Рішення

від 02.07.2019 по справі 640/4941/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 640/4941/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "Барекс ЛТД"

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивача - Мостовенко С.М.;

сторін: відповідача - Федько Ю . В.,

(в судовому засіданні 02.07.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту скорочено - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Барекс ЛТД" (адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 317-1, ідентифікаційний код - 20070451) (надалі - позивач або Підприємство) подало на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Київської міської митниці ДФС (адреса: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8 А, ідентифікаційний код - 39422888) (далі - відповідач або Міська митниця), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100070/2019/000028/2 від 18.03.2019 Київської міської митниці ДФС та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00138 від 18.03.2019.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено до розгляду в підготовче засідання на 04.06.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 02.07.2019.

У судовому засіданні 02.07.2019 представник позивача позовні вимоги, за викладених у мотивувальній частині позову підстав, підтримав у повному обсязі.

Проти задоволення позову представник відповідача заперечив.

Так, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, у зв`язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.11.2017 між Підприємством Барекс ЛТД (Україна), як Покупцем, та Spolo Ceramic Pvt.LTD (India), як Продавцем, укладено контракт № 2-22/1117 (в тексті альтернативно - Контракт), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товари, у відповідності з Інвойсами до Контракту, які є невід`ємними його частинами.

Відповідно до п. 4.1. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах Франко борт (Free On Board, FOB) місце призначення порт Мундра.

Оплата за товар здійснюється Покупцем на банківський рахунок Продавця, на підставі виставленого Інвойса. Умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту (п. 3.2.).

На виконання умов Контракту продавцем виписаний Інвойс № ЕХР-00100 від 31.01.2019 , за яким покупець повинен сплатити 100% вартості товару, що складає 26 066,88 доларів США, після отримання поштою коносаменту.

У відповідності до платіжного доручення в іноземній валюті № 208 від 26.02.2019 позивачем сплачено продавцю 100% вартості товару, зазначеної в інвойсі - 26 066,88 доларів США.

З метою ввезення на територію України товару згідно з інвойсом від 31.01.2019 № ЕХР-00100 та його митного оформлення, позивачем подана митна декларація № UA100070/2019/232991 від 15.03.2019, декларація митної вартості № UA100070/2019/232991 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість:

- інвойс № ЕХР-00100 від 31.01.2019;

- пакувальний лист № ЕХР-00100 від 31.01.2019;

- Bill of lading (коносамент) № EID0240675 від 04.02.2019;

- сертифікат походження № 67260 від 06.02.2019;

- прайс-лист виробника від 16.11.2018;

- експертний висновок Київської ТПП № Ц-216/1 від 12.03.2019;

- експортна декларація країни відправлення № 1706769 від 31.01.2019;

- довідка про вартість морського фрахту з транспортування від 12.03.2019 з перекладом від 12.03.2019;

- лист про нестрахування вантажу № 1-12/0319 від 12.03.2019;

- договір надання транспортно-експедиторських послуг № 1-01/0317 від 01.03.2017;

- додаток № 100 від 24.01.2019 до договору № 1-01/0317 від 01.03.2017;

- контракт № 2-22/1117 від 22.11.2017 та додаткову угоду № 1 від 15.11.2018 до Контракту.

Листом від 15.03.2019, направленого засобами електронного зв`язку, інспектором Могилою В.В . повідомлено Підприємство про проведення митного огляду.

За результатами проведення митного огляду складено акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.03.2019.

Надалі, інспектором Могилою В. В . 15.03.2019 засобами електронного зв`язку (електронною поштою) на адресу декларанта надіслано запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:

1) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та договору від 01.03.2017 № 1-01/0317 - рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

2) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV - документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучаються до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) ліцензійний чи авторський договір покупця , що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

5) каталоги, специфікації виробника товару;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними Митної вартості товару.

На виконання вимог органу доходів і зборів позивачем 18.03.2019, засобами електронного зв`язку (електронною поштою), направлено заяву № 1-88/0319 з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема:

- видаткову накладну № 419 від 22.01.2019;

- податкову накладну № 417 від 22.01.2019;

- видаткову накладну № 1061 від 22.02.2019;

- податкову накладну № 1054 від 22.02.2019;

- видаткову накладну № 3081 від 25.06.2018;

- податкову накладну № 3070 від 25.06.2018;

- видаткову накладну № 5039 від 25.09.2018;

- податкову накладну № 5029 від 25.09.2018;

- видаткову накладну № 6257 від 21.11.2018;

- податкову накладну № 6157 від 16.11.2018;

- копію каталогу продукції.

18.03.2019 старшим державним інспектором Могилою В.В. було прийнято рішення про коригування митної № UA100070/2019/000028/2 та відмовлено позивачу в митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00138 від 18.03.2019.

З метою здійснення митного оформлення товару та пропуску товарів через митний кордон України, позивачем подано нову митну декларацію № UA100070/2019/233127 від 18.03.2019 та декларацію митної вартості № UA100070/2019/233127 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів.

Незгода із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, обумовила позивача на звернення до суду із відповідним адміністративним позовом.

З викладеними позивачем у позові твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що відомості щодо числових значень складової митної вартості товарів на перевезення не підтверджені декларантом документально. Міська митниця відзначає, що після розгляду поданих Підприємством додаткових документів, та згодом внаслідок здійснення коригування митної вартості, товар був випущений у вільний обіг на підставі розділу X Митного Кодексу шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного Кодексу за митною декларацією від 18.03.2019 № UA100070/2019/233127. При цьому, декларанта повідомлено, що він має право звернутися до органів державної фіскальної служби та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу, а також про те, що декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в органах державної фіскальної служби вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду. Крім того, відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між органом державної фіскальної служби та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі державної фіскальної служби.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (за текстом - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). В разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). В разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Згідно зі статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

Частиною 12 статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Суд примічає, що з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2019 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) убачається, що на момент митного оформлення додані до електронної митної декларації документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для початку процедури консультацій між митним органом та декларантом.

На переконання суду, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Митним органом було встановлено, що товари задекларовано на умовах FOB IN Mudra. Згідно коносаменту № EID0240675 від 04.02.2019 морським агентом перевізника виступає CMA CGM S.A. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу надано договір експедирування від 01.03.2017 № 1-01/0317 та додаток № 100 до цього договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина), клієнтом Gідприємство "Барекс ЛТД". Відповідачем зазначено, що обидва підприємства є пов`язаними особами. Підприємство Bareks dis Ticaret A.S. не визначено агентом перевізника CMA CGM S.A., що забезпечує перевезення вантажів згідно з коносаментом. Тарифи на перевезення вантажів, що застосовуються під час перевезення з Китаю до України вантажів 20-футовими контейнерами вище, ніж задекларовані декларантом.

Як вже зауважувалося, позивачем в підтвердження витрат на транспортування вантажу надано договір експедирування від 01.03.2017 № 1-01/0317 та додаток № 100 до даного договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S., клієнтом ДП "Барекс ЛТД".

Умовами означеного договору передбачено, що експедитор зобов`язується організувати транспортування, перевалку, стафірування, расстафірування та інші транспортно-експедиторські послуги експортно-імпортних та транзитних навалювальних, генеральних та штучних вантажів у відповідності до зовнішньоекономічних торгових контрактів клієнта при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом, а також в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах за маршрутами, вказаними клієнтом, а клієнт зобов`язується сплатити за наданні експедиторам послуги на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1.); відповідно до предмету даного договору експедитор зобов`язується організувати перевезення вантажів і/або інші, пов`язані з цим послуги щодо вантажу за умовами, що вказані в цьому договорі, додатках до нього, коносаментах и CMR (підпункт 2.1.1.); договору експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов`язків за даним договором (підпункт 2.3.4.).

Зі змісту додаткової угоди від 01.02.2019 № 100 до договору від 01.03.2017 № 1-01/0317 випливає, що експедитор бере на себе зобов`язання надати клієнту комплекс транспортно-експедиторських послуг: кількість та тип транспорту Контейнер - 4х20'DV; вантаж - керамічна плитка; пакування - картонні коробки на піддоні; вага вантажу брутто - до 27 мт/20'DV; маршрут - FIFO порт Мундра, Індія- порт Одеса, Україна (пункт 1); вартість послуг становить 500 (п`ятсот) доларів США за один 20'DV контейнер (пункт 2).

Крім того, наявний у матеріалах справи експертний висновок Київської ТПП № Ц-216/1 від 12.03.2019 стосується того самого товару, від того самого постачальника та на виконання того самого договору. Відтак, доводи відповідача щодо неможливості використання цього висновку, оскільки стосуються іншої поставки є невмотивованими.

На думку суду, Міською митницею не наведено обґрунтованих сумнівів щодо ціни товару, витрат на перевезення, визначених в довідці про транспортні витрати. Так, відповідачем не доведено, які саме докази слугували підтвердженням обґрунтованих сумнівів щодо заниження позивачем сум, сплачених за перевезення. Не обґрунтовано, яким чином вплинуло на ціну перевезення висновок митного органу про пов`язаність перевізника та експедитора. На противагу цьому, декларантом подані документи, які підтверджують договірні відносини щодо перевезення та сплату відповідних сум.

За таких обставин, суд вважає, що недоведеною з боку відповідача є наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих відповідним декларантом.

У відзиві представником відповідача зазначено, що позивачем не забезпечено відповідно до статті 254 МК України перекладу копії митної декларації країни відправлення № 1706769.

За статтею 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, митний орган може вимагати переклад документів українською мовою лише в разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

З аналізу наданих позивачем митному органу документів на підтвердження митної вартості імпортованого товару, встановлено, що вони складені українською, російською та англійською мовами.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність обґрунтування та доказів на підтвердження необхідності здійснення перекладу документів у зв`язку для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, суд вважає необґрунтованими зазначені доводи контролюючого як підставу невизнання митної вартості імпортованих товарів.

Як видно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів: "митна вартість визнана із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Джерело інформації - МД від 17.01.2019 № UA 100120/2019/187244".

Згідно зі статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд наголошує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В той же час, в порушення наведених норм МК України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Разом з тим, оскільки на час формування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2019/00138 від 18.03.2019 були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100070/2019/000028/2 від 18.03.2019 Київської міської митниці ДФС та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00138 від 18.03.2019 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Підприємства "Барекс ЛТД" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100070/2019/000028/2 від 18.03.2019 Київської міської митниці ДФС та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00138 від 18.03.2019.

3. Стягнути на користь Підприємства "Барекс ЛТД" (адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 317-1, ідентифікаційний код - 20070451) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (адреса: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8 А, ідентифікаційний код - 39422888) понесені Підприємством "Барекс ЛТД" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 17.07.2019.

Суддя К.С. Пащенко