Рішення

від 18.07.2019 по справі 826/7610/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2019 року № 826/7610/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Оракул доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Оракул (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018 №№00005111402, 00005121402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись одноособово суддею Григоровичем П.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 17.08.2018 вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 21.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2018 року відповідачем на підставі акта перевірки № 216/26-15-14-02-05/35391301 від 22.05.2017, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення, а саме:

- 00005111402, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 187.1, 188.1, 198.2, 198.3, 201.1 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 152 414,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 121931,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30 483,00 грн.

- 00005121402, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 44.2, 134.1.1, 138.2 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 118 585,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 114548 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4037,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ Фінансреал , ТОВ Сістем Лайн , ТОВ Т-М. Київ .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим з огляду на: 1) вирок Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2016 по кримінальній справі №757/52832/16-к, яким директора ТОВ Фінансреал ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 КК України, ч.1 ст.358 КК України; 2) зареєстровану в АІС Податковий блок картку суб`єкта фіктивного підприємництва ТОВ Сістем Лайн та пояснення посадових осіб даного СГ щодо непричетності до діяльності товариства; 3) ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по кримінальній справі №607/15972/15-к про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Т-М Київ .

Крім того, контролюючий орган посилається на те, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів якості на придбаний товар.

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об`єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагента позивача ТОВ Сістем Лайн , яка (фіктивність) встановлена в картці суб`єкта фіктивного підприємництва АІС Податковий блок з огляду на пояснення посадових осіб СГ щодо непричетності до діяльності товариства, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання контролюючого органу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по кримінальній справі №607/15972/15-к про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Т-М Київ , як на доказ безтоварності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, судом відхиляються, з урахуванням наступного.

Відповідно до резолютивної частини ухвали, клопотання старшого слідчого з ОВС 1 ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області Середи Т.Б., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Зварич Т.С. про призначення позапланової документальної перевірки - задоволено та призначено позапланову документальну перевірку ТОВ Т-М Київ (код ЄДРПОУ 39153753, юридична адреса: м. Київ, Оболонський район, вул. Коноплянська, 12) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період діяльності з 01 березня 2015 року по 31 серпня 2015 року.

Дійсно, зі змісту зазначеної ухвали (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58009400) вбачається, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000088 від 20 серпня 2015 року за фактами ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ Колексі (код ЄДРПОУ 39335628) та ТОВ Скайбуд М (код ЄДРПОУ 37372956), за фактом доведення ТОВ Новагрос (код ЄДРПОУ 37822862) та ТОВ Буд М (код ЄДРПОУ 36145692) до стійкої фінансової неплатоспроможності, за фактом вчинення фіктивного підприємництва ТОВ Систем АБС (код ЄДРПОУ 39745020), ТОВ Інтерлайф ЛТД (код ЄДРПОУ 39621579) та ТОВ СП Трейд (код ЄДРПОУ 39370704) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ст.219 КК України.

Слід зазначити, що жодний з вказаних суб`єктів господарювання не мав відношення у перевіряємому періоді до господарської діяльності позивача.

В подальшому, як зазначено в ухвалі, відповідно до переліку підприємств-контрагентів ТОВ СП Трейд , які сформували схемний податковий кредит з ПДВ є ТОВ Т-М Київ (код ЄДРПОУ 39153753). Відповідно до бази даних ГУ ДФС у Тернопільській області, вказане підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Зазначена обставина власне і стала підставою для призначення судом перевірки контрагента позивача ТОВ Т-М. Київ в рамках вказаного вище кримінального провадження.

Проте, оскільки процесуальний судовий акт (ухвала про призначення перевірки) не є вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження, посилання ГУ ДФС у м. Києві в цій частині судом відхиляються, з огляду на положення ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб ТОВ Сістем Лайн , ТОВ Т-М. Київ або безпосередньо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Оракул , було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Стосовно посилань контролюючого органу на вирок Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2016 по кримінальній справі №757/52832/16-к (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63863137), суд зазначає наступне.

Даним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 26.10.2016р. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100060006968 від 24.10.2016р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Большаковим Д.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , його захисником Доличем О.В.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами згідно угоди про визнання винуватості від 26.10.2016р. покарання.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини вироку, Печерським районним судом м. Києва при його ухваленні надано оцінку виключно обставинам щодо придбання та реєстрації ОСОБА_1 . товариства з обмеженою відповідальністю Фінансреал в 2015 році. Також встановлено, що станом на липень 2015 року ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України.

В той же час, мотивувальна частина вироку не містить в собі викладення обставин, що стосуються господарських взаємовідносин ТОВ Фінансреал з іншими суб`єктами господарювання, в тому числі і позивачем.

В контексті наведеного суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили. Аналогічна позиція наведена Верховним Судом в Постанові від 17.04.2018 року у справі № 808/2459/17.

Посилання контролюючого органу на наявність самого по собі вироку є недоречними, адже встановлена вироком обставина не має значення для даного податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, оскільки, як зазначено вище, при ухвалення вироку господарські операції ТОВ Фінансреал не досліджувались.

Аналогічна позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 2а-0870/12052/11).

Відтак, очевидним є той факт, що у разі, коли вирок взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту (постанова ВС від 05.06.2018 року у справі № 805/649/15-а).

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій (постанова ВС від 12.04.2018 року у справі № 826/1571/16).

Враховуючи неведене, з метою всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин по справі, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

01 вересня 2015 року між позивачем (покупець) і ТОВ Фінарсенал (продавець) укладено договір поставки №34/15 (а.с.48 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Місце відвантаження товару: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля , вул. Шевченка, 60.

Право власності та всі ризики на товар переходять до покупця у момент передачі згідно видаткових накладних.

На виконання умов даного договору ТОВ Фінансреал було поставлено позивачу 65 одиниць контрольно-вимірювальної апаратури (пірометри, термоанемометри, тепловізори, тощо), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних (а.с.58-59 том 1).

Як зазначив позивач та не було заперечено відповідачем, оскільки вказана апаратура має не великий розмір, окремий договір на перевезення та перевізні документи сторонами не укладались та не оформлялись, а перевезення товару було здійснено власними силами та засобами позивача.

Податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, копії який долучено до матеріалів справи (а.с.48-57 том 1).

Здійснення позивачем оплати за товар на підставі рахунків-фактур (а.с.60-61 том 1) підтверджується копіями відповідних банківських виписок (а.с.62-65 том 1).

В той же час, суми без ПДВ за товар, що вказані у видаткових накладних, були віднесені позивачем до витратної частини в бухгалтерському обліку.

Подальша реалізація позивачем контрольно-вимірювальної апаратури, що попередньо була придбана у ТОВ Фінансреал , втім вже за збільшеною ціною на ПП Будівельно-монтажна фірма Бар`єр , ТОВ Українсько-Моравська теплоенергетична компанія , ТОВ Квант-Сервіс , ТОВ Айсберг ЛТД , тощо, підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, податкових накладних і довіреностей на отримання товару (а.с.131-201 том 3).

Аналогічні господарські відносини мали місце в перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ Сістем Лайн в рамках договору поставки №38/15 від 12.11.2015 (а.с.71 том 1), ТОВ Т-М. Київ в рамках договору №16/15-1 від 05.05.2015 (а.с.92 том 1).

Слід зазначити, що господарські договори між позивачем і ТОВ Сістем Лайн , ТОВ Т-М. Київ за змістом і формою є подібними до договору, що укладений між позивачем і ТОВ Фінансреал , істотні умови якого проаналізовано судом вище.

Виконання поставки контрольно вимірювальної апаратури зі сторони ТОВ Сістем Лайн на користь позивача підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових і податкових накладних (а.с.82-87 том 1). Здійснення позивачем оплати за придбаний товар підтверджується копіями банківських виписок (а.с.88-91 том 1).

Подальша реалізація позивачем контрольно-вимірювальної апаратури, що попередньо була придбана у ТОВ Сістем Лайн , втім вже за збільшеною ціною на ПП Інтер Інструмент , ПП Три в плюс , ТОВ Обухів-Екоресурс , ТОВ Мандри за смаком , ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат , тощо підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, податкових накладних і довіреностей на отримання товару (а.с.179-236 том 2; а.с.1-310 том 3).

Виконання поставки контрольно-вимірювальної апаратури зі сторони ТОВ Т-М. Київ на користь позивача підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових і податкових накладних (а.с.93-106 том 1). Здійснення позивачем оплати за придбаний товар підтверджується копіями банківських виписок (а.с.107-109 том 1).

Подальша реалізація позивачем контрольно-вимірювальної апаратури, що попередньо була придбана у ТОВ Т-М. Київ , втім вже за збільшеною ціною на ТОВ Авер-тех , ТОВ Літпром-Л , ТОВ Он Лайн Азов-юг , ТОВ Сфера Сім , ТОВ Шахтобудівна компанія , тощо підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, податкових накладних і довіреностей на отримання товару (а.с.76-174 том 2).

Посилання контролюючого органу на не надання позивачем до перевірки сертифікатів якості, судом відхиляються, адже сертифікати якості відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України не є документами, що підтверджують правомірність формування показників бухгалтерської та податкової звітності, а отже, позивач не зобов`язаний здійснювати зберігання таких документів протягом 1095 днів.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до кладу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особа були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Так, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4064,99 грн, який, відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018 року №00005111402, 00005121402, Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НВП ОРАКУЛ понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4064,99 (чотири тисячі шістдесят чотири грн 99 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НВП ОРАКУЛ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35391301, адреса: 02099, м.Київ, ВУЛИЦЯ РОСІЙСЬКА, будинок 45-В).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович