Рішення

від 08.07.2019 по справі 910/3476/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2019Справа № 910/3476/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтек АВТ."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство екологічних досліджень"

про стягнення 150 926,44 грн.

за участю представників:

від позивача: Тидень М.Ю.

від відповідача: Вольвак О.М.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтек АВТ." (далі - ТОВ "Сінтек АВТ.") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство екологічних досліджень" (далі - ТОВ "Агенство екологічних досліджень", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 150 926,44 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору № 171117_1 від 14.02.2018 р. в частині сплати вартості поставленого обладнання та виконаних робіт з установки та пусконалагодження системи паркінгу на території торгівельного центру Космополіт , внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "Сінтек АВТ." просить суд стягнути з відповідача вартість обладнання та виконаних позивачем робіт у сумі 129 323,25 грн., неустойку у сумі 12 932,33 грн., інфляційні втрати у сумі 7 129,86 грн., 3 % річних у сумі 1 541,00 грн., а всього - 150 926,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 р. за вказаним позовом відкрите провадження, розгляд справи в суді вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні із викликом (повідомленням) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач до початку розгляду справи по суті надав письмові пояснення на позов, які суд розцінив як відзив на позов, де відповідач вказав, що роботи за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. відповідачем погоджені не були, а тому оплаті вони не підлягають. Просив відмовити у задоволенні позову.

У відповідь на відзив позивач проти доводів відповідача заперечив та зазначив, що оскільки у встановлений договором строк будь-яких зауважень по обсягу робіт за актом № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. від ТОВ "Агенство екологічних досліджень" не надходило, вважається, що роботи прийняті останнім у повному обсязі, а тому підлягають оплаті.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обгрунтував заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Представник ТОВ "Агенство екологічних досліджень" у судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що акт виконаних робіт відповідач отримав від особи, яка ніколи не перебувала у трудових відносинах із відповідачем, а тому ці роботи замовником не погоджені. Також вказав, що заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована поза межами строку позовної давності, а тому у ній має бути відмовлено.

Суд, розглянувши заяви сторін по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.02.2018 р. між ТОВ "Сінтек АВТ." (виконавець) та ТОВ "Агенство екологічних досліджень" (замовник) був укладений договір на поставку та встановлення обладнання № 171117_1 (далі - договір). Відповідно до його умов виконавець здійснює поставку обладнання системи паркінгу, роботи з її установки та пусконалагодженню на території торгівельного центру Космополіт , навчання персоналу замовника відповідно до обсягів робіт, визначених Технічним завданням (додаток № 2 до договору). Замовник, зі свого боку, оплачує вартість устаткування та зазначені вище роботи, перелік яких наведено у додатку № 1 (специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1).

Ціна на обладнання та роботи за даним договором вказані у додатку № 1 (п. 3.1). Ціна даного договору складає 2 586 465,00 грн. (п. 3.2 договору).

Замовник здійснює попередню оплату (аванс) вартості обладнання у розмірі 1 810 525,50 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку на оплату (4.1).

Другу частину вартості обладнання та робіт у розмірі 646 616,25 грн. замовник сплачує протягом 10-ти банківських днів після отримання замовником письмового повідомлення про готовність до відправки обладнання на об`єкт замовника. Готовність до відправки обладнання підтверджується виконавцем у письмовому вигляді (п. 4.2).

Третю частину вартості обладнання та робіт у розмірі 129 323,25 грн. замовник сплачує протягом 10 банківських днів після отримання замовником обладнання, виконання робіт з установки обладнання, пусконалагодження, навчання персоналу та підписання акта прийому-передачі (п. 4.3).

Відповідно до п. 5.1 договору поставка обладнання та виконання робіт за даним договором здійснюється виконавцем до місця установки обладнання. Строк завершення поставки обладнання та робіт (установки, пусконаладка обладнання та навчання персоналу) складає 55 робочих днів від дати підписання даного договору (п. 5.2). Строк виконання робіт з установки обладнання складає 10 робочих днів, які включені у строк, визначений п. 5.2 договору (п. 5.2.1).

Відповідно до п. 5.3 договору передача обладнання здійснюється на підставі підписаних сторонами видаткових накладних у день поставки обладнання, а передача робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Договір діє з дати його підписання та до виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1).

Специфікацією до договору сторони погодили найменування обладнання та робіт, їх вартість, а технічним завдання визначили комплекс робіт з установки системи паркінгу на території торгівельного центру Космополіт за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6.

За змістом статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що в даному випадку між сторонами був укладений договір змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи різних договорів, а саме - поставки обладнання (елементів системи паркінгу) та підряду (в частині виконання робіт з установки та пусконалагодження системи паркінгу).

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором підряду відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання указаного договору відповідач 14.02.2018 р. перерахував позивачу авансовий платіж у сумі 1 810 525,50 грн. (І частину платежу, визначену договором), а 24.04.2018 р. (частково ІІ частину) - у сумі 583 222,50 грн., що разом склало 2 393 748,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються платіжними дорученнями № 3203 від 14.02.2018 р. та № 2733 від 24.04.2018 р., наявними в матеріалах справи.

У свою чергу, позивач у повному обсязі поставив обладнання та виконав роботи з його установки та пусконалагодження, обумовлені договором, на загальну суму 2 523 071,25 грн., про що свідчать видаткова накладна № 171117_1 від 24.05.2018 р. про поставку системи паркінгу на суму 2 357 442,50 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. на суму 165 628,75 грн. При цьому видаткова накладна № 171117_1 від 24.05.2018 р. на поставку системи паркінгу на суму 2 357 442,50 грн. була підписана з боку обох сторін без зауважень.

Щодо акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. на суму 165 628,75 грн., то з матеріалів справи вбачається, що даний акт був направлений ТОВ "Сінтек АВТ." відповідачу разом із рахунком на його оплату (лист № 2075 від 05.09.2018 р.) поштовим відправленням 06.09.2018 р. для погодження та підписання. Вказаний лист разом із долученими до нього документами відповідач отримав 18.09.2018 р., проте, акт № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. відповідач не підписав, водночас, жодних заперечень щодо обсягів та вартості виконаних робіт за цим актом не надав, а у подальшому суму, вказану в акті, - несплатив.

Отже, матеріали справи свідчать, що ІІІ частина вартості обладнання та робіт, передбачена п. 4.3 договору, у порушення умов договору залишилась відповідачем не сплачена.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 2099 від 08.11.2018 р., у якій просив здійснити остаточну оплату за виконані роботи у сумі 129 323,25 грн. за актом № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. Однак, вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що акт виконаних робіт № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. ним не погоджений, а значить - немає підстав для його оплати. Проте, суд такі доводи відповідача відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Також у договорі сторони погодили (п. 5.3 договору), що передача обладнання здійснюється на підставі підписаних сторонами видаткових накладних у день поставки обладнання, а передача робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, у наступному порядку:

- після закінчення виконання робіт виконавець направляє замовнику підписаний зі сторони виконавця акт приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках. Замовник протягом 3-х банківських днів з дня отримання від виконавця акта приймання-передачі виконаних робіт направляє виконавцю підписаний зі свого боку акт або мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт в письмовій формі. Підписання замовником акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення замовником остаточних розрахунків з виконавцем;

- у разі вмотивованої відмови замовника від прийняття виконаних робіт, сторонами протягом 2-х банківських днів складається двосторонній акт із зазначенням всіх недоліків і термінів їх усунення. Порядок усунення недоліків визначається виконавцем з урахуванням узгодженого сторонами терміну їх усунення. Після повного усунення виконавцем всіх виявлених недоліків, замовник підписує акт приймання-передачі виконаних робіт;

- в разі, якщо замовник не підписав акт приймання - передачі виконаних робіт або не надав мотивованої відмови від підписання зазначеного акту в установлений цим договором термін у письмовій формі, акт приймання- передачі виконаних робіт вважається підписаним, а виконані виконавцем роботи за договором - прийнятими.

Таким чином, у даному випадку, як законом, так і договором було передбачене право позивача на складання одностороннього акту, що спрямоване на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи.

Доказів того, що особа, яка отримала поштове відправлення разом із актом № 171117_1_2 від 05.09.2018 р., не перебувала у трудових відносинах із відповідачем, ТОВ "Агенство екологічних досліджень" суду не надало, у той час, як такий обов`язок доказування покладено саме на відповідача згідно з приписами ст. 74 ГПК України.

Крім того, з наявних у матеріалах справи копій чеків та в`їздних документів від 03.10.2018 р. та 19.10.2018 р. вбачається, що паркінг на території торгівельного центру Космополіт за адресою: м. Київ, вул. В.Гетьмана, 6, функціонує та здійснює обслуговування клієнтів торгівельного центру.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача виник обов`язок по сплаті вартості виконаних робіт за актом № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. у сумі 129 323,25 грн., який є погоджений сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт за актом № 171117_1_2 від 05.09.2018 р. у повному обсязі, а його доводи не спростовують обов`язку виконати таке зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 129 323,25 грн. боргу за договором № 171117_1 від 14.02.2018 р. підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував відповідачу неустойку у сумі 12 932,33 грн., яку просив стягнути у судовому порядку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, пунктом 6.2 договору сторонами було погоджено, що за порушення з вини замовника терміну оплати, передбаченого п.п. 4.2, 4.3 договору, замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10 % від суми відповідного платежу.

Отже, з урахуванням наведених приписів закону та умов договору заявлена позивачем неустойка є пенею, яка повинна відповідати положенням ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд зазначає, що передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане. Початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Також у п. 4.3 постанови "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. Пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що шестимісячний строк нарахування пені не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, з огляду на зазначені вище приписи закону суд не приймає доводів відповідача про те, що 6-ти місячний період нарахування пені, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, є строком позовної давності, а тому такі доводи суд відхиляє.

Провівши власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, вимог ст. 232 ГК України та умов договору, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 12 932,33 грн., тобто, у заявленій позивачем сумі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача матеріальні втрати, які складаються з інфляційної складової боргу у сумі 7 129,86 грн. та 3 % річних у сумі 1 541,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок сум матеріальних втрат, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 7 129,86 грн. та 3 % річних у сумі 1 541,00 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтек АВТ." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство екологічних досліджень" про стягнення заборгованості в сумі 150 926,44 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство екологічних досліджень" (03057, м. Київ, вул. В.Гетьмана, 6 (літ. А, А'); ідентифікаційний код 31612148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтек АВТ." (03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25; ідентифікаційний код 30216139) основний борг у сумі 129 323 (сто двадцять дев`ять тисяч триста двадцять три) грн. 25 коп., неустойку у сумі 12 932 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 33 коп., інфляційні втрати у сумі 7 129 (сім тисяч сто двадцять дев`ять) грн. 86 коп., 3 % річних у сумі 1 541 (одна тисяча п`ятсот сорок одна) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 90 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 8 липня 2019 року.

Повний текст рішення складений 18 липня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.