Рішення
від 15.07.2019 по справі 260/431/19
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/431/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,- представник Ігнатенко С. ОСОБА_2

відповідача: Закарпатська митниця ДФС ,- представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .Б.

третя особа без самостійних вимог: ТОВ "ЗІА"ПРОСТІР"- представник не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатська митниця ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, яким просить:

1.Визнати протиправними та скасувати рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № ІІА305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІІА305200/2019/00067.

2.Стягнути на користь позивача судові витрати (в т.ч. на професійну правничу допомогу) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

1. Позиції сторін

Свої позовні вимоги позивачем мотивує тим, що 06 березня 2019 року позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, такий що був у користуванні, марка ВМW , модель Х5 3.0 D , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб), за ціною 550 000,00 чеських крон . 13.03.2019 року з метою митного оформлення вказаного транспортного засобу позивачем, в особі декларантів ТОВ "ЗІА "ПРОСТІР", було подано до відповідача митну декларацію № UА305200/2019/018596, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 639 829,14 грн., що еквівалентно 552 556,7 чеських крон (в т.ч. 550 000,00 чеських крон - вартість транспортного засобу та 100 Євро (2 556,7 чеських крон) - витрати на транспортування). Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією подано до митного органу всі необхідні документи.

Однак, митний орган за наслідками розгляду вказаної митної декларації оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 305200/2019/00067 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року за резервним методом, в результаті чого митну вартість вказаного автомобіля визначив за резервним методом в розмірі 26920,50 Євро, що еквівалентно 690968,75 чеських крон. Позивач вважає оскаржуване рішення та картку відмови митного органу незаконними, такими що не ґрунтуються на нормах митного законодавства та підлягають скасуванню.

18 квітня 2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву , у якому відповідач зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із правомірністю оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Так, зазначає, що в рамках виконання митних формальностей, згенерованих АСАУР, посадовою особою, що здійснювала митне оформлення ТЗ ВМW , модель Х5 3.0 D , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , 13.03.2019 направлено електронний запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару. За результатами розгляду запиту, з урахуванням поданих документів (у тому числі експортної декларації, в якій відсутня ціна), шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари (числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу), митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару. Окрім вищезазначеного сумніву митниці, до підстав для запиту додаткових документів належить і те, що подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Зазначає, що жодних документів, відмінних від тих, що зазначені в статті 53 МКУ, митницею не вимагалось, у зв`язку з чим факт порушення митницею вимог даної норми кодексу не мав місце. Також, відповідно до частини 5 статті 55 МКУ декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Додаткові документи на запит митниці декларантом надано не було. Право на проведення консультації з органом доходів і зборів відповідно до частини 5 ст.55 МКУ декларант не використав. У зв`язку з цим, 16.03.2019 року митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості UА 305000/2019/000061/2. Відтак, у зв`язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також у зв`язку із неподанням документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів митним органом було правомірно винесено оскаржувану картку відмови. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача до суду була надана відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що наведені у відзиві твердження відповідача є недоречними, неправильними та такими, що підставність позовних заявлених вимог не спростовують. Зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Відповідно, наведені відповідачем відомості митних оформлень бути беззаперечним доказом заниження митної вартості не можуть. Крім того зазначає, що митним органом ні в своєму Рішенні та Картці відмови, ні у відзиві на позов жодним чином не було обґрунтовано із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування саме першого методу визначення митної вартості. З огляду на вищенаведене та з підстав викладених у позовній заяві просить просимо позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

29 травня 2019 року представником відповідача були подані письмові пояснення. Відповідно до яких, доводи відповіді на відзив вважає необґрунтованими з підстав аналогічних, що викладені у відзиві на позов.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 06 березня 2019 року позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, такий що був у користуванні, марка ВМW , модель Х5 3.0 D , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб), за ціною 550 000,00 чеських крон, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) реєстраційний № 2190028 від 06.03.2019 р.(а.с.17).

13.03.2019 року з метою митного оформлення вказаного транспортного засобу позивачем, в особі декларантів ТОВ "ЗІА "ПРОСТІР", було подано до відповідача митну декларацію №UА305200/2019/018596, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 639 829,14 грн., що еквівалентно 552 556,7 чеських крон (в т.ч. 550 000,00 чеських крон - вартість транспортного засобу та 100 Євро (2 556,7 чеських крон) - витрати на транспортування).(а.с.15-16).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи (а.с.16-26):

1. рахунок-фактура (інвойс) № 2190028 від 06.03.2019 р.;

2. акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА 305260/2019/001249 від 09.03.2019 р.;

3. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу UА Х365757 від 06.03.2019 р.;

4. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.01.2019 р.;

5. калькуляція транспортних витрат б/н від 13.03.2019 р.;

6. договір про надання послуг митного брокера б/н 27.01.2019

7. копія митної декларації країни відправлення № 19С264000025У7461І6 від

06.03.2019 р.

8. лист ДФСУ №31001/7/99-9919-03-17 від 20.09.2016 р.

Під час прийняття митної декларації до митного оформлення, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в програмному забезпеченні АСМО Інспектор для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_1 згенеровано числовий індикатор вартості на рівні 26820,50 євро. (а.с.45-48).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митна вартість товарів та методи її визначення визначено розділом III главою 8 МК України.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу, якою передбачені методи визначення митної вартості товарів.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу .

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 53 МКУ визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до приписів ч.1 та ч.3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; у разі якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вище вказувалось, після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару.

Відповідно до ч1, ч.2 ст.361 МК України , управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно ч.1та ч.4 ст.337 МК України , перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст.335 МК України подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року N 684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за N 1021/27466 затверджено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю (далі -Порядок).

Згідно вказаного Порядку, Автоматизований контроль із застосуванням системи управління ризиками (СУР) здійснюється із використанням інформаційних технологій, у тому числі автоматизованою системою управління ризиками (АСАУР).

Профілі ризику (опис будь-якого набору ризиків, у тому числі визначених комбінацій індикаторів ризику, що є результатом збору, аналізу та систематизації інформації;) залежно від можливості автоматизації їх застосування можуть бути документальними (неавтоматизований контроль із застосуванням СУР) або електронними (автоматизований або комбінований контроль із застосуванням СУР).

В даному випадку, витребовування додаткових документів, було викликано спрацюванням системи АСАУР. Вказане спрацювання під час митного оформлення не залежить від особистої волі інспектора та має під собою вагоме підґрунтя (як фактичне так і нормативне).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі наведених норм Митного кодексу України, у зв`язку із непідтвердженням використаних декларантом відомостей та неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана.

На підставі поданих до митного оформлення документів митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв`язку із неможливістю застосування попередніх методів.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взята проаналізована (тобто, при порівнянні подібних товарів мало місце урахування розміру партії, вид контракту, репутація торговельної марки, а також інформація прайс-листів з офіційного сайту виробника товарів) цінова інформація ЄАІС.

Зазначене узгоджується із положеннями статті 64 МКУ, згідно яких митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В рамках виконання митних формальностей, згенерованих АСАУР, посадовою особою, що здійснювала митне оформлення, 13.03.2019 року направлено електронний запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару .

За результатами розгляду запиту, з урахуванням поданих документів (у тому числі експортної декларації, в якій відсутня ціна), шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари (числовий індикатор, згенерований АСАУР для даного транспортного засобу), митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару.

Також, згідно вказаного рахунку-фактури від 06.03.2019 № 2190028 датою сплати коштів по рахунку є 09.03.2019 і, відповідно, станом на дату митного оформлення 13.03.2019 року, платіжний документ про сплату коштів (квитанція) вже мав бути в наявності, але митниці не подавався, хоча відповідно до статті 53 МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів, у тому числі є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено).

Таким чином, окрім вищезазначеного сумніву митниці, до підстав для запиту додаткових документів належить і те, що подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Судом критично оцінено посилання позивача необовязковість подання платіжного документу при митному оформленні з огляду на ч. 3 ст. 53 МКУ, в якій зазначено "щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , оскільки банківська квитанція від 06.03.2019 про сплату коштів по рахунку-фактурі № 2190028 до митного оформлення не подавалась, оскільки відомості про цей документ відсутні у графі 44 митної декларації, що підтверджується Класифікатором документів затвердженого наказом Мінфіну від 290.09.2012 №1011, так само не була вона подана і в рамках 10-денного терміну подання додаткових документів для підтвердження митної вартості (а.с.18,49-58).

Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, органом доходів і зборів здійснено запит додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:

1) копію митної декларації країни відправлення; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) інші документи за бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість товару.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, щодо наявності в переліку запитуваних митницею додаткових документів експортної декларації, то цей документ запрошений помилково, оскільки він дійсно наявний в пакеті поданих митниці документів.

Разом з цим, в цьому переліку міститься пункт інші документи за бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість товару , в рамках якого декларант мав можливість подати будь-які документи, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, у тому числі вищезазначену квитанцію про сплату рахунку. Дана можливість декларантом використана не була.

Жодних документів, відмінних від тих, що зазначені в статті 53 МКУ, митницею не вимагалось, у зв`язку з чим факт порушення митницею вимог даної норми кодексу не мав місце.

Також, відповідно до частини 5 статті 55 МКУ декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Додаткові документи на запит митниці декларантом надано не було.

Право на проведення консультації з органом доходів і зборів відповідно до частини 5 ст.55 МКУ декларант не використав.

Таким чином, у зв`язку із непідтвердженням використаних декларантом відомостей та неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана.

На підставі поданих до митного оформлення документів митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв`язку із неможливістю застосування попередніх методів.

У зв`язку з цим, митний орган оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 305200/2019/00067 та 16.03.2019 року митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості UА305000/2019/000061/2.(а.с.11-14).

Для визначення митної вартості товару при прийнятті вказаного рішення митницею перший (основний) метод (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався у зв`язку з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару.

Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 26 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв`язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів.

Неможливість застосування методів 2а та 26 (за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів) безпосередньо пов`язана з специфікою власне самого товару та його стану - бувшого у використанні транспортного засобу, для якого фізичні характеристики та комплектація є визначальними для вартості. У зв`язку з цим, такий товар також не коректно співставляти з комерційно взаємозамінними (відповідно до ст.60 МКУ) або ж з використанням застережень відповідно до ст.61 МКУ.

З огляду на викладене вище, заявлену митну вартість товару було скориговано із застосуванням резервного методу на підставі цінової інформації (26820,50 Євро), згенерованої АСАУР для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_3 . Таким чином, визначена за резервним методом митна вартість вказаного товару склала 26920,50 євро.

Суд критично оцінює посилання позивача, який вказує, що відповідач виніс оскаржуване рішення в 3-х денний строк, до закінчення 10-ти денного строку для подання додаткових документів. Однак, при цьому судом встановлено, що 16.03.2019 об 18:50 год. декларантом позивача подано лист про неможливість подання додаткових документів, що підтверджується скріншотом електронної досилки листа декларанта про неможливість надання додаткових документів (а.с.92-93).

Після отримання вказаного повідомлення, відповідач відповідно до ст.255 МК України повинен був завершити митне оформлення або видати відповідну картку відмови.

Зазначене спростовує доводи позивача щодо формального підходу відповідача щодо витребовування додаткових документів та що декларанту не було надано реальної можливості на подання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Верховний Суд України у своїй постанові від 01.06.2010 у справі № 21-300во10 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Дану позицію також поділяє Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові № 826/23192/15 від 16.05.2018 року.

Суд при перевірці на предмет законності дій та рішень субєкта владних повноважень керується ч.2 ст.2 КАСУ, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належні та допустимі докази, яким сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, в їх сукупності. суд дійшов висновку, що рішення відповідача відповідають вищевказаним вимогам, у звязку з чим позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові ОСОБА_1 до Закарпатська митниця ДФС про визнання протиправним та скасування рішення № ІІА305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІІА305200/2019/00067- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 липня 2019 року.

СудЗакарпатський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.07.2019
Оприлюднено21.07.2019
Номер документу83137008
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —260/431/19

Ухвала від 17.02.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 09.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Постанова від 25.11.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Запотічний Ігор Ігорович

Ухвала від 21.11.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Запотічний Ігор Ігорович

Постанова від 04.11.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Запотічний Ігор Ігорович

Ухвала від 26.09.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Запотічний Ігор Ігорович

Ухвала від 23.09.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Запотічний Ігор Ігорович

Ухвала від 03.09.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Запотічний Ігор Ігорович

Рішення від 15.07.2019

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Плеханова З.Б.

Ухвала від 20.05.2019

Адміністративне

Закарпатський окружний адміністративний суд

Плеханова З.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні