Рішення

від 18.07.2019 по справі 921/239/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/239/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" (с Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47734)

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул Лисенка, 20 А, м Тернопіль, 46002)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Козівська районна державна адміністрація (вул Грушевського, 38, смт Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600)

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк та на тих же умовах

За участю від:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третя особа - не з`явився

Суть справи.

Приватне агропромислове підприємство "Агропродсервіс" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання укладеною додаткової угоди від 08.12.2016 про поновлення договору оренди землі, укладеного 29.01.2006 між Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" та Козівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за №04.07.650.00132 щодо земельної ділянки площею 52,3841 га, кадастровий номер 6123081400 НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області, на той самий строк та на тих же умовах.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2006 між позивачем (орендарем) та Козівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) був укладений договір оренди землі, строком на 10 років. Договір оренди зареєстровано у Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2007 за №04.07.650.00132. Таким чином, з врахуванням п 36 договору строк дії договору оренди складав з 30.01.2007 по 30.01.2017. Умови договору передбачали, що після закінчення його строку орендар має переважне право поновлення договору на новий строк, шляхом не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З врахуванням п 3 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), п "а" ч 1 ст 13, ч 4 ст 122 ЗК України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 за №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) безпосередньо або через свої територіальні органи наділена повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, в межах визначених ЗК України.

Позивач як добросовісний орендар діючи добросовісно по відношенню до орендодавця, маючи намір скористатись правом на поновлення договору на новий строк, скерував на адресу відповідача листи повідомлення від 08.12.2016 №1683/1 (до закінчення терміну дії договору) та від 15.02.2017 №251 з долученими до них відповідних проектів додаткових угод. Відповідачем не надано відповіді на лист від 08.12.2016 №1683/1, а за наслідками розгляду листа від 15.02.2017 №251 відмовлено ПАП "Агропродсервіс" у продовженні договору оренди, посилаючись на відсутність всього переліку необхідних документів (лист від 21.03.2017 №28-661/0-501/6-17).

В подальшому, 28.04.2017 листом №375 на адресу відповідача було направлено належним чином завіренні копії необхідних документів, які останній зазначив в листі від 21.03.2017, окрім витягу із технічної документації з нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, оскільки надання такої документації не передбачено діючим законодавством України, зокрема і Законом України "Про оренду землі". Відповідачем листом від 09.06.2017 відмовлено позивачу у продовженні договору оренди з підстави несвоєчасного повідомлення.

Станом на момент звернення з позовом до суду ПАП "Агропродсервіс" продовжує фактично користуватись вказаною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

Враховуючи положення ст 777 ЦК України, ст 33 Законом України "Про оренду землі", така пасивна поведінка відповідача, була сприйнята позивачем як визнання орендодавцем за ним переважного права на поновлення договору оренди та його згоди на продовження між сторонами договірних відносин щодо оренди земельної ділянки.

А відтак просить задоволити позов, посилаючись на наявність для цього підстав, передбачених ч ч 1-5 та ч 6 ст 33 Законом України "Про оренду землі".

Ухвалою суду від 12.04.2019 позовну заяву ПАП "Агропродсервіс" було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням ним вимог ст ст 162, 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, ПАП "Агропродсервіс" подано до матеріалів справи супровідний лист б/н від 22.04.2019 (вх №7076 від 22.04.2019) з доданими матеріалами на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 12.04.2019. За результатами їх розгляду та з їх врахуванням, ухвалою суду від 23.04.2019 відкрито провадження у справі №921/239/19 за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання у справі призначено на 23.05.2019, в якому оголошувалась перерва до 20.06.2019.

Тією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Козівську районну державну адміністрацію.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: супровідний лист б/н від 22.04.2019 (вх № 7076 від 22.04.2019), з додатком; супровідний лист №583 від 30.05.2019 (вх №9520 від 30.05.2019) з додатком; відповідь на відзив №630 від 12.06.2019 (вх №10474 від 13.06.2019) з додатком.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: відзив на позовну заяву від 14.05.2019 за №9-19-0.9-2851/2-19 (вх № 8393 від 14.05.2019), з додатком; клопотання від 29.05.2019 №9-19-0.93-3130/2-19 (вх №9439 від 29.05.2019) з додатком.

У поданому відзиві Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області зазначає про відсутність підстав для задоволення позову. З цього приводу ним зазначено:

- відповідач не отримував листа-повідомлення ПАП "Агропродсервіс" від 08.12.2016 за №1683/1 про намір продовжити дію договору оренди землі від 29.01.2006 (ще до закінчення його строку). Дана обставина підтверджена рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №921/355/18);

- натомість, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській отримано лист ПАП "Агропродсервіс" від 15.02.2017 за №251 про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 29.01.2006 на новий строк. У відповідь на це звернення, відповідач листом від 21.03.2017 за №28-661/0-501/6-17 повідомив позивача свої пропозиції у випадку поновлення договору оренди і земельної ділянки від 29.01.2006. У ньому, звертаючи увагу на ч 1 ст 123 та ст 122 ЗК України запропоновано для прийняття відповідного рішення щодо задоволення клопотання долучити перелік необхідних документів;

- ПАП "Агропродсервіс" разом з листом від 28.04.2017 за №375 надано Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській документи згідно зазначеного переліку, окрім витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відомостей щодо державної реєстрації речового права на вищезгадану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- листом від 09.06.2017 за № 28-19-0.93-4897/2-17 відповідачем було повідомлено позивача про неможливість поновлення договору оренди землі відповідно до вимог ст 33 Закону України "Про оренду землі";

- не вчинення позивачем дій щодо виготовлення нормативно-грошової оцінки землі, на підставі якої обчислюється розмір орендної плати, яка в свою чергу є істотною умовою договору оренди землі, свідчить про недосягнення сторонами домовленостей з усіх істотних умов договору. Дана обставина відповідно до ст 33 Закону України "Про оренду землі" припиняє переважне право орендаря на укладення договору оренди;

- також, долучена до листа від 15.02.2017 за №251 додаткова угода містила умову щодо продовження дії договору терміном на 20 років, а це не відповідає змісту позовної вимоги.

При цьому, відповідачем до відзиву додано матеріали проведеної державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у вересні 2018 року перевірки на предмет дотримання позивачем вимог земельного законодавства, з усіма подальшо оформленими документами, які слідували за даними.

Ухвалою суду від 20.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/239/19 до розгляду по суті на 18.07.2019.

Представником позивача в судовому засіданні 18.07.2019 підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позові та на підставі доказів, які ним подані в ході підготовчого провадження у справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 18.07.2019 заперечено проти позову, з підстав наведених у поданих ними відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання 18.07.2019 не з`явився. Козівською районною державною адміністрацією у встановлений в ухвалі від 23.04.2019 строк письмових пояснень суду не надано, хоча про час, місце та дати призначених у справі судових засідань вона повідомлялась належним чином.

Судом також враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З урахуванням наведеного, поданих суду матеріалів та пояснень учасників справи щодо відсутності у них інших доказів та обставин, які можуть повідомити, суд прийшов до висновку про можливість закінчення розгляду справи.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N 101 VF 27 D 8185676 F 2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/355/18 за позовом Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Козівської районної державної адміністрації, про визнання поновленим на той самий строк та на таких самих умовах договору оренди, укладеного 29.01.2006 між Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" та Козівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за №04.07.650.00132 щодо земельної ділянки площею 52,3841 га, кадастровий номер 6123081400 НОМЕР_2 01:001: НОМЕР_3 , яка знаходиться на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2018 у справі №921/355/18 у задоволенні позову відмовлено. При цьому судом встановлено наступні обставини.

На підставі розпорядження голови Козівської районної державної адміністрації від 23.10.2006 за № 581 "Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ПАП "Агропродсервіс" в користування на умовах оренди із земель резервного фонду Вівсянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", між Козівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ПАП "Агропродсервіс" (орендарем) 29.01.2006 укладено договір оренди землі.

Згідно з п 2 правочину в оренду передається земельна ділянка загальною площею 52,38 га, в тому числі рілля - 52,38 га.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 518312,42 грн. На земельній ділянці об`єктів нерухомого майна немає (п 2, п 5 договору).

Відповідно до п 6 правочину договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 12, 13 договору зазначено, що земельна ділянка передасться в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Передача земельної ділянки орендодавцем орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі (п 17 правочину).

Згідно п 29 договору зміна його умов здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п 30 договору, його дія припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

У п 36 правочину зазначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Із змісту договору вбачається, що його зареєстровано у Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2007 за №04.07.650.00132.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6103464972017 від 12.04.2017, земельна ділянка площею 52,3841 га, кадастровий № НОМЕР_4 за адресою: Вівсянська сільська рада, Козівський район, Тернопільська область; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; форма власності: державна; орендар: ПАП "Агропродсервіс"; дата державної реєстрації речового права: 29.01.2007.

У тексті позовної заяви ПАП "Агропродсервіс" (орендодавцем) зазначається, що ним скеровувався на адресу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області лист №1683/1 від 08.12.2016 (більш як за 30 днів до закінчення строку дії договору), з повідомленням про намір продовжити на новий строк договір оренди землі. Додатком до вказаного звернення слугувала додаткова угода від 08.12.2016 про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.01.2006 (державна реєстрація від 29.01.2017 №04.07.650.00132) та внесення змін до нього (копія листа з додатковою угодою містяться в матеріалах справи).

Лист №1683/1 від 08.12.2006 направлявся на адресу відповідача простою кореспонденцією, оскільки ст 33 Закону України "Про оренду землі" (за твердженням позивача) не передбачає направлення такого повідомлення рекомендованим чи цінним листом.

З копії журналу вихідної кореспонденції Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" (розпочатого 01.08.2016, закінченого 04.07.2017), вбачається що 08.12.2016 під порядковим вихідним номером 1683/1 міститься інформація про лист-повідомлення відправлений Головному управлінню Держгеокадастру.

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області заперечується факт отримання листа-повідомлення №1683/1 від 08.12.2016 про намір позивачем продовжити термін дії спірного договору.

В обґрунтування цьому представником відповідача зроблено посилання на вимоги Наказу №129 від 10.04.2014 Державного агентства земельних ресурсів України "Про деякі питання реєстрації документів в автоматизованій системі діловодства", відповідно до якого в системі органів Держземагенства України з метою автоматизації процесів створення, відправлення, передавання, одержання, оброблення, використання, зберігання документів та контролю за їх виконанням здійснюється реєстрація усіх видів документів у системі електронного документообігу "ДОК ПРОФ Степ 2.0" з обов`язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційний індекс і дату документа та розташовується на кожній сторінці документа в спеціально відведеному місці.

Окрім того, відповідач звернув увагу на номер вихідної кореспонденції, який присвоєно листу - повідомленню від 08.12.2016, а саме - 1683/1. При цьому, попереднім і наступним номерами є - 1683 та 1684.

З врахуванням вищенаведеного, представником відповідача зазначено, що якби відповідач отримував лист від 08.12.2016 №1683/1, то такий в обов`язковому порядку був би зареєстрований в електронній системі документообігу відповідача.

Згодом, ПАП "Агропродсервіс" направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області лист №251 від 15.02.2017. У ньому позивачем зазначено, що враховуючи те що ПАП "Агропродсервіс" належним чином виконувало всі умови зазначеного договору оренди землі від 29.01.2006, продовжує використовувати земельну ділянку згідно її цільового призначення та належним чином сплачує орендну плату, користуючись своїм переважним правом на продовження договору оренди повторно повідомляє про намір продовжити договір оренди земельної ділянки від 29.01.2006 (зареєстрований в Державному реєстрі земель 29.01.2007 за №04.07.650.00132) на новий строк, з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки. Проект додаткової угоди від 08.12.2016 про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.01.2006 та внесення змін до нього було додано до листа від 15.02.2017 за №251.

З доданої позивачем до матеріалів справи нечіткої копії фіскального чеку ТД УДПП Укрпошта ПН 215600426655 неможливо побачити дату надіслання звернення ПАП "Агропродсервіс" на адресу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Додатками до листів №1683/1 від 08.12.2016 та №251 від 15.02.2017 був проект додаткової угоди від 08.12.2016. У її п 1 позивачем запропоновано відповідачу поновити термін дії договору оренди землі від 29.01.2006 на 10 років. А також внести зміни до договору, згідно яких орендодавцем зазначити Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, а строк дії договору оренди зазначити терміном на 20 років (п 2 проектів додаткових угод).

У адресованому Приватному агропромисловому підприємству "Агропродсервіс" листі - відповіді №28-661/0-501/6-17 від 21.03.2017 на лист №251 від 15.02.2017 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, останнім зазначено, що для прийняття відповідного рішення щодо задоволення клопотання позивача необхідно долучити ряд документів, а саме:

- договір оренди земельної ділянки або належним чином завірену копію;

- витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (на виконання вимог Закону України "Про оренду землі");

- копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- відомості щодо державної реєстрації речового права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- відомості з територіального відділення Державної фіскальної служби України щодо наявності (відсутності) заборгованості з орендної плати згідно договору оренди землі від 29.01.2006.

Копія листа відповідача №28-661/0-501/6-17 від 21.03.2017 вказує на те, що позивачем його отримано 24.03.2017, згідно штампу за вх № 98.

Наступним мало місце звернення позивача з листом №375 від 28.04.2017 до відповідача, яким ним надано останньому документи згідно переліку (зазначеного у листі № 28-661/0-501/6-17 від 21.03.2017), окрім відомостей щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З цього приводу ПАП "Агропродсервіс" у листі зазначено: позивачем замовлено виготовлення відповідної технічної документації з нормативної грошової оцінки; після її виготовлення та затвердження Козівською районною радою вона буде представлена відповідачу; ст 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено виключний перелік документів, який необхідний для поновлення договору оренди на новий строк, в переліку яких відсутній жоден документ, з запитуваних відповідачем у листі від 21.03.2017 за №28-661/0-501/6-17.

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області разом з відзивом додано до матеріалів справи лист №28-19-0.93-4897/2-17 від 09.06.2017 про відмову Приватному агропромисловому підприємству "Агропродсервіс" у продовженні дії договору оренди землі від 29.01.2006, оскільки даний договір відповідно до ст 31 Закону України "Про оренду землі" припинив свою дію по закінченню строку, на який його було укладено та відсутність письмового повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору в порядку п 6 договору.

Відповідачем також подано до матеріалів справи ряд документів, оформлених Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на підставі Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Кодексу України про адміністративні правопорушення, на предмет дотримання Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" вимог земельного законодавства. Серед них містяться:

- Акт від 25.09.2014 за №700-ДК/0248/АО/10/01/-18 обстеження земельної ділянки площею 52,3841 га з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою: с Вівся АДРЕСА_1 . Наявна у ньому інформація вказує на самовільне (без правовстановлюючих документів) зайняття ПАП "Агропродсервіс" згаданої земельної ділянки;

- Акт від 25.09.2018 за №700-ДК/0978/АП/09/01/-18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки. З його змісту вбачається, що ПАП "Агропродсервіс" самовільно займає земельну ділянку площею 52,3841 га з кадастровим номером НОМЕР_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної форми власності, яка знаходиться на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області, що є порушенням вимог ст ст 125, 126 ЗК України;

- Припис від 25.09.2018 за №700-ДК/0668/ПР/03/01/-18, яким встановлено ПАП "Агропродсервіс" обов`язок усунути вказане порушення у тридцяти денний термін;

- Протокол про адміністративне правопорушення від 25.09.2018 за №700-ДК/0251/П/07/01/-18, згідно якого директора відділення ПАП "Агропродсервіс" - ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст 53-1 КУпАП та п "б" ч 1 ст 211 ЗК України;

- Постанову від 25.09.2018 за №700-ДК/0246/ПО/08/01/-18, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищевказаних правопорушень, внаслідок якого земельним ресурсам завдано матеріальну шкоду на суму 77070,47 грн, а на винну накладено штраф у розмірі 850 грн.

ОСОБА_3 сплачено суму штрафу в розмірі 850 грн, що підтверджується копією квитанції банку №0.0.1145037672.1 від 27.09.2018.

Представником відповідача в ході розгляду справи №921/355/18 зазначено, що вказані матеріали перевірки підтверджують факт використання позивачем земельної ділянки площею 52,3841 га з кадастровим номером НОМЕР_4 без правовстановлюючих документів, а отже і без договору.

Рішення Господарського суду Тернопільської області залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №921/355/18, а відтак набрало законної сили.

Відповідно до ч 4 ст 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідачем до відзиву на позовну заяву у справі №921/239/19 додано Акт №1120-ДК/1304/АП/09/01/-18 від 03.12.2018 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений посадовою особою відповідача, яким зафіксовано що ОСОБА_3 не виконав вимог припису від 25.09.2018.

За результатами перевірки 03.12.2018 уповноваженими особами ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області директору ОСОБА_3 видано припис від 03.12.2018 за № 1120-ДК/0752/ПР/03/01/-18, в якому вказано про необхідність у тридцятиденний термін виконати вимоги припису від 25.09.2018.

Як вже зазначалось, предмет позову у справі №921/355/18 стосувався визнання поновленим на той самий строк та на таких самих умовах договору оренди, укладеного 29.01.2006 між Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" та Козівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за №04.07.650.00132 щодо земельної ділянки площею 52,3841 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , яка знаходиться на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області.

У справі яка розглядається №921/239/19 предметом позову є інша вимога - визнання укладеною додаткової угоди від 08.12.2016 про поновлення договору оренди землі, укладеного 29.01.2006 між Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" та Козівською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за №04.07.650.00132 щодо земельної ділянки площею 52,3841 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , яка знаходиться на території Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області, на той самий строк та на тих же умовах.

А відтак, справа №921/239/19 хоча й за участю тих самих учасників, однак є іншою по відношенню до справи №921/355/18.

Згідно з ст 124 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст 20 ГПК України, постановами пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011, №6 від 17.05.2011, даний спір підвідомчий господарським судам.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до змісту ст ст 46, 162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Однак, поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявленої ним вимоги з визначених ним же підстав.

Відповідно до змісту ч 2 ст 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вже зазначалось, на матеріально-правову підставу позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі позивач посилається як на ч ч 1-5, так і на ч 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч 2 ст 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що Козівська районна державна адміністрація (орендодавець) та ПАП "Агропродсервіс" (орендар) уклали договір оренди землі від 29.01.2006, відповідно до умов якого позивачу передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення-рілля, загальною площею 52,38 га.

Відповідно до п 36 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру та відомостями, які зазначені в самому договорі, договір зареєстровано у Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 29.01.2007.

Протягом дії цього договору Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VI (чинний з 01.01.2013) внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема, викладено в новій редакції ст 122 ЗК України.

Відповідно до ч 4 ст 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Підпунктом 31 пункту 4 Положення визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Враховуючи те, що державна реєстрація договору була здійснена 29.01.2007, строк дії договору закінчився 30.01.2017.

Отже, на час закінчення терміну дії договору від 29.01.2006 уповноваженим органом на розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 52,38 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , яка знаходиться на території Вівсянської сільської ради Козівського району, є відповідач у справі - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Умовами п 6 договору сторони визначили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

При цьому, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Правова позиція щодо розрізнення цих підстав викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч 2 ст 33 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" до листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Як встановлено частиною 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі", при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ч 5 ст 33 цього Закону «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Позивач стверджує, що він до спливу строку договору оренди землі листом від 08.12.2016 №1683/1 повідомив Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про намір продовжити договір на новий строк, до якого додав проект додаткової угоди від 08.12.2016.

Як доказ надіслання вказаного листа відповідачу додав витяг з свого журналу вихідної кореспонденції.

Відповідач заперечує факт отримання листа позивача від 08.12.2016 №1683/1.

Відповідно до ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовими рішеннями господарських судів від 10.12.2018 та 05.03.2019 у справі №921/355/18 також встановлено, що за даними витягу з системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ Степ 2.0" відповідача за 2016 рік відомості щодо реєстрації листа позивача від 08.12.2016 №1683/1 з проектом додаткової угоди в системі відсутні. Будь-яких інших доказів надіслання відповідачу вказаного листа чи його отримання відповідачем позивач суду не надав.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України «Про деякі питання реєстрації документів в автоматизованій системі діловодства» від 10.04.2014 №129 (функції і повноваження якого передано Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р) встановлено вимоги щодо здійснення реєстрації усіх видів документів у системі електронного документообігу "ДОК ПРОФтм Степ 2.0" з обов`язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційний індекс і дату документа та розташовується на кожній сторінці документа в спеціально відведеному місці.

Крім того, апеляційний суд у справі №921/355/18 вважав за необхідне зазначити, що в журналі вихідної кореспонденції ПАП "Агропродсервіс" вказано, що лист-повідомлення від 08.12.2016 вих №1683/1 підписаний ОСОБА_4 , в той час як поданий позивачем суду лист-повідомлення за вих № 1683/1 від 08.12.2016 підписаний директором позивача ОСОБА_5 .

А відтак, апеляційним судом у постанові від 05.03.2019 по справі №921/355/18 зроблено висновок, що наданий позивачем витяг за 08.12.2016 з журналу вихідної кореспонденції ПАП "Агропродсервіс" не є належним доказом надіслання на адресу відповідача листа від 08.12.2016 №1683/1 про продовження договору оренди землі.

Доводи скаржника про те, що чинним законодавством не передбачено надсилання листів-повідомлень орендаря про продовження договору оренди землі рекомендованими, цінними поштовими відправленнями або з повідомленнями про їх вручення, суд вважає необґрунтованими, оскільки стаття 33 Закону України «Про оренду землі» містить імперативну вимогу про повідомлення орендарем орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, з доданням до листа-повідомлення проекту додаткової угоди. Згідно з нормами процесуального закону обов`язок доведення факту такого повідомлення покладається на орендаря шляхом подання суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів надіслання орендодавцеві відповідного повідомлення у встановлений строк. Однак, як вказано вище, таких доказів позивач суду не надав.

Посилання позивача про повторне повідомлення відповідача листом від 15.02.2017 про намір продовжити договір оренди землі не можуть братися до уваги, оскільки таке повідомлення складено та надіслано після припинення дії договору (30.01.2017). Крім того, в цьому листі відсутнє посилання на лист -повідомлення від 08.12.2016 №1683/1, тому саме лише зазначення в листі про «повторне повідомлення» не може бути доказом того, що це повідомлення дійсно є повторним повідомленням.

А тому, суд зазначає що позивач не дотримався процедури реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк у визначеному частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядку, оскільки не повідомив орендодавця за 30 днів до закінчення договору про свій намір продовжити його дію.

Разом з цим, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (на яку позивач також посилається у позові, як на підставу задоволення позовних вимог) передбачено іншу підставу поновлення договору оренди: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому разі закон також вимагає обов`язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк (ч 8 ст 33 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч 6 - ч 7 ст 33 Закону України "Про оренду землі" у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди землі; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дана норма - ч 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за принципом мовчазної згоди.

Мовчазна згода, у даному випадку, обумовлюється конклюдентними діями орендаря щодо подальшого користування земельною ділянкою та відсутністю заперечень з боку орендодавця.

Враховуючи недоведеність обставин надіслання відповідачу листа від 08.12.2016 №1683/1, на всі інші звернення позивача про продовження строку дії договору від 29.01.2006 йому було надіслано письмові відмови (заперечення) орендодавця.

Законність відмови відповідача в укладенні додаткової угоди позивачем, як це передбачено ч 11 ст 33 Закону України "Про оренду землі" до суду не оскаржено.

Окрім того, долучений до звернень позивача проект додаткової угоди містить нову в порівнянні з основним договором умову щодо укладення договору оренди земельної ділянки, зокрема в частині строку, на який він укладається (на 20 років). У зв`язку з чим, за відсутності на це згоди орендодавця, суд не може вважати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 29.01.2006, зареєстрований у Козівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 29.01.2007 за №04.07.650.00132.

В той же час, Верховним Судом у постанові від 13.02.2019 у справі №911/3225/17, яка в силу вимог ч 4 ст 236 ГПК України враховується судом, зазначено що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Усе наведене виключає застосування ч 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин та задоволення позову на підставі даної норми, на яку позивач посилається як на окрему підставу.

На увагу, в розумінні ст 86 ГПК України, заслуговують і результати проведеної відповідачем перевірки на предмет дотримання позивачем вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, яка була предметом договору оренди від 29.01.2006.

Так, постановою від 25.09.2018 за №700-ДК/0246/ПО/08/01/-18 директора відділення ПАП "Агропродсервіс" притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне (тобто без правовстановлюючих документів) зайняття вказаної ділянки.

Постанова відповідача від 25.09.2018 за №700-ДК/0246/ПО/08/01/-18 станом на 10.12.2018 не оскаржена, визначений нею штраф керівником відділення ПАП "Агропродсервіс" сплачено.

В подальшому зафіксовано, що станом на 03.12.2018 вимоги припису від 25.09.2018 позивачем не виконані.

Наведене також вказує на визнання позивачем обставин відсутності продовжених орендних відносин як за ч ч 1-5, так і за ч 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на все вищенаведене, в задоволенні позову, з наведених у ньому підстав, слід відмовити.

Суд вважає за необхідне зауважити, що подані до матеріалів справи докази, в обґрунтування підстав звернення позивача з позовом до суду, не вказують про наявність зареєстрованого за ПАП "Агропродсервіс" будь-якого нерухомого майна чи незавершеного будівництва на раніше орендованій ділянці. А тому, відмова у визнанні укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 29.01.2006 на той самий строк і на тих самих умовах не потягне за собою втручання у його право власності (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 17.04.2018 по справі №924/689/17, а також у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011 та інших).

Слід зазначити, що обов`язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір позивачу не відшкодовується.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 50, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 липня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський