Постанова

від 17.07.2019 по справі 460/220/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року№ 857/5920/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Рівнебуд на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №460/220/19 (суддя Недашківська К.М., рішення ухвалене о 10/50 год, м.Рівне, повний текст складений 19 квітня 2019 року) за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство Рівнебуд (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - Головне управління) у якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 01.08.2018 №768-ДК/450/Пр/03/01/-18 (далі - Припис).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що повноваження щодо винесення Припису відповідач вже реалізував, оскільки попередньо виносив припис від 07.06.2018 №551-ДК/314/Пр/03/01/-18 (далі - Припис-1) про усунення виявлених порушень, не дослідив питання щодо можливості посадовими особами Головного управління повторно виносити Припис, так як Законом України Про державний контроль за використання та охороною земель (далі - Закон №963-IV), а також іншими нормативно-правовими актами такого права не надано, крім того, зазначив, що чинним законодавством не передбачено порядку винесення припису, його форму, зміст та реквізити. Вважає, що при винесенні оскаржуваного Припису відповідач діяв всупереч вимог статті 19 Конституції України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у повній мірі доведено правомірність оскаржуваного Припису.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що посадовими особами відповідача в період з 23.07.2018 по 22.08.2018 відносно ПАТ проведено захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на підставі відповідного наказу від 23.07.2018 №768-ДК (далі - Наказ; а.с.95).

Вказаний Наказ виданий за наслідками розгляду доповідної записки старшого державного інспектора державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Грошко В.І. (далі - державний інспектор) від 19.07.2018 №1386/3-18-0.4.3 у зв`язку із здійсненням контролю за виконанням Припис-1, що винесений голові правління ПАТ Люльчику О. ОСОБА_1 за результатами перевірки, проведеної 06.06.2018 (а.с.37).

На підставі акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.08.2018 №768-ДК/864/АП/09/01-18 (далі - Акт) складеного в присутності ОСОБА_2 встановлено, що останній вимоги Припису-1 не виконав, виявлені порушення вимог земельного законодавства не усунено, тобто земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,0269 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 до використання за цільовим призначенням не привів, чи допустив порушення, яке кваліфікується, як невиконання вимог припису посадової особи, відповідальність за що передбачена статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП; а.с.96).

01.08.2018 державним інспектором на підставі Акта складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 188-5 КУпАП (далі - Протокол) та винесено оскаржуваний Припис з вимогою до голови правління ПАТ виконати виявлені у Приписі-1 порушення до 31.08.2018, який в цей же день прийнятий до виконання ОСОБА_2 (а.с.97-98).

Крім того, 02.08.2018 державним інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №768-ДК/0000521/По/08/01/-18 (далі - Постанова), якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-5 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, що сплачений порушником згідно квитанції від 14.08.2018 №21 (а.с.99-100).

Вважаючи Припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначені Законом №963-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

У статті 2 Закону №963-IV вказано, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 вказаного Закону №963-IV встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з положеннями статті 5 Закону №963-IV органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відтак, Головне управління наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Положеннями статті 6 Закону №963-IV встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

За змістом статтею 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок;

Відповідно до статті 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Зважаючи на наведені правові норми можна зробити висновок, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

При цьому, як слушно зауважує апелянт, на час виникнення спірних відносин, спеціального нормативно-правового акта, який би визначав порядок проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони та використання земель суб`єктами господарювання не існувало, що на переконання останнього позбавляє, зокрема органи Держгеокадастру проводити перевірки із здійсненням контролю за виконанням припису, що винесений за результатами попередньої перевірки, яким встановлено порушення суб`єктом господарювання вимог земельного законодавства.

Проте, на думку суду апеляційної інстанції такі доводи не заслуговують на увагу, так як законом, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №877-V) нормами якого передбачено порядок проведення планових та позапланових заходи державного нагляду (контролю); підстави для проведення таких заходів; повідомлення суб`єкта господарювання про проведення перевірки, необхідність його присутності, надання документів, пояснень.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Приписами частини статті 1 Закону №877-V передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

У частині першій статті 6 Закону №877-V вказано, що підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі: посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення), крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Водночас, як видно з матеріалів справи, допуск до проведення перевірки відбувся, тому надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства за наслідками яких видано Припис.

Такі висновки у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постановах від 15 липня 2019 року, 26 червня 2018 року по справах №№820/11047/15, 805/4059/17-а відповідно.

Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) у разі необхідності вжиття інших заходів реагування протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як встановлено вище, підставою для проведення розглядуваної у цій справі перевірки було виконання ПАТ Припису-1, виданого за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Враховуючи те, що проведеною відповідачем перевіркою достовірно встановлено факт невиконання керівником правління ПАТ ОСОБА_2 . Припису-1, що додатково підтверджується визнанням ним таких обставин у Протоколі про, що свідчить його власноручний підпис, а також сплата штрафу відповідно до Постанови, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем підставо з дотриманням норм статей 6, 9, 10 Закону №963-IV, 6, 7 Закону №877-V та прав скаржника винесено Припис.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи ПАТ щодо відсутності у Головного управління повноважень та підстав на складання оскаржуваного Припису, так як такі є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог прописаних вище законодавчих норм.

Крім того, посилання суду першої інстанції на норми статті 18-1 Закону України Про охорону земель в якій наведено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у галузі охорони земель та положення Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2017 №6 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.02.2017 за №173/30041) на думку апеляційного суду не слід розцінювати, як неправильне застосування норм матеріального права у спірних відносинах, так як закріпленими у них положеннями передбачено загальні приписи щодо права центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, його структурних підрозділів та посадових осіб здійснювати відповідні заходи контролю, а також на підставі встановлених результатів складати протоколи та постанови про адміністративні правопорушення за недотримання законодавства України щодо використання та охорони земель.

При цьому, правильне по суті рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Згідно вимог статті 139 КАС судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Рівнебуд залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 19 липня 2019 року.