Постанова

від 18.07.2019 по справі 922/280/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа № 922/280/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Білецька А.М. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі судового засідання Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Шрамко І.С., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000781 від03.07.2017, ордер серія ЧК №92998 від 29.01.2019, договір про надання правової допомоги(витяг) №213/18 від 13.12.18 р.,

відповідача - Остафіїва Е.В. (голова правління), паспорт серія МН148879 від 05.12.01 р.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№1608Х) на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.19 (суддя Н.В.Калініченко, повний текст складено 12.04.2019) у справі № 922/280/19

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", м.Харків

до Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія", м.Харків

про стягнення коштів у розмірі 8 430 454, 49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія" про стягнення 4 990 585,20 грн. основної заборгованості; 973 369,21 грн. пені; 449 152,67 грн. 3% річних та 2 017 347,41 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору №41/2-2 від 05.06.2012.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач (замовник), в порушення п.2.2 договору №41/2-2 від 05.06.2012, не виконав належним чином свої зобов`язання з компенсації позивачу вартості виконаних будівельних робіт, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 4 990 585,20 грн. Також позивачем нараховано відповідачу 3% річних, інфляційні втрати та пеню на підставі п.4.3 договору та ст.625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2019 року у справі №922/280/19 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" 4 990 585,20 грн. основної заборгованості, 973 369,21 грн. пені, 1 972 009,73 грн. інфляційних втрат, 448 777,23 грн. 3% річних. В решті позову - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту виконання позивачем робіт на суму 4 990 585,20 грн., яка залишилась неоплаченою відповідачем.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції врахував положення п. 4.3 договору, приписів ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", та встановив, що розрахунок позивача не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 973 369,21 грн. пені задовольнив повністю.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що позивачем здійснювалося нарахування інфляційних втрат не на суму основного боргу, а на суму, яка збільшується внаслідок вже нарахованих втрат від інфляції. Здійснивши власний перерахунок, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1 972 009,73 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 3% річних, господарський суд Харківської області встановив, що загальний розмір 3% річних за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 становить 448 777,23 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольнив частково.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Відповідач зазначає, що перебіг позовної давності за вимогами позивача починається на 31 день від дати підписання сторонами актів виконаних робіт. Таким чином, на думку відповідача, строк позовної давності сплинув: за додатком №1 до договору - 01.09.2015; за додатком №2 - 10.02.2016; за додатком №3 - 29.06.2017; за додатком №4 - 29.06.2017.

В судовому засіданні 18.07.2019 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2019 року у справі №922/280/19 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача також підтвердив наявність несплаченої заборгованості перед позивачем, але вважав суму стягнення для підприємства завеликою.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 18.07.2019 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

05 червня 2012 року між ПАТ "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (виконавець) укладено договір № 41/2-2 (далі- договір) (а.с.13 т.1).

Відповідно до п.п. 1.1 договору, виконавець взяв на себе зобов`язання з пошуку, укладання та контролю за виконанням договорів підряду на виконання капітальних ремонтів деяких приміщень за адресою: 61037, м. Харків, пр. Московський, 247.

Перелік приміщень, які потребують ремонту та робіт, що потрібно буде виконати, зазначаються в окремих додатках до цього договору або додаються до них (п.1.2 договору).

Виконавець повинен забезпечити контроль за дотриманням будівельних норм та інших нормативів при виконанні робіт (п.1.3 договору)..

Роботи можуть виконуватися виконавцем самостійно або із залученням підрядних організацій (п.1.4 договору).

За умовами п.2.1 договору, замовник зобов`язаний компенсувати виконавцю вартість будівельних робіт, яка повинна підтверджуватись необхідними первинними документами обліку будівництва.

Компенсація повинна бути сплачена протягом 30 календарних днів з моменту передачі документів, що зазначені в п. 2.1 договору, за наявності такої можливості, але в будь-якому випадку не пізніше 31 січня 2014 року (п.2.2 договору).

На умовах цього договору компенсації підлягають тільки ті роботи, які були передбачені додатками до цього договору (п.2.4 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати компенсації понад максимальний термін, що зазначений в пункті 2.2 договору, виконавець має право застосувати до замовника санкції передбачені чинним законодавством, а також звернутись за захистом своїх інтересів до суду.

Відповідно до п.4.3 договору, у разі прострочення оплати виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками.

В п.4.4 договору сторони узгодили, що строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли з цього договору (борг, пеня, 3% річних, інфляційні), встановлюється тривалістю в п`ять років.

У випадках не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 4.5 договору).

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1 договору).

Також сторони підписали наступні додатки до договору №41/2-2 від 05.06.2012:

Додаток №1 від 14.06.2012 року, відповідно до якого, виконавець із залученням субпідрядної організації організації приступає до виконання наступних ремонтних робіт: "Капітальний ремонт приміщень 1-го поверху будівлі за адресою м.Харків, пр. Московський, 247". Строк виконання робіт до 01 вересня 2012 року (а.с.15 т.1);

Додаток №2 від 26.11.2012 року, відповідно до якого, виконавець із залученням субпідрядної організації приступає до виконання наступних ремонтних робіт: "Капітальний ремонт приміщень 5-го поверху будівлі за адресою: м. Харків, пр. Московський, 247". Строк виконання робіт до 15 січня 2013 року (а.с.15 зворот т.1);

Додаток №3 від 02.04.2014 року, відповідно до якого, виконавець із залученням субпідрядної організації приступає до виконання наступних ремонтних робіт: "Капітальний ремонт приміщень 9-го поверху будівлі за адресою: м. Харків, пр. Московський, 247". Строк виконання робіт до 30 травня 2014 року (а.с.16 т.1);

Додаток №4 від 21.04.2014, відповідно до якого, виконавець із залученням субпідрядної організації приступає до виконання наступних ремонтних робіт: "Капітальний ремонт приміщень 10-го поверху будівлі за адресою м. Харків, пр. Московський, 247". Строк виконання робіт до 30 травня 2014 року (а.с.16 зворот т.1).

Для виконання робіт, позивачем була залучена підрядна організація - товариство з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-сервіс", з якою було укладено підрядні договори: №13 від 14.06.2012 року; №37 від 26.11.2012 року; №11 від 02.04.2014 року; № б/н від 21.04.2014 року (а.с.18, 41, 68,95 т.1).

ПАТ "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія" (замовник), ТОВ "Побутелектротехніка" (генпідрядник) та ТОВ СТБ Фасад-сервіс (підрядник) підписано договірні ціни, відомості ресурсів та локальні кошториси на виконання робіт (а.с.21-30, 44-60, 71-83, 98-107 т.1).

Позивач зазначає, що ним в повному обсязі виконано умови договору № 41/2-2 від 05.06.2012 року, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними представниками замовника, генпідрядника та підрядника:

№1 за червень-липень від 01.08.2012 року на суму 1 462 114,80 грн. (а.с.31-36 т.1);

№ 1 за грудень від 10.01.2013 року на суму 995 420,40 грн. (а.с.61-66 т.1);

№1 за квітень-травень від 29.05.2014 року на суму 1 461 612 грн. (а.с.83 зворот -89 т.1);

№1 за квітень-травень від 29.05.2014 року на суму 1 071 438 грн. (а.с.107 зворот - 112 т.1).

До вказаних актів також додано підписані позивачем, відповідачем та підрядною організацією довідки про вартість виконаних будівельних робіт та відомості ресурсів.

30.12.2014 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору №41/2-2 від 05.06.2012 (а.с.17 т.1).

Пунктом 1 вказаної додаткової угоди сторони погодили продовжити кінцевий термін розрахунків за договором № 41/2-2 від 05 червня 2012 року - до 31 січня 2016 року.

В пункті 2 додаткової угоди зазначено:

Замовник визнає наявність грошових зобов`язань перед виконавцем за наступними додатками: № 1 від 14 червня 2012 року на суму 1 462 114,80 грн. у т.ч. ПДВ 243 685,80 грн.; № 2 від 26 листопада 2012 року на суму 995 420,40 грн. у т.ч. ПДВ 165 903,40 грн.; № 3 від 02 квітня 2014 року на суму 1 461 612,00 грн. у т.ч. ПДВ 243 602,00 грн.; № 4 від 21 квітня 2014 року на суму1 071 438,00 грн. у т.ч. ПДВ 178 573,00 грн. Всього на суму 4 990 585,20 грн. у т.ч. ПДВ 831 764,20 грн.

З усіх інших питань сторони керуються положеннями договору №41/2-2 від 05.06.2012 та додатками до нього (п.3 додаткової угоди).

Позивач зазначає, що відповідач не сплатив йому вартість будівельних робіт, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення, зокрема, капітального ремонту будівель (зокрема житлових будинків).

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником за договором будівельного підряду оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (стаття 882 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору №41/2-2 від 05.06.2012 уклав з субпідрядною організацією (ТОВ СТБ Фасад-сервіс ) договори на виконання ремонтних робіт.

Перелік робіт, які потрібно виконати, позивач та відповідач узгодили в додатках №№1-4 до договору №41/2-2.

Субпідрядною організацією (ТОВ СТБ Фасад-сервіс ) виконано будівельні роботи на загальну суму 4990585,20 грн., що підтверджується тристоронніми актами приймання виконаних робіт: № 1 за період за червень-липень від 01 серпня 2012 року; № 1 за грудень від 10 січня 2013 року; № 1 за квітень-травень від 29 травня 2014 року; № 1 за квітень-травень від 29 травня 2014 року.

Вказані акти підписані позивачем, відповідачем та субпідрядною організацією без зауважень, скріплені печатками підприємств.

Відповідач не заперечує факт виконання робіт на загальну суму 4990585,20 грн.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору №41/2-2 від 05.06.2012, відповідач зобов`язався компенсувати позивачу вартість будівельних робіт протягом 30 календарних днів з моменту передачі первинних документів обліку будівництва, але не пізніше 31.01.2014.

Додатковою угодою від 30.12.2014 до договору №41/2-2 від 05.06.2012 сторони продовжили кінцевий термін розрахунків - до 31.01.2016.

