ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2019 р. Справа№ 910/3476/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Яковлєва М.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2019 (повний текст складено 18.07.2019)
у справі №910/3476/19 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтек АВТ."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень"
про стягнення 150 926,44 грн.,
УСТАНОВИВ:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтек АВТ." (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" (далі - відповідач) та просило стягнути 150926,44грн., у тому числі: 129323,25 грн. вартості обладнання та виконаних робіт, 12932,33 грн. неустойки, 7129,86 грн. інфляційних втрат коштів та 1541,00 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору №171117_1 від 14.02.2018 р. в частині сплати вартості поставленого обладнання та виконаних робіт з установки та пусконалагодження системи паркінгу на території торгівельного центру "Космополіт", внаслідок чого у відповідача виник борг.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач подав письмові пояснення, у яких посилався на те, що акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.09.2018 він не отримував, роботи за цим актом позивачем не були виконані, тому відсутній обов`язок щодо їх оплати. Також вказав на те, що чеки про перебування на території ТРЦ "Космополіт" видані ФОП Більдеева Н .І., а штрафні санкції заявлені поза межами строку позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 липня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтек АВТ." основний борг у сумі 129 323,25 грн., неустойку у сумі 12932,33грн., інфляційні втрати коштів у сумі 7 129,86 грн., 3 % річних у сумі 1541,00 грн., судовий збір у сумі 2 263 грн. 90 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки: акт приймання-передачі робіт від 21.09.2018 відповідачем не отримувався, а поштове повідомлення про вручення підписане невідомою особою; залишились невиконаними роботи щодо пусконалагодження обладнання та навчання персоналу; чеки про перебування на території паркінгу ТРЦ "Космополіт" видані ФОП Більдеева Н.І.; позивачем було подано відповідь на відзив, однак відзив відповідачем не подався, а додані до відповіді докази подані з порушенням встановленого порядку; у судовому засіданні не проводились судові дебати; при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення було вказано про задоволення позову в повному обсязі, а у повному тексті рішення позов задоволено частково.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 17 вересня 2019 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
17 вересня 2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що: акт приймання-передачі виконаних робіт направлявся на адресу відповідача і був отриманий уповноваженою особою, однак, мотивованої відмови від його підписання відповідач не подав; відповідачем подавались письмові пояснення, які за змістом є відзивом на позов, тому позивачем було надано відповідь на цей відзив і його копія з додатками направлялась на адресу відповідача; справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, тому судові дебати не проводились; резолютивна частина рішення відповідає резолютивній частині повного тексту рішення.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито 29 серпня 2019 року, апеляційна скарга має бути розглянута у строк по 29 жовтня 2019 року (понеділок).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 лютого 2018 року між ТОВ "Сінтек АВТ.", як виконавцем, та ТОВ "Агентство екологічних досліджень", як замовником, був укладений договір на поставку та встановлення обладнання №171117_1 (далі - договір).
Відповідно п.1.1 договору виконавець здійснює поставку обладнання системи паркінгу, роботи з її установки та пусконалагодженню на території торгівельного центру "Космополіт", навчання персоналу замовника відповідно до обсягів робіт, визначених Технічним завданням (додаток №2 до договору). Замовник, зі свого боку, оплачує вартість устаткування та зазначені вище роботи, перелік яких наведено у додатку №1 (специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору.
У пунктах 3.1, 3.2 договору сторони домовились, що ціни на обладнання та роботи за даним договором вказані у додатку № 1 (п.3.1). Ціна даного договору складає 2 586 465,00 грн. (еквівалент 72450 євро).
Розділом 4 договору сторони визначили наступний порядок розрахунків:
- замовник здійснює попередню оплату (аванс) вартості обладнання у розмірі 1 810 525,50 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку на оплату (4.1).
- другу частину вартості обладнання та робіт у розмірі 646 616,25 грн. замовник сплачує протягом 10-ти банківських днів після отримання замовником письмового повідомлення про готовність до відправки обладнання на об`єкт замовника. Готовність до відправки обладнання підтверджується виконавцем у письмовому вигляді (п. 4.2).
- третю частину вартості обладнання та робіт у розмірі 129 323,25 грн. замовник сплачує протягом 10 банківських днів після отримання замовником обладнання, виконання робіт з установки обладнання, пусконалагодження, навчання персоналу та підписання акта прийому-передачі (п. 4.3).
Відповідно до п. 5.1 договору поставка обладнання та виконання робіт за даним договором здійснюється виконавцем до місця установки обладнання. Строк завершення поставки обладнання та робіт (установки, пусконалагодження обладнання та навчання персоналу) складає 55 робочих днів від дати підписання даного договору (п. 5.2). Строк виконання робіт з установки обладнання складає 10 робочих днів, які включені у строк, визначений п. 5.2 договору (п. 5.2.1).
Відповідно до п. 5.3 договору передача обладнання здійснюється на підставі підписаних сторонами видаткових накладних у день поставки обладнання, а передача робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Договір діє з дати його підписання та до виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1).
Специфікацією до договору сторони погодили найменування обладнання та робіт, їх вартість, а технічним завдання визначили комплекс робіт з установки системи паркінгу на території торгівельного центру "Космополіт" за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6.
На виконання умов договору відповідач 14.02.2018 сплатив позивачу авансовий платіж у сумі 1 810 525,50 грн. (І частина платежу, визначена договором), а 24.04.2018 сплатив 583 222,50 грн., (частково ІІ частину), що разом склало 2 393 748,00 грн. та підтверджуються платіжними дорученнями №3203 від 14.02.2018 та №2733 від 24.04.2018, наявними в матеріалах справи.
Позивач, у свою чергу, вказує, що він у повному обсязі поставив обладнання та виконав роботи з його установки та пусконалагодження, обумовлені договором, на загальну суму 2 523 071,25 грн., що підтверджується видатковою накладною №171117_1 від 24.05.2018 р. про поставку системи паркінгу на суму 2 357 442,50 грн., довіреністю №96 від 21.05.2018 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №171117_1_2 від 05.09.2018 р. на суму 165 628,75 грн.
При цьому видаткова накладна № 171117_1 від 24.05.2018 р. на поставку системи паркінгу на суму 2 357 442,50 грн. підписана з боку обох сторін без зауважень.
Отже, не оплаченими залишились виконані позивачем роботи на суму 129 323,25 грн. з наступного розрахунку: 2 523 071,25 грн. - 1 810 525,50 грн. - 583 222,50 грн.
06 вересня 2018 року позивач направив відповідачу лист від 05.09.2018 за вих. №2085 з доданим актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №171117_1_2 від 05.09.2018 р. на суму 165 628,75 грн., предметом якого є "послуги по встановленню обладнання системи паркінгу" та рахунком на його оплату.
Вказаний лист разом із долученими до нього документами відповідач отримав 18.09.2018 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Відповідач акт не підписав, мотивованої відмови щодо підписання акту не надав, а також не здійснив повну оплату робіт по договору, у зв`язку із чим позивачем складено аналогічний акт, датований 21.09.2018,, який підписаний позивачем в односторонньому порядку згідно п.5.3 договору та ст. 882 ЦК України.
Крім цього, позивачем 21.09.2018 було зареєстровано податкову накладну на суму 129323,25 грн.
16 жовтня 2018 року позивач направив відповідачу лист від 12.10.2018 за вих. №2089, у якому вказав, що експлуатація обладнання розпочалась з 13.08.2018, мотивованої відмови на акт не було надано, тому акт вважається підписаним з 21.09.2018, а роботи по договору вважаються прийнятими, тому просить здійснити повні розрахунки та сплатити 129323,25 грн. До листа був доданий рахунок на оплату від 12.10.2018 №171117_1_7 на суму 129323,25 грн.
15 листопада 2018 року позивач направив відповідачу претензію від 07.11.2018, у якій просив негайно сплатити заборгованість у розмірі 129323,25грн. та 12932,33 грн. неустойки. Однак, вказану претензію відповідач також залишив без відповіді та задоволення.
У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 129323,25 грн. вартості обладнання та виконаних робіт, а також 12932,33 грн. неустойки, 7129,86 грн. інфляційних втрат коштів та 1541,00 грн. - три процентів річних.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності і обґрунтованості.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частиною 2 статті 628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №171117_1 на поставку та встановлення обладнання, який є змішаним договором, оскільки містить елементи договору поставки та договору підряду.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.
Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за виконані підрядні роботи з установки та пусконалагодження системи паркінгу, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.
Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач поставив обладнання системи паркінгу на суму 2 357 442,50 грн., яке було прийняте відповідачем без зауважень та оплачено у повному обсязі, що сторонами не заперечується і між сторонами відсутній спір щодо цього.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.
У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника (до підписання акта виконаних робіт), а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У договорі сторони погодили (п. 5.3 договору), що передача обладнання здійснюється на підставі підписаних сторонами видаткових накладних у день поставки обладнання, а передача робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, у наступному порядку:
- після закінчення виконання робіт виконавець направляє замовнику підписаний зі сторони виконавця акт приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках. Замовник протягом 3-х банківських днів з дня отримання від виконавця акта приймання-передачі виконаних робіт направляє виконавцю підписаний зі свого боку акт або мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт в письмовій формі. Підписання замовником акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення замовником остаточних розрахунків з виконавцем;
- у разі вмотивованої відмови замовника від прийняття виконаних робіт, сторонами протягом 2-х банківських днів складається двосторонній акт із зазначенням всіх недоліків і термінів їх усунення. Порядок усунення недоліків визначається виконавцем з урахуванням узгодженого сторонами терміну їх усунення. Після повного усунення виконавцем всіх виявлених недоліків, замовник підписує акт приймання-передачі виконаних робіт;
- в разі, якщо замовник не підписав акт приймання - передачі виконаних робіт або не надав мотивованої відмови від підписання зазначеного акту в установлений цим договором термін у письмовій формі, акт приймання- передачі виконаних робіт вважається підписаним, а виконані виконавцем роботи за договором - прийнятими.
Таким чином, у даному випадку, як законом, так і договором було передбачене право позивача на складання одностороннього акту, що спрямоване на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.09.2018, який отриманий відповідачем 18.09.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак, відповідач у встановлений триденний строк мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт позивачу не направив, у зв`язку із чим позивачем було підписано акт в односторонньому порядку, отже, згідно наведених норми чинного законодавства та умов договору роботи вважають прийнятими.
Позивачем також надано копії паркувальних талонів від 03.10.2018 та нефіскальних чеків від 03.10.2018, виданих ФОП Більдеевою Н.І. ТРЦ "Космополіт", які підтверджують, що станом на вказану дату паркінг працював.
Щодо посилань відповідача на те, що вказані чеки видані не ним, а ФОП Більдеевою Н.І., то вони відхиляються судом, оскільки порядок організації подальшої роботи паркінгу виходить за межі розгляду даної справи.
Матеріали справи свідчать, що ІІІ частина вартості обладнання та робіт, в розмірі 129 323,25 грн., оплата якої передбачена п. 4.3 договору, у порушення умов договору залишилась відповідачем не сплачена.
Доводи відповідача про те, що він не отримував вказаний акт, а поштове повідомлення підписано невстановленою особою, відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на наступне.
Так, пунктом 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №270 (в редакції, чинній на вересень 2018 року) встановлено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування.
Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу акт цінним листом, який, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отриманий 19.09.2018 Масленовим і стоїть відмітка "за довіреністю". Доказів того, що особа, яка отримала вказане поштове відправлення, не перебувала у трудових відносинах із відповідачем, суду не надано.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору відповідач повинен був оплатити виконані роботи протягом 10 банківських днів після отримання замовником обладнання, виконання робіт з установки обладнання, пусконалагодження, навчання персоналу та підписання акта прийому-передачі.
За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до юридично вірного висновку, що у відповідача виник обов`язок по сплаті вартості виконаних робіт за актом №171117_1_2 від 05.09.2018 р. у сумі 129 323,25 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Пунктом 6.2 договору сторонами було погоджено, що за порушення з вини замовника терміну оплати, передбаченого п.п. 4.2, 4.3 договору, замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10 % від суми відповідного платежу.
У відповідності до вказаних умов договору позивач нарахував відповідачу неустойку у сумі 12 932,33 грн.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Отже, з урахуванням наведених приписів закону та умов договору заявлена позивачем неустойка є пенею, яка повинна відповідати положенням ч.6 ст. 232 ГПК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, є хибними доводи відповідача про те, що вказаний у ч. 6 ст. 232 ГК України строк є позовною давністю.
Перевіривши розрахунок пені, з обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України та умов договору, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 12 932,33 грн. за період прострочення з 06.10.2018 по 28.02.2019., тобто, у заявленій позивачем сумі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач просив стягнути з відповідача матеріальні втрати, які складаються з інфляційної складової боргу у сумі 7 129,86 грн. та 3 % річних у сумі 1 541,00 грн. за період з 06.10.2018 по 28.02.2019. Розрахунок є вірним, а тому вказані позовні вимоги також підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не провів судові дебати, є безпідставними, оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження і згідно ч.8 ст. 252 ГПК України судові дебати при цьому не проводяться.
Щодо доводів апелянта про те, що судом у засіданні було оголошено про повне задоволення позову, а у рішенні зазначено про його часткове задоволення, то як вбачається з прохальної частини позовної заяви, мотивувальної і резолютивної (абз. 2) частин рішення суду, аудоізапису з фіксації судового процесу, дослідженого судом апеляційної інстанції, суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі. Явна описка суду, яка полягає у зазначенні у абз.1 резолютивної частини рішення про часткове задоволення позову може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 243 ГПК України і не є підставою для скасування чи зміни законного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08 липня 2019 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.10.2019.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
М.Л. Яковлєв
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2019 |
Оприлюднено | 27.10.2019 |
Номер документу | 85204872 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Козир Т.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні