Рішення

від 22.07.2019 по справі 280/1291/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2019 року Справа № 280/1291/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянувши за правилами загального провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд (з урахування поданих уточнень) визнати протиправними та скасувати:

податкову вимогу № 0034951305 від 27.12.2018 про стягнення Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за період 2016-2017 рр., на суму 42378,97 грн.;

Рішення № 0034921305 від 27.12.2018 про застосування суми штрафних санкцій за несвоєчасність нарахування ЄСВ, за період 2016-2017 рр. на суму 5960,81 грн.,

податкове повідомлення рішення №0007101305 від 16.04.2019 , про нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 на суму 191 191,22 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95 595,61 грн;

податкове повідомлення рішення №0007121305 від 16.04.2019 про нарахування військового збору за 2017 року на суму 15 932,6 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3983,15 грн.

01.04.2019 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.05.2019.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2019 відкладено підготовче засідання на 05.06.2019.

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2019 відкладено підготовче засідання на 20.06.2019.

Протокольною ухвалою суду від 20.06.2019 за клопотанням сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на той же день.

У судовому засіданні 20.06.2019 оголошено перерву до 02.07.2019.

Представником позивача 02.07.2019 подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ним правомірно були сформовані витрати, відповідно не було заниження оподаткованого доходу, тому для військовий збір та ЄСВ були сплачені в повному обсязі. Вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення протиправними та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що оскаржувані рішення прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. Крім того, 18.07.2019 до суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку штрафних (фінансових) санкцій фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до акту перевірки від 07.12.2018 №1054/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . В задоволені позову просить відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Головне Управління ДФС у Запорізькій області, на підставі Акту позапланової документальної невиїзної податкової перевірки №1054/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 07.12.2018 Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету, дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, в межах обставин зазначених в запереченнях до Акту № 963/08-01 -13-05/НОМЕР_1 від 04.10.2018.

27 грудня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийняло рішення до ФОП ОСОБА_1 , а саме:

податкове повідомлення рішення №0034901305 від 27.12.2018 , про нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 220287,78 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 110143,89 грн;

податкове повідомлення рішення №0034911305 від 27.12.2018, про нарахування військового збору на суму 18357,31 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4589,33 грн;

податкову вимогу № 0034951305 від 27.12.2018 про стягнення Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), на суму 42378,97 грн.;

Рішення № 0034921305 від 27.12.2018 про застосування суми штрафних санкцій за несвоєчасність нарахування ