Постанова

від 24.01.2020 по справі 813/3384/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа №813/3384/17

адміністративне провадження №К/9901/23924/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 (суддя-доповідач Шавель Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі №813/3384/17 за адміністративним позовом Підприємства Агентство інформації та реклами Медіа-Захід до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Підприємство Агентство інформації та реклами Медіа-Захід (далі - позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.07.2017 №0042351308 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу донараховано 24871042,89грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафну санкцію в розмірі 12435521,44грн.

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2017 №Ю-0042361308, згідно якої позивач має сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 24871041,89грн;

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 21.05.2018 (рішення складено в повному обсязі 31.05.2018) адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними і скасував вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу від 19.07.2017 №Ю-0042361308 та рішення від 19.07.2018 №0042351308 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.07.2018 залишив вказану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надання документа про сплату судового збору), та встановив заявнику десятиденний строку з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

У межах встановленого ухвалою від 20.07.2018 строку, контролюючий орган звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про продовження строку для усунення недоліків, мотивуючи її відсутністю на рахунку відповідача в достатній кількості кошторисних призначень та відкритих асигнувань необхідних для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2018 заяву Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив відповідачу строк терміном у п`ятнадцять днів з дня отримання копії даної ухвали.

У межах встановленого ухвалою від 14.08.2018 строку, контролюючий орган повторно звернувся до суду з заявами про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по суті. Мотивуючи вказані клопотання від 06.09.2018 та 13.09.2018 відповідач послався на зупинення проведення операцій по його рахунках внаслідок безспірного списання органом державної казначейської служби коштів в межах інших виконавчих проваджень.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2018 заяву Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив відповідачу строк терміном у двадцять днів з дня отримання копії даної ухвали.

У межах встановленого ухвалою від 18.09.2018 строку, контролюючий орган звернувся до суду з черговим клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання доказів сплати судового збору, яке мотивоване неможливістю такої сплати з причин аналогічних тим, що були зазначені скаржником у клопотаннях про продовження строку поданих раніше.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.10.2018 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору з підстав його необґрунтованості, а апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №813/3384/17 повернув заявнику.

Головне управління ДФС у Львівській області 20.05.2019 вдруге, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 долучивши до такої скарги документ про часткову сплату судового збору у розмірі 28815,00грн. При цьому скаржником до апеляційної скарги також було долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого відповідачем зазначено про неможливість сплати судового збору раніше у зв`язку з тривалістю проведення процедури виділення відповідної суми коштів необхідної для такої сплати та систематичним блокування рахунків відповідача у зв`язку з безспірним списанням коштів за виконавчими листами відносно останнього.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а подану відповідачем апеляційну скаргу залишив без руху з огляду на її невідповідність вимогам статей 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою суд запропонував скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду: 1) із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній інших поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження з доданням відповідних доказів; 2) із доказами про доплату судового збору в розмірі 810582,00грн (з урахуванням сплаченої суми).

Згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду, копію ухвали від 13.06.2019 отримано представником відповідача 25.06.2019.

На виконання вимог ухвали від 13.06.2019, в межах відведеного судом строку, на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про усунення недоліків апеляційної скарги.

В заявленому клопотанні відповідач просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, відкрити апеляційне провадження у справі №813/3384/17, а якщо суд дійде висновку про недостатність сплаченої суми судового збору - відстрочити решту недоплаченої суми судового збору (у розмірі 810582,00грн) до ухвалення судового рішення по даній справі по суті позовних вимог.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що з метою дотримання строків апеляційного оскарження, Головне управління ДФС у Львівській області впродовж 2018-2019 років зверталося з листами до Міністерства фінансів України, Головного управління ДФС України про недостатність коштів на сплату судового збору та необхідності перерозподілу наявних кошторисних призначень. Втім, до моменту звернення з вказаним клопотанням платежі на казначейському рахунку відповідача не проводились у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень та перебуванням на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області наказів Господарського суду Львівської області та виконавчих листів Львівського окружного адміністративного суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд 19.07.2019 постановив ухвалу, якою відмовив Головному управлінню ДФС у Львівській області у задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (у зв`язку з визнанням наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними) та відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по суті позовних вимог, а апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням статті 298 цього ж Кодексу, повернув скаржнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі №813/3384/17, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує на безпідставність прийняття ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі зважаючи на відсутність законних підстав для повернення апеляційної скарги заявнику. При цьому, відповідач окремо наголошує, що відсутність на рахунку Головного управління ДФС у Львівській області кошторисних призначень необхідних для спати судового збору з причин не незалежних від волі останнього та систематичне проведення безспірного списання коштів за виконавчими листами відносно відповідача є поважною причиною пропуску строку при зверненні до суду з метою апеляційного оскарження судового рішення. Також зазначає, що повторна реалізація права на апеляційне оскарження податковим органом здійснена з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України , а саме - відповідачем сплачено 28815,00грн судового збору, що еквівалентно максимальній ставці судового збору на час подання суб`єктом владних повноважень апеляційної скарги на рішення суду, що, на думку податкового органу, є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження у даній справі. Окрім того податковий орган вказує на наявність по відношенню до нього дискримінаційних ознак з посиланням на невмотивоване відстрочення позивачу судом першої інстанції суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви у даній справі.

5. У свою чергу Підприємством Агентство інформації та реклами Медіа-Захід було надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та обґрунтованість оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги заявнику. Позивач просить касаційну скаргу Головному управлінню ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7. Конституція України.

7.1. Стаття 129.

Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

8. Кодекс адміністративного судочинства України:

8.1. Стаття 13.

Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

8.2. Частина друга статті 44.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

8.3. Частина перша статті 293.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

8.4. Стаття 295.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

8.5. Частина друга статті 298.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

8.6. Частина третя статті 298.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

8.7. Пункт 4 частини першої статті 299.

Cуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. За результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

10. Приписи пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

11. Обов`язковим процесуальним наслідком визнання судом неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду є відмова у відкритті апеляційного провадження.

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

12. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.06.2019 визнав причиним пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 неповажними та встановивши недоплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, визначив податковому органу достатній строк для усунення недоліків друге поданої апеляційної скарги щодо надання: 1) обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку; 2) документа про доплату судового збору у розмірі 810582,00грн.

На виконання вимог ухвали від 13.06.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДФС у Львівській області на адресу суду скеровано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, відкрити апеляційне провадження у справі №813/3384/17, а якщо суд дійде висновку про недостатність сплаченої суми судового збору - відстрочити сплату решти суми судового збору до ухвалення судового рішення по суті.

Оцінивши в сукупності наведені заявником обставини, Восьмий апеляційний адміністративний суд 19.07.2019 постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржнику у зв`язку з неповним виконанням вимог ухвали, які стали підставою для залишення 13.06.2019 апеляційної скарги без руху, зокрема, щодо надання документа про доплату судового збору. При цьому повертаючи на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу заявнику, суд, визнавши достатньо необґрунтованою поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, відмовив Головному управлінню ДФС у Львівській області у задоволенні клопотання про його поновлення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

14. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

15. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

16. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

17. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

18. У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

19. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

20. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

21. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

22. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Недостатність бюджетних асигнувань може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

23. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

24. Таким чином, оскільки Головним управлінням ДФС у Львівській області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

25. Проте, Восьмий апеляційний адміністративний суд, надавши оцінку поданому відповідачем на виконання вимог ухвали від 13.06.2019 про залишення апеляційної скарги без руху клопотанню про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження та визнавши наведені у ньому причини пропуску такого строку неповажними, повернув апеляційну скаргу заявнику, тоді як приписи пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, у такому випадку, відмову у відкритті апеляційного провадження.

26. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 19.07.2019 про повернення апеляційної скарги заявнику, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.

27. За приписами частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

28. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

29. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

30. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги з огляду неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі №813/3384/17.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2019 у справі №813/3384/17 скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду