Ухвала

від 15.09.2020 по справі 463/6759/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

15 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 463/6759/18

провадження № 61-10639 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг на постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу № 182о/с від 19 жовтня 2018 року Про звільнення з роботи , поновлення позивача на роботі на посаді майстра виробничого навчання, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Судом першої інстанції установлено, що на момент звільнення позивача в установі відповідача були наявні шість вакантних посад, з яких чотири вакантні посади - інспектор з кадрів, бібліотекар, бухгалтер, майстер виробничого навчання кулінарного профілю не могли бути запропоновані позивачу з огляду на вимоги посадових інструкцій щодо освіти та стажу роботи за професією. До звільнення позивачу була запропонована посада вихователя, проте позивачка відмовилася від підпису про ознайомлення з запропонованою посадою, про що працівниками установи відповідача складено відповідний акт від 19 вересня 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2019 року - скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення частково позову ОСОБА_1 .

Скасовано наказ № 182о/с від 19 жовтня 2018 року Про звільнення з роботи .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра виробничого навчання у Державному навчальному закладі Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг .

Стягнуто з ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2018 року по 23 червня 2020 року в розмірі 129 315 грн 87 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково заповняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не врахував переважне право позивача на залишення на роботі як особи, що має більший у порівнянні з іншими працівниками безперервний стаж роботи у даній установі - з 15листопада 1996 року (понад 21 рік), та має пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25 вересня 1997 року.

А тому, задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників, не можна вважати законним та обґрунтованим, і тому вказаний наказ підлягає скасуванню, а позивачка, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України - поновленню на роботі на посаді майстра виробничого навчання із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення.

16 липня 2020 року, засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДНЗ Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг на постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, у якій скаржник просить судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд, вивчивши подані касаційні скарги та додані до них документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України справи незначної складеності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справи, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2020 року становить 525 500,00 грн.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Касаційна скарга та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг на постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров