Ухвала

від 19.07.2019 по справі 813/3384/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

19 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6064/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шавеля Р. М. суддів -Кузьмича С. М. Улицького В. З.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17 за адміністративним позовом Підприємства "Агентство інформації та реклами "Медіа-Захід" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року в задоволення клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900727086958 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 25 червня 2019 року.

05 липня 2019 року на виконання ухвали суду від 13 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області зареєстровано в суді апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

В заявленому клопотанні заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, відкрити апеляційне провадження у справі № 813/3384/17, а якщо суд дійде висновку про недостатність сплаченої суми судового збору - відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що з метою дотримання строків апеляційного оскарження, Головне управління ДФС у Львівській області впродовж 2018-2019 років зверталося з листами до Міністерства фінансів України, Головного управління ДФС України про недостатність коштів на сплату судового збору та перерозподіл наявних кошторисних призначень. Станом на 02 липня 2019 року фіскальним органом платежі на казначейському рахунку не проводились у зв`язку з відсутністю коштів та перебуванням на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області наказів Господарського суду Львівської області та виконавчих листів Львівського окружного адміністративного суду.

Щодо вимоги про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі апелянт зазначає, що з урахуванням змін до Закону України "Про судовий збір", які набули чинності з 01 січня 2019 року, максимальна межа ставки судового збору за подання суб`єктом владних повноважень і юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру становить 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Головним управлінням ДФС у Львівській області сплачено 28 815 грн. судового збору, що еквівалентно маскимальній ставці судового збору за подання суб`єктом владних повноважень апеляційної скарги на рішення суду.

Окрім того зазначає, що позивачем не був сплачений судовий збір при зверненні до суду із позовною заявою. Залишаючи позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення недоліків позовної заяви, продовжуючи процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви та відстрочивши сплату судового збору до ухвалення судового рішення, у мотивувальній частині рішення судом зазначено, що позивачем не понесені судові витрати, тому такі не підлягають відшкодуванню. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно звільнено від сплати судового збору позивача, що утворює дискримінаційне становище по відношенню до інших учасників адміністративного процесу перед законом і судом, є порушенням принципу рівності усіх учасників процесу, принципу розумної пропорційності, доступу до суду.

Оцінюючи в сукупності наведені заявником обставини, суд не вбачає підстав для поновлення спроку на апеляційне оскарження рішення суду та відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення.

Зокрема, пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати документ про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в них коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є підставами для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати чи продовження (надання нового) строку, встановленого судом для усунення недоліку апеляційної скарги в частині надання документа про сплату такого.

Щодо твердження апелянта про несплату судового збору позивачем та про максимальну межу ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як слідує з матеріалів справи, 02 жовтня 2017 року Підприємство "Агенство інформації та реклами "Медіа-Захід" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ( в редакції від 08 липня 2017 року, тобто на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодуксу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків та зборів" № 49 від 23 листопада 2018 року, в абзаці третьому підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87 із наступними змінами) цифри "350" замінено цифрами "10" та зазначено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2019 року.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року скеровано до суду апеляційної інстанції 20 травня 2019 року (згідно поштового штемпеля на конверті).

Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01 січня 2019 року, тобто на час подання апеляційної скарги) встановлено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Аналізуючи наведене, колегія суддів наголошує, що встановлений законом розмір судового збору за подання апеляційної скарги вираховується від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, не зважаючи на те, чи позивач наділений пільгами щодо сплати судового збори, чи був звільнений від сплати такого та чи відстрочувалася сплата судового збору.

Окрім того, встановлена законом максимальна межа ставки судового збору за подання суб`єктом владних повноважень і юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру становить 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб застосовується у випадках звернення до адміністративного суду з позовом після 01 січня 2019 року.

Щодо покликань апелянта на створення судом дискримінаційного становища по відношенню до інших учасників судового процесу (відповідача), шляхом невмотивованого звільнення позивача від сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України № 5207-VI від 06.09.2012р. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:

1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;

2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;

3) повагу до гідності кожної людини;

4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Згідно з положеннями ст.6 наведеного Закону відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

При прийнятті рішення суду від 21 травня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, позивачем не понесені судові витрати, з урахуванням ухвали суду від 29 січня 2018 року про відстрочення сплати судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у справі, тому такі не підлягають відшкодуванню.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що обов`язковою ознакою дискримінації є встановлення факту обмеження (зменшення, звуження, позбавлення) права.

Натомість, у розглядуваного випадку відповідачем не доведено факту допущення стосовно нього будь-яких порушень законодавства, а відтак доводи апелянта про наявність будь-яких дискримінаційних ознак не ґрунтуються на вимогах закону.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, правові підстави для задоволення заявлених клопотань є відсутніми, оскільки достатніх і належних доказів неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги апеляційному суду не представлено, також достатньо не обґрунтована поважність причин пропустку строку на апеляційне оскарження.

Додатково колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 03.04.2008р. у справі Пономарьов проти України , наголосив на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принцип остаточності рішення суду.

В аспекті цього рішення ЄСПЛ розглядувана справа стосується не екстраординарного перегляду обов`язкового до виконання рішення суду, а відновлення провадження через значний проміжок часу у зв`язку із поновленням строку на ординарне апеляційне оскарження.

За висновками вказаного рішення ЄСПЛ якщо строки на ординарне апеляційне оскарження поновлені зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності, так і перегляд в порядку нагляду.

З огляду на зазначене, відсутність коштів для сплати судового збору не може бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку

Як слідує з матеріалів справи, Головне управління ДФС у Львівській області вже зверталося 23 червня 2018 року з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17, яка через несплату судового збору ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року була залишена без руху. У зв`язку із надходженням заяви Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 серпня 2018 року продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 22 жовтня 2018 року апелянт знову звернувся із заявою про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання Указів Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" та від 28 вересня 2018 року № 296/2018 "Про переведення суддів" справу № 813/3384/17 передано до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області повернуто скаржнику.

При повторному звернення з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17 Головне управління ДФС у Львівській області, станом на 18 липня 2019 року не виконало усі вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року.

Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17, - повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький