Постанова

від 25.11.2020 по справі 640/4941/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2020 року

Київ

справа №640/4941/19

адміністративне провадження №К/9901/30611/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/4941/19 за позовом підприємства Барекс ЛТД до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2019 року (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Лічевецький І.О., Степанюк А.Г.),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року підприємство Барекс ЛТД (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18 березня 2019 року № UA100070/2019/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 березня 2019 року № UA100070/2019/00138.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів позивач в повному обсязі надав документи, що підтверджують митну вартість товару, а під час проведення консультацій - додаткові документи. Водночас, відповідач не довів, що подані для визначення митної вартості товару документи містили розбіжності, ознаки наявності підробки або не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, відсутні будь-які обмеження, передбачені частинами першою та другою статті 58 МК України щодо застосування основного методу визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 22 листопада 2017 року між підприємством Барекс ЛТД (Україна) як покупцем та Spolo Ceramic Pvt.LTD (India) як продавцем укладено контракт № 2-22/1117 (далі - Контракт), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товари, відповідно до інвойсів до контракту, які є невід`ємними його частинами.

Оплата за товар здійснюється покупцем на банківський рахунок продавця на підставі виставленого інвойса. Умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту (пункт 3.2 Контракту).

Відповідно до пункту 4.1. Контракту поставка товару здійснюється на умовах Франко борт (Free On Board, FOB), місце призначення - порт Мундра.

На виконання умов Контракту продавцем виписаний Інвойс № ЕХР-00100 від 31 січня 2019 року, за яким покупець повинен сплатити 100% вартості товару, що складає 26066,88 доларів США після отримання поштою коносаменту.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 208 від 26 лютого 2019 року позивач сплатив продавцю 100% вартості товару, зазначеної в інвойсі - 26066,88 доларів США.

З метою ввезення на територію України товару згідно з інвойсом від 31 січня 2019 року № ЕХР-00100 та його митного оформлення позивач подав митну декларацію № UA100070/2019/232991 від 15 березня 2019 року, декларацію митної вартості № UA100070/2019/232991 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість: інвойс № ЕХР-00100 від 31 січня 2019 року; пакувальний лист № ЕХР-00100 від 31 січня 2019 року; Bill of lading (коносамент) № EID0240675 від 4 лютого 2019 року; сертифікат походження № 67260 від 6 лютого 2019 року; прайс-лист виробника від 16 листопада 2018 року; експертний висновок Київської ТПП № Ц-216/1 від 12 березня 2019 року; експортна декларація країни відправлення № 1706769 від 31 січня 2019 року; довідка про вартість морського фрахту з транспортування від 12 березня 2019 року з перекладом від цієї ж дати; лист про нестрахування вантажу № 1-12/0319 від 12 березня 2019 року; договір надання транспортно-експедиторських послуг № 1-01/0317 від 1 березня 2017 року; додаток № 100 від 24 січня 2019 року до договору № 1-01/0317 від 1 березня 2017 року; контракт № 2-22/1117 від 22 листопада 2017 року та додаткову угоду № 1 від 15 листопада 2018 року до Контракту.

15 березня 2019 року митний орган надіслав декларанту запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; 2) документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучаються до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця , що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

18 березня 2019 року позивач направив заяву № 1-88/0319 з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: видаткові накладні № 3081 від 25 червня 2018 року, № 5039 від 25 вересня 2018 року, № 6257 від 21 листопада 2018 року, № 419 від 22 січня 2019 року, № 1061 від 22 лютого 2019 року; податкові накладні № 417 від 22 січня 2019 року, № 1054 від 22 лютого 2019 року, № 3070 від 25 червня 2018 року, № 5029 від 25 вересня 2018 року, № 6157 від 16 листопада 2018 року, копію каталогу продукції.

18 березня 2019 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості № UA100070/2019/000028/2 та відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00138 від 18 березня 2019 року.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що Митницею не наведено достатніх підстав для витребування додаткових документів та здійснення коригування митної вартості товару саме за резервним методом.

Не погодившись з судовими рішеннями, Київська міська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Скаржник вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Так, компанія Bareks Dis Ticaret A.S., яка визначена як експедитор відповідно до договору від 1 березня 2017 року №1-01/0317 та додатку №100 до нього, є пов`язаною з підприємством Барекс ЛТД особою. При цьому компанія Bareks Dis Ticaret A.S. не визначена агентом перевізника CMA CGM S.A., що забезпечує перевезення вантажів згідно з коносаментом. Відповідач також наголошує на тому, що тарифи перевезення вантажів, що застосовуються при перевезенні з Китаю в Україну вантажів 20-фунтовими контейнерами вище, ніж задекларовані.

Крім того, не відповідають дійсності твердження судів про надання позивачем Митниці рахунку-фактури (акта виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг з реквізитами сторін, сумою та умовами платежу, іншими відомостями, які б підтверджували договірні відносини щодо перевезення. Крім того, декларант не забезпечив перекладу копії митної декларації країни відправлення №1706769, а у висновку цінової експертизи від 12 березня 2019 року №Ц-216/1 вказано, що експертом було обрано порівняльний підхід, проте не наведено назв порівнюваних ним виробників та продавців і запропоновані ними ціни.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що у запиті про надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме складові митної вартості залишились непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Сама по собі вимога про надання додаткових документів не може бути законною, якщо вона не є наслідком обґрунтованих сумнівів контролюючого органу у достовірності поданих документів. При цьому твердження митниці про ненадання документів, які б підтверджували витрати на транспортування, не відповідають дійсності, оскільки разом з митною декларацією було подано довідку експедитора про вартість морського фрахту по транспортуванню від 12 березня 2019 року з перекладом. Позивач наголошує на безпідставності доводів скаржника, що тарифи на перевезення з Китаю до України є вищими, ніж задекларовані, оскільки поставка та транспортування товару взагалі здійснювались з Індії. Посилання відповідача на пов`язаність осіб позивача та експедитора носять характер припущень, оскільки не наведено ні джерело такої інформації, ні форму пов`язаності. Схожість назв підприємств сама по собі не може бути підставою для такого висновку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Частиною 1 статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Натомість, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди встановили, що надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару документи не містили розбіжностей, чітко ідентифікували товар та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже містили у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не давали підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

За встановленими судами обставинами, товари позивачем поставлялись на умовах FOB in Mundra (Free On Board - продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження) відповідно до правил Інкотермс 2010 року. У коносаменті № EID0240675 від 4 лютого 2019 року морським агентом вказано CMA CGM S.A.

Суди дослідили доданий декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 1 березня 2017 року № 1-01/0317 та додаток № 100 до цього договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина), а клієнтом - підприємство Барекс ЛТД .

Так, експедитор взяв на себе зобов`язання надати клієнту комплекс транспортно-експедиторських послуг: кількість та тип транспорту Контейнер - 4х20'DV; вантаж - керамічна плитка; пакування - картонні коробки на піддоні; вага вантажу брутто - до 27 мт/20'DV; маршрут - FIFO порт Мундра, Індія- порт Одеса, Україна; вартість послуг становить 500 (п`ятсот) доларів США за один 20'DV контейнер.

При цьому зі змісту наведеного договору слідує, що Bareks dis Ticaret A.S. здійснювало саме організацію транспортування, перевалки, стафірування, розстафірування та надання іншого транспортно-експедиторського обслуговування вантажів відповідно до зовнішньоекономічних торгових контрактів клієнта при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом, а також в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах за маршрутами, вказаними клієнтом.

Суди дійшли висновку, що наведені докази в повній мірі підтверджують розмір понесених позивачем витрат на транспортування товару. Натомість, митний орган не довів наявність у нього сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, наданих декларантом, зокрема, викладених у довідці про транспортні витрати та експертному висновку Київської ТПП №Ц-216/1 від 12 березня 2019 року.

Доводи Митниці про пов`язаність осіб позивача та експедитора були відхилені судами з огляду на те, що відповідач не обґрунтовує, яким чином такі обставини вплинули на ціну перевезення. З огляду на приписи пункту 4 частини першої статті 58 МК України колегія суддів вважає такий висновок правильним, оскільки пов`язаність осіб продавця і покупця може бути перешкодою для визначення митної вартості за ціною договору (контракту) лише у разі, якщо це вплинуло на ціну товарів. Викладені скаржником аргументи касаційної скарги в цій частині носять характер припущень та всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України не підтверджені жодними належними доказами, тому колегією суддів відхиляються.

Посилання заявника касаційної скарги на незабезпечення позивачем перекладу українською мовою копії митної декларації країни відправлення з огляду на положення стаття 254 МК України, колегія суддів не приймає з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті.

Вказана норма права визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року (справа №160/7049/19).

Посилання скаржника на те, що тарифи, що застосовуються при перевезенні з Китаю до України вантажів 20'DV контейнерами, вище, ніж задекларовані позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до встановлених судами обставин справи країною відправлення вантажів була Індія.

Обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року у справі №640/4941/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко Р.Ф. Ханова