Ухвала

від 18.07.2019 по справі 182/4110/18

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4110/18

Провадження № 1-кс/0182/2200/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2019 м. Нікополь

Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл..

ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Нікополі клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2017 № 42017040000000456 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Дніпропетровськ, громадянки України, яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , працює адвокатом, з вищою освітою, заміжньої, раніше не судимої, -

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3

підозрюваної ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

13.06.2019 до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2017 № 42017040000000456 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що на підставі свідоцтва від 15.10.2012 № 2705 про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області, ОСОБА_4 є адвокатом, зареєстрованим в Єдиному реєстрі адвокатів України.

ОСОБА_4 як адвокат, повинна керуватися Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», здійснювати незалежну професійну діяльність адвоката щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1), керуючись принципами верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (ч. 1 ст. 4), дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики (п. 1 ч. 1 ст. 21).

Станом на 2015 рік об`єкти нерухомого майна: будівля водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м. та земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039, площею 0,5999 га, розташовані по АДРЕСА_3 , перебували у державній власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2014 у справі № 904/4139/14, однак відомості щодо реєстрації права власності на вказані об`єкти майна за державою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено не було.

У 2015 році, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, у адвоката ОСОБА_4 виник злочинний намір на шахрайське заволодіння державною власністю - будівлею водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м. та земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039, площею 0,5999 га, розташованих по АДРЕСА_3 .

З метою вчинення злочину та заволодіння державним майном, ОСОБА_4 вирішила скористатись відсутністю реєстрації права власності на будівлю водноспортивної бази «Локомотив» та земельну ділянку під будівлею, та на підставі підробленого рішення суду провести державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти на ім`я сторонньої особи без її відома, з метою отримання можливості подальшого розпорядження об`єктами майна з використанням реквізитів сторонньої особи.

ОСОБА_4 з метою приховання своєї участі у підготовці та вчиненні злочину та уникнення викриття та можливої відповідальності прийняла рішення обманним шляхом провести реєстрацію об`єктів права державної власності на ОСОБА_7 , 1929 р.н., яка є матір`ю її знайомої ОСОБА_8 .

У вересні 2015 року ОСОБА_4 , здійснюючи підготовку документів для вчинення злочину, звернулась до засновника та директора ТОВ «Європейська оціночна компанія» ОСОБА_9 з замовленням на виготовлення технічного паспорту на будівлю водноспортивної бази «Локомотив» по вул. Набережна Перемоги, 1-к у м. Дніпро та, діючи шляхом обману, повідомила, що замовником вказаних робіт є ОСОБА_7 та вказані відомості необхідно зазначити у технічній документації.

У вересні 2015 року директор ТОВ «Європейська оціночна компанія» ОСОБА_9 , не будучи обізнаний у злочинних намірах ОСОБА_4 , здійснив технічну інвентаризацію та виконав технічний паспорт на нежитлову будівлю водноспортивної бази «Локомотив» по вул. Набережна Перемоги, 1-к у м. Дніпро у якій, на вимогу ОСОБА_4 , зазначив ОСОБА_7 замовником технічної інвентаризації після чого виготовлений документ передав ОСОБА_4 .

В період часу з жовтня 2015 року по березень 2016 року невстановлені досудовим розслідуванням особи, які діяли в інтересах ОСОБА_4 та всі дії яких охоплювались її умислом, діючи спільно з невстановленими службовими особами Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, отримали доступ до архіву суду та матеріалів цивільної справи Дніпропетровського районного суду № 2-580 від 23.03.2007 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про визнання права власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку № НОМЕР_1 розміром 0,0592 га в садовому товаристві «Горизонт» в м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, після чого здійснили підроблення та підміну матеріалів вказаної цивільної справи шляхом складення завідомо неправдивих процесуальних документів суду, позовної заяви та документів до заяви, у які внесли неправдиві відомості, що предметом судового розгляду було визнання за ОСОБА_7 права власності на будівлю водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м., та земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039, площею 0,5999 га, розташованих по АДРЕСА_3 , а саме: ухвали про відкриття провадження у справі від 14.12.2006; позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно та земельні ділянки; договору купівлі продажу майна від 27.01.2006 між ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ; заяви від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про розгляд провадження без їх присутності; протоколу судового засідання від 01.02.2007; протоколу судового засідання від 23.03.2007; рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 у справі № 2-580 за 2007 рік, та шляхом обману, здійснили заміну дійсних документів цивільної справи на підроблені, додатково долучили до справи фотокопію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_7 .

В період часу з жовтня 2015 року по березень 2016 року ОСОБА_4 , отримала примірник підробленого рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 у справі № 2-580 за 2007 рік, яке містило завідомо неправдиві відомості про визнання за ОСОБА_7 права власності на будівлю водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м., та земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039, площею 0,5999 га, розташованих по АДРЕСА_3 , з метою використання підробленого документу для вчинення злочину.

У березні 2016 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , офісне приміщення якої розташовувалось за адресою: АДРЕСА_4 , та, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння правом на державне майно, діючи шляхом обману, повідомила нотаріусу, що надає правову допомогу ОСОБА_7 та необхідно здійснити реєстрацію права власності на майно на підставі рішення суду, передала нотаріусу копії документів для підготовки проведення реєстраційної дії, а саме: рішення Дніпропетровського районного суду у справі № 2-580 від 23.03.2007 та технічний паспорт на будівлю водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м. по АДРЕСА_3 . В цей же день приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 передала ОСОБА_4 запит до Дніпропетровського районного суду про підтвердження наявності у архіві суду рішення від 23.03.2007 у цивільній справі № 2-580 за 2007 рік, відповідь на який остання повинна була отримати та повернути приватному нотаріусу.

У березні - квітні 2016 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, невстановлені досудовим слідством особи, які діяли в інтересах ОСОБА_4 та дії яких повністю охоплювались її умислом, з метою укриття факту підроблення рішення суду, здійснили виготовлення завідомо підробленого листа Дніпропетровського районного суду без номеру від 01.04.2016, відповідно до якого підтверджувалось наявність у архіві суду рішення Дніпропетровського районного суду у справі № 2-580 від 23.03.2007.

На початку квітня 2016 року ОСОБА_4 , продовжуючи вчиняти дії, направлені на заволодіння правом на державне майно шляхом шахрайства, подала приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 оригінал підробленого рішення Дніпропетровського районного суду у справі № 2-580 від 23.03.2007 та підроблений лист Дніпропетровського районного суду без номеру від 01.04.2016, відповідно до якого підтверджувалось наявність у архіві суду зазначеного рішення, оригінал паспорту ОСОБА_7 та оригінал технічного паспорту на нежитлову будівлю водноспортивної бази «Локомотив» по вул. Набережна Перемоги, 1-к у м. Дніпро.

З метою доведення свого злочинного умислу на придбання права на державне майно до кінця ОСОБА_4 21.04.2016, діючи шляхом обману, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, схожою за зовнішністю з ОСОБА_7 , прибула до офісу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Бородинська, 24, після чого невстановлена слідством особа підписала від імені ОСОБА_7 заяви про державну реєстрацію права власності на будівлю водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м., та земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039, площею 0,5999 га, розташованих по АДРЕСА_3 .

25.04.2016 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , на підставі наданих ОСОБА_4 зроблених документів, здійснила державну реєстрацію на ім`я ОСОБА_7 права власності на будівлю водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м. та земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039 площею 0,5999 га, розташованих по АДРЕСА_3 , після чого всі документи на право власності на об`єкти майна передала ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експерта № 5554-18 від 05.04.2019 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи станом на 21.04.2016 ринкова вартість нежитлової будівлі водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м. складала 9 672 082 грн., ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039 площею 0,5999 га складала 8 583 609 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 використала завідомо підроблені документи: рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 у справі № 2-580 за 2007 рік та лист Дніпропетровського районного суду без номеру від 01.04.2016, шляхом надання приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 для проведення реєстраційної дій.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК Украйни - використання завідомо підроблених документів.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, шляхом обману, що виразився у державній реєстрації права на майно на ім`я сторонньої особи ОСОБА_7 без її відома, з використанням підроблених документів, а саме рішення Дніпропетровського районного суду від 23.03.2007 у справі № 2-580 за 2007 рік та листа Дніпропетровського районного суду без номеру від 01.04.2016, та у фактичному привласненні документів на право власності на об`єкти майна, заволоділа правом на державне майно - будівлю водноспортивної бази «Локомотив» площею 7 503,8 кв. м. та земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039, площею 0,5999 га, розташованих по АДРЕСА_3 , загальна вартість якого складала 18 255 691 грн., що більше ніж в 26 495 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані зач.4ст.190КК України-заволодіння шляхомобману правомна майнов особливовеликих розмірах.

