Постанова

від 09.10.2019 по справі 640/4941/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Справа № 640/4941/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Лічевецького І.О., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Мостовенка С.М.,

представника відповідача Федько Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року у справі

за позовом підприємства Барекс ЛТД

до Київської міської митниці

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення

і картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Підприємство Барекс ЛТД (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2019 р. № UA100070/2019/000028/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2019 р. № UA100070/2019/00138.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року позов було задоволено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів на перевезення, оскільки договір на експедирування товару укладено з пов`язаною особою, що позивачем не надано документів на підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг та рахунку-фактури на їх надання, що декларантом не забезпечення перекладу митної декларації країни-відправлення, а також, що в експертному висновку застосовано експертом порівняльний підхід ціни на аналогічні товари, які чітко не визначені.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також обґрунтування своїх доводів посилається на правові висновки Верховного Суду та зазначає, що у митного органу взагалі не було правових підстав вимагати у підприємства додаткові документи і що апелянтом не доведено наявності в нього обґрунтованих сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару, наголошує, що ним подавалася довідка експедитора про вартість морського фрахту з перекладом, додаток до договору, в якому така ж вартість погоджена сторонами, окремо повідомлено відповідача про умови оплати, надано видаткові та податкові накладні з ціною товару та експертний висновок Київської ТПП.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.11.2017 р. між підприємством Барекс ЛТД (Україна), як Покупцем, та Spolo Ceramic Pvt.LTD (Індія), як Продавцем, укладено контракт № 2-22/1117, згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товари, у відповідності з Інвойсами до Контракту, які є невід`ємними його частинами.

Відповідно до п. 4.1 Контракту, поставка товару здійснюється на умовах Франко борт (Free On Board, FOB) місце призначення порт Мундра .

Оплата за товар здійснюється Покупцем на банківський рахунок Продавця, на підставі виставленого Інвойса. Умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту (п. 3.2 Контракту).

На виконання умов Контракту продавцем виписаний Інвойс № ЕХР-00100 від 31.01.2019 , за яким покупець повинен сплатити 100% вартості товару, що складає 26 066,88 доларів США, після отримання поштою коносаменту.

У відповідності до платіжного доручення в іноземній валюті № 208 від 26.02.2019 позивачем сплачено продавцю 100% вартості товару, зазначеної в інвойсі - 26 066,88 доларів США.

З метою імпортування на територію України товару згідно з інвойсом від 31.01.2019 р. № ЕХР-00100 та його митного оформлення, позивачем подана митна декларація № UA100070/2019/232991 від 15.03.2019, декларація митної вартості № UA100070/2019/232991 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість: - інвойс № ЕХР-00100 від 31.01.2019; - пакувальний лист № ЕХР-00100 від 31.01.2019; - Bill of lading (коносамент) № EID0240675 від 04.02.2019; - сертифікат походження № 67260 від 06.02.2019; - прайс-лист виробника від 16.11.2018; - експертний висновок Київської ТПП № Ц-216/1 від 12.03.2019; - експортна декларація країни відправлення № 1706769 від 31.01.2019; - довідка про вартість морського фрахту з транспортування від 12.03.2019 з перекладом від 12.03.2019; - лист про нестрахування вантажу № 1-12/0319 від 12.03.2019; - договір надання транспортно-експедиторських послуг № 1-01/0317 від 01.03.2017; - додаток № 100 від 24.01.2019 до договору № 1-01/0317 від 01.03.2017; - контракт № 2-22/1117 від 22.11.2017 та додаткову угоду № 1 від 15.11.2018 до Контракту.

Листом від 15.03.2019 р., направленого засобами електронного зв`язку, інспектором Могилою В.В. повідомлено підприємство про проведення митного огляду.

За результатами проведення митного огляду складено акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.03.2019 р.

15.03.2019 р. інспектором Могилою В.В. засобами електронного зв`язку (електронною поштою) на адресу декларанта надіслано запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:

1) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та договору від 01.03.2017 № 1-01/0317 - рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

2) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV - документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучаються до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) ліцензійний чи авторський договір покупця , що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

5) каталоги, специфікації виробника товару;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними Митної вартості товару.

На виконання вимог органу доходів і зборів позивачем 18.03.2019, засобами електронного зв`язку (електронною поштою), направлено заяву № 1-88/0319 з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: - видаткову накладну № 419 від 22.01.2019; - податкову накладну № 417 від 22.01.2019; - видаткову накладну № 1061 від 22.02.2019; - податкову накладну № 1054 від 22.02.2019; - видаткову накладну № 3081 від 25.06.2018; - податкову накладну № 3070 від 25.06.2018; - видаткову накладну № 5039 від 25.09.2018; - податкову накладну № 5029 від 25.09.2018; - видаткову накладну № 6257 від 21.11.2018; - податкову накладну № 6157 від 16.11.2018; - копію каталогу продукції.

18.03.2019 р. старшим державним інспектором Могилою В.В. було прийнято рішення про коригування митної № UA100070/2019/000028/2 та відмовлено позивачу в митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00138 від 18.03.2019.

З метою здійснення митного оформлення товару та пропуску товарів через митний кордон України, позивачем подано нову митну декларацію № UA100070/2019/233127 від 18.03.2019 та декларацію митної вартості № UA100070/2019/233127 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів.

Вважаючи зазначене рішення про коригування митної вартості товару та відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція, Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1, 2 ст .52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п.3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16.

Доводи апелянта про те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів на перевезення, оскільки договір на експедирування товару укладено з пов`язаною особою, що позивачем не надано документів на підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг та рахунку-фактури на їх надання, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, товари позивачем було задекларовано на умовах FOB IN Mudra. Згідно коносаменту № EID0240675 від 04.02.2019 морським агентом перевізника виступає CMA CGM S.A. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу надано договір експедирування від 01.03.2017 № 1-01/0317 та додаток № 100 до цього договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина), а клієнтом - підприємство Барекс ЛТД .

При цьому, на підтвердження витрат на транспортування вантажу позивачем було також надано митному органу договір експедирування від 01.03.2017 р. № 1-01/0317 та додаток до нього № 100, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S., а клієнтом - підприємство Барекс ЛТД .

Умовами означеного договору передбачено, що експедитор зобов`язується організувати транспортування, перевалку, стафірування, расстафірування та інші транспортно-експедиторські послуги експортно-імпортних та транзитних навалювальних, генеральних та штучних вантажів у відповідності до зовнішньоекономічних торгових контрактів клієнта при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом, а також в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах за маршрутами, вказаними клієнтом, а клієнт зобов`язується сплатити за наданні експедиторам послуги на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1.); відповідно до предмету даного договору експедитор зобов`язується організувати перевезення вантажів і/або інші, пов`язані з цим послуги щодо вантажу за умовами, що вказані в цьому договорі, додатках до нього, коносаментах и CMR (підпункт 2.1.1.); договору експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов`язків за даним договором (підпункт 2.3.4.).

Зі змісту додаткової угоди від 01.02.2019 р. № 100 до договору від 01.03.2017 р. № 1-01/0317 вбачається, що експедитор бере на себе зобов`язання надати клієнту комплекс транспортно-експедиторських послуг: кількість та тип транспорту Контейнер - 4х20'DV; вантаж - керамічна плитка; пакування - картонні коробки на піддоні; вага вантажу брутто - до 27 мт/20'DV; маршрут - FIFO порт Мундра, Індія- порт Одеса, Україна (пункт 1); вартість послуг становить 500 (п`ятсот) доларів США за один 20'DV контейнер (пункт 2).

Крім того, наявний у матеріалах справи експертний висновок Київської ТПП № Ц-216/1 від 12.03.2019 стосується того самого товару, від того самого постачальника та на виконання того самого договору і в сукупності з усіма іншими наданими позивачем при імпортуванні товару документами підтверджує заявлену ним митну вартість, зокрема й витрати на його перевезення як складову такої вартості.

Разом з тим, апелянтом ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано достатніх доказів наявності в нього обґрунтованих сумнівів для витребування у позивача додаткових документів і, тим більше, для здійснення коригування заявленої ним митної вартості товару за резервним методом.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 р. по справі № 826/8797/16

Доводи апелянта про те, що декларантом не забезпечено перекладу митної декларації країни-відправлення, а також, що в експертному висновку застосовано експертом порівняльний підхід ціни на аналогічні товари, які чітко не визначені, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено, що зазначені обставини вплинули та/або унеможливили визначення заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, згідно зі ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Однак, апелянтом не доведено наявності підстав, прямо передбачених вказаною нормою МК України, для витребування у позивача відповідного перекладу митної декларації країни відправлення.

Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

При цьому, колегія суддів відзначає й те, що в апеляційній скарзі митний орган взагалі зазначає про операції з імпортування товарів з Китаю, однак спірні у цій справі операції стосуються імпортування товару з іншої країни - Індії.

Крім того, апелянтом не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу за ціною договору щодо ідентичних товарів ).

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.

Більш того, оскаржуване рішення взагалі не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , відповідно до якої …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення від 18.03.2019 р. № UA100070/2019/000028/2 та картки відмови від 18.03.2019 р. № UA100070/2019/00138 та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: