Постанова

від 03.12.2020 по справі 826/7610/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа №826/7610/18

адміністративне провадження №К/9901/33229/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Оракул на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/7610/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Оракул до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Оракул (далі - НВП Оракул , Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 травня 2018 року №00005111402 та №00005124025. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що висновки акта податкової перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства є безпідставними, хибними, й такими, що базуються виключно на суб`єктивних припущеннях контролюючого органу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року позов Товариства задоволено в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року та ухвалено у справі нове, яким Товариству відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що апеляційним судом не було враховано факт надання позивачем усіх необхідних первинних й інших документів, які супроводжували господарські взаємовідносини позивача з контрагентами та беззаперечно підтверджують їх. Вважає безпідставним врахування судом вироку суду щодо посадової особи контрагента позивача ТОВ Фінансреал , оскільки у межах кримінальної справи не досліджувались обставини господарських взаємовідносин позивача та контрагентом. Що стосується решти контрагентів, скаржник наголошує, що він підтвердив належними й допустимими доказами факт виконання договорів за ними, однак апеляційний суд безпідставно цього не взяв до уваги. Щодо відсутності сертифікатів якості на придбаний товар, заявник касаційної скарги вказує, що відповідно до статті 44 Податкового кодексу України такі документи не підтверджують правомірність формування показників бухгалтерської та податкової звітності. В цілому скаржник наполягає на тому, що доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються наявними доказами, а обставини, на які посилається контролюючий орган, не є достатніми підставами для визнання правочинів позивача з контрагентами такими, що не відбулись. Однак, наведеного вище апеляційним судом враховано не було, внаслідок чого прийнято незаконне й необґрунтоване рішення за наслідками вирішення спору.

Окрім того, від позивача надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких він додатково наголошує на невідповідності висновків суду апеляційної інстанції практиці Верховного Суду та наводить низку правових позицій останнього, релевантних, на переконання позивача, до спірних правовідносин.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю підтримує висновки апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП Оракул з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ Фінансреал за вересень 2015 року, жовтень 2015 року, з ТОВ Сістем Лайн за листопад 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, з ТОВ Т-М. Київ за травень 2015 року, за наслідками якої складено акт від 10 квітня 2018 року.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 114548,00 грн (у тому числі за 2015 рік - 98402,00 грн, за 2016 рік - 16146,00 грн) та податку на додану вартість на загальну суму 121931,00 грн (у тому числі за травень 2015 року - 31960,00 грн, вересень 2015 року - 32112,00 грн, жовтень 2015 року - 25810,00 грн, листопад 2015 року - 15814,00 грн, лютий 2016 року - 8599,00 грн, березень 2016 року - 7636,00 грн).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.05.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №00005111402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 152414,00 грн, у тому числі за основним платежем - 121931,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 30483,00 грн;

- форми Р №00005121402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 118585,00 грн, у тому числі за основним платежем - 114548,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 4037,00 грн.

Задовольняючи позов та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень не надано доказів фіктивності або безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами, як і не доведено недобросовісності позивача, що, на переконання суду, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з останніми. Надаючи правову оцінку вироку суду, згідно з яким керівника ТОВ Фінансреал визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, суд вказав, що у рішенні суду відсутні відомості щодо фіктивних правовідносин даного підприємства з ТОВ НВП Оракул , а що стосується заперечень посадових осіб ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ участі у господарській діяльності даних підприємств, то такі, як і відсутність сертифікатів якості на товар, не свідчать про безтоварність договірних відносин з позивачем.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погодився та вважав, що підстави для задоволення позову відсутні. При цьому суд виходив з відсутності правових підстав для формування ТОВ НВП Оракул даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Фінансреал , ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ у зв`язку з відсутністю доказів реальності господарських операцій та фіктивністю вказаних суб`єктів господарювання.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а )

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 вересня 2015 року між ТОВ НВП Оракул (покупець) і ТОВ Фінарсенал (продавець) укладено договір поставки №34/15. На виконання умов договору ТОВ Фінансреал було поставлено позивачеві контрольно-вимірювальну апаратуру. З метою підтвердження фактичного виконання господарських операцій позивач надав видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, а також документи про подальшу реалізацію ТОВ НВП Оракул товарів іншим контрагентам.