Також у вказаній додатковій угоді відповідач визнав наявність у нього грошових зобов`язань перед позивачем на загальну суму 4 990 585,20 грн. (за додатками: № 1 від 14 червня 2012 року на суму 1 462 114,80 грн. у т.ч. ПДВ 243 685,80 грн.; № 2 від 26 листопада 2012 року на суму 995 420,40 грн. у т.ч. ПДВ 165 903,40 грн.; № 3 від 02 квітня 2014 року на суму 1 461 612,00 грн. у т.ч. ПДВ 243 602,00 грн.; № 4 від 21 квітня 2014 року на суму1 071 438,00 грн. у т.ч. ПДВ 178 573,00 грн.).

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором №41/2-2 від 05.06.2012 та додатками до нього, додатковою угодою від 30.12.2014, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, договірними цінами та відомостями ресурсів до них, локальними кошторисами, договорами з субпідрядною організацією).

Відповідач заборгованість в добровільному порядку не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 4 990 585,20 грн.

Також в позові позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.02.2016 по 31.07.2016 в розмірі 973 369, 21 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання з компенсації вартості будівельних робіт.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом п.4.3 договору №41/2-2 від 05.06.2012 передбачено, що у разі прострочення оплати виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками .

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання замовником взятих на себе зобов`язань передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 01.02.2016 по 31.07.2016 в розмірі 973 369, 21 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 в розмірі 449 152, 67 грн. та інфляційній втрати за період з березня 2016 по грудень 2018 в розмірі 2 017 347,41 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу здійснєються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16).

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Отже, нарахування інфляційних витрат на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями .

Аналогічний висновок щодо обґрунтованості нарахування втрат від інфляції лише на суму основного боргу викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 914/712/16, від 08.05.2018 у справі №924/669/17.

Позивач при здійсненні розрахунку інфляційних втрат вищевказаного не врахував, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу.

Відповідно до розрахунку (а.с.4 т.2), позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з березня 2016 по грудень 2018.

Колегія суддів, здійснивши власний перерахунок, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з березня 2016 по грудень 2018 в розмірі 1 972 009,73 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 в розмірі 449 152,67 грн.

Суд першої інстанції, при перевірці розрахунку позивача, дійшов висновку, що розмір 3% річних за вказаний період складає 448 777,23 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги задовольнив частково.

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку позивача за допомогою калькулятора системи інформаційно-правового забезпечення Ліга-Закон , встановила, що 3% річних за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 (нараховані на суму боргу в розмірі 4 990 585,20 грн.) складають 449 187,41 грн.

Таким чином, враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовних вимог, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в заявленому позивачем розмірі - 449 152,67 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України).

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

В пункті 4.4 договору №41/2-2 від 05.06.2012 сторони узгодили, що строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли з цього договору (борг, пеня, 3% річних, інфляційні), встановлюється тривалістю в п`ять років .

Таким чином, при укладенні договору №41/2-2 від 05.06.2012 сторони скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України та збільшили тривалість строку позовної давності до 5 років.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Додатковою угодою від 30.12.2014 до договору сторони продовжили кінцевий строк розрахунків за договором - до 31.01.2016.

Таким чином, з 01.02.2016 розпочалось прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати позивачу вартості будівельних робіт та, відповідно, із вказаної дати позивач дізнався про порушення своїх прав.

Отже, строк позовної давності за вимогами позивача спливає 01.02.2021.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом 31.01.2019, тобто, в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що перебіг позовної давності за вимогами позивача починається на 31 день від дати підписання сторонами актів виконаних робіт. Таким чином, на думку відповідача, строк позовної давності сплинув: за додатком №1 до договору - 01.09.2015; за додатком №2 - 10.02.2016; за додатком №3 - 29.06.2017; за додатком №4 - 29.06.2017.

Однак, такі доводи відповідача є помилковими, оскільки відлік строку позовної давності починається з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

Враховуючи, що додатковою угодою від 30.12.2014 сторони погодили кінцевий строк розрахунку - до 31.01.2016, відлік строк позовної давності слід рахувати з першого дня прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання, а саме, з 01.02.2016.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача є необгрунтованими.

З огляду на те, що висновки господарського суду Харківської області в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 448 777,23 грн. не відповідають обставинам справи, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2019 у справі №922/280/19 в частині стягнення 3% річних.

Відповідно до ст.282 Господарського процесуального кодексу України , у випадку зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.3 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2019 року у справі №922/280/19 в частині стягнення 3% річних змінити:

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247, код ЄДРПОУ 05905728) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 17, кв. 2, код ЄДРПОУ 24136939) 3 % річних в розмірі 449152,67 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247, код ЄДРПОУ 05905728) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 17, кв. 2, код ЄДРПОУ 24136939) 125773,96 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 17, кв. 2, код ЄДРПОУ 24136939) на користь приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" КП ДАК "Укрвидавполіграфія" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247, код ЄДРПОУ 05905728) 1024,30 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.07.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя А.М. Білецька

Суддя С.В. Барбашова