Постанова

від 11.07.2019 по справі 2040/7249/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Біленський О.О..

11 липня 2019 р.Справа № 2040/7249/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю АЛКО-СТАР на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АЛКО-СТАР до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

03.09.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю АЛКО-СТАР (далі - ТОВ АЛКО-СТАР , підприємство) звернулось до суду з позовом, яким, з урахуванням уточнень (а.с. 57-63):

скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002901411 від 18 грудня 2017 року, прийняте відповідачем Головним управлінням ДФС у Харківській області (далі - ГК ДФС у Харківській області, контролюючий орган).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки, які викладені в акті перевірки від 01.11.2017 року № 17126/20-40-14-11-11/40975005 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Полісся 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податкової звітності стосовно встановлених порушень по податку на додану вартість, є необґрунтованими та незаконними, зробленим без урахування фактичних обставин господарської діяльності нашого підприємства, без урахування наявних первинних документів та на підставі помилкового тлумачення їх змісту, а тому прийняте за результатами перевірки та оскаржуване податкове повідомлення - рішення також є незаконним та підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти вимог ТОВ АЛКО-СТАР , відповідач у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржуване рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року (рішення у повному обсязі складено 23.01.2019 року) в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АЛКО-СТАР відмовлено.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що досліджені судом обставини свідчать про неможливість реалізації товару на користь контрагентів позивача по ланцюгу постачання, що в повній мірі підтверджує висновки контролюючого органу про безтоварність відносин ТОВ АЛКО-СТАР з ТОВ Полісся 2016 .

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимог позивача у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не наведено підстав неврахування доводів позивача про подвійне оподаткування господарських операцій позивача податком на додану вартість.

Представник позивача не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги з підстав, якими ним був обґрунтований відзив на позов.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ АЛКО-СТАР підлягає задоволенню, а судове рішення слід скасувати, з наступних підстав.

Судом установлено, що ГУ ДФС у Харківській області видано наказ № 5866 від 19.10.2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЛКО-СТАР , яким наказано: провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Полісся 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року та відображення здійснених операцій у податковій звітності.

На підставі наказу № 5866 від 19.10.2017 року та направлення від 19.10.2017 року № 8309, виданих ГУ ДФС у Харківській області, відповідно до підпункту пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1 пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 19.10.2017 року № 5866, фахівцями контролюючого органу в період з 19.10.2017 року по 25.10.2017 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Полісся 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За наслідками перевірки складено акт № 17126/20-40-14-11-11/40975005 від 01.11.2017 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Полісся 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, яким встановлено порушення ТОВ АЛКО-СТАР :

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого, завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 447364 грн, в тому числі: за квітень 2017 у сумі 50003 грн та за травень 2017 у сумі 397361 грн по господарських взаємовідносинах з ТОВ Полісся 2016 (податковий номер 40771310);

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1, ст.188 п. 201.1, п. 201.7 ст. ПК України, внаслідок чого, завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 306716 грн., в тому числі за квітень 2017 року в сумі 306.716 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ГРАЙТЕКС ІНВЕСТ (податковий номер 40926612), ТОВ ДЕЛЬТА БАТ (податковий номер 39533729), ТОВ УКРТЕХНОПРОМ (податковий номер 32136333), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 140.648 грн., у тому числі: за травень 2017 року в сумі 140.648 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 17126/20-40-14-11-11/40975005 від 01.11.2017 року, відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 18.12.2017 року №0002901411 та №0002911411.

Предметом позову у межах даної справи є скасування виключно податкового повідомлення - рішення №0002901411 від 18.12.2017 року, в іншій частині рішення контролюючого органу не оскаржуються.

Так, податковим повідомленням - рішенням № 0002901411 від 18.12.2017 року, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 175.810 грн, в тому числі за основним платежем - у розмірі 140.648 грн та за штрафними санкціями - у розмірі 35.162 грн (т. а.с. 12).

