Ухвала

від 17.07.2019 по справі 461/4510/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4510/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/538/19 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01 липня 2019 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою клопотання заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 задоволено та накладено арешт на вилучені 20 червня 2019 року в ході обшуку Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» речі і документи.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01 липня 2019 року та постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку 20.06.2019 року, за адресою: вул.Личаківська, 152, м.Львів.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат покликається на те, що майно, на яке накладено арешт, не має жодного відношення до вчинених злочинів, не зберігає на собі слідів, не використовується для проведення жодної експертизи для доведення істини у справі.

Як зазначає апелянт, всупереч вимогам КПК України, не встановивши власників майна та приналежності його до вчинених злочинів, слідчий суддя постановив ухвалу про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідача, адвоката на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали судового провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх висновках неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що вказане клопотання заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , в повній мірі не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, на що не звернув увагу слідчий суддя та дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення такого.

Так, згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги кримінального процесуального закону, зокрема, як вбачається з його змісту, таке не містить обґрунтування підстав та мети арешту майна, а зазначено лише їх загальні формулювання, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту об`єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, вказане клопотання складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, та посилання на положення 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Таким чином, клопотання не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджує підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, відтак клопотання заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 КПК України, повертає його прокурору для усунення недоліків.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки клопотання заступника начальника відділу СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає до скасування з постановленням нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч. 3 ст.172 КПК України, відтак апеляційну скаргу представника Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» - адвоката ОСОБА_6 слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01 липня 2019 року, якою накладено арешт на вилучені 20 червня 2019 року в ході обшуку Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» речі і документи, скасувати.

Клопотання про накладення арешту на вилучене 20 червня 2019 року в ході обшуку Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» речі і документи повернути прокурору прокуратури Львівської області ОСОБА_7 .

Встановити строк72години змоменту отриманняклопотання дляприведення такогоу відповідністьдо вимогч.2ст.171КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4