Рішення

від 16.07.2019 по справі 463/6759/18

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/6759/18

Провадження № 2/463/621/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Стефановича Ю.М. , Мартин Л.А. , Хотинецької Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, який у встановленому законом порядку неодноразово уточнювала шляхом збільшення розміру позовних вимог, та в кінцевому просить ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг № 182 о/с від 19.10.2018р. про звільнення з роботи ОСОБА_1 , майстра виробничого навчання на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності працівників 19.10.2018р.; поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг з 19.10.2018р. та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2018р. по 06.06.2019р. в розмірі 56754,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі наказу № 91 о/с від 12.11.1996р. прийнята на роботу на посаду майстра виробничого навчання в ПТУ № 18, яке в подальшому змінило найменування на Державний навчальний заклад Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг . Відповідно до наказу відповідача № 182 о/с від 19.10.2018р., звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників. Вважає такий наказ незаконним, оскільки роботодавцем не було запропоновано їй будь-якої іншої посади відповідно до її кваліфікації, хоча на час її звільнення були вакантні посади. Також, вона є учасником бойових дій та працівником з тривалим безперервним стажем роботи в установі відповідача, що давало їй переважне право на залишення на роботі, однак відповідач такої обставини не врахував. Крім того, її не допустили на засідання профспілкової організації щодо розгляду питання про її звільнення та не надали на ознайомлення відповідного рішення. Тому просить скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в судовому порядку.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21.11.2018р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами на 18.12.2018р. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення позивачу. З позовними вимогами не погоджується, оскільки наведені позивачем аргументи не відповідають дійсності. Зокрема, 27.06.2018р. відповідач отримав лист Департаменту освіти і науки Львівської ОДА щодо оптимізації з 01.09.2018р. і тарифікаційних списків викладачів та керівників гуртків на 2018/2019 навчальний рік і цього ж дня їм скеровано регіональні замовлення на підготовку робітничих кадрів на 2018/2019 роки у Львівській області, згідно якого регіональне замовлення за напрямком діяльності позивача (торговельно-комерційна діяльність) становила 0 учнів. На підставі цього 02.07.2018р. директор училища видав відповідний наказ, згідно якого усіх працівників попереджено про можливе скорочення чисельності працівників за погодженням з профспілковим комітетом у зв`язку з відсутністю регіонального замовлення на 2018/2019 роки та крім цього, майстрам виробничого навчання торговельного профілю запропоновано вільні вакантні посади для подальшої роботи. Позивач відмовилась від підпису про ознайомлення з таким наказом, про що складено відповідний акт від 10.07.2018р. та крім цього, відмовилась від запропонованої роботи на посаді вартової, тоді як інші майстри виробничого навчання торговельно-комерційної діяльності дали згоду на переведення на запропоновані вакансії, а один викладач звільнився за власним бажанням. В подальшому, 19.09.2019р. позивачу була запропонована вакантна педагогічна посада вихователя, від якої вона також відмовилась. Цього ж дня директор училища звернувся до профспілкового комітету для отримання згоди на звільнення позивача у зв`язку з скороченням штату. Відповідне засідання профспілкового комітету 21.09.2019р. відкладено у зв`язку з неявкою позивача на таке засідання. На повторне засідання яке проводилась 25.09.2019р. позивач також не з`явилась і під час такого засідання прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивача у зв`язку з скороченням штату. Тому відповідний наказ про звільнення вважає законним, і в задоволенні позову просить відмовити.

Разом з відзивом представник відповідача також направив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18.12.2018р. вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи з викликом учасників справи в судове засідання.

Відповіді на відзив позивач не скерував. Відповідач натомість у наступних відзивах, які подавались на заяви про уточнення позовних вимог зазначив про невірність проведеного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також надав інформацію про те, які посади згідно штатного розпису існували станом на 01.01.2018р. та станом на 01.09.2018р. і які з них після скорочення не могли бути запропоновані позивачу, а які були запропоновані.

В судовому засіданні позивач, а також її повноважний представник - адвокат Фостяк А.Я., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правової допомоги серії ЛВ № 084074, позовні вимоги підтримали. Дали пояснення аналогічні мотивам позову та просять такий задовольнити.

Представники відповідача - адвокат Стефанович Ю.М., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правової допомоги серії ЛВ № 097555, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повноваження яких підтверджуються належними довіреностями від 06.02.2019р., проти обґрунтованості позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. Крім того, додатково зазначили, що відповідач забезпечував, а позивач мала змогу пройти відповідну підготовку для зміни кваліфікації та як наслідок, залишитись на роботі. Однак, позивач не виявила наміру пройти таку перепідготовку наслідком чого стало її звільнення. Просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, її представника та представників відповідача, дослідивши матеріли справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до даних трудової книжки позивача, належним чином завірена копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.6), на підставі наказу № 91 о/с від 12.11.1996р. позивач прийнята на роботу на посаду майстра виробничого навчання в ПТУ № 18, яке в подальшому змінило найменування на Державний навчальний заклад Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг .

Відповідно до наказу відповідача № 182 о/с від 19.10.2018р. (а.с.5), ОСОБА_1 , майстра виробничого навчання звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників з 19.10.2018р.

Щодо скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, згідно роз`яснень, наданих в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти визначаються Законом України Про професійну (професійно-технічну) освіту , яким також регламентується порядок створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 цього Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

Як вбачається з листа Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації № 05-09/2444 від 27.06.2018р. (а.с.27), на засідання Регіональної ради професійної освіти при голові облдержадміністрації 13.04.2018р. затверджено регіональне замовлення на підготовку кваліфікованих робітників на 2018р., у зв`язку з чим Департамент освіти і науки зобов`язав директорів та головних бухгалтерів закладів професійної (професійно-технічної освіти) невідкладно за погодженням з профспілковим комітетом попередити всіх працівників про можливе скорочення штату працівників з 01.09.2018р.

При цьому, згідно даних про регіональне замовлення на підготовку робітничих кадрів на 2018/2019н.п. у ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг (а.с.28, 29), які відповідач отримав 27.06.2018р. від Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації разом з попереднім листом, за напрямком діяльності позивача, тобто за напрямком торговельно-економічної діяльності регіональне замовлення відсутнє.

Відповідно до даних про штатний розпис в установі відповідача (а.с.95-97), станом на 15.02.2018р. в установі відповідача існувало 143 штатних посади, тоді як станом на 21.09.2018р. згідно затвердженого штатного розпису (а.с.103-104) - 138 штатних посади.

При цьому, згідно наказу директора ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг № 41 заг. від 02.07.2018р. (а.с.100), зі штатного розпису до 20.10.2018р. виведено п`ять штатних посад майстрів виробничого навчання торговельного профілю.

Отже, саме у зв`язку з відсутностю регіонального замовлення за напрямком діяльності позивача у відповідача відбулась зміна в організації виробництва і праці та пов`язане з цим скорочення штату працівників, що свідчить про голослівність доводів сторони позивача про протилежне.

Щодо переведення на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Зокрема, частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Під час розгляду цивільної справи № 712/10590/16-ц (постанова від 24.01.2019р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював правовий висновок, згідно якого роз`яснив, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як вбачається з копії диплому позивача, остання в 1975р. закінчила Львівський ордена Леніна державний університет ім. І. Франка за спеціальністю бухгалтерський облік в промисловості.

В подальшому, відповідно до копії свідоцтва про підвищення кваліфікації від 06.11.2015р., позивач підвищила кваліфікацію у відділ післядипломної освіти за категорією: майстер виробничого навчання.

Вище уже зазначалось, що у зв`язку з відсутністю регіонального замовлення зі штатного розпису виведено 5 посад майстрів виробничого навчання торговельного профілю, серед яких і позивача. При цьому, відповідно до змісту відзиву (а.с.92-93), на момент звільнення позивача в установі відповідача були наявні загалом шість вакантних посад, з яких лише дві могли бути запропоновані позивачу з врахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду. Інші чотири вакантні посади (інспектор з кадрів, бібліотекар, бухгалтер, майстер виробничого навчання кулінарного профілю) попри те, що не могли бути запропоновані позивачу, були запропоновані іншим працівникам, штатні посади яких також скорочувались і відносно яких 31.08.2018р. видано відповідні накази про переведення (а.с.108, 112, 119, 117).

Згідно листа від 19.09.2018р. (а.с.37), вакантна посада вихователя була запропонована позивачу, однак остання відмовилась від підпису про ознайомлення з запропонованою посадою, про що працівниками установи відповідача складено відповідний акт від 19.09.2018р. (а.с.38).

Отже, на переконання суду вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України відповідачем виконані в повному обсязі.

Щодо згоди профспілкового комітету.

Відповідно до частин першої - третьої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Як вбачається з наданих відповідачем документів (а.с.39), 19.09.2018р., тобто після вирішення питання про можливість переведення позивача, директор ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг скерував голові профспілкового комітету відповідне подання про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням штату працівників з напрямку діяльності позивача. Причини звільнення в поданні зазначено і таке є вмотивованим.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету № 5 (а.с.41), засідання від 21.09.2018р. відкладено на 25.09.2018р. у зв`язку з неявкою позивача на таке засідання. Згідно протоколу № 6 (а.с.42), на повторному засіданні 25.09.2018р. профспілковий комітет одноголосно прийняв рішення про надання згоди на звільнення позивача, врахувавши при цьому продуктивність праці позивача та її відмову від переведення на інші вакантні посади.

На думку суду, такий дозвіл є достатньо вмотивований і тому, положення ст. 43 КЗпП України в частині процедури надання дозволу на звільнення не порушені.

Щодо дотримання строків повідомлення про наступне звільнення.

У відповідності до частини першої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до змісту наказу від 02.07.2018р. № 40заг. Щодо оптимізації з 1 вересня 2018 року штатного розпису і тарифікаційного списику працівників на 2018-2019 н.р. (а.с.40), таким попереджено усіх працюючих про можливе скорочення чисельності працівників за погодженням з профспілковим комітетом з 01.09.2018р., про що розроблено відповідні попереджувальні листи. Крім того, у зв`язку з відсутністю регіонального замовлення на 2018/2019н.р. у сфері торгівельно-комерційної діяльності майстрам виробничого навчання торговельного профілю запропоновано вільні вакантні посади для подальшої роботи.

У попереджувальному листі (а.с.31), ОСОБА_1 власноручно написала про те, що не згідна з таким, а від підпису про ознайомлення із змістом наказу від 02.07.2018р. № 40заг. відмовилась, про що працівниками установи відповідача складено відповідний акт (а.с.32).

Вказане свідчить про виконання відповідачем вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України. І тому відповідні доводи сторони позивача про протилежне слід визнати голослівними.

Щодо врахування переважного права на залишення на роботі.

Як вбачається з копії відповідного посвідчення (а.с.9), позивач визнана учасником бойових дій.

Відповідно до частини першої 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті, виключно при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі може надаватись тим чи іншим категоріям працівників, в тому числі учасникам бойових дій.

Згідно протоколу профспілкового комітету № 6 від 25.09.2018р., під час розгляду питання про звільнення позивача член профспілки ОСОБА_6 зазначила, що останні роки ОСОБА_1 не бере участі у навчально-виховному процесі, не долучалась до конкурсу продавців, а продуктивність праці є дуже низькою. Таку позицію підтримав член профспілкового комітету ОСОБА_7

Відповідно до даних атестаційного листа позивача (а.с.154), остання займаючи посаду майстра виробничого навчання груп торгового профілю востаннє підвищувала кваліфікацію 06.11.2015р. і за результатами атестації їй присвоєно 12 тарифний розряд, тоді як ОСОБА_9 , яка теж займає посаду майстер виробничого навчання торгового профілю, згідно її атестаційного листа (а.с.124) востаннє підвищувала кваліфікацію 01.06.2017р. і їй присвоєно 14 тарифний розряд, тобто вищий розряд ніж той, який присвоєно позивачу.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч зазначеним нормам, сторона позивача не надала суду належних доказів на підтвердження тієї обставини, що продуктивність праці позивача є кращою, а кваліфікація - більш високою ніж у інших працівників.

Суд враховує долучені позивачем грамоти і подяку (а.с.155, 156, 157), однак і звертає увагу, що самі по собі вони не можуть вказувати на більш високу кваліфікацію та більш кращу продуктивність праці.

Тому, порушень вимог ст. 42 КЗпП України при звільненні позивача судом також не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату роботодавця. Підстав для скасування наказу про звільнення суд не вбачає і як наслідок, відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,78,81,82,141,223,263-265,268,274,278 ЦПК України, ст.ст. 3, 8, 11, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг (м. Львів, вул. Л.Українки, 26, ЄДРПОУ 01563416) про визнання незаконним та скасування наказу № 182о/с від 19 жовтня 2018 року Про звільнення з роботи , поновлення позивача на роботі на посаді майстра виробничого навчання, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354,355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22.07.2019 року.

Суддя: Леньо С. І.