Постанова

від 11.07.2019 по справі 494/1465/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/604/19

Номер справи місцевого суду: 494/1465/16-ц

Головуючий у першій інстанції Курта Л. С.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна Пальміра і представника відповідачки ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна Пальміра на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року (одноособово суддя Курта Л.С.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна пальміра до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

14.12.2016 року товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна пальміра (далі-Товариством) звернулось із позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, і, остаточно уточнивши позов 01.08.2017 року, Товариство просило: на виконання умов договору оренди землі від 30.07.2015 року, зобов`язати ОСОБА_3 передати Товариству земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що розташована в Одеській АДРЕСА_1 та скласти акт прийому-передачі земельної ділянки; усунути перешкоди Товариству шляхом заборони ОСОБА_3 і ОСОБА_2 використовувати для будь-яких потреб земельну ділянку площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 , що розташована в АДРЕСА_2 і земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано наступним.

30.07.2015 року між сторонами укладені договори землі, а саме: земельної ділянки площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 і земельної ділянки площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 , які розташовані: АДРЕСА_1.

Сторони домовились після державної реєстрації договорів оренди здійснити передачу земельних ділянок без розроблення проекту відведення. 14.08.2015 року здійснена державна реєстрація права оренди земельних ділянок, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. 25.08.2015 року та 25.11.2015 року на адресу позивачки надіслані 2 листа з проханням виконати умови договору п.20 та п.29 договорів в частині здійснення передачі орендатору земельних ділянок в оренду, але відповідачка ОСОБА_3 залишила листи поза увагою.

Посилаючись на те, що після реєстрації права оренди земельних ділянок у відповідачки ОСОБА_3 (орендодавця) виникли обов`язки, передбачені п. 20 договорів оренди щодо передачі земельних ділянок орендарю (позивачу), однак ОСОБА_3 ухиляється від передачі земельних ділянок, разом із ОСОБА_2 використовує земельні ділянки на власний розсуд, позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача і відповідачі не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.09.2017 року позивачу відмовлено у задоволені позову.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

19.10.2017 року представник Товариства подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника Товариства зазначає:

Незважаючи на умови договорів оренди, спірні ділянки за усною угодою між відповідачами використовувались ОСОБА_2 .. Відповідачка ухиляється від передачі земельної ділянки орендарю, хоча проти укладання договору відповідачка не заперечувала і свій підпис на договорах визнавала. На адресу відповідачки надіслані листи з проханням виконати умови п.20 договору щодо передачі орендатору спірної земельної ділянки в оренду, однак відповідачка фактично в односторонньому порядку відмовилась від виконання своїх обов`язків за договором.

Відмовляючи в задоволені позову про передачу Товариству земельної ділянки площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст.17 Закону України Про оренду землі , об`єкт вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не передбачено законом, а оскільки договір зареєстрований 04.08.2015 р., земельна ділянка вважається переданою орендарю, при цьому, доказів того, що відповідачі чинять перешкоди у користування земельними ділянками суду не надано. Крім того, суд зазначив, що рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23.03.2017 року Товариству відмовлено у позові до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, а докази того, що відповідачі використовують вищезазначені земельні ділянки та відмовляються передати їх позивачу, суду не надані.

З такими висновками Товариство не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права.

Обставини щодо користування спірними земельними ділянками відповідачем ОСОБА_2 встановлені рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23.03.2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства про розірвання договору оренди та за зустрічним позовом Товариства до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, яке має преюдиціальне значення.

Під час розгляду цієї справи відповідачка визнала, що проти укладання договору не заперечувала про те, що відповідно до п.20 договору земельну ділянку необхідно передати вона не знала, оскільки договір не читала, підписала його у зв`язку з тим, що у неї хворіла донька та їй були необхідні гроші. ОСОБА_4 , за усною домовленістю із ОСОБА_3 , користувався спірною ділянкою, обробляв її, сіяв різні культури та збирав врожай, зокрема під час дії договорів оренди. Саме після свідчень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зазначенй справи з`явилися докази користування останніми спірними земельними ділянками.Тому висновки суду у цій частині не відповідають обставинам справи.

25.08.2015 р. та 25.11.2015 р. на адресу відповідачки надіслані 2 листа з проханням виконати умови п.20 договору в частині здійснення передачі орендатору в оренду спірної земельної ділянки, однак листи були залишені поза увагою, тобто відповідачка фактично в односторонньому порядку відмовилась від виконання своїх обов`язків за договором.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 29.06.2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства про розірвання договору оренди землі зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачка, як орендодавець, передала відповідачу у користування земельну ділянку, і, що Товариство, з вини відповідачки не змогло приступити до використання спірної ділянки.

Суд, посилаючись на ст.17 ЗУ Про оренду землі , зазначив, що земельна ділянка вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди і не врахував можливість іншого її застосування, оскільки у другій частині цієї статті зазначено, якщо інше не встановлено законом.

Суд не взяв до уваги роз`яснення Верховного Суду України у висновках, викладених у постанові від 13 червня 2016 р., справа № 6-643цс16 про те, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Тому саме після державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки у орендодавця (відповідачки) виникли обов`язки, передбачені п.20 договору щодо передачі орендарю (позивачу) спірної ділянки.

У доповненнях на апеляційну скаргу представник Товариства зазначив:

21.06.2016 ОСОБА_3 звернулась до Березівського районногосуду Одеської області із позовом до Товариства про розірвання про розірвання договору оренди від 30.07.2015 року на земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 , а також про розірвання договору оренди від 30.07.2015 року на земельну ділянку площею 21,9525 га, кадастровий номер НОМЕР_5 , і, остаточно уточнивши просила розірвати договір оренди від 30.07.2015 року на земельну ділянку 21,0086 га кадастровий № НОМЕР_1 .

Обидві земельні ділянки належать ОСОБА_3 на підставі одного акту на право власності на земельну ділянку від 14.02.2004 р. серії НОМЕР_6 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29:06.2017 р. ОСОБА_3 у позові відмовлено.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 знову звернулась до суду із позовом до Товариства про розірвання договору оренди, тепер вже земельної ділянки площею21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 . Товариство звернулось із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, а саме, на виконання умов договору оренди землі від 30.07.2015 р. зобов`язати ОСОБА_3 передати Товариству земельну ділянку площею21,9525 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , про що скласти відповідний акт прийому - передачі.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23.03.2017 року у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено, однак постановою апеляційного суду Одеської області від 20.12.2017 р. рішення Березівського районного суду Одеської області від 23.03.2017 року в частині відмови Товариству у задоволенні зустрічного позову скасовано і у скасованій частині постановлено нове рішення, яким зустрічний позов задоволено та зобов`язано ОСОБА_3 передати Товариству земельну ділянку площею 21,9525 га кадастровий номер НОМЕР_2 , про що скласти відповідний акт прийому - передачі.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду без змін, зазначаючи:

У 2015 році вона мала намір укласти договори оренди належної їй на праві власності земельної ділянки з Товариством, 30.05.2015 року вони склали попередні договори оренди на належні їй земельні ділянки загальною площею 43,01 гектару у межах, згідно з планом, а саме на: земельну ділянку загальною площею 21,9525 гектарів, кадастровий № НОМЕР_2 ; земельну ділянку загальною площею 21,0086 гектарів, кадастровий № НОМЕР_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , і які, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 , виданого 14.02.2004 року Березівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Березівської районної державної адміністрації від 05.12.2003 року № 595/А-2003, належать їй на праві власності.

Однак дійти згоди про всі істотні умови договору із Товариством вони не змогли, тому вона не передала Товариству оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку і не уповноважувала Товариство реєструвати вказані договори оренди. Яким чином попередні договори виявилися зареєстрованими, їй не відомо. Крім того, вона не передавала Товариству належні їй на праві власності земельні ділянки, орендну плату від Товариства не отримувала, обробляє земельні ділянки самостійно до теперішнього часу.

З 30.07.2015 року Товариство не зверталось до неї з приводу передачі належної їй земельної ділянки, договір оренди в податковій інспекції не зареєстровано. До теперішнього часу у неї знаходиться оригінал державного акту на належні їй на праві власності земельні ділянки, які вона самостійно обробляє, доглядає та сплачує податки, що свідчить про те, що у неї не було наміру укладати договір оренди.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29.06.2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що у Товариства відсутні належні та допустимі докази передачі земельної ділянки Товариству, у судовому засіданні відповідач підтвердив, що земельні ділянки йому не передавались, орендна плата не сплачувалась.

Вказані факти свідчать про те, що договір оренди між нею та Товариство не був укладений, вона звернулась до суду із позовом до Товариства про визнання договорів оренди землі недійсними. З відповідачем лише обговорювалися майбутні умови договору оренди належних їй земельних ділянок. Кім того, не зрозуміло чому позов пред`явлений до ОСОБА_2 , який не має відношення до її земельних ділянок.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

30.07.2015 року між сторонами укладені договори оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 і земельної ділянки площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 , які розташовані: АДРЕСА_2 (а.с.4,5,79-82,137.138).

04.08.2015 року зареєстровано право оренди Товариства на земельні ділянки площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 і площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 (а.с.6,83,139).

25.08.2015 року та 25.11.2015 року на адресу ОСОБА_3 надіслані 2 листа з проханням виконати умови договору п. п. 20, 29 в частині здійснення передачі орендатору земельних ділянок в оренду, однак відповідачка ОСОБА_3 залишила листи поза увагою і земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 Товариству в оренду не передала (а.с.7-9).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29:06.2017 р. ОСОБА_3 відмовлено у позові до Товариства про розірвання договору оренди від 30.07.2015 року на земельну ділянку 21,0086 га кадастровий № НОМЕР_1 (а.с.104-108).

Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 20.12.2017 р. зобов`язано ОСОБА_3 передати Товариству земельну ділянку площею 21,9525 га кадастровий номер НОМЕР_2 , про що скласти відповідний акт прийому - передачі (а.с.198-201).

Між сторонами виникли правовідносини з договорів оренди землі, які регулюються нормами ЦК України, ЗК України і Законом України Про оренду землі .

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи Товариству у позові виходив з того, що право оренди земельної ділянки зареєстроване 04.08.2015 р., у зв`язку з чим земельна ділянка вважається переданою орендарю з цього часу, крім того, докази того, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні земельними ділянками суду, не надано (а.с. 149).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. ст. 629 ч.1. 526 ч.1, 525 ч.1, 782 ч.1 ЦК України).

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 ч.1 Закону України Про оренду землі ).

30.07.2015 року між Товариством і ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 (а.с.137-139).

Відповідно до п.20 договору оренди землі від 30.07.2015 року, передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (а.с.137 зворот).

04.08.2015 рокуздійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки Товариства на земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 42265321 від 14.08.2015 року.

Орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (п. 29 договору оренди, а.с.137 зворот).

25.08.2015 року та 25.11.2015 року Товариство надіслало на адресу ОСОБА_3 2 листа з проханням виконати умови договору оренди і передати Товариству у користування земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 .

З 04.08.2015 року (дата реєстрації права оренди) і станом на 11.07.2019 року (день розгляду справи в суді апеляційної інстанції) ОСОБА_3 , всупереч вимог п.20 договору оренди землі, земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , Товариству не передала.

У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ст. 620 ч.1 ЦК України).

Зважаючи на те, що між Товариством і ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідачка повинна 04.08.2015 року (дата державної реєстрації права, п.20 договору) передати в оренду Товариству земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , однак в період з 04.08.2015 року і станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції спірна земельна ділянка Товариству в оренду не передана, позовні вимоги Товариства про зобов`язання передати спірну земельну ділянку і складення акту прийому-передачі земельної ділянки ґрунтуються на законі та умовах договору оренди землі і підлягають задоволенню.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема примусове виконання обов`язку в натурі та припинення дії, яка порушує право.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків ( ст. 152 ч.2 ЗК України).

Зважаючи на викладене, із вимогами про усунення перешкод у здійсненні права користування може звернутися також особа, яка, відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, у тому числі у випадку, коли зазначені перешкоди чиняться власником такого майна.

14.08.2015 р. здійснена державна реєстрація права оренди земельних ділянок площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 і площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №42277277 та № 42265321 від 14.08.2015 р.

Між позивачем і ОСОБА_3 з 30.07.2015 року існують зобов`язання із договорів оренди земельних ділянок площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 і площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 перешкоджає Товариству у користуванні спірними земельними ділянками і визнала, що з 30.07.2015 року і до цього часу користується спірними земельними ділянками на власний розсуд.

Відповідно до п.29 договорів оренди землі, орендодавець зобов`язалась не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованими земельними ділянками (а.с.4 зворот т.1, а.с.137 зворот т.1).

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не виконує умови зобов`язань і перешкоджає Товариству у користуванні спірними земельними ділянками, вимоги Товариства до ОСОБА_3 про усунення перешкод Товариству використовувати для будь-яких потреб земельну ділянку площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 і земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, вимоги Товариства до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволенню не підлягають зважаючи на наступне.

Позовні вимоги до ОСОБА_2 Товариство обґрунтувало із посиланням на те, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 використовує земельні ділянки на власний розсуд, що, встановлено рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23.03.2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства про розірвання договору оренди та за зустрічним позовом Товариства до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, яке має преюдиціальне значення.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ст. 82 ч. ч.4, 5 ЦПК України).

З рішення Березівського районного суду Одеської області від 23.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства про розірвання договору оренди та за зустрічним позовом Товариства до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії вбачається, що ОСОБА_2 не був стороною у справі (був представником сторони - ОСОБА_3 ) і зазначеним рішенням стосовно ОСОБА_2 не встановлювались обставини користування ним спірними земельним ділянками (а.с.100-103 т.1).

За таких обставин, відсутні підстави для ствердження, що рішення суду від 23.03.2017 року має преюдиціальне значення у даній справі з метою доведення факту того, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 чинить Товариству перешкоди у користуванні спірними земельними ділянками.

У відзиві на скаргу відповідачка ОСОБА_3 заперечує факт використання ОСОБА_2 спірних земельних ділянок.

Матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту використання ОСОБА_2 спірних земельних ділянок.

За недоведеності позовних вимог колегія суддів відмовляє Товариству у позові до ОСОБА_2

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи та аргументи представника Товариства стосовно доведеності позовних вимог до ОСОБА_3 про зобов`язання останню передати земельну ділянку і усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині та прийняття нового судового рішення.

Доводи представника Товариства стосовно наявності підстав для зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками колегія суддів не бере до уваги, оскільки позов у цій частині не доведений належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Доводи відповідачки ОСОБА_3 у відзиві на скаргу про те, що: вона не дійшла із Товариством згоди щодо всіх істотних умов договору й не передавала Товариству оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку та не уповноважувала останнього реєструвати договори оренди; невідомо яким чином попередні договори виявилися зареєстрованими; вона не передавала Товариству належні їй на праві власності земельні ділянки і орендну плату від Товариства не отримувала; з 30.07.2015 року Товариство не зверталось до неї з приводу передачі належної їй земельної ділянки, договір оренди у податковій інспекції не зареєстровано; рішенням апеляційного суду Одеської області від 29.06.2017 року встановлено, що у Товариства відсутні належні та допустимі докази передачі земельної ділянки Товариству; вказані факти свідчать про те, що фактично договір оренди між нею та Товариство не був укладений, - колегія суддів не бере до уваги.

Договори оренди земельної ділянки площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 і земельної ділянки площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 від 30.07.2015 року, у встановленому законом порядку, не розірвані і не визнані недійсними.

25.08.2015 року та 25.11.2015 року Товариство надіслало на адресу ОСОБА_3 2 листа з проханням виконати умови договору оренди і передати Товариству у користування земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 .

Відповідно до п.20 договору оренди землі від 30.07.2015 року, передача земельної ділянки площею 21,0086 га, кадастровий № 5121285600:01:002:0155 орендарю здійснюється після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

04.08.2015 рокуздійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки Товариства на земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 42265321 від 14.08.2015 року.

З 04.08.2015 року і станом на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 , у порушення умов п.20 договору оренди землі, земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , Товариству не передала.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами існують зобов`язання із договорів оренди і порушене право Товариства, орендаря за цими договорами, підлягає захисту судом.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки відповідачка ОСОБА_3 порушила умови зобов`язання і не передала позивачу у користування земельну ділянку, а також чинить перешкоди позивачу у користуванні земельними ділянками, порушене право позивача підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом задоволення позову до ОСОБА_3 , разом з тим, позивач не довів своїх вимог до ОСОБА_2 , а тому колегія суддів відмовляє йому у позові до ОСОБА_2

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 387 ч. 1 п.п. 1-4, ч.2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що висновки суду в рішенні не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і не застосував ст. ст. 629 ч.1. 526 ч.1, 525 ч.1, 782 ч.1, 620 ч.1 ЦК України, ст. 152 ч. 2 ЗК України, неправильно розтлумачив положення ст. 17 ч.1 Закону України Про оренду землі , апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

Позовні вимоги Товариства до ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а тому, у разі доведеності, Товариство має право вимагати від ОСОБА_3 відшкодування судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна Пальміра - задовольнити частково.

Заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна Пальміра - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 (ІІН НОМЕР_7 ), на виконання умов договору оренди землі від 30 липня 2015 року, передати товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна Пальміра (код ЄДРПОУ 36454105) земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_1 та скласти акт прийому-передачі земельної ділянки.

Усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна Пальміра (код ЄДРПОУ 36454105) шляхом заборони ОСОБА_3 (ІІН НОМЕР_7 ) використовувати для будь-яких потреб земельну ділянку площею 21,9525 га, кадастровий № НОМЕР_2 , що розташована в АДРЕСА_9 і земельну ділянку площею 21,0086 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_1.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Південна Пальміра у позові до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 22.07.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Є.С. Сєвєрова

Л.М. Вадовська