ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02 липня 2019 року 16:50Справа № 280/1426/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників
позивача: Бітякова Д.М.
відповідача: Куранової С.Г..
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
02.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0019531406 (форма Р ), від 12.12.2018 №0019541406 (форма В4 ), від 12.12.2018 №0019551406 (форма Р ).
Ухвалою суду від 08.04.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, а також задоволено клопотання позивача про витребування у ГУ ДФС у Запорізькій області документів. Ухвалою суду від 08.04.2019 призначено підготовче засідання на 25.04.2019.
В підготовчому засіданні 25.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено наступне підготовче засідання на 06.06.2019.
Ухвалою суду від 06.06.2019 відкладено підготовче засідання на 18.06.2019.
У підготовчому засіданні 18.06.2019 оголошено перерву до 02.07.2019.
В підготовчому засіданні 02.07.2019 судом закрито підготовче провадження та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день. Також, в судовому засіданні 02.07.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат, по господарським операціям позивача з ТОВ ФЛЕШ-СТОК , ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач вказує на те, що контрагенти з якими позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду були зареєстровані як платники податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаними підприємствами господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Також, позивач вказував і на ті обставини, що контролюючим органом не надано доказів на підтвердження фактичного нездійснення контрагентами підприємницької діяльності, оскільки відсутнє посилання на вироки суду стосовно посадових осіб ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО , а наявність кримінальних проваджень не передбачає безумовне визнання фінансово-господарських операцій з цими підприємствами фіктивними. Також зазначає, що наявний вирок відносно посадової особи ТОВ ФЛЕШ-СТОК не відображає господарську діяльність та взаємовідносини між позивачем та контрагентом, оскільки в кримінальному провадженні зазначені обставини не досліджувались.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО , ТОВ ФЛЕШ-СТОК . Такі висновки зумовлені тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що підприємства-контрагенти позивача не придбавали товари, зазначені у накладних на реалізацію товару на ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД , що свідчить про невідповідність наданих товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) фактичним обставинам здійснення господарських операцій. Також, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинні документи податкового та бухгалтерського обліку містили недоліки в їх оформленні, оскільки не мали всіх необхідних реквізитів. Відповідач вказує, що наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО та вироку суду відносно посадової особи ТОВ ФЛЕШ-СТОК є достатніми доказами фактичного нездійснення контрагентами позивача підприємницької діяльності. Зазначає, що за результатами перевірки не можливо встановити зміст господарських операцій і не має підстав вважати документи первинними, з огляду на фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду.
Представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 09.11.2018 №3791, у період з 09.11.2018 по 15.11.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства - позивача за період діяльності 2015, 2016 роки з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ ФЛЕШ-СТОК (код ЄДРПОУ 39934405), ТОВ ОЛАНД СТОРМ (код ЄДРПОУ 39931404) за 2015 рік, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО (код ЄДРПОУ 40260729) за 2016 рік та податку додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ ФЛЕШ-СТОК (код ЄДРПОУ 39934405) за період листопад 2015 року, ТОВ ОЛАНД СТОРМ (код ЄДРПОУ 39931404) за період жовтень 2015 року, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО (код ЄДРПОУ 40260729) за період роботи квітень 2016 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 22.11.2018 №726/08-01-14-06/13616458.
В Акті перевірки від 22.11.2018 №726/08-01-14-06/13616458 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
пп.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 152 721 грн., в т.ч. по періодам: 2015 рік - 79 278 грн., 2016 рік - 73 443 грн.
пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 140 751 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2015 року - 28 354 грн., листопад 2015 року - 59 733 грн., квітень 2016 року - 52 664 грн.
завищення невід`ємного значення податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 28 939 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2016 року - 28 939 грн.
На підставі висновків Акту перевірки від 22.11.2018 №726/08-01-14-06/13616458 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.12.2018:
№0019531406 (форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 171 081 грн. (у т.ч.: за податковим зобов`язанням - 152 721 грн., за штрафною санкцією - 18 360,75 грн.);
№0019541406 (форма В4 ), яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 28939,00 грн.;
№0019551406 (форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 168 595,50 грн. (у т.ч.: за податковим зобов`язанням - 112 397,00 грн., за штрафною санкцією -56 198,50 грн.).
27.12.2017 позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0019531406, №0019541406, №0019551406. За результатами розгляду вказаної скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 25.02.2019 №9053/6/99-99-11-04-02-25 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0019531406, №0019541406, №0019551406, а скаргу - без задоволення.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки акту перевірки від 22.11.2018 №726/08-01-14-06/13616458, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ФЛЕШ-СТОК , ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО .
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 22.10.2015 між ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД - Покупець та ТОВ ОЛАНД СТОРМ - Продавець укладено Договір поставки №22.10.15, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар - куток гнутий у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, в кількості, в терміни, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому Договорі.
На підтвердження виконання умов договору сторонами, до матеріалів адміністративної справи надано видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну.
Оплата придбаного товару підтверджується виписками по рахунку. Оприбуткування товару підтверджується наданою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що 01.04.2016 між ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД - Покупець та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО - Продавець укладено Договір поставки №01/04-16, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар - лист риф. у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, в кількості, в терміни, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому Договорі.
На підтвердження виконання умов договору сторонами, до матеріалів адміністративної справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.
Оприбуткування товару підтверджується наданою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю. Оплата придбаного товару підтверджується виписками по рахунку.
Щодо правовідносин позивача з ТОВ ФЛЕШ-СТОК , з матеріалів справи судом встановлено, що 22.10.2015 між ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД - Покупець та ТОВ ФЛЕШ-СТОК - Продавець укладено Договір поставки №22/10-15, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар - лист г/к, кутник сталевий, круг сталевий, лист сталевий у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, в кількості, в терміни, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому Договорі.
На підтвердження виконання умов договору сторонами, до матеріалів адміністративної справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.
Оприбуткування товару підтверджується наданою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю. Оплата придбаного товару підтверджується виписками по рахунку.
Також, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ТМЦ, які придбавались позивачем у підприємств-контрагентів, використовувались у власність господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими до матеріалів адміністративної справи наказом про проведення ремонтних робіт основного засобу, накладною-вимогою на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів, актами списання, актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.
Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ ФЛЕШ-СТОК , ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та зазначеними підприємствами-контрагентами.
Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ ФЛЕШ-СТОК , ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО не дійсними.
Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.
У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО , ТОВ ФЛЕШ-СТОК з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання контролюючого органу на неналежне оформлення ТТН в частині невідповідності пункту навантаження ТМЦ податковим адресам ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО , ТОВ ФЛЕШ-СТОК суд відхиляє, оскільки погоджується з твердженням позивача, що певні недоліки у первинних документах не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки первинні документи повинні досліджуватись у їх сукупності. Крім того, відвантаження товару може здійснюватися й з іншої, ніж податкова адреса платника, адреси. В будь-якому випадку, суд зазначає, що ТТН не є документом первинної податкової та бухгалтерської звітності, в даних правовідносинах, на підставі якого формуються показники податкової звітної, а є документом, що підтверджує переміщення товару, а відтак наявність певних недоліків в ТТН не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій.
В даному випадку, суд дійшов висновку, що первинні документи надані до матеріалів адміністративної справи та які надавались контролюючому органу під час проведення перевірки, у повній мірі надають можливість ідентифікувати господарську операцію та осіб, які в ній брали участь, а також відслідкувати понесення витрат за такими господарськими операціями.
Щодо порушених кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО та вироку суду Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.05.2016 відносно посадової особи ТОВ ФЛЕШ-СТОК суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 КАС України).
Суд звертає увагу на ту обставину, що Верховний Суд, зокрема у постановах суду по справах №802/1853/16-а та №813/1766/17, виклав правову позицію щодо того, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Верховний Суд у зазначених вище рішеннях вказував на те, що у вироках, на які посилався відповідач у справах, зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину, яка полягає у конвертації безготівкових коштів. Жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироках не встановлено.
Тобто, Верховний Суд сформував правову позицію, якою закріпив необхідність дослідження фактичних обставин господарських операцій поряд з існуванням вироку суду, а також вказав, що сам факт наявності вироків не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.
Суд, дослідивши вирок суду Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 відносно посадової особи ТОВ ФЛЕШ-СТОК , дійшов висновку, що даний доказ не є належним доказом нереальності господарських операцій між ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД та ТОВ ФЛЕШ-СТОК , оскільки у вироку відсутня будь-яка інформація про господарські взаємовідносини між ТОВ ФЛЕШ-СТОК та позивачем.
Зазначений вирок суду за своєю природою є фактично угодою між прокурором та обвинуваченим, в якому відсутнє дослідження факту здійснення/не здійснення господарських операції саме з ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД . Суд звертає увагу на ту обставину, що встановлення фіктивності підприємства не може автоматично свідчити про те, що всі господарські операції від імені такого підприємства є нереальними, оскільки підприємство для прикриття фіктивної діяльності може вести і частину реальної діяльності.
Відсутні і докази наявності вироків судів за кримінальними провадженнями №32017041640000035, №32018080000000053, №42017080000000086, №2017080000000086, яким би було описано об`єктивну частину складу злочину, в частині господарських операцій виконаних від імені ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО з ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД , а наявність кримінального провадження не може бути належним доказом нереальності господарських операцій між контрагентами.
Суд звертає увагу, що кримінальне провадження №32018080000000053 закінчено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2019 у справі №757/56483/18-к, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а провадження у справі закрито.
В зазначеній ухвалі суду також не встановлені будь-які об`єктивні обставини, які б характеризували взаємовідносини ТОВ ОЛАНД СТОРМ з ТОВ ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД , як нереальні.
Щодо посилань контролюючого органу на протоколи допиту підозрюваного, суд зазначає наступне.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі -КПК України).
У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 95 КПК України, передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18.
Стосовно інших посилань наведених у відзиві, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи контролюючого органу не спростовують вищевикладених судом висновків про безпідставність посилань відповідача на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ОЛАНД СТОРМ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ-ПРО , ТОВ ФЛЕШ-СТОК .
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ,ЛІМІТЕД .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.12.2018 №0019531406, від 12.12.2018 №0019541406 та від 12.12.2018 №0019551406.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5530 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять) гривень 00 копійки присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ ЛІМІТЕД (69035, м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 29, кв. 9, код ЄДРПОУ 13616458) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.07.2019.
Суддя Ю.П. Бойченко
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2019 |
Оприлюднено | 23.07.2019 |
Номер документу | 83170605 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні