Постанова

від 04.11.2019 по справі 260/431/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8940/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (суддя - Плеханова З.Б., ухвалене в м. Ужгороді о 16:15, повний текст складено 19.07.2019р.) у справі № 260/431/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ ЗІА ПРОСТІР про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

02.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305200/2019/00067; стягнути на його користь судові витрати (в тому числі на професійну правничу допомогу) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06 березня 2019 року ним було придбано у нерезидента транспортний засіб - "легковий автомобіль, такий що був у користуванні, марка "ВМW", модель "Х5 3.0 D", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 " (далі - транспортний засіб), за ціною 550 000,00 чеських крон . 13.03.2019 року з метою митного оформлення вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 , в особі декларантів ТОВ "ЗІА "ПРОСТІР", було подано до Закарпатської митниці ДФС митну декларацію № UА305200/2019/018596, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 639 829,14 грн., що еквівалентно 552 556,7 чеських крон (в т.ч. 550 000,00 чеських крон - вартість транспортного засобу та 100 Євро (2 556,7 чеських крон) - витрати на транспортування). Для підтвердження заявленої митної вартості товару ОСОБА_1 разом з митною декларацією подано до митного органу всі необхідні документи. Однак, митний орган за наслідками розгляду вказаної митної декларації оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 305200/2019/00067 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року за резервним методом, в результаті чого митну вартість вказаного автомобіля визначив за резервним методом в розмірі 26920,50 Євро, що еквівалентно 690968,75 чеських крон. ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення та картку відмови митного органу незаконними, такими що не ґрунтуються на нормах митного законодавства та підлягають скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач - ОСОБА_1 подавши до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує на неповне з`ясування обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою його позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дотримано принцип повноти та всебічності з`ясування обставин в адміністративній справі, оскільки судом не досліджено та не надано правової оцінки дійсній ціні придбаного транспортного засобу, хоча дослідження та оцінка вказаної обставини при вирішенні судових спорів щодо вірності визначення митної вартості імпортованих товарів має визначальне значення.

Закарпатською митницею ДФС подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 260/431/19 залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити його позовні вимоги.

Представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, явки уповноважених представників не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 березня 2019 року ОСОБА_1 придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, такий що був у користуванні, марка ВМW , модель Х5 3.0 D , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб), за ціною 550 000,00 чеських крон, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) реєстраційний № 2190028 від 06.03.2019 року.

13.03.2019 року з метою митного оформлення вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 , в особі декларантів ТОВ "ЗІА "ПРОСТІР", було подано до Закарпатської митниці ДФС митну декларацію №UА305200/2019/018596, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 639 829,14 грн., що еквівалентно 552 556,7 чеських крон (в т.ч. 550 000,00 чеських крон - вартість транспортного засобу та 100 Євро (2 556,7 чеських крон) - витрати на транспортування).

Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема представлено рахунок-фактуру (інвойс) за № 2190028 від 06.03.2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА 305260/2019/001249 від 09.03.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.03.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 30.01.2019 року, калькуляцію транспортних витрат б/н від 13.03.2019 року, договір про надання послуг митного брокера б/н 27.01.2019 року, копія митної декларації країни відправлення № 19С264000025У7461І6 від 06.03.2019 року, лист ДФСУ №31001/7/99-9919-03-17 від 20.09.2016 року.

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UА305200/2019/018596 від 13 березня 2019 року та доданих до неї документів, Закарпатською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UА305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом, згідно із ст. 64 Митного кодексу України. Перший метод не застосований у зв`язку із ненаданням додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості товарів (ст.59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст. 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання .

Закарпатською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА305200/2019/00067 від 16.03.2019 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА305200/2019/00067 від 16.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UА305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року, є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 вказаного Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що подані 13.03.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UА305200/2019/018596 від 13.03.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких рахунок-фактура за № 2190028 від 06.03.2019 року.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку № 2190028 від 06.03.2019 року. Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що митний орган не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Більше того, згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА305200/2019/00067 від 16.03.2019 року, митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання Basis Superschwaske 02/2009".

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA305200/2019/00067 від 16.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA305000/2019/000061/2 від 16.03.2019 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову з сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС судові витрати, понесені позивачем, у вигляді сплаченого ним судового збору з розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 536 грн. 80 коп. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 29.03.2019 року та перегляду в суді апеляційної інстанції - 1152 грн. 60 коп., відповідно до квитанції № 3171640162 від 16.09.2019 року, а також витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги між Адвокатським об`єднанням Греца і Партнери та ОСОБА_1 від 28.03.2019 року, додатковою угодою № 1 від 02.05.2019 року, рахунком від 10.06.2019 року, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 10.06.2019 року та платіжним документом про оплату вартості отриманої позивачем правничої допомоги (квитанція № 0.0.1408118238.1 від 15.07.2019 року), в загальному 12 689 грн. 40 коп.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, через що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 260/431/19 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 305000/2019/000061/2 від 16 березня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305200/2019/00067.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 12 689,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 08.11.2019 року.