Ухвала

від 10.02.2020 по справі 813/3384/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

10 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 813/3384/17 пров. № СК-857/6064/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шавеля Р. М. суддів -Кузьмича С. М. Улицького В. З.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17 за адміністративним позовом Підприємства "Агентство інформації та реклами "Медіа-Захід" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року задоволено повністю позов Підприємства "Агентство інформації та реклами "Медіа-Захід" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу та рішення; визнано протиправними і скасовано вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу №Ю-0042361308 від 19 липня 2017 року та рішення №0042351308 від 19 липня 2018 року про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погодившись із прийнятим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач Головне управління ДФС у Львівській області, зареєструвавши 25 червня 2018 року в суді першої інстанції апеляційну скаргу на нього.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - ненадання документа про сплату судового збору та встановлено скаржнику десятиденний строку з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 20 липня 2018 року контролюючим органом скеровано до суду апеляційної інстанції заяву про продовження строку для усунення недоліків, мотивуючи її відсутністю на рахунку відповідача в достатній кількості кошторисних призначень та відкритих асигнувань, необхідних для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року заяву Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено відповідачу строк терміном у п`ятнадцять днів з дня отримання копії даної ухвали.

У межах встановленого ухвалою апеляційного суду від 14 серпня 2018 року строку, фіскальний орган повторно звернувся до суду із заявами від 06 вересня 2018 року та від 13 вересня 2018 року про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по суті. В обгрунтування поданих заяв заявник посилався на зупинення проведення операцій по його рахунках внаслідок безспірного списання органом державної казначейської служби коштів в межах інших виконавчих проваджень.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року заяву Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено відповідачу строк терміном у двадцять днів з дня отримання копії даної ухвали.

22 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області подано до суду апеляційної інстанції чергову заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яка мотивована неможливістю такої сплати з причин аналогічних тим, що були зазначені скаржником у раніше поданих заявах про продовження строку.

На виконання Указів Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" та від 28 вересня 2018 року № 296/2018 "Про переведення суддів" справу № 813/3384/17 передано до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області повернуто скаржнику.

20 травня 2019 року (згідну відбитку поштового штемпеля на конверті) Головне управління ДФС у Львівській області повторно скерувало апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17 разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем зазначено неможливість сплати судового збору раніше через тривале проведення процедури виділення відповідної суми коштів необхідної для такої сплати та систематичне блокування рахунків відповідача у зв`язку з безспірним списанням коштів за виконавчими листами відносно останнього.

Разом з тим, до апеляційної скарги долучено документ про часткову сплату судового збору у розмірі 28815 грн.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення відмовлено, а подану відповідачем апеляційну скаргу залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам статей 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме - скерувати документ про доплату судового збору в розмірі 810582 грн. 69 коп. та повторно заявити обгрунтоване клопотання/заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження з доданням відповідних доказів.

Згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу апеляційного суду, копію ухвали від 13 червня 2019 року отримано представником відповідача 25 червня 2019 року.

На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, фіскальним органом скеровано клопотання, в якому заявник просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, відкрити апеляційне провадження у справі № 813/3384/17, а якщо суд дійде висновку про недостатність сплаченої суми судового збору - відстрочити решту недоплаченої суми судового збору (у розмірі 810582 грн.) до ухвалення судового рішення по даній справі по суті позовних вимог. Свої вимоги відповідач обґрунтовував тим, що з метою дотримання строків апеляційного оскарження, Головне управління ДФС у Львівській області впродовж 2018-2019 років зверталося з листами до Міністерства фінансів України, Головного управління ДФС України про недостатність коштів на сплату судового збору та необхідності перерозподілу наявних кошторисних призначень. Однак, до моменту звернення з вказаним клопотанням платежі на казначейському рахунку відповідача не проводились у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень та перебуванням на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області наказів Господарського суду Львівської області та виконавчих листів Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2019 року в задоволенні клопотань Головного управління ДФС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення відмовлено (у зв`язку з визнанням наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними); апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням статті 298 цього ж Кодексу, повернуто скаржнику.

Не погодившись із ухвалою апеляційного суду від 19 липня 2019 року, Головне управління ДФС у Львівській області 19 серпня 2019 року (згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті) скерувало касаційну скаргу на неї.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково; ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2019 у справі №813/3384/17 скасовано; справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що Головним управлінням ДФС у Львівській області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та, надавши оцінку поданому відповідачем на виконання вимог ухвали від 13 червня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху клопотанню про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й визнавши наведені у ньому причини пропуску такого строку неповажними, однак помилково повернув апеляційну скаргу заявнику.

Оцінюючи в сукупності вищезазначене, а також враховуючи постановлену касаційним судом правову позицію, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови Головному управлінню ДФС у Львівській області у відкритті апеляційного провадження у справі № 813/3384/17, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини четвертої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, обов`язковим процесуальним наслідком визнання судом неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду є відмова у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, апеляційним судом враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У розглядуваному випадку основною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт вказує відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що у ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Недостатність бюджетних асигнувань може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

З урахуванням зазначеного Головним управлінням ДФС у Львівській області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому у відкритті апеляційного провадження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17 слід відмовити.

При постановленні ухвали суду апеляційним судом враховану правову позицію, яка викладена в ухвалі Верховного Суду від 24 січня 2020 року по справі №813/3384/17.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 813/3384/17 за адміністративним позовом Підприємства "Агентство інформації та реклами "Медіа-Захід" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу та рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький