Постанова

від 13.11.2019 по справі 826/7610/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7610/18 Суддя першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Оракул до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Оракул (далі - Позивач, ТОВ НВП Оракул ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2018 року №00005111402 та №00005124025.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано. Крім того, суд зауважив, що вирок суду стосовно керівника ТОВ Фінансреал не може бути свідченням безтоварності господарських операцій з огляду на те, що правовідносини ТОВ НВП Оракул з ТОВ Фінансреал у ньому не досліджувалися. Окремо суд підкреслив, що за умови відсутності вироку суду, який набрав законної сили, посилання ГУ ДФС у м. Києві на пояснення посадових осіб ТОВ Сістемй Лайн і ТОВ Т-М. Київ щодо непричетності до господарської діяльності вказаних підприємств не мають доказової сили. Також суд зазначив, що відсутність сертифікатів якості не може підтверджувати безтоварність господарських операцій з огляду на те, що такі документи не є первинними.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, з огляду на вирок суду, який набрав законної сили, легальне джерело походження товарів, придбаного ТОВ НВП Оракул у ТОВ Фінансреал , не підтверджено, по-друге, згідно даних АІС Податковий блок керівниками ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ заперечується їх участь у створенні та господарській діяльності вказаних підприємств.

Після усунення визначених в ухвалі від 27.08.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.11.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ НВП Оракул просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що посилання Апелянта на кримінальні провадження щодо контрагентів Позивача є недоцільним та неналежним доказом фіктивності господарських операцій.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представники Позивача наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у березні - квітні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 23.03.2018 року №4617 та повідомлення від 26.03.2018 року №12260/10/26-15-14-02-05 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП Оракул з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Фінансреал за вересень 2015 року, жовтень 2015 року, з ТОВ Сістем Лайн за листопад 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, з ТОВ Т-М. Київ за травень 2015 року.

У ході перевірки встановлено порушення Позивачем:

- п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 114 548,00 грн., у тому числі за 2015 рік - 98 402,00 грн., за 2016 рік - 16 146,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121 931,00 грн., у тому числі: травень 2015 року - 31 960,00 грн., вересень 2015 року - 32 112,00 грн., жовтень 2015 року - 25 810,00 грн., листопад 2015 року - 15 814,00 грн., лютий 2016 року - 8 599,00 грн., березень 2016 року - 7 636,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 10.04.2018 року №216/26-15-14-02-05/35391301 (т. 1 а.с. 22-35), висновки якого за наслідками розгляду заперечень ТОВ НВП Оракул від 20.04.2018 року №19/04-1 (т. 1 а.с. 38-41) залишені без змін ГУ ДФС у м. Києві, про що товариство повідомлено листом від 03.05.2018 року №19637/10/26-15-14-02-05 (т. 1 а.с. 42-44).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.05.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №00005111402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 152 414,00 грн., у тому числі за основним платежем - 121 931,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 30 483,00 грн. (т. 1 а.с. 45);

- форми Р №00005121402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 118 585,00 грн., у тому числі за основним платежем - 114 548,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4 037,00 грн. (т. 1 а.с. 46).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, що 01.09.2015 року між ТОВ НВП Оракул (Покупець) і ТОВ Фінарсенал (Продавець) укладено договір поставки №34/15 (т. 1 а.с. 48), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Місце відвантаження товару: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, 60.

Право власності та всі ризики на товар переходять до покупця у момент передачі згідно видаткових накладних.

На виконання умов даного договору, як зазначено судом першої інстанції, ТОВ Фінансреал було поставлено ТОВ НВП Оракул 65 одиниць контрольно-вимірювальної апаратури (пірометри, термоанемометри, тепловізори, тощо), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 58-59), видаткових накладних (т. 1 а.с. 48-57), рахунків-фактур (т. 1 а.с. 60-61), банківських виписок (т. 1 а.с. 62-65).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у подальшому придбаний у ТОВ Фінансреал товар було реалізовано ТОВ НВП Оракул за більшою ціною ПП Будівельно-монтажна фірма Бар`єр , ТОВ Українсько-Моравська теплоенергетична компанія , ТОВ Квант-Сервіс , ТОВ Айсберг ЛТД , тощо (т. 3 а.с. 131-201).

Судом першої інстанції також встановлено, що аналогічні за змістом договори були укладені Позивачем з ТОВ Сістем Лайн (договір поставки №38/15 від 12.11.2015 року (т. 1 а.с.71)) і ТОВ Т-М. Київ (договір поставки №16/15-1 від 05.05.2015 року (т. 1 а.с. 92).

При цьому, як зазначено Окружним адміністративним судом міста Києва, виконання поставки контрольно вимірювальної апаратури зі сторони ТОВ Сістем Лайн на користь ТОВ НВП Оракул підтверджується копіями видаткових і податкових накладних (т. 1 а.с. 82-87), банківських виписок (т. 1 а.с. 88-91).

Виконання поставки контрольно-вимірювальної апаратури зі сторони ТОВ Т-М. Київ на користь Позивача, як встановлено судом першої інстанції, підтверджується копіями видаткових і податкових накладних (т. 1 а.с. 93-106), банківських виписок (т. 1 а.с. 107-109).

Окремо суд першої інстанції підкреслив, що подальша реалізація Позивачем контрольно-вимірювальної апаратури, що попередньо була придбана у ТОВ Сістем Лайн , за збільшеною ціною ПП Інтер Інструмент , ПП Три в плюс , ТОВ Обухів-Екоресурс , ТОВ Мандри за смаком , ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат , тощо підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних і довіреностей на отримання товару (т. 2 а.с. 179-236; т. 3 а.с. 1-201).

Крім іншого, реалізація ТОВ НВП Оракул контрольно-вимірювальної апаратури, що попередньо була придбана у ТОВ Т-М. Київ , за збільшеною ціною ТОВ Авер-тех , ТОВ Літпром-Л , ТОВ Он Лайн Азов-юг , ТОВ Сфера Сім , ТОВ Шахтобудівна компанія , тощо підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних і довіреностей на отримання товару (т. 2 а.с. 76-174).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ НВП Оракул з ТОВ Фінансреал , ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ немає. При цьому, суд наголосив на тому, що контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з останніми й попри те, що керівник ТОВ Фінансреал визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, однак у вироку суду відомості щодо фіктивних правовідносин даного підприємства з ТОВ НВП Оракул відсутні, а саме по собі заперечення посадових осіб ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ в участі у господарській діяльності даних підприємств, як і відсутність сертифікатів якості на товар, про безтоварність договірних відносин не свідчить.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На переконання судової колегії, Апелянт вірно підкреслив, що всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Фінансреал , які б давали право на формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за результатами господарських відносин з даним підприємством, оскільки подані на підтвердження виконання зобов`язань документи містять недоліки, а саме - підписані особою, щодо якої встановлено відсутність участі у господарській діяльності підприємства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 01.09.2015 року №34/15, податкові та видаткові накладні підписані нібито директором ТОВ Фінансреал ОСОБА_1 . Однак, згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі №757/52832/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 66-70), затверджено угоду про визнання винуватості від 26.10.2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100060006968 від 24.10.2016р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Большаковим Д.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , його захисником Доличем О.В. При цьому, зі змісту вказаного вироку вбачається, що фіктивність даного підприємства встановлена з моменту його придбання даною особою, тобто з липня 2015 року, у той час як документи про нібито здійснення господарської операції з ТОВ НВП Оракул складені у вересні - жовтні 2015 року.

У контексті наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2019 року у справі №815/5845/16 та від 16.04.2019 року у справі 804/8168/15.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані ТОВ НВП Оракул первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ Фінансреал підписані від імені директора особою, яка не брала участі у господарські діяльності підприємства, факт здійснення фіктивної діяльності якого в указаний період встановлено вироком суду, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження Апелянта про те, що надані Позивачем докази не вважаються належними та такими, що підтверджують факт придбання ТОВ НВП Оракул товарів у вказаного контрагента.

Отже, ТОВ НВП Оракул взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 року у справі №804/6171/13-а.

Відтак, обґрунтована Відповідачем, однак помилково залишена поза увагою суду першої інстанції юридична дефектність первинних документів, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний та фіктивний характер укладеного між контрагентами правочину.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копії договорів та складених на їх виконання первинних документів, всі вони підписані від імені ТОВ Сістем Лайн ОСОБА_2 та від імені ТОВ Т-М. Київ - ОСОБА_3 .

Разом з тим, як було зазначено в акті перевірки, а також у подальшому підкреслювалося контролюючим органом, згідно пояснень ОСОБА_2 від 24.05.2017 року (т. 1 а.с. 129-130), останній у січні 2015 року втратив паспорт у місті Білій Церкві, про ТОВ Сістем-Лайн чує вперше, жодного відношення до вказаного підприємства не має, будь-які документи від імені товариства не підписував.

Крім іншого, в акті перевірки, як і в апеляційній скарзі, ГУ ДФС у м. Києві звертало увагу, що згідно пояснень ОСОБА_3 від 21.07.2015 року (т. 1 а.с. 107-108), остання про те, що є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Т-М. Київ , дізналася вперше від працівників податкової міліції; жодного відношення до даного підприємства не має, будь-які первинні документи та документи фінансової і податкової звітності від імені ТОВ Т-М. Київ не підписувала.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17.

Крім того, у постанові від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ ТД Єврометалбуд , які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом з огляду на таке.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що сторони договорів, визнавши обов`язковими застосування положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року (далі - Інструкція №П-6) та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року (далі - Інструкція №П-7), не врахували такого.

Згідно п. 12 Інструкції №П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 14 Інструкції №П-7 закріплено, що приймання продукції за кількістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов`язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і таке інше). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції й в акті вказується, які документи відсутні.

Водночас, матеріали справи свідчать, що ТОВ НВП Оракул не надано доказів складання у встановленому п. 12 Інструкції №П-6 та п. 14 Інструкції №П-7 актів про відсутність обов`язкових за умовами договорів документів, зокрема, документів, які підтверджують якість товарів (п. 2.2 договорів).

Відтак, з урахуванням наведених доказів у своїй сукупності, а саме - фіктивності ТОВ Фінансреал , а також надання директорами ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ пояснень щодо заперечення будь-якої причетності до господарської діяльності даних товариств та підписання від їх імені документів, колегія суддів приходить до висновку про передчасність позиції суду першої інстанції про наявність правових стверджувати про реальність та товарність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також встановлену вироком суду фіктивного характеру діяльності ТОВ Фінансреал , що несумісна з легальною діяльністю суб`єкта господарювання реального сектору економіки, а також заперечення осіб, які підписали документи від імені ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ , своєї участі у діяльності даних підприємств, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ НВП Оракул правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за наслідкам відносин з ТОВ Фінансреал , ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ , що свідчить про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17.

Судова колегія погоджується з посиланням Позивача та суду першої інстанції на те, що встановлення факту його взаємовідносин з фіктивним суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ НВП Оракул , однак, відсутність ознак реальності господарських операцій, встановлена вище дефектність первинних документів та їх підписання від імені осіб, щодо якої встановлено, у тому числі вироком суду, факт створення ТОВ Фінансреал з метою державної реєстрації фіктивного суб`єкта господарювання, а також підписання від імені ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ документів, особами, які заперечують факт такого підписання, не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для формування ТОВ НВП Оракул даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Фінансреал , ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ у зв`язку з відсутністю доказів реальності господарських операцій та фіктивністю вказаних суб`єктів господарювання, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог про скасування індивідуальних актів, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.