Постанова

від 24.12.2008 по справі 2а-160/08

ГІРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

справа 2 а-160/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Кульбакова І.В.,

при секретарі Тураєвої Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, про визнання неправомірною відмови у виплаті грошових сум на оздоровлення та стягнення заборгованості недоотриманих сум на оздоровлення у розмірі 5642 гривні,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, про визнання неправомірної відмови у виплаті грошових сум на оздоровлення та стягнення заборгованості недоотриманих сум на оздоровлення за 2001-2005 та 2007 роки у сумі 5642 гривні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та показала суду, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на щорічну компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі п'ятьох мінімальних заробітних плат за 2001-2005 роки та за 2007 рік.

Позивачка зазначила, що з 01 грудня 1997 року вона має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, відповідно до посвідчення серії А № 081758 та їй встановлена 3-я група інвалідності.

У зв'язку з цим, Управлянням праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, їй було сплачено компенсацію на оздоровлення з 2001 року по 2004 рік в розмірі 21 гривня 50 копійок, щорічно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року. За 2005 рік та за 2007 роки по 90 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року.

Таким чином, позивачка вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, при виплаті компенсації на оздоровлення, керуючись вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України, а не відповідно до вимог до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII від 28.02.1991 року, значно звужує її право на отримання матеріальної допомоги, чим порушує вимоги ст. 22 Конституції України. У відповідності до Законів України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати» та «Про державний бюджет» позивач надав розрахунок недоотриманої щорічної компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2001-2005, 2007 роки, розмір якої становить 5642 гривні.

Представник відповідача - ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 25 листопада 2008 року, у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, зазначивши суду, що у відповідності до ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року передбачено, що порядок застосування Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання місцевим органам виконавчої влади. У відповідності до п.3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення. Окрім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами той факт, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, відповідно до посвідчення серії А № 081758, виданого 01 грудня 1997 року. (а.с. 6) 3 18 листопада 1997 року позивачці встановлена 3-я група інвалідності (а.с. 4)

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх обставин.

Позивачка, як особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради компенсацію на оздоровлення. Право на отримання такої допомоги встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до довідки виданої за підписом начальника Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради ОСОБА_1 було сплачено компенсацію на оздоровлення з 2001 року по 2004 року, щорічно по 21 гривні 50 копійок, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року. За 2005 та 2007 роки, позивачці було сплачено по 90 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. Вказана відповідь стала підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів позивача.

Посилання відповідача на те, що законами України про Державний бюджет України на 2001-2007 роки надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, є необгрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачає, що права громадян встановлюються виключно законами України.

Право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір, встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Встановлений законом розмір допомоги (чотири мінімальні заробітних плати) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів), оскільки ст. 22 Конституції України прямо забороняє.

Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які значно зменшили розмір допомоги, порушив вимоги ст. 113 ч.3 Конституції України, у зв'язку з чим значно відбулося звуження обсягу прав, існуючих на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Таким чином, право ОСОБА_1 на отримання компенсаційних виплат на оздоровлення прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований розмір державної соціальної допомоги. В ч. 1 ст.17 вищезазначеного закону визначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

У зв'язку із зазначеним, при виплаті спірної допомоги, Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, повинно було керуватися нормою спеціального Закону, а саме ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, п. 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489- V від 19.12.2006 року «...з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом...» дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено і на 2007 рік. Але, ст. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діє з 01.01.2007 року, вказує на неможливість призупинення дії норм цього Закону іншими Законами, крім Законів про внесення змін до нього. Відповідних змін до норм спеціального Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено не було.

Також, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 - V від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України визначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин що є предметом інших законів України.

Хибним є посилання відповідача на ч. 2 ст. 95 Конституції України, яка передбачає, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Представник позивача вважає, що оскільки спірна допомога є видатком держави, то її розмір здійснюється в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Однак, загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вищесказане вказує на те, що відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної допомоги за 2007 рік у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме до відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік» № 1766 - III від 01.06.2000 року, ст. 1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» № 2896 - III, від 13.12.2001 року - розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2000 р. по 01.07.2000 р. становив 90 грн. на місяць, з 01.07.2000 р. по 01.01.2002 р. становив 118 грн. на місяць, з 01.01.2002 р. - 140 грн. на місяць, з 01.07.2002 р. - 165 грн. на місяць. Відповідно до ст. 1 Закону України № 372 - IV від 26.12.2002 року «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2003 р. становив 185 грн. на місяць, з 01.12.2003 року - 237 грн. на місяць. Відповідно до ст. 89 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» № 1344-IV від 27.11.2003 р. розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01 січня 2004 року у розмірі 205 грн. на місяць, з 01.09.2004 р. - 237 грн. на місяць. Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» № 2285-IV від 23.12.2004 p., встановлені такі розміри мінімальної заробітної плати - з 01.01.2005 року - 262 грн. на місяць, з 01.04.2005 р. - 290 грн. на місяць, з 01.07.2005 р. - 310 грн. на місяць, з 01.09.2005 р. - 332 грн. на місяць. Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 -V від 19.12.2006 р. розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2007 року - 400 грн. на місяць, з 01.04.2007 р. - 420 грн. на місяць, з 01.07.2007 р. - 440 грн. на місяць.

Проте, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації на оздоровлення за 2001-2002 рік, то вони не підлягають задоволенню, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 (із змінами та доповненнями), а також відповідно до Закону України № 2638 - III від 11 липня 2001 року, у зв'язку з чим, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі.

Таким чином, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки з розрахунку:

за 2003 рік - 185 (розмір мінімальної за р.плати) х 4 мінімальні за р.плати = 740 гривень; за 2004 рік - 237 (розмір мінімальної за р.плати) х 4 мінімальні за р.плати = 948 гривень; за 2005 рік - 332 (розмір мінімальної за р.плати) х 4 мінімальні за р.плати = 1328 гривень; за 2007 рік - 440 (розмір мінімальної за р.плати) х 4 мінімальні за р.плати = 1760 гривень, а всього 4776 гривень.

Позивачка фактично отримала за 2003, 2004, 2005, 2007 роки 223 гривні.

Отже, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача недоотримані щорічні суми на оздоровлення у розмірі: 4776 грн. - 223 грн. = 4553 гривні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17-20, 69-72, 86, 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті заборгованості по компенсаційним виплатам на оздоровлення за 2001 - 2005 роки та 2007 рік згідно розмірів, встановлених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення заборгованості по компенсаційним виплатам на оздоровлення за 2001 - 2005 роки та 2007 рік - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_13аборгованості по компенсаційним виплатам на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки згідно розмірів, встановлених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки у розмірі 4553 гривні, за рахунок державного бюджету.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього кодексу - з дня складення в повному обсязі, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.