Постанова

від 18.09.2019 по справі 826/11396/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11396/18 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Парінова А.Б.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол на проголошене о 12 годині 14 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року, повний текст якого складено 19 липня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол до Київської міської митниці ДФС України, Київської торгово-промислової палати, третя особи - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Алюпол (далі - Позивач, ТОВ Алюпол ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Відповідач-1, Київська міська митниця), Київської торгово-промислової палати (далі - Відповідач-2, Київська ТПП), третя особа - Державна фіскальна служба України (далі - Третя особа, ДФС України) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської ТПП № 9 від 02.05.2018 року про анулювання сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158): від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222);

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської ТПП № 8 від 12.04.2017 року про анулювання сертифікатів форми СТ-1 від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354);

- визнати протиправними дії Київської міської митниці щодо повідомлення Державному митному комітету Республіки Білорусь інформації про анулювання Київською торгово-промисловою палатою сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222), від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753). від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354);

- визнати протиправними дії Київської міської митниці по проведенню верифікації сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ В3000Р 2861/ 5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222); від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року, зміненою у мотивувальній частині постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Київської ТПП у зв`язку з тим, що їх не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач-1 був не вправі складати довідки встановленого зразка про результати верифікації сертифікатів про походження, оскільки факт їх анулювання унеможливлює складання таких документів. Крім того, зазначив, що Київською міською митницею не вчинялися дії щодо повідомлення Державного митного комітету Республіки Білорусь інформації про анулювання Київською ТПП сертифікатів форми СТ-1, а тому предмет судового захисту щодо вказаних позовних вимог взагалі відсутній.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноваження держав-учасниць СНД визначати правомірність видачі сертифікату форми СТ-1 іншою країною. Наголошує на неврахуванні судом, що акт проведення верифікації сертифіката походження товару з України не складався, що суперечить положенням чинного на момент верифікації законодавства. Крім того, підкреслює, що за результатами верифікації у 2018 року не була складена й довідка.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.09.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська ТПП просить відмовити в її задоволенні, обґрунтовуючи свої доводи тим, що, по-перше, Апелянтом не враховано, що Київська міська митниці повідомила ДФС України про неможливість підтвердження критерію походження К , а не скеровувала доручення про неправомірність видачі сертифікатів, по-друге, повноваження органу доходів і зборів не обмежуються лише функцією підтвердження або непідтвердження достовірності сертифікатів.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська міська митниця просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що положеннями чинного законодавства не передбачено складання акту проведення верифікації, яка, до того ж, була проведена за дорученням ДФС України. Стверджує, що на виконання вимог Порядку верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України Київською міською митницею повідомлено ДФС України про результати верифікації. Наголошує, що ніхто не ставить під сумнів факт видачі сертифікатів, а лише перевірялася інформація, яка в них зазначена. Крім того, звертає увагу, що відсутність умов набуття товаром статусу українського походження унеможливлює видачу такого сертифікату як Росією, так й Україною.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від ДФС України не надійшло.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

При цьому, від представників Відповідачів надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Крім того, від представника Позивача 17.09.2019 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку перебуванням його в іншому судовому засіданні та надзвичайною важливістю даної справи.

Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Разом з тим, викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неможливості явки представника Позивача у судове засідання судова колегія не може визнати поважними з огляду на те, що, по-перше, інтереси ТОВ Алюпол у суді може представляти керівник підприємства особисто, а також будь-яка інша уповноважена належним чином на це особа, по-друге, обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у клопотанні причин для відкладення розгляду справи, а також з огляду на визначені ст. 309 КАС України строки її розгляду, судовою колегією відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до ДФС України листом від 30.12.2016 року № 08/17158 звернувся Державний митний комітет Республіки Білорусь щодо здійснення перевірки, зокрема, сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 24.09.2015 року № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 року № ВУ63000Р 341/2 (1479354), виданих Київською ТПП (т. 3 а.с. 68-75).

У зв`язку із чим ДФС України листом від 26.01.2017 року № 1856/7/99-99-19-03-02-17 доручено Київській міській митниці здійснити перевірку наведених вище сертифікатів про походження товару форми СТ-1 та надати документальне підтвердження виконання критерію походження товарів, зазначених у сертифікатах (т. 1 а.с. 91).

Київською міською митницею направлено на адресу Київської ТПП лист від 01.02.2017 року № 794/10/26-70-19-03 щодо надання переліку документів для підтвердження виконання умов критерію достатньої переробки товару профіль, профіль алюмінієвий К (т. 1 а.с. 92-93).

Із листом від 01.02.2017 року № 795/10/26-70-19-03 аналогічного змісту Київська міська митниця звернулася до ТОВ Алюпол (т. 1 а.с. 94-95).

За результатами опрацювання листів від 10.03.2017 року № 1708-2б/116 (т. 1 а.с. 100) та від 21.03.2017 року № 29 (т. 1 а.с. 96-99), отриманих від Київської торгово-промислової палати та ТОВ Алюпол у відповідь на зазначені вище звернення, Київською міською митницею повідомлено останніх про неможливість підтвердження критерію походження К , набуття товаром профіль алюмінієвий українського походження та правомірність видачі сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354) (листи від 04.04.2017 року № 2822/10/26-70-19-04 (т. 1 а.с. 101-103) та від 05.04.2017 року № 2869/10/26-70-19-04 (т. 1 а.с. 104-106)).

Крім того, про вжиті заходи в частині перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 Київською міською митницею повідомлено ДФС України листом від 06.04.2017 року № 1249/8/26-70-19-04 (т. 1 а.с. 107-110) та доповненням до листа від 03.05.2017 року №1552/8/26-70-1904 (т. 1 а.с. 111-116).

Також, судом першої інстанції встановлено, що ДФС України доручено Київській міській митниці здійснити перевірку виданих Київською ТПП сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222); від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753); від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354) та надати документальне підтвердження виконання критерію походження товарів, зазначених у сертифікатах у зв`язку зі зверненням Державного митного комітету Республіки Білорусь від 22.01.2018 року № 08/976 (т. 3 а.с. 46-67), про що направила лист від 23.03.2018 року № 8683/7/99-99-19-04-02-17 (т. 1 а.с. 117).

На виконання даного листа Київською міською митницею направлено на адресу Київської торгово-промислової палати та ТОВ Алюпол листи від 27.03.2018 року № 2345/10/26-70-19-04 та № 2349/10/26-70-19-04 щодо надання переліку документів для підтвердження виконання умов критерію достатньої переробки товару профіль, профіль алюмінієвий К (т. 1 а.с. 118-121).

Київською ТПП листом від 02.05.2018 року № 1708-2б/218 проінформовано Київську міську митницю про анулювання сертифікатів наказами від 02.05.2018 року №9 та від 12.04.2017 року №8, в рамках перевірки яких запитувалися документи (т. 1 а.с. 122).

Відповідні відомості у подальшому повідомлені Відповідачем-1 Третій особі (лист від 11.05.2018 року № 1560/8/26-70-19-04 (т. 1 а.с. 124-125)) та ТОВ Алюпол (лист від 14.05.2018 року № 3615/10/26-70-19-04 (т. 1 а.с. 126-157)).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів Правил визначення країни походження товарів, які є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД, ратифікованої Законом України від 06.07.2011 року №3592-VI (далі - Правила), ст. ст. 46, 47 Митного кодексу України, а також Порядку верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1029 (далі - Порядок №1029), прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наявність у Київської міської митниці правових підстав для проведення верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів, неможливість складання довідок про результати верифікації у зв`язку з анулюванням таких сертифікатів, а також відсутність належних і допустимих доказів направлення таких відомостей Київською міською митницею до Державного митного комітету Республіки Білорусь.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 2.1 Правил країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Приписи пп. пп. а , б , в п. 2.4 Правил визначають, що для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав - учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав - учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах - учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки).

Відповідно до п. 6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей набуття режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу, зокрема, сертифіката про походження товару форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід`ємною частиною Правил).

Положеннями п. 6.4 Правил передбачено, що сертифікат форми СТ-1 оформлюється та видається на одну партію товарів, строк застосування цього сертифіката для цілей надання режиму вільної торгівлі обмежено 12 місяцями з дати його видачі.

При цьому, згідно п. 6.3 Правил зазначений сертифікат видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Порядок видачі сертифікатів про походження товару з України визначений статтею 46 МК України, частиною першої якої передбачено, що у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Правилами ст. 47 МК України регламентовано процедуру верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження товару з України. Така процедура передбачає, зокрема, що органи та/або організації, уповноважені видавати сертифікати про походження товару з України, зобов`язані за запитом органів доходів і зборів безоплатно надавати їм інформацію, пов`язану з видачею таких сертифікатів і необхідну для здійснення їх верифікації.

З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України, органи доходів і зборів можуть затребувати та отримувати у підприємств - виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов`язаної з таким виробництвом.

Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України здійснюється органами доходів і зборів у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1029.

Відповідно до п. п. 3, 4 Порядку №1029 верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій здійснюється органами доходів і зборів на підставі запиту митного органу країни ввезення товару; у разі коли в запиті митного органу країни ввезення товару недостатньо відомостей для здійснення верифікації (перевірки достовірності) ДФС надсилає такому органу повідомлення про необхідність надання додаткової інформації.

Згідно п. п. 5-6 Порядку №1029 верифікація (перевірка достовірності) здійснюється за дорученням ДФС митницею, у зоні діяльності якої перебуває уповноважений орган, що видав сертифікат, або підприємство - виробник та/або експортер товару, яке оформило декларацію. Якщо експортер не є виробником товару, до верифікації (перевірки достовірності) залучається митниця, у зоні діяльності якої розміщено виробництво товару.

Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється з метою визначення автентичності (справжності) сертифіката і декларації та достовірності відомостей, що містяться в них, шляхом: отримання від уповноваженого органу підтвердження видачі сертифіката або від підприємства - виробника та/або експортера товару - підтвердження оформлення декларації; перевірки відповідності інформації, зазначеної у сертифікаті або декларації, інформації, наданій митниці уповноваженим органом або підприємством - виробником та/або експортером товару; проведення в разі потреби в установленому порядку експертизи бланка сертифіката, відбитка печатки та підпису відповідної посадової особи уповноваженого органу.

Перевірка достовірності відомостей, що містяться в сертифікаті або в декларації, згідно з п. 7 згаданого Порядку, здійснюється шляхом: проведення перевірки товару, зазначеного у сертифікаті або декларації, на відповідність вимогам, установленим міжнародними договорами; визначення критерію достатньої переробки; порівняння інформації, яка міститься в сертифікаті або в декларації, з інформацією, зазначеною в зовнішньоекономічному договорі (контракті), комерційних та транспортних документах.

У разі виявлення підробки (фальсифікації) сертифіката або декларації, недостовірності даних, внесених до сертифіката або декларації, порушення вимог, встановлених міжнародними договорами, митниця, керуючись пунктом 9 Порядку, повідомляє уповноваженому органу і підприємству - виробнику та/або експортеру товару про виявлені порушення.

Про результати верифікації (перевірки достовірності) митниця інформує ДФС в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня надходження до неї запиту від ДФС. Зазначений строк може бути продовжено за рішенням керівника митниці, але не більше ніж на 15 календарних днів (п. 10 Порядку №1029).

Отже, у межах спірних правовідносин Київською міською митницею було дотримано порядок та процедуру проведення верифікації сертифікатів форми СТ-1, якій, які було встановлено раніше, передували доручення ДФС України. За результатами верифікації (перевірки) достовірності сертифікатів форми СТ-1 митний орган прийшов до висновку, що останніми не виконуються умови, встановлені Правилами, для набуття українського походження товару профіль алюмінієвий , про що відповідними листами було повідомлено уповноважений орган (Київську ТПП) й експортера товару (ТОВ Алюпол ).

Наведеним, на переконання судової колегії, спростовується посилання Позивача в апеляційній скарзі на відсутність у Київської міської митниці повноважень на здійснення верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів форми СТ-1 та надання висновків щодо достовірності викладених у них відомостей незалежно від того, яка країна - учасниця Угоди видала відповідний сертифікат.

Надаючи оцінку твердженням Апелянта про те, що у квітні 2017 року результати верифікації повинні були бути оформлені митним органом у вигляді акту проведення верифікації сертифіката про походження товару з України, форма якого затверджена наказом ДМС України від 17.12.2003 року №882, судовою колегією оцінюється критично, адже дана форма акту затверджена на виконання вимог статей 315, 316 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV і постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1861 Про затвердження Порядку верифікації сертифікатів про походження товарів з України , які станом на квітень 2017 року втратили чинність.

Нову ж форму документу, яким повинні оформлюватися результати верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів, а саме - довідку про результати верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 року № 655, який набрав чинності 05.09.2017 року. Відтак, на момент проведення верифікації сертифікатів у квітні 2017 року в органу доходів і зборів був відсутній обов`язок зі складання акту. У подальшому ж, як вірно підкреслив суд першої інстанції, довідка про результати верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів не складалася у зв`язку з тим, що останні були анульовані наказами Київської ТПП від 12.04.2017 року №8 та від 02.05.2018 року №9.

З урахуванням наведеного Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дії Київської міської митниці по проведенню верифікації сертифікатів форми СТ-1.

Щодо позиції суду першої інстанції про необґрунтованість іншої частини заявлених до Київської міської митниці позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

На виконання п. 11 Порядку №1029 ДФС України повідомляє митному органу країни ввезення товару, від якого надійшов запит, про результати верифікації (перевірки достовірності) у найкоротший строк, але не більше шести місяців з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Тобто, у національному законодавстві закріплений нормативний обов`язок ДФС України повідомляти митному органу країни ввезення товару, від якого надійшов запит, про результати верифікації (перевірки достовірності) у найкоротший строк, але не більше шести місяців з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що відсутність у матеріалах справи доказів відповідного повідомлення Державного митного комітету Республіки Білорусь унеможливлює задоволення відповідної частини позовних вимог.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що повноваженнями щодо направлення повідомлення за правилами п. 11 Порядку №1029 наділена ДФС України, а не її територіальні органи. Однак, у межах справи ДФС України визначена ТОВ Алюпол третьою особою, а не відповідачем, що також вказує на відсутність правових підстав для задоволення згаданої частини позовних вимог.

Щодо вимог Апелянта про скасування судового рішення у повному обсязі та прийняття нового про задоволення усіх заявлених позовних вимог, у тому числі про визнання протиправними та скасування наказів Київської ТПП № 9 від 02.05.2018 року та № 8 від 12.04.2017 року, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року, яка була змінена у мотивувальній та резолютивній частині постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року, закрито провадження в частині позовних вимог до Київської ТПП. Викладене, у свою чергу, унеможливлює як перевірку судом апеляційної інстанції доводів Апелянта в частині протиправності наказів Київської ТПП, так і будь-яке вирішення таких позовних вимог.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

А.Б. Парінов

Повний текст постанови складено 18 вересня 2019 року.