Рішення

від 03.07.2019 по справі 826/11396/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2019 року № 826/11396/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київської міської митниці ДФС України, Київської торгово-промислової палати Державна фіскальна служба України провизнання протиправними та скасування рішення представники позивача: Дзюба А.В., Берестенко Г.С.;

учасників справи: відповідача 1 - Клеймьонова А.І . ;

відповідача 2: Сізікова Л.В ., Хімчук Н .І. ;

третьої особи - Лич С.В. ;

у судовому засіданні вільні слухачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

також були присутні:

(в судовому засіданні 03.07.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алюпол (далі - позивач або ТОВ Алюпол ) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов б/н від 23.07.2018 до Київської міської митниці ДФС України (надалі - відповідач 1) та Київської торгово-промислової палати (нижче - відповідач 2), у якому, з урахуванням заяви б/н від 04.02.2019 Про збільшення позовних вимог , просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 № 9 від 02.05.2018 про анулювання сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158): від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222);

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 № 8 від 12.04.2017 про анулювання сертифікатів форми СТ-1 від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354);

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо повідомлення Державному митному комітету Республіки Білорусь інформації про анулювання Київською торгово-промисловою палатою сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222), від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753). від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354);

- визнати протиправними дії відповідача 1 по проведенню верифікації сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ В3000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222); від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354).

В якості підстав позову позивач зазначив, що дії відповідача 2 по анулюванню сертифікатів та відповідача 1 по верифікації сертифікатів та розповсюдженню інформації про анулювання є протиправними та такими, що порушують законні інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у справі № 826/12515/16 та призначено справу до судового розгляду.

03.10.2018, 15.11.2018 та 20.12.2018 судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 28.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну фіскальну службу України (в подальшому альтернативно - третя особа або ДФС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 витребувано у ТОВ Алюпол докази сплати на рахунок СП КТМ-2000 коштів у сумі 20503,03 доларів США, згідно заявленої останнім претензії, та письмові пояснення щодо обставин отримання оскаржуваних наказів Київської торгово-промислової палати № 8 від 12.04.20117 та № 9 від 02.05.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.04.2019.

У судовому засіданні 25.04.2019 судом оголошено перерву до 29.05.2019.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2019 витребувано у Київської міської митниці ДФС України належним чином завірені копії звернень Державного митного комітету Республіки Білорусь від 30.12.2016 № 08/17158 та від 22.01.2018 № 08/976; у Київської торгово-промислової палати - повний текст Методики про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затвердженої рішенням президії Торгово-промислової палати України від 29.05.2012 за протоколом № 21 (6).

29.05.2019, 12.06.2019 та 19.06.2019 судом оголошувались перерви, розгляд справи призначено на 03.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 закрито провадження в адміністративній справі № 826/11396/18 за позовом б/н від 23.07.2018, з урахуванням заяви б/н від 04.02.2019 Про збільшення позовних вимог , Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол в частині позовних вимог до Київської торгово-промислової палати.

В судовому засіданні 03.07.2019 представники позивача, з викладених у позові підстав, підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до митного органу. У відзиві на адміністративний позов зазначає, що Київська міська митниця ДФС України діяла на підставі закону, в межах повноважень та з дотриманням принципів процесуального законодавства. Зауважує, що до компетенції національного митного органу не входить направлення результатів верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів митному органу країни ввезення (Республіка Білорусь).

Представник відповідача 2 заперечує проти позовних вимог, пред`явлених до Київської торгово-промислової палати, наголошуючи при цьому, що прийняття рішення про анулювання сертифікатів про походження товару та видання наказів від 12.04.2017 № 8 та від 02.05.2018 № 9 відбулось на підставі листа відповідача 1 від 04.04.2017 № 2822/10/26-70-19-04, який було видано митним органом за результатами проведеної верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів СТ-1, а також на підставі пункту 6.8 Правил визначення країни походження товарів та пункту 7.18 Методики про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затвердженої рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 29.05.2012 (протокол № 21(6)). Вищевказаним листом відповідач 1 просив відповідача 2 поінформувати про вжиті заходи. Відтак, відповідачем 2 було вжито заходів і наказами від 12.04.2017 № 8 та від 02.05.2018 № 9 анульовано сертифікати про походження товару форми СТ-1. Зазначене, на думку відповідача 2, свідчить про дотримання ним власної компетенції, а оскаржувані накази за своїм змістом відповідають повноваженням, якими наділена Київська торгово-промислова палата.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На адресу третьої особи надходили звернення Державного митного комітету Республіки Білорусь від 30.12.2016 № 08/17158 та від 22.01.2018 № 08/976.

У зв`язку із чим ДФС України надавались доручення відповідачу 1 щодо проведення перевірки спірних сертифікатів про походження товару форми СТ-1 разом із наданням документального підтвердження виконання критерію походження товарів, зазначених у сертифікатах.

На виконання доручень відповідачем 1 проведено перевірку спірних сертифікатів, про результати якої відповідачем 1 повідомлено третю особу та позивача.

Незгода з діями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (за текстом - МК України) та іншими законами України.

Уряди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (за текстом - СНД), керуючись Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 та Угодою про єдину Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав від 03.11.1995, прагнучи встановити єдиний порядок визначення країни походження товарів, домовились, що для цілей застосування заходів тарифного й нетарифного регулювання Сторони приймають Правила визначення країни походження товарів, які є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД, ратифікованої Законом від 06.07.2011 № 3592-VI (надалі - Правила).

Порядок визначення країни походження товарів, що ввозяться на митні території держав - учасниць Угоди з третіх країн і вивозяться в треті країни із цих держав, у відповідності до змісту Правил, регламентується національним законодавством держав - учасниць Угоди та міжнародними договорами.

Згідно із пунктом 2.1 Правил країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав - учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав - учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах - учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти а , б , в пункту 2.4 цих Правил).

Відповідно до пункту 6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей набуття режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу, зокрема, сертифіката про походження товару форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід`ємною частиною Правил).

Сертифікат форми СТ-1 оформлюється та видається на одну партію товарів, строк застосування цього сертифіката для цілей надання режиму вільної торгівлі обмежено 12 місяцями з дати його видачі (пункт 6.4 Правил).

Пунктом 6.3 Правил передбачено, що зазначений сертифікат видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Порядок видачі сертифікатів про походження товару з України визначений статтею 46 МК України.

Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Статтею 47 МК України передбачено процедуру верифікація (перевірки достовірності) сертифікатів про походження товару з України.

При цьому, органи та/або організації, уповноважені видавати сертифікати про походження товару з України, зобов`язані за запитом органів доходів і зборів безоплатно надавати їм інформацію, пов`язану з видачею таких сертифікатів і необхідну для здійснення їх верифікації.

З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України, органи доходів і зборів можуть затребувати та отримувати у підприємств - виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов`язаної з таким виробництвом.

Водночас, верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України здійснюється органами доходів і зборів у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1029 (в тексті - Порядок).

У відповідності до пунктів 3, 4 Порядку, верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій здійснюється органами доходів і зборів на підставі запиту митного органу країни ввезення товару; у разі коли в запиті митного органу країни ввезення товару недостатньо відомостей для здійснення верифікації (перевірки достовірності) ДФС надсилає такому органу повідомлення про необхідність надання додаткової інформації.

Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється за дорученням ДФС митницею, у зоні діяльності якої перебуває уповноважений орган, що видав сертифікат, або підприємство - виробник та/або експортер товару, яке оформило декларацію. Якщо експортер не є виробником товару, до верифікації (перевірки достовірності) залучається митниця, у зоні діяльності якої розміщено виробництво товару (пункт 5 Порядку).

Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється з метою визначення автентичності (справжності) сертифіката і декларації та достовірності відомостей, що містяться в них, шляхом: отримання від уповноваженого органу підтвердження видачі сертифіката або від підприємства - виробника та/або експортера товару - підтвердження оформлення декларації; перевірки відповідності інформації, зазначеної у сертифікаті або декларації, інформації, наданій митниці уповноваженим органом або підприємством - виробником та/або експортером товару; проведення в разі потреби в установленому порядку експертизи бланка сертифіката, відбитка печатки та підпису відповідної посадової особи уповноваженого органу (пункт 6 Порядку).

Перевірка достовірності відомостей, що містяться в сертифікаті або в декларації, згідно із пунктом 7 Порядку, здійснюється шляхом: проведення перевірки товару, зазначеного у сертифікаті або декларації, на відповідність вимогам, установленим міжнародними договорами; визначення критерію достатньої переробки; порівняння інформації, яка міститься в сертифікаті або в декларації, з інформацією, зазначеною в зовнішньоекономічному договорі (контракті), комерційних та транспортних документах.

У разі виявлення підробки (фальсифікації) сертифіката або декларації, недостовірності даних, внесених до сертифіката або декларації, порушення вимог, встановлених міжнародними договорами, митниця, керуючись пунктом 9 Порядку, повідомляє уповноваженому органу і підприємству - виробнику та/або експортеру товару про виявлені порушення.

Про результати верифікації (перевірки достовірності) митниця інформує ДФС в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня надходження до неї запиту від ДФС. Зазначений строк може бути продовжено за рішенням керівника митниці, але не більше ніж на 15 календарних днів (пункт 10 Порядку).

В свою чергу, ДФС, на виконання пункту 11 Порядку, повідомляє митному органу країни ввезення товару, від якого надійшов запит, про результати верифікації (перевірки достовірності) у найкоротший строк, але не більше шести місяців з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Згідно із пунктами 13, 14 Порядку, уповноважений орган, підприємство - виробник та/або експортер товару зберігає копії сертифікатів або декларацій та інших документів, на підставі яких засвідчено походження товару з України, не менше трьох років з дати видачі сертифіката або оформлення декларації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; запити митних органів країни ввезення товару та інші матеріали щодо верифікації (перевірки достовірності) сертифіката і декларації зберігаються в справах митниці протягом трьох років з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, до Державної фіскальної служби України листом від 30.12.2016 № 08/17158 звернувся Державний митний комітет Республіки Білорусь щодо здійснення перевірки, зокрема, сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354), виданих Київською торгово-промисловою палатою.

У зв`язку із чим ДФС України доручено Київській міській митниці ДФС України здійснити перевірку наведених сертифікатів про походження товару форми СТ-1 та надати документальне підтвердження виконання критерію походження товарів, зазначених у сертифікатах (лист від 26.01.2017 № 1856/7/99-99-19-03-02-17).

З огляду на викладене, Київською міською митницею ДФС України направлено на адресу Київської торгово-промислової палати лист від 01.02.2017 № 794/10/26-70-19-03 щодо надання переліку документів для підтвердження виконання умов критерію достатньої переробки товару профіль, профіль алюмінієвий К .

Із листом аналогічного змісту Київська міська митниця ДФС України звернулась до позивача (від 01.02.2017 № 795/10/26-70-19-03).

За результатами опрацювання листів від 10.03.2017 № 1708-2б/116 та від 21.03.2017 № 29, отриманих від Київської торгово-промислової палати та ТОВ Алюпол у відповідь на зазначені вище звернення, Київською міською митницею ДФС України повідомлено останніх про неможливість підтвердження критерію походження К , набуття товаром профіль алюмінієвий українського походження та правомірність видачі сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753), від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354) (листи від 04.04.2017 № 2822/10/26-70-19-04 та від 05.04.2017 № 2869/10/26-70-19-04).

Про вжиті заходи в частині перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 Київською міською митницею ДФС України повідомлено Державну фіскальну службу України листом від 06.04.2017 № 1249/8/26-70-19-04.

Також, ДФС України доручено Київській міській митниці ДФС України здійснити перевірку виданих Київською торгово-промисловою палатою сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222); від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753); від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354) та надати документальне підтвердження виконання критерію походження товарів, зазначених у сертифікатах (лист від 23.03.2018 № 8683/7/99-99-19-04-02-17) у зв`язку зі зверненням Державного митного комітету Республіки Білорусь від 22.01.2018 № 08/976.

На виконання чого, Київською міською митницею ДФС України направлено на адресу Київської торгово-промислової палати та ТОВ Алюпол листи від 27.03.2018 № 2345/10/26-70-19-04 та № 2349/10/26-70-19-04 щодо надання переліку документів для підтвердження виконання умов критерію достатньої переробки товару профіль, профіль алюмінієвий К .

Відповідачем 2 листом від 02.05.2018 № 1708-2б/218 проінформовано митний орган про анулювання сертифікатів, в рамках перевірки яких запитувались документи.

Відповідні відомості в подальшому повідомлені відповідачем 1 Державній фіскальній службі України (лист від 11.05.2018 № 1560/8/26-70-19-04) та ТОВ Алюпол (лист від 14.05.2018 № 3615/10/26-70-19-04).

Твердження позивача щодо допущення відповідачем 1 порушень при здійсненні ним верифікації спірних сертифікатів, що виявились у нескладанні довідки встановленого зразка про результати верифікації не заслуговують на увагу, оскільки факт анулювання сертифікатів унеможливлює складання відповідної довідки.

В даному випадку, судом не встановлено з боку відповідача 1 порушень процедури верифікації спірних сертифікатів, натомість твердження позивача про протиправність відповідних дій митного органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Вказане є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача 1 по проведенню верифікації сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ В3000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222); від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753); від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354).

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем 1 не вчинялись дії щодо повідомлення Державному митному комітету Республіки Білорусь інформації про анулювання Київською торгово-промисловою палатою перелічених сертифікатів форми СТ-1, відповідно відсутні порушення охоронюваних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача 1 при здійсненні останнім владних повноважень.

А тому, за наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача 1 щодо повідомлення Державному митному комітету Республіки Білорусь інформації про анулювання Київською торгово-промисловою палатою сертифікатів форми СТ-1 від 28.05.2015 № ВУ53000Р 2861/5 (1341364); від 29.04.2015 № ВУ53000Р 1771/10 (1346158); від 29.11.2016 № ВУ63000Р 4358/18 (1525740); від 07.10.2016 № ВУ63000Р 3890/4 (1574251); від 26.09.2016 № ВУ63000Р 3652/8 (1574207); від 29.07.2016 № ВУ63000Р 2897/1 (1501156); від 31.05.2016 № ВУ63000Р 1989/3 (1519644); від 11.04.2016 № ВУ53000Р 1112/3 (1453420); від 28.07.2015 № ВУ53000Р 4344/1 (1428307); від 16.03.2015 № ВУ53000Р 721/5 (1288430); від 27.01.2015 № ВУ53000Р 344/2 (1287222); від 24.09.2015 № ВУ53000Р 5539/3 (1438753); від 04.02.2016 № ВУ63000Р 341/2 (1479354).

Беручи до уваги вищезазначене, станом на час прийняття рішення у даній справі відповідачем 1 доведено та підтверджено належними доказами відсутність з його боку порушень законних інтересів позивача.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В даному випадку відсутні порушення законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол з боку Київської міської митниці ДФС України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для їх захисту чи поновлення.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову б/н від 23.07.2018, з урахуванням заяви б/н від 04.02.2019 Про збільшення позовних вимог , Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпол - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 19.07.2019 .

Суддя К.С. Пащенко