12.06.2019 ОСОБА_4 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.

В клопотанні зазначено, що, після заволодіння ОСОБА_4 документами на право власності на державне майно, було здійснено перереєстрацію майна з метою його подальшого перепродажу. Так, 25.07.2016 земельну ділянку та нежитлову будівлю по АДРЕСА_3 від імені ОСОБА_7 передано в іпотеку ОСОБА_13 (договір № 1619, посвідчений нотаріусом ОСОБА_14 ). ОСОБА_13 набув права власності на зазначене нерухоме майно на підставі заяви про реєстрацію права власності на підставі договору про іпотеку, яка посвідчена нотаріусом ОСОБА_14 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2018 у справі № 201/7276/17 розглянуто позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та визнано недійсним договір іпотеки № 1619 від 25.07.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_14 , визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на об`єкт незавершеного будівництва «Водно-спортивна база «Локомотив», розташованого на земельній ділянці площею 0,6 га, у м. Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, 1-к. витребувано з чужого незаконного володіння на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області об`єкт незавершеного будівництва «Водно-спортивна база «Локомотив». Водночас рішення щодо земельної ділянки не прийнято.

В подальшому невстановленими особами до Дніпровського апеляційного суду від імені ОСОБА_13 подавалась апеляційна скарга на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2018 у справі № 201/7276/17.

Враховуючи те, що нотаріусом ОСОБА_14 посвідчувались документи за участю особи, яка представлялась ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , нотаріусом ОСОБА_12 посвідчувались документи за участю особи, яка представлялась ОСОБА_7 , враховуючи подачу від імені ОСОБА_13 апеляційної скарги, є цілком очевидним наявність у ОСОБА_4 спільників у вчиненні дій з шахрайського заволодіння державним майном, та у спробах його подальшого переоформлення.

Прокурор просить врахувати також той факт, що юридично власником земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:305:0039 площею 0,5999, на якій розташована нежитлова будівля водноспортивної бази «Локомотив» на теперішній час є ОСОБА_13 , документи вказаної неіснуючої особи можуть бути використані з метою перепродажу державного майна, що свідчить про можливість ОСОБА_4 продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється.

Вказані обставини підтверджують наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - продовження зі сторони підозрюваної вчинення злочину, у якому вона підозрюється, та вчинення нових злочинів.

Не будучи повністю обмеженою у можливості спілкування, ОСОБА_4 може вчинити спроби незаконно впливати на невстановлених спільників злочину, та на інших свідків у кримінальному провадженні з метою перешкодити встановленню істини.

Вказані обставини підтверджують наявність ризику незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків у кримінальному провадженні, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, оригінал підробленого паспорту на ім`я ОСОБА_13 , дотепер не знайдено. А отже існують ризики того, що ОСОБА_4 , будучи з моменту повідомлення про підозру у вчиненні злочину та відкриті їй доказів, якими обґрунтовується обрання запобіжного заходу, інформованою про обставини, які встановлені досудовим розслідуванням, може здійснити спроби знищити, сховати зазначений доказ, який має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначені обставини підтверджують наявність ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених п.п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, не зможуть запобігти прихованому спілкуванню ОСОБА_4 з невстановленими на теперішній час співучасниками злочину та свідками у кримінальному провадженні та здійснення на них незаконного впливу, запобігти спробам знищити, сховати докази, продовжувати вчинення злочину.

При вирішенні розміру застави, у випадку обрання судом запобіжного заходу тримання під вартою, прокурор просить врахувати, що розмір майнової шкоди, у заподіянні якої підозрюється ОСОБА_4 складає 18 255 691 грн.

А тому з врахуванням тяжкості можливого покарання та значного розміру спричиненої шкоди, граничний розмір застави для злочинів вказаної категорії - 576 300 грн. не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та спроб ухилитись від органів досудового розслідування та суду. Просить суд вийти за граничний розмір застави та визначити в розмірі спричинених збитків, що буде відповідати тяжкості злочину і зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Зазначений розмір застави не буде завідомо непомірним для підозрюваної ОСОБА_4 оскільки у власності підозрюваної ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 з житловим будинком загальною площею 408 кв.м. На ОСОБА_15 , який є чоловіком ОСОБА_4 , зареєстровано на праві власності майно, що відповідно до норм Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 ; гараж за адресою: АДРЕСА_6 ,; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_10 ; 50% корпоративних прав ТОВ «ЛАЙН-М», якому належить право власності на квартиру АДРЕСА_11 ; 100 % корпоративних прав ТОВ «Ричи Ленд», якому на праві власності належить нежитлова будівля площею 40,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_12 . Враховуючи ці обставини, прокурор просить обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 18 255 691 грн.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки вважає, що є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, а також є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Підозрювана ОСОБА_4 , проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, оскільки вона не вчиняла злочини, по яким їй висунуто підозру. Ніяких намірів переховуватися від слідства та суду не має, оскільки, навпаки, вона хоче довести, що не вчиняла будь-яких злочинів. Вважає, що відсутня обґрунтована підозра, яка висунута їй. Просила відмовити у задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно неї.

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 проти задоволення клопотання слідчого також заперечувала. Вказала на те, що прокурор не назвав підстав, які б свідчили про ризики невиконання її підзахисною процесуальних обов`язків. Доказів можливості тиску на свідків, які вже були допитані, та свідків, особи яких не встановлено прокурором не зазначено. Ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, також не існує, так як всі речі і документи, вилучені і знаходяться у сторони обвинувачення. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не обґрунтовано. Звертає увагу на відсутність обґрунтованої підозри, що висунута її підзахисній. Посилається на те, що висновок прокурора про вчинення ОСОБА_4 цього кримінального правопорушення ґрунтується на показах приватного нотаріуса ОСОБА_12 , яка має підстави оговорювати ОСОБА_4 , оскільки остання представляє інтереси осіб та ПП «АНСІ», які постраждали від дій нотаріуса ОСОБА_12 , про що їй повідомлено про підозру та застосовано запобіжний захід. Тримання під вартою це занадто суворий вид запобіжного заходу, який не відповідає практиці ЕСПЛ. ОСОБА_4 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи, за місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно. Проживає у АДРЕСА_2 . Має тяжко хворого непрацездатного батька, в утриманні якого приймає участь. Приймає активну участь в благодійній діяльності, про що має подяки. Є засновницею адвокатського об`єднання. Має багато клієнтів, яким надає правову допомогу. Просила відмовити у задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно її підзахисної.

Захисник підозрюваної ОСОБА_6 проти клопотання слідчого заперечував. Вказав на те, що прокурор не назвав підстав, які б свідчили про ризики невиконання його підзахисною процесуальних обов`язків. Доказів можливості тиску на свідків, які вже буди допитані, та свідків, особи яких не встановлено прокурором не зазначено. Ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів також не існує, так як всі речі і документи, вилучені і знаходяться у сторони обвинувачення. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення стороною обвинувачення не обґрунтовано. Звертає увагу на відсутність обґрунтованої підозри, що висунута його підзахисній. Також просив відмовити у задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні, за клопотання сторони захисту було допитано в якості свідка ОСОБА_8 , яка показала, що на даний час вона проживає сама. Її мати ОСОБА_7 , була зареєстрована у АДРЕСА_13 , а проживала з нею в АДРЕСА_14 . Мати дуже сильно хворіла на протязі останніх 20-ти років, вона не могла ходити. За два роки до смерті з 2016 року мати взагалі нікуди не виходила та не могла нічого підписувати. Вона двері навіть не могла відкрити. Додому до них нотаріус також не приходив. Вона привозила нотаріуса 20 років назад для оформлення довіреності на отримання пенсії матері. З нотаріусом ОСОБА_14 вона не знайома, у неї ніколи не була. Паспорт матері був у неї, вона його не губила і ніхто його не викрадав. ОСОБА_4 вона знає років 15, вона працювала у неї бухгалтером на ОС «Правосуддя та захист». Також вона була директором в ТОВ «Феміда», просто рахувалась там директором, бо там діяльності ніякої не було.

Вислухавши прокурора, підозрювану, захисників, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 ст. 194, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, як це зазначено у ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;

3) вік та стан здоров`я;

4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію;

7) майновий стан;

8) наявність судимостей;

9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як вбачається з наданих копій матеріалів, 12 червня 2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів та у заволодінні шляхом обману правом на майно в особливо великих розмірах.

Враховуючи відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позицію Європейського суду, що «термін обґрунтована підозра» на стадії досудового розслідування означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 28.10.1994 р. «Мюррей проти Сполученого Королівства» і інші), а питання доведеності вини є завданням вже судового провадження, вважаю, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється на початковому рівні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується оригіналом рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 у цивільній справі № 2-580 за 2007 рік, вилученим з інвентаризаційної справи у БТІ Дніпропетровського району; рішенням від 23.03.2007, яке міститься у цивільній справі Дніпропетровського районного суду № 2-580 за 2007 рік в архіві Дніпропетровського районного суду; протоколами допиту свідків; висновками проведених експертиз. При визначені обґрунтованості підозри слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчим суддею не приймаються при застосування запобіжного заходу доводи захисту про недоведеність підозри, недоведеність провини підозрюваної у скоєнні вищезазначених злочинів, тобто безпідставність підозри, неправильність кваліфікації її дій, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування, та остаточно вирішується судом при винесенні судового рішення.

Таким чином, надання слідчим суддею оцінки доказам, на яких ґрунтується підозра, можливе лише в межах перевірки їх достатності для повідомлення особі про підозру та не може завчасно вирішувати питання про їх допустимість та достовірність, обґрунтованість чи безпідставність в контексті вирішення питання про доведеність винуватості певної особи у вчиненні злочину та наявності в її діях ознак інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки ці питання можуть бути вирішені лише під час розгляду судом кримінального провадження по суті.

Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України об`єктивно існує, бо підозрювана, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 5-ти до 12-ти років з конфіскацією майна, яке їй загрожує у разі визнання її винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів, тому без застосування жодного запобіжного заходу до неї, остання зможе спілкуватися з ними та вчиняти щодо них тиск. Місце перебування свідків підозрюваній відомо, бо для розгляду клопотання їй були вручені копії протоколів допиту свідків.

Що стосується наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється /п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК/, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик прокурором не доведено. За пред`явленою підозрою остання вчинила закінчений злочин, є раніше не судимою (не має схильності до вчинення злочинів), за місцем проживання та за місцем роботи характеризується абсолютно позитивно.

Ризик знищення, приховування доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення /п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК/, також є недоведеним. На момент обрання запобіжного заходу проведено значну кількість тимчасових доступів, обшуків, в ході яких вилучено нібито предмети кримінального правопорушення - документи. На теперішній час документи вилучено, а тому підозрювана не має жодного доступу до них, а, отже, не зможе їх знищити чи спотворити.

Разом з тим, слідчий суддя суд не погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177КПК України в тій мірі, що для його запобігання необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує особу підозрюваної, її вік, наявність у неї міцних соціальних зв`язків сім`ї, наявність постійного місця проживання, позитивні характеристики з місця роботи та місця проживання, має батька, який тяжко хворіє, та потребує постійного догляду, відсутності судимостей та те, що до кримінальної відповідальності вона притягується вперше.

Згідно установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_4 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановленого судом щодо останньої ризику лише у такий спосіб, оскільки недоведені стороною обвинувачення в судовому засіданні наявності щодо підозрюваної ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, викладених у клопотанні прокурора, крім незаконного впливу на свідків, і на думку слідчого судді, доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через існування вищевказаного ризику є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки наданими матеріалами клопотання, а також прокурором в судовому засіданні не доведено обставин, передбачених ч. 3 ст. 176, п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, до ОСОБА_4 , з урахуванням відомостей про особу підозрюваної можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж триманням під вартою, а саме домашній арешт з покладенням на неї відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та дієвості кримінального провадження щодо неї.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, та ймовірність призначення їй суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення її від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.480КПК України стосовно адвоката застосовується особливий порядок кримінального провадження.

Як встановлено в ході судового розгляду клопотання підозрювана ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва від 15.10.2012 № 2705 про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області є адвокатом, зареєстрованим в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.483КПК України слідчий суддя вважає необхідним повідомити відповідні органи адвокатського самоврядування про застосування запобіжного заходу відносно адвоката ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 480, 483, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2017 № 42017040000000456 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй в період з 19-00год.до 07-00год. наступної доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу органу досудового розслідування, прокурора, суду.

Покласти напідозрювану ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, суду;

- не відлучатися із м. Дніпро, в якому вона проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками без дозволу слідчого, прокурора.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до ГУНП України в Дніпропетровській обл..

Строк дії ухвали - не більше ніж два місяці, а також не більше строку досудового розслідування, тобто до 12.08.2019 і у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Контроль за виконанням запобіжного заходу здійснює слідчий, а коли справа перебуває в провадженні суду прокурор.

Повідомити відповідні органи адвокатського самоврядування - кваліфікаційно-дисциплінарну комісією адвокатури Дніпропетровської області про застосування запобіжного заходу відносно адвоката ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1