Відповідно до п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. а) п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положенням п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою ст. 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття господарська операція (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Між ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310), в особі директора ОСОБА_1 , Постачальник та ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005), в особі директора ОСОБА_2 , Покупець укладено договір поставки ДГ-3201 від 01.03.2017 року (а.с.82-83)

На підтвердження поставки товарів позивачем надані копії видаткових накладних № РН-0000178 від 03.04.2017 року, № РН-0000179 від 03.04.2017 року, № РН-0000180 від 03.04.2017 року, № РН-0000181 від 04.04.2017 року, № РН-0000182 від 04.04.2017 року, № РН-0000183 від 04.04.2017 року, № РН-0000184 від 04.04.2017 року. (а.с. 84-90)

Колегія суддів зазначає, що у видаткових накладних, наданих як до перевірки, так і до матеріалів справи, не зазначені такі обов`язкові реквізити бухгалтерських документів, як: місце їх складання посади, прізвища, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій від ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) та ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310).

Розрахунки між ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) та ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) за товар не проводились, проти чого позивач не заперечував, в тому числі у поданій ним апеляційній скарзі.

Підприємством ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005), ані до перевірки, ані до суду, взагалі не надано пояснень та їх документальних підтверджень щодо транспортування придбаного товару від постачальника ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) у квітні 2017 року до ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005).

Крім того до перевірки не надано жодного документального підтвердження по наступним питанням:

- яким чином на підприємстві ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) проводились вантажно-розвантажувальні роботи придбаного товару;

- місце зберігання товару (дані про складські приміщення).

При тому, що номенклатура та обсяг придбаних товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як навантаження, розвантаження, транспортування, зберігання, пакування, тощо.

Також до перевірки не надано сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність на товарно-матеріальні цінності, отримання яких оформлено від постачальника ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області складено Результати опрацювання зібраної податкової інформації від 27.04.2017 № 53/14/40771310, щодо ТОВ "ПОЛІССЯ-2016" (код за ЄДРПОУ 40771310, 2508) за звітний період декларування ПДВ за жовтень-грудень 2016, січень-березень 2017, квітень 2017 (станом на 26.04.2017) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за жовтень-грудень 2016, січень-березень 2017, квітень 2017 (по податковим накладним, зареєстрованим в ЄРПН станом на 26.04.2017 року).

Узагальнена податкова інформація була складена з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку із відсутністю ТОВ "ПОЛІССЯ-2016" за місцезнаходженням - Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Комсомольська, буд. 40, кв. (офіс) 302 (доповідна записка оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.04.2017 року №889/21-11).

Наявність у ТОВ "ПОЛІССЯ-2016" трудових ресурсів в охоплених узагальненою податковою інформацією періодах відповідно до: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2016 р., прийнятого 16.01.2017 року за № 9265537583, працювало у штаті - 5 осіб, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Працівниками оперативного управління Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (2031) від громадянина ОСОБА_1 отримані письмові пояснення щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ ПОЛІССЯ-2016 (код за ЄДРПОУ 40771310). У своїх письмових поясненнях гр. ОСОБА_1 повідомив: про те, що він є директором, бухгалтером та засновником в одній особі підприємства ТОВ ПОЛІССЯ-2016 (код за ЄДРПОУ 40771310) йому нічого не відомо; документи та звітність від імені директора ніколи не підписував; довіреності на право здійснення господарської діяльності ТОВ ПОЛІССЯ-2016 не виписував .

Працівниками оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області (2501) здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства ТОВ ПОЛІССЯ-2016 (Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Комсомольська, буд. 40, кв. (офіс) 302) під час якого встановлено, що підприємство за юридичною адресою відсутнє.

Дані з облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва ТОВ ПОЛІССЯ-2016 внесено до Реєстру СФП.

По платнику ТОВ ПОЛІССЯ-2016 надійшли негативні податкові інформації від 18.01.2017 року № 838/7/20-40-14-08-17 щодо ТОВ Хутро-Х , (код за ЄДРПОУ 33119607), 14.04.2017 року № 440/20-40-14-13-12 щодо ТОВ НВП Стабіна , (код за ЄДРПОУ 23919929), 10.02.2017 року № 53/09-19-12-01/40452439 щодо ТОВ Корпоративна ініціатива (код за ЄДРПОУ 40452439) (стор. 12 акту).

Враховуючи встановлене, перевіркою зроблено висновок, що викладені у акті перевірки факти не надають можливості встановити дійсність отримання ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) товару від постачальника ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) та ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою.

Як вбачається з акту перевірки, первинні документи під час проведення перевірки та після її закінчення позивачем надані не були. Також відсутні докази та обґрунтування щодо надання цих документів до прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Позивач жодним чином не спростовує відсутність (ненадання) первинної документації в ході перевірки та до винесення рішень.

Твердження позивача про реальність його господарських операцій спростовуються наявними матеріалами справи та надані до суду первинні документи, зокрема договори оренди нежитлових приміщень не беруться судом до уваги, оскільки не доводять жодних обставин у цій справі.

Окрім цього, надані до суду та до перевірки первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

Зокрема, під час розгляду справи встановлено, що посади, прізвища, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій від ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) та ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) у видаткових накладних не зазначено, крім того у видаткових накладних не вказано місце їх складання. Жодного підтвердження щодо транспортування, оприбуткування, зберігання та розрахунку за отриманий від ТОВ ПОЛІССЯ 2016 товар матеріали справи не містять, до перевірки первинні документи не надано.

Також представником позивача не спростовано встановлений перевіркою факт щодо непричетності громадянина ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ ПОЛІССЯ-2016 .

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХIV). Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.02.2018 року по справі № 826/6986/14.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що надані ТОВ АЛКО-СТАР первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів, отже реальність вчинення господарських операцій між ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) та ТОВ Полісся 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року відсутня, отже у ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою.

Колегія суддів зазначає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю не мав місце, первинні документи по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником, надані до перевірки позивачем, не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

З огляду на викладене, під час судового розгляду справи в повній мірі підтверджуються висновки контролюючого органу що укладений між ТОВ АЛКО-СТАР з його контрагентом ТОВ Полісся 2016 договір не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено, фактично підприємством ТОВ АЛКО-СТАР здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання товару (послуги) і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону № 996-ХIV відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону № 996-ХIV , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) та ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року відсутня, отже у ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з огляду на відсутність сплати ТОВ АЛКО-СТАР на користь ТОВ ПОЛІССЯ 2016 за придбані товари та відсутність належних доказів на підтвердження постачання таких товару унеможливлюють встановлення моменту виникнення у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, передбаченого п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Щодо подальшої реалізації ТОВ АЛКО-СТАР товарів, придбаних ним у ТОВ ПОЛІССЯ 2016 по ланцюгу постачання у квітні 2017 року, колегія суддів зазначає про таке.

В ході апеляційного розгляду справи судом встановлено, що під час проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт №17126/20-40-14-11-11/40975005 від 01.11.2017 року, податковим органом було досліджено господарську діяльність ТОВ АЛКО-СТАР по ланцюгу постачання від продавця - ТОВ ПОЛІССЯ 2016 до покупців - ГРАЙТЕКС ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА БАТ , ТОВ УКРТЕХНОПРОМ , які придбавали у квітні 2017 року у позивача товари, придбані ним по ланцюгу постачання від ТОВ Полісся 2016 , при цьому податковий орган не надавав оцінку операціям з придбання товарів по ланцюгу постачання від ТОВ ПОЛІССЯ 2016 контрагентами позивача - ТОВ УКРТЕХНОПРОМ та ТОВ ВЕСТЛЕЙК у травні 2017 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу Головного управлінням ДФС у Харківській області № 5866 від 19.10.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЛКО-СТАР посадовій особі контролюючого органу наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку саме ТОВ АЛКО-СТАР (податковий номер 40975005) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ПОЛІССЯ 2016 (податковий номер 40771310) за квітень 2017 року та відображення здійснених операцій у податковій звітності.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 1.2.1. Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків затвердженого наказом ДФС 31.07.2014 № 22, рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4, статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС. У такому наказі зазначається дата видачі, найменування органу ДФС, який його видав та органу ДФС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДФС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Тобто, колегія суддів зауважує, що зазначений наказ Головного управлінням ДФС у Харківській області № 5866 від 19.10.2017 не надавав повноважень уповноваженій на проведення перевірок особі контролюючого органу проводити перевірку позивача по ланцюгу подальшого постачання товарів від ТОВ АЛКО-СТАР до покупців - ГРАЙТЕКС ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА БАТ , ТОВ УКРТЕХНОПРОМ , які придбавали у квітні 2017 року.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що провівши таку перевірку позивача по ланцюгу подальшого постачання товарів від ТОВ АЛКО-СТАР до покупців - ГРАЙТЕКС ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА БАТ , ТОВ УКРТЕХНОПРОМ , перевіряючий не врахував операції по подальшій реалізації товарів, придбаних у ТОВ ПОЛІССЯ 2016 до покупців - ТОВ УКРТЕХНОПРОМ та ТОВ ВЕСТЛЕЙК у травні 2017, хоча, станом на момент проведення перевірки (жовтень 2017 року), позивачем у додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року (отримана податковим органом 19.05.2017, т. 1 а.с. 237) було відображено формування податкових зобов`язань по операціям з ТОВ УКРТЕХНОПРОМ на суму податку на додану вартість у розмірі 187261,45 грн та ТОВ ВЕСТЛЕЙК на суму податку на додану вартість у розмірі 150000,03 грн (т. 1 а.с. 242).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про завищення позивачем сум податкових зобов`язань за квітень 2017 року на суму 306716 грн зроблений перевіряючим контролюючого органу поза межами його повноважень, оскільки повноважень на проведення перевірки в цій частині він взагалі не мав.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що обставини здійснення подальшої реалізації товарів, придбаних позивачем у ТОВ ПОЛІССЯ 2016 не можуть бути предметом розгляду у цій справі, а в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, висновки суду першої інстанції щодо подальшої реалізації позивачем вказаних товарів на адресу покупців - ТОВ УКРТЕХНОПРОМ та ТОВ ВЕСТЛЕЙК у травні 2017 не є належними, через те, що податковим органом взагалі не надавалася оцінка їх господарським операціям.

Щодо твердження позивача про подвійне оподаткування одних й тих саме операцій, колегія суддів зазначає таке.

Позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2017 року та травень 2017 року віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання у квітні 2017 року товарів у ТОВ ПОЛІССЯ 2016 суми у розмірі 50003 грн та 397361 грн відповідно.

За результатами проведеної перевірки податковим органом зазначені суми податкового кредиту з податку на додану вартість були зменшені у відповідних періодах.

Також, податковим органом була зменшена сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2017 по операціям позивача по ланцюгу подальшого постачання товарів від ТОВ АЛКО-СТАР до покупців - ГРАЙТЕКС ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА БАТ , ТОВ УКРТЕХНОПРОМ у квітні 2017 року на суму 306716 грн.

Таким чином, за даними перевірки податковим органом було встановлено завищення сум податкового кредиту за період з квітня 2017 року по травень 2017 року у розмірі 156022 грн.

У зв`язку з встановленням різниці задекларованих позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2017 року та травень 2017 року у сумі 6072 грн та 9302 грн та даних податкового органу, отриманих за результатами проведеної перевірки - 250641 грн та 397361 грн відповідно, сума донарахованих зобов`язань склала всього 140648 грн, в тому числі за квітень 2017 року - у розмірі -256713 грн та травень 2017 року - у розмірі 397361 грн

Таким чином, податковий орган приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0002901411 та збільшуючи суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість фактично зменшив суму неправомірно сформованого податкового кредиту по операціям з ТОВ ПОЛІССЯ 2016 за рахунок різниці податкового кредиту, сформованого за рахунок операцій з ТОВ ПОЛІССЯ 2016 на суму 447364 грн та податкових зобов`язань з ГРАЙТЕКС ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА БАТ , ТОВ УКРТЕХНОПРОМ у квітні 2017 року на суму 306716 грн.

Отже, факт подвійного оподаткування одних й тих саме операцій в ході апеляційного розгляду справи не підтверджений.

Враховуючи те, що податковим органом без достатніх законних підстав та не у повному обсязі досліджено подальшу реалізацію товарів, придбаних у ТОВ ПОЛІССЯ 2016 у квітні 2017 року, та висновки щодо яких були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, що в свою чергу призвело до невірного по суті визначення сум, на які позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а також відсутність у суду апеляційного суду повноважень на самостійне визначення вірних сум податків, що підлягають сплаті за порушення податкового законодавства, Колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 18.12.2017 року № 0002901411.

Оскільки означенні обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняючі апеляційну скаргу ТОВ АЛКО-СТАР , скасовує судове рішення, та приймає нове про задоволення позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю АЛКО-СТАР та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.12.2017 року № 0002901411.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справами, неправильне застосування норм матеріального (пункти перший, четвертий частини першої статті 317 КАС України).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АЛКО-СТАР задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю АЛКО-СТАР та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18 грудня 2017 року № 0002901411.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Постанова у повному обсязі складена і підписана 19 липня 2019 року.