Ухвала

від 03.07.2019 по справі 826/11396/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

03 липня 2019 року м. Київ № 826/11396/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київської міської митниці ДФС України, Київської торгово-промислової палати Державна фіскальна служба України про визнання протиправними та скасування рішення представники позивача: Дзюба А.В., Берестенко Г.С.;

учасників справи: відповідача 1 - Клеймьонова А.І.;

відповідача 2: Сізікова Л.В. , Хімчук Н . І. ;

третьої особи - Лич С.В. ;

у судовому засіданні вільні слухачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

також були присутні:

(у судовому засіданні 03.07.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини ухвали),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алюпол (далі - позивач або ТОВ Алюпол ) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов б/н від 23.07.2018 до Київської міської митниці ДФС України (надалі - відповідач-1) та Київської торгово-промислової палати (нижче - відповідач-2), у якому, з урахуванням заяви б/н від 04.02.2019 Про збільшення позовних вимог , просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 № 9 від 02.05.2018 про анулювання сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158): від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222);

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 № 8 від 12.04.2017 про анулювання сертифікатів форми СТ-1 від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354);

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо повідомлення Державному митному комітету Республіки Білорусь інформації про анулювання Київською торгово-промисловою палатою сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222), від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753). від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354);

- визнати протиправними дії відповідача 1 по проведенню верифікації сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ В3000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222); від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у справі № 826/12515/16 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну фіскальну службу України.

У судовому засіданні 19.06.2019 судом оголошено перерву до 03.07.2019.

Дослідивши матеріалами справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд висловлюється про таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною другою статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Водночас, у відповідності до приписів пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, як вбачається із наведеного, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Законодавство не містить визначення терміна публічно-правовий спір . Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з`ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.

Зокрема, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Як вже примічалося судом, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Як передбачено статтею 5 КАС України, до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи інтерес, охоронюваний законом, порушено чи оспорюється.

Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність факту порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Форма, у якій суб`єкт владних повноважень в межах своєї компетенції приймає рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії) визначається законодавством.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

На відміну від нормативно-правового акту, правовий акт індивідуальної дії є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим ним при здійсненні владних управлінських функцій стосовно конкретної особи або визначеного кола осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються накази Київської торгово-промислової палати № 9 від 02.05.2018 та № 8 від 12.04.2017 про анулювання сертифікатів форми СТ-1.

На думку позивача, спірні накази є рішеннями суб`єкта владних повноважень, що порушують законні інтереси товариства.

В контексті окреслених тверджень позивача та зауваженого судом, слід вказати, що правовий статус відповідача-2 визначається Законом України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР (за текстом - Закон № 671/97-ВР), відповідно до положень якого торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержаний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань.

Аналіз положень чинного законодавства України свідчить, що торгово-промислова палата як недержавна неприбуткова самоврядна організація, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємців, та їх об`єднань, не є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України.

Права торгово-промислових палат визначені статтею 11 Закону № 671/97-ВР, відповідно до частини першої якої останні мають право засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів.

Термін дії сертифікатів походження товару визначається міжнародними угодами та нормативно-правовими актами України. Якщо не передбачено інше, то строк дії сертифіката або його дубліката не може перевищувати 12 місяців з дати видачі оригіналу (пункт 7.14 Методики про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затвердженої рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 29.05.2012 № 21(6)).

У відповідності до пунктів 9.1-9.2 відзначеної Методики, уповноважена особа несе відповідальність за оформлення сертифікатів походження та висновків про походження товарів/послуг, також виконавець несе відповідальність за оформлення висновків. Замовник несе відповідальність за достовірність документів, пред`явлених для оформлення сертифіката походження.

Сертифікат має бути анульований торгово-промисловою палатою, що видала його, з подальшим повідомленням зацікавлених сторін, якщо, зокрема, в результаті перевірки/верифікації підтверджено неправомірність його видачі або недостовірність документів (відповідно до чинного законодавства), наданих замовником (пункт 7.18 Методики).

Відтак, Київська торгово-промислова палата не здійснює публічно-владні управлінські функції, а засвідчення і видача сертифікатів про походження товарів є статутним завданням цієї організації, а не делегованим повноваженням. До того ж, засвідчення і видача Київською торгово-промисловою палатою сертифікатів про походження товарів є послугою, яка в розумінні статті 178 Господарського кодексу України є публічним зобов`язанням.

В свою чергу, сертифікат про походження товару, у відповідності до приписів статті 43 Митного кодексу України (нижче - МК України) є документом, що підтверджує країну походження товару.

Порядок видачі сертифікатів про походження товару з України визначений статтею 46 МК України.

Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Статтею 47 МК України передбачено процедуру верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження товару з України.

З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України, органи доходів і зборів можуть затребувати та отримувати у підприємств - виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов`язаної з таким виробництвом.

Водночас, верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України здійснюється органами доходів і зборів у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1029.

Митним органом держави - учасниці Угоди може бути відмовлено в пропуску товару лише за наявності достатніх підстав уважати, що товар походить з країни, товари якої не підлягають пропуску до країни ввезення відповідно до міжнародних договорів, які є чинними для цієї держави, або її національного законодавства (пункт 10.2 розділу 10 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, ратифікованої Законом України від 06.07.2011 № 3592-VI).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що рішення стосовно пропуску/відмови у пропуску товару приймається митним органом, в тому числі, за результатами перевірки даних сертифікатів про походження товару.

Отже, сертифікат про походження товару є носієм інформації, яка може бути використана митними органами для висновків під час проведення визначеної статтею 45 МК України перевірки документів, що підтверджують країну походження товару.

Із зазначеного вбачається, що сам по собі сертифікат про походження товару не має для декларанта (позивача) ніяких правових наслідків, як і наказ про його анулювання.

Таким чином, оскаржувані накази не є, в контексті КАС України, рішеннями суб`єкта владних повноважень (не є ані нормативно-правовими актами, ані правовими актами індивідуальної дії), а тому не створюють для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків, внаслідок чого відсутній об`єкт судового захисту.

Слід відмітити, що правова позиція в питанні поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства , що слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № П/9901/385/18, від 17 жовтня 2018 року по справі № 9901/591/18, від 02 квітня 2019 року у справі № 800/427/17 (П/9901/369/16) та від 15 травня 2019 року по справі № 9901/69/19 (П/9901/69/19).

У наведеному епізоді суд констатує, що в спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для декларанта (позивача) є рішення митного органу (акт індивідуальної дії) стосовно пропуску/відмови у пропуску товару.

Таким чином, виходячи з вищевказаних положень КАС України, суд приходить до висновку, що даний позов в частині позовних вимог, пред`явлених до Київської торгово-промислової палати не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статті 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/11396/18 за позовом б/н від 23.07.2018, з урахуванням заяви б/н від 04.02.2019 Про збільшення позовних вимог , Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол в частині позовних вимог до Київської торгово-промислової палати.

2. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 18.07.2019 .

Суддя К.С. Пащенко