострочки. Винна Сторона, що прострочила виконання грошових зобов`язань, на вимогу іншої Сторони зобов`язана відшкодувати суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2017 року, але у будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим договором (п. 9.1 Договору).

Додатковою угодою до Договору від 30.01.2018р. Сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 9.1., а саме виклали його в наступній редакції: Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим договором. .

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між Сторонами було укладено Специфікації товарів, що постачаються Покупцеві залізничним транспортом відповідача (а.с. 22-24). Сторонами у специфікаціях визначено терміни поставки товару на відповідний період, товар, який поставляється залізничним транспортом позивачу від відповідача, а також погоджено ціну товару та період дії встановленої ціни.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму у розмірі 2 870 000,00 грн., у якості попередньої оплати за металобрухт, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 47 - 52).

На виконання умов договору відповідачем було поставлено 292,7 тон металобрухту, на загальну суму 2 324 696,84 грн., що підтверджується Актами приймання металів чорних (вторинних), залізничними накладними, сертифікатами якості, посвідченнями про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів та Актами походження лома чорних металів (а.с. 25-46).

Однак, в порушення умов договору відповідачем не було виконано взяті на себе зобов`язання з Договором поставки №373 від 01.04.2017р., а саме не було поставлено товар позивачу у повному обсязі чи повернуто отриману передоплату за цей товар. Таким чином, відповідачем було поставлено позивачу товар лише на суму у розмірі 2 324 696,84 грн. та сума заборгованості становить 545 303,16 грн.

Позивач на адресу відповідача направляв Претензію від 23.11.2018р. за вих. №1072/1, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 56-57), у якій просив відповідача розглянути претензію та на протязі одного місяця перерахувати суму заборгованості.

Однак, позивачем не було отримано відповіді на зазначену претензію та не виконано взятих на себе зобов`язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Крім того, п. 4.2. Договору передбачено, що у разі перерахування Покупцем на рахунок Постачальника грошових коштів в якості оплати за Товар, Постачальник зобов`язується поставити Товар на суму отриманих грошових коштів в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів від дати перерахування коштів, якщо інше не зазначено в специфікаціях, в противному випадку грошові кошти підлягають поверненню Покупцю на наступний день після спливу зазначеного в цьому пункті семиденному строку.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду також не надано.

На підставі викладеного, основна сума заборгованості відповідача у розмірі 545 303,16 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку не виконання зобов`язань, передбачених п. 4.2. даного Договору, Постачальник зобов`язаний повернути Покупцеві суму не отовареної передоплати, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту порушення зобов`язань і сплатити штраф, у той же термін, у розмірі 5% від суми не отовареної передоплати. При порушенні термінів повернення попередньої оплати Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми не поверненої передоплати за кожен день прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ на загальну суму 766 150,71 грн. та штраф у розмірі 27 265,15 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі встановили пеню у розмірі 0,5% від суми не поверненої передоплати за кожен день прострочки, тобто зобов`язання відповідача є грошовим, а тому нарахування пені виконання грошового зобов`язання встановлено Договором, проте вказане нарахування не може перевищувати подвійної обліковою ставки НБУ, відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань . Також судом встановлено, що пеня нарахована за 281 день, проте відповідно до вимог чинного законодавства нарахування розміру пені не повинно становити більше 180 днів.

Судом враховано, що визначена сторонами у договорі пеня у розмірі 0,5% від суми не поверненої передоплати за кожен день прострочки становить 98 154,57 грн., проте з урахуванням подвійної обліковою ставки НБУ сума пені становить 94 479,38 грн. за період з 24.05.2018р. по 19.11.2018р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги п. 6.4. Договору, встановлений нормами чинного законодавства строк нарахування пені, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 94 479,38 грн., що нарахована за період з 24.05.2018р. по 19.11.2018р. на суму боргу 545 303,16 грн. в розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми не поверненутої передоплати за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, заявлений до стягнення штраф у вигляді 5% в сумі 27 265,15 грн. є підтвердженим матеріалами справи та також підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Крім того, позивачем пред`явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 12 594,00 грн. за період з 24.05.2018р. по 01.03.2019р. та сума інфляційних витрат за період з травня 2018р. по лютий 2019р. у розмірі 33 995,14 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Також п. 6.4. Договору Сторони узгодили, що винна Сторона, що прострочила виконання грошових зобов`язань, на вимогу іншої Сторони зобов`язана відшкодувати суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Згідно із ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню частково, а саме на загальну суму 713 636,83 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 704,55 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» (89200, Закарпатська область, Перечинський район, м. Перечин, вул. Вишнева (Радянська), буд. 6, код ЄДРПОУ 39511003) на користь Акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ» (49124, м. Дніпро, вул. Липова, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191454, п/р НОМЕР_1 в АТ Банк Кредит Дніпро , МФО 305749) загальну суму 713 636,83 грн., яка складається з: суми основного боргу у розмірі 545 303 (п`ятсот сорок п`ять тисяч триста три) грн. 16 коп., пені у розмірі 94 479 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 38 коп., штрафу 5% у розмірі 27 265 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят п`ять) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 12 594 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 00 коп., інфляційного збільшення боргу у розмірі 33 995 (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 14 коп. та сплаченого судового збору у розмірі 10 704 (десять тисяч сімсот чотири) грн. 55 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 18.07.2019р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.