Рішення

від 16.07.2019 по справі 340/352/18

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 340/352/18

Провадження № 2/347/93/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючої - судді : Крилюк М.І.,

секретаря : Терлюжак Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації, Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області про визнання наказів про поновлення на роботі та зменшення навантаження недійсними, стягнення заробітної плати за час невиконання рішення суду та зобов"язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації, Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області про визнання наказів про поновлення на роботі та зменшення навантаження недійсними, стягнення заробітної плати за час невиконання рішення суду та зобов"язання вчинити дії.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що рішенням Косівського районного суду від 03.12.2015р. визнано незаконним наказ відділу освіти Верховинської РДА №59-к від 25.02.2014р. про звільнення її з роботи з посади вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та вирішено поновити її на роботі на посаді вчителя геграфії. Дане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.04.2017р. Тривалий час рішення суду не виконувалося, чим порушено її право на працю.

24.04.2018р. начальником відділу освіти Верховинської РДА Гуцуляком В.В. було винесено наказ №52-к Про поновлення на роботі ОСОБА_1 . Вважає даний наказ недійсним, оскільки при його винесенні не було здійснено певний комплекс дій, а саме не скасовано дію наказу №59-к від 25.02.2014р., не звільнено працівників, прийнятих на посаду з якої її було звільнено, не поновлено її на посаді з 26.02.2014р., не надано пряме розпорядження бухгалтерії відділу освіти та спеціалісту по кадрах, що поновлення на роботі відбулося на умовах, які існували на день її звільнення, із дотриманням за необхідності змін істотних умов праці цими працівниками вимог ст.32 КЗпПУ, не надано пряме розпорядження щодо внесення компетентною особою запису про скасування наказу №59-к та поновлення її на роботі до трудової книжки працівника, не надано розпорядження про ознайомлення із цим наказом всіх зацікавлених осіб та про їх відповідальність за недотримання вимог законодавства при поновленні на роботі, не здійснено контроль за своєчасним та точним виконанням наказу.

Про винесення такого наказу позивачку належним чином не було повідомлено. На її вимогу повідомити про істотні умови праці, а саме надати робоче місце, ознайомити із Правилами внутрішнього трудового розпорядку та тижневим навантаженням їй було вручено для ознайомлення наказ №73-к від 07.06.2018р. Про зміни в тижневому навантаженні окремих педагогів 2017-2018н.р. . З даним наказом вона також не згідна, оскільки при поновленні на роботі істотні умови праці мають бути незмінними, такими самими як і на момент її незаконного звільнення. На момент її звільнення тижневе навантаження складало 16 годин, класне керівництво, методоб`єднання. А тому, просить зобов`язати адміністрацію Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів поновити її попередні умови праці щляхом відновлення її попереднього тижневого навантаження в кількості 16 годин, класне керівництво, методоб`єднання. Вказаного числа також були видані накази №78-к та №77-, які також суперечать законодавству та зробленим виплатам в серпні 2018року відділом освіти.

Вважає, що оскільки після постановлення рішення Косівським районним судом без поважних причин не було видано наказ про поновлення її на роботі та не внесено відповідний запис до її трудової книжки, а тому має місце факт затримки з вини відповідача виконання судового рішення. Періодом впродовж якого за нею зберігається середній заробіток у зв`язку з непоновленням на роботі є період з 01.04.2018р. по 07.06.2018р. А тому, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 28652,10грн.

Також, оскільки внаслідок неправомірної зміни істотних умов праці її праця тарифікована у значно меншому розмірі, ніж має бути виходячи із розміру її законного тижневого навантаження 16 годин, то вважає, що з відповідача слід стягнути різницю в оплаті праці за період з 01.09.2018р. по 30.09.2018р. в розмірі 5474,87грн.

Просить позов задоволити.

Представники відповідачів у попередніх судових засіданнях позов не визнавали та ними подавався відзив на позовну заяву в якому останні зазначають, що вимоги позивачки, де вона просить визнати недійсним наказ про поновлення на роботі №52-к у зв`язку з недотриманням процедури виконання наказу є надуманими та такими, що не передбачені жодними нормами права. Твердження ОСОБА_1 про необхідність скасування визнаного недійсним наказу про звільнення є не вірним, оскільки навіщо скасовувати наказ коли він і так є недійсним та не породжує жодних правових наслідків. Щодо звільнення працівників, які виконували роботу, то це є право роботодавця, а не обов`язок як вказує позивачка, а тому не можна вказувати, що ці працівники підлягають обов`язковому звільненню.

Вважають, що наказ №53-к був виданий відповідно до норм чинного законодавства. Що стосується отримання наказу позивачкою 07.06.2018р., то це не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки наказ про поновлення на роботі отримав адвокат позивачки 18.05.2018р. На рахунок оплати праці в період з 01.04.2018р. по 07.06.2018р., то в даний період ОСОБА_1 систематично не з`являлася на роботу, про що складалися відповідні акти про відсутність на робочому місці. Щодо зміни істотних умов праці, то позивачку було завчасно повідомлено про істотні зміни умов праці за два місяці до введення таких змін 01.09.2018р., а тому відділ освіти проводив оплату праці з 01.09.2018р. вже в новому розмірі та крім того фактично цілий вересень позивачка перебувала на лікарняному. А тому, вважають, що вони діяли в межах закону, а тому позовна заява є необгрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Суд вислухавши позивачку та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як встановлено в судовому засіданні рішенням Косівського районного суду від 03.12.2015р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ відділу освіти Верховинської РДА №59-к від 25.02.2014р. про звільнення з роботи ОСОБА_1 вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області та вирішено поновити ОСОБА_1 на роботі вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області з 26 лютого 2014року.

Згідно ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.02.2016р. апеляційну скаргу управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Верховинської РДА відхилено, а рішення суду від 03.12.2015р. залишено без змін.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.04.2017р. касаційну скаргу відділу освіти Верховинської РДА відхилено, а рішення Косівського районного суду від 03.12.2015р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.02.2016р. залишено без змін.

Рішення суду набрало законної сили та, відповідно, до ст. 82 ЦПК України , обставини, встановлені цим рішенням не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Судом встановлено, що тривалий час відділ освіти Верховинської РДА не виконував рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Про це свідчать заяви позивачки, згідно яких видно, що вона неодноразово зверталася до відповідачів із проханням виконати рішення суду та повідомити їй про те, коли вона буде поновлена на роботі. Про те, що рішення суду не було виконане вчасно свідчить і долучений до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження від 15.06.2016р. за поданням відділу примусового виконання рішень ДВС, згідно якого видно, що службові особи відділу освіти Верховинської РДА умисно не виконують рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя геграфії з 26.02.2014р.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.65 ЗУ Про виконавче провадження рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Долучені до матеріалів справи накази №52-К від 24.04.2018р., виданий відділом освіти Верховинської РДА та №53-К від 24.04.2018р., виданий Ільцівською ЗОШ І-ІІІ ступенів свідчать про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 все ж таки була поновлена на роботі на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 26 лютого 2014року.

Проте, як встановлено в судовому засіданні з вказаними наказами ОСОБА_1 належним чином не було ознайомлено та вони їй не направлялися поштовою кореспонденцією, а дізналася вона про діючі накази тільки 07.06.2018р., про що свідчить акт, згідно якого 07.06.2018р. в приміщенні Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів у присутності в.о директора школи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом відділу освіти Верховинської РДА про поновлення її на роботі з 26.02.2014р. на підставі рішення суду та запропоновано директору виконати дані накази шляхом забезпечення допуску до роботи ОСОБА_1 , ознайомити її з тижневим навантаженням, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, надати робоче місце для оформлення та подальшої роботи кабінету географії, а також внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки працівника.

Також у даному акті зазначено, що наказ відділу освіти Верховинської РДА №52-К від 24.04.2018р. про поновлення на роботі на посаді вчителя геграфії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 з 26.02.2014р. в.о директором школи Потяком В. ОСОБА_3 виконано під час складання даного акту, внесено відомості про поновлення на роботі до трудової книжки працівника, а також ним повідомлено ОСОБА_1 , що 24.04.2018р. до Ільцівської ЗОШ надійшов наказ №52-К та в 3-х денний термін ним зроблено відповідний запис у книзі наказів з кадрових питань та направлено копію наказу за допомогою поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням адресату ОСОБА_1 .

Як зазначив директор школи, про що зафіксовано у вказаному акті, на даний час поштове повідомлення про отримання ОСОБА_1 копії наказу поштою до Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів не повернулося, а також на примірнику наказу відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з цим наказом, а повідомляти ОСОБА_1 про надходження наказу за допомогою телефонного зв`язку він не вважав за потрібне, а вважав достатнім повідомити поштою.

У даному акті також зазначено, що ОСОБА_1 ствердила, що поштового відправлення з копією наказу №52-К від 24.04.2018р. вона не отримувала.

А тому, твердження відповідачів про те, що наказ ОСОБА_1 отримала швидше ніж 07.06.2018р. спростовується вище наведеними доказами і не відповідає фактичним обставинам даної справи, оскільки письмовими доказами, які долучені до матеріалів справи стверджується, що наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 отримала та була з ним ознайомлена саме 07.06.2018р.

Таким чином, з наведених обставин видно, що факт поновлення на роботі ОСОБА_1 відбувся, тобто рішення суду на даний час виконане, про що свідчать видані накази №52-К від 24.04.2018р. та №53-К від 24.04.2018р. Про поновлення на роботі ОСОБА_1 А тому, підстав для визнання недійсними даних наказів суд не вбачає.

Проте, факт затримки виконання рішення суду відповідачами про поновлення ОСОБА_1 на роботі знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та доведений відповідними доказами, які долучені до матеріалів даної справи, що являється підставою для виплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку виконання рішення суду, як це передбачено законом.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України , при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить жодних застережень, що власник або уповноважений ним орган може не відповідати за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивачку на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання. Наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 винесений 24.04.2018р., а ознайомлена вона з ним 07.06.2018р., тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 має законне право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 01.04.2018 року по 07.06.2018р.

Вказаний період підлягає відшкодуванню по заробітній платі із тих причин, що позивачку поновлено на роботі з 26 лютого 2014р., відповідно до рішення суду та згідно пояснення представників відділу освіти частково їй виплачена заборгованість по відшкодуванню середнього заробітку за час вимушеного прогулу тільки по 01.04.2018р.

Долучені до матеріалів справи акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 з 24.04.2018р. по 06.06.2019р. (Т.1 а.с.164-193) суперечать дійсним обставинам справи, зокрема акту від 07.06.2018р. відповідно до якого видно, що з наказом про поновлення на роботі ОСОБА_1 була ознайомлена тільки 07.06.2018р.

Тому акти, які складалися відповідачем про відсутність ОСОБА_1 на роботі за період із часу винесення наказу про поновлення на роботі-24.04.2018р. по період часу із ознайомленням її з наказом -07.06.2018р. не можуть являтись доказом відсутності працівника на роботі, оскільки про існування наказу позивачці нічого не було відомо, жодних доказів того, що за цей час позивачка якимось чином повідомлялася про те, що вона поновлена на роботі в матеріалах справи немає. Про це не заперечив і сам відповідач, який пояснив, що повідомлення про отримання наказу ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією до школи не надходило, жодних телефонних дзвінків також не здійснювалось та підпис позивачки про отримання наказу швидше ніж 07.06.2018р. у наказі відсутній.

Тому, розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 .

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 01.04.2018р. по 07.06.2018р., та з врахуванням оплачених відповідачем коштів в сумі 5200грн., стягненню підлягає сума- 23 452,10грн.

Крім цього, після винесення відповідачами наказів про поновлення позивачку ОСОБА_1 на роботі їй для ознайомлення було вручено ряд ще інших наказів, зокрема, наказ №73-к від 07.06.2018р. Про зміни в тижневому навантаженні окремих педагогів 2017-2018н.р. , №77-к від 07.06.2018р. Про зміни до наказу №79-к від 01.09.2017р. Про встановлення доплат за класне керівництво на 2017-2018н.р. , №78-к від 07.06.2018р. Про зміни до наказу №78-к від 01.09.2017р. Про встановлення доплат за керівництво методичними комісіями .

Суд вважає, дані накази незаконним, оскільки при поновленні на роботі істотні умови праці працівника повинні бути незмінними, що підтверджується нормами чинного законодавства.

Згідно ч.3ст.32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Проте, позивачка про такі зміни не була повідомлена у терміни передбачені наведеним законом, про що свідчить лист направлений їй директором школи 21.08.2018р., та акт складений про те, що ОСОБА_1 14.06.2018р. була ознайомлена з наказами, які видані 07.06.2018р.

Згідно листа Ільцівської ЗОШ від 07.06.2018р. видно, що останні зазначають, що протягом 2014-2018 навчальних років змінився поділ класів на підгрупи, змінилася кількість годин за навчальним планом, а тому вони інформують позивачку про істотні зміни в умовах оплати праці згідно з новим тижневим навантаженням з 01.09.2018р. 2018-2019 навчального року. Проте, жодних доказів на підтвердження зазначених в листі обставин ні позивачці, ні суду відповідачами не надано. А також не надані пояснення з приводу того, чому зміна істотних умов праці проведена з порушенням норм закону, зокрема щодо належного повідомлення позивачку з приводу даних обставин та отримання її згоди.

Як зазначено в п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1991року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

А тому, судом доведено, що зміна істотних умов праці в наказах є неправомірною, оскільки суперечить закону та підлягає поновленню ОСОБА_1 її попередніх умов праці шляхом відновлення її попереднього тижневого навантаження в кількості 16 годин, класне керівництво та методоб`єднання.

В силу вимог ст.25 ЗУ Про загальну середню освіту педагогічне навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення освітнього процесу.

Педагогічне навантаження вихователя закладу загальної середньої освіти становить 30 годин, вихователя спеціальної школи (школи-інтернату) та асистента вчителя інклюзивних класів закладів загальної середньої освіти - 25 годин на тиждень, що становить тарифну ставку. Розподіл педагогічного навантаження у закладі загальної середньої освіти затверджується його керівником. Педагогічне навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Відповідно до п.20 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджених наказом МОН №455 від 20.12.1993р. власник або уповноважений ним орган (керівник) закладу

освіти зобов`язаний доводити до відома педагогічних працівників у кінці

навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження в

наступному навчальному році.

Як встановлено в судовому засіданні виданими 07.06.2018р. наказами керівництвом навчального закладу було незаконно зменшено навантаження ОСОБА_1 , що суперечить наведеному закону. Та в зв`язку з виданням даних наказів відділом освіти Верховинської РДА ОСОБА_1 було по новому тарифіковано її працю, про що свідчить тарифікаційний лист працівника за вересень 2018р., де нараховано позивачці заробітну плату у розмірі 3606,64грн.

Згідно тарифікаційного листа за червень 2018року заробітна плата ОСОБА_1 становить -10407,72грн.

А тому, оскільки у вересні позивачці було незаконно зменшено навантаження та різниця в заробітній платі становить 6801,08грн. з податками без 19.5%, тому різниця в оплаті праці за період з 01.09.2018р. по 30.09.2018р. становить 5474грн, яку слід стягнути з відповідчів на користь позивачки.

Крім цього, суд керується роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 (Із змінами, внесеними згідно з постановами ПВС України № 4 від 01.04.94; № 18 від 26.10.95; № 15 від 25.05.98) згідно яких діяльність судів при розгляді справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцння трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень ч. 3 ст. 77 ЦПК України ).

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України ).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, згідно наведених в рішенні підстав.

На підставі наведеного, ст. ст. 22,32, 236 КЗпП України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України , суд , -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Визнати недійсними та скасувати накази №73-К, №77-, №78-К, Про зміни в тижневому навантаженні окремих педагогів 2017-2018н.р. щодо ОСОБА_1 за підписом в.о. директора Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Потяка В.В.

Стягнути з відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 01.04.2018року по 07.06.2018року в сумі 23 452 (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят дві)грн.10коп та різницю в оплаті праці за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 в розмірі 5474 (п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири)грн.87коп.

Зобов`язати адміністрацію Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів поновити ОСОБА_1 попередні умови праці шляхом відновлення її попереднього тижневого навантаження в кількості 16 годин, класне керівництво та метод об`єднання.

В решті частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: М.І. Крилюк