Рішення

від 22.07.2019 по справі 911/1248/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"22" липня 2019 р. Справа № 911/1248/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного підприємства "АДЛЄР" до Приватного підприємства "РОЗКІШНА" простягнення 244 235,21 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "АДЛЄР" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "РОЗКІШНА" про стягнення 244 235,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як покупцем, умов договору поставки № 119/АДЛ від 12.03.2018 в частині здійснення оплати за наданий товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 129 060,00 грн. основного боргу, 9 280,46 грн. інфляційних витрат, 30 161, 50 грн. пені, 25 162,63 грн. 30% річних, 50 570, 62 грн. штрафу.

Одночасно, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, посилаючись на те, що справа є незначної складності, а ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1248/19 від 22.05.2019 було відкрито провадження у справі № 911/1248/19; задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з вищенаведеним надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву(протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження) та строк для подачі заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі).

11.06.2019 відповідачем подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в якому останній зазначив, що Приватне підприємство "РОЗКІШНА" позовну заяву з додатками поштою не отримувало.

24.06.2019 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнав частково, посилаючись на наступне.

За твердженнями відповідача, позивач при розрахунку заборгованості у позовній заяві помилково зазначив, що відповідно до платіжного доручення № 270 від 18.03.2019 відповідачем перераховано позивачу 5 000,00 грн. В той час, як фактично зазначеним платіжним дорученням перераховано 10 000,00 грн. Крім того, позивачем не враховано ще одну проплату відповідача на суму 30 000,00 грн, на доказ чого Приватним підприємством "РОЗКІШНА" долучено до відзиву копію платіжного доручення № 80 від 10.05.2019 на суму 30 000,00 грн. Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач вважає, що заборгованість останнього перед позивачем є меншою на 35 000,00 грн. та складає 94 060,00 грн.

Також в прохальній частині відзиву відповідач просив поновити строк на подання відзиву та розглянути справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.07.2019 судом поновлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив на позову заяву; відмовлено у задоволенні вимоги щодо розгляду справи № 911/1248/19 в порядку загального позовного провадження із мотивів, викладених у зазначеному процесуальному документі.

Приймаючи до уваги, що відповідач подав до суду відзив на позов, а відтак скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2018 між Приватним підприємством "АДЛЄР" (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством "РОЗКІШНА" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 119/АДЛ (далі - договір). Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння (надалі - товар). Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. п. 3.1 - 3.3 договору, товар може постачатися покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Прийом-передача товару від постачальника до покупця проводиться шляхом виписки накладної та або акту, де зазначається дата передачі товару покупцю. Разом із товаром постачальник передає покупцю оригінальні товаросупровідні документи. Покупець зобов`язаний передати постачальнику оригінал довіреності та/або оформити відповідні документи згідно генерального доручення.

Відповідно до п. 4.6 договору, право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.

Як встановлено судом, позивачем за період дії договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 385 465,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. п. 2.1 та 3.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід`ємною частиною.

Судом встановлено, що контрагентами на виконання п. 2.1 договору поставки 12.03.2018, 16.05.2018, 12.06.2018, 16.07.2018, 02.08.2018, 07.09.2018, 01.10.2018 та 10.10.2018 підписано додатки № 1-10 до договору відповідно.

Зазначеними додатками сторони визначили асортимент товару, його кількість, ціну, а також умови оплати поставленого товару, зокрема: граничний термін оплати встановлено до 31.10.2018.

Відповідно до п. п. 5.2 та 5.3 договору, товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. Оплата товару проводиться без виставлення рахунку-фактури.

Згідно з п. 11.1 договору, договір діє з моменту підписання його обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 119/АДЛ від 12.03.2018 та всі додатки до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем за період дії договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 385 465,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. п. 5.2 та 5.3 договору, товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. Оплата товару проводиться без виставлення рахунку-фактури.

Умовами додатків до договору сторони визначили граничний термін оплати за поставлений товар - до 31.10.2018.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору та додатків до нього, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині оплати за поставлений товар по договору поставки у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином виконано не було. В свою чергу, відповідачем було здійснено оплату у загальній сумі 286 405,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому, судом враховано платіжне доручення № 80 від 10.05.2019 на суму 30 000,00 грн., яким відповідач, ще до подачі позивачем позовної заяви до суду(17.05.2019), сплатив частину існуючої заборгованості, і яке не було враховане позивачем при здійсненні останнім розрахунку заборгованості.

Щодо тверджень відповідача про невірне врахування позивачем оплати, здійсненої на підставі платіжного доручення № 270 від 18.03.2019 на суму 5 000,00 грн. замість 10 000,00 грн., суд зазначає, що помилковість зазначення даної інформації у змісті позовної заяви не вплинула на фактичний розрахунок заборгованості позивачем.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами, переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 99 060,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 8.2 та 8.4 договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором поставки № 119/АДЛ від 12.03.2018, керуючись пунктами 8.2 та 8.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 30 161,50 грн. за період з 01.11.2018 по 15.05.2019 та штраф 20% у сумі 50 570,62 грн.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Щодо зазначеної вимоги в частині нарахованої пені, господарський суд зазначає наступне.

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім визначено період нарахування пені починаючи з 01.11.2018 по 15.05.2019. Враховуючи останній день оплати 31.10.2018, передбачений сторонами у додатках до договору, прострочення відповідача почалося з 01.11.2018.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок пені, обмеживши період нарахування шестимісячним строком з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 28 425,38 грн.

Також, здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.6 договору, сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦКУкраїни дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 30% річних в сумі 25 162,63 грн. за період з 01.11.2018 по 15.05.2019 та інфляційні втрати в сумі 9 280,46 грн. за період з 01.11.2018 по 30.04.2019.

Щодо зазначеної вимоги в частині нарахування 30 % річних господарський суд зазначає наступне.

При здійсненні нарахування 30 % річних позивачем визначено наступні періоди: з 01.11.2018 по по 05.12.2018 на суму боргу 252 853,12 грн; з 06.12.2018 по 17.03.2019 на суму боргу 139 060,00 грн. та з 18.03.2019 по 15.05.2019 на суму боргу 129 060,00 грн. Проте Приватним підприємством "АДЛЄР" не враховано останню проплату відповідача, яка відбулась 10.05.2019 на суму 30 000,00 грн. Враховуючи вищенаведене, нарахування 30 % річних на заборгованість у сумі 129 060,00 грн. можливо тільки до 09.05.2019.

Господарський суд, здійснивши власний перерахунок 30 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а в частині стягнення 30% річних підлягають задоволенню частково в сумі 24 533,06 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 178,04 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "РОЗКІШНА" (місцезнаходження: 09400, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Розкішна, вул. Клубна, буд. 20; код ЄДРПОУ 35402543) на користь Приватного підприємства "АДЛЄР" (місцезнаходження: 10007, м. Житомир, вул. Авіаторів, буд. 9; ЄДРПОУ 35954742) 99 060,00 грн. основного боргу, 50 570,62 грн. 20% штрафу, 28 425,38 грн. нарахованої пені, 24 533,06 грн. 30 % річних, 9 280,46 грн. інфляційних втрат та 3 178,04 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Сокуренко