Також, аналогічні за змістом договори були укладені позивачем з ТОВ Сістем Лайн (договір поставки №38/15 від 12 листопада 2015 року) та ТОВ Т-М. Київ (договір поставки №16/15-1 від 5 травня 2015 року). Позивачем були надані документи, які, за його твердженням, підтверджували фактичне виконання правочинів.

Поряд із тим, як встановлено апеляційним судом, договір поставки від 1 вересня 2015 року №34/15, податкові та видаткові накладні підписані директором ТОВ Фінансреал ОСОБА_1 . Однак, згідно з вироком Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року у справі №757/52832/16-к вказану особу визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205 (фіктивне підприємництво) та частиною першою статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України. Вироком встановлено фіктивність даного підприємства з моменту його придбання даною особою, тобто з липня 2015 року, у той час як документи про здійснення господарської операції з ТОВ НВП Оракул , складені у вересні - жовтні 2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

В контексті обставин цієї справи та встановлених вироком суду фактів, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовою особою контрагента, щодо якого встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності, свідчить про нереальність господарських операцій.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Сістем Лайн і ТОВ Т-М. Київ , суд апеляційної інстанції виходив з того, що документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту договорів поставки №38/15 від 12 листопада 2015 року та №16/15-1 від 5 травня 2015 року, а також складених на їх виконання первинних документів, судом апеляційної встановлено, що такі підписані від імені ТОВ Сістем Лайн ОСОБА_3 та від імені ТОВ Т-М. Київ - ОСОБА_2 .

Поряд із тим, апеляційним судом враховано наявні у справі пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які заперечували свою участь у створенні та господарській діяльності вказаних вище підприємств.

У постановах від 12 вересня 2017 року у справі №826/10933/14, від 18 липня 2017 року у справі №826/24815/15, від 27 червня 2017 року у справі №808/1062/14 Верховний Суд України звертав увагу, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доводам контролюючого органу про надані директорами пояснення з урахуванням наявності підписів вказаних осіб на документах, наданих позивачем в якості первинних. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані від імені підприємств та від осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

З метою перевірки зазначених відомостей суд першої інстанції ініціював виклив як свідків керівників контрагентів ТОВ НВП Оракул ( ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) з метою отримання від них відповідних пояснень з приводу причетності до господарської діяльності позивача та спростування висновків, викладених в акті перевірки. Однак, вказані особи до суду не прибули, своїх пояснень щодо обставин господарської діяльності з позивачем письмово також не направили.

Також, досліджуючи доводи контролюючого органу щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості на придбаний позивачем товар, апеляційний суд виходив з того, що укладаючи договори сторони обумовили, що прийом товару здійснюється у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15 червня 1965 року (далі - Інструкція №П-6) та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 року (далі - Інструкція №П-7). Поряд із тим, як встановив апеляційний суд, позивач не надав доказів складання обов`язкових за умовами договорів документів, зокрема, актів про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Апеляційний суд правильно вказав, що встановлення окремого факту наявності взаємовідносин позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не може бути єдиним та безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ НВП Оракул , однак обставини відсутності усіх необхідних первинних документів, поряд із встановленням судом дефектності первинних документів та їх підписання від імені осіб, які заперечують факт причетності до господарської діяльності контрагентів у своїй сукупності, не можуть бути залишені поза увагою чи невраховані судом.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини цієї справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок цього суду щодо відсутності правових підстав до визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним приписам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із таким, оскільки така оцінка судом апеляційної інстанції дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Згідно з частиною першою та другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України. Більш того, касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Оракул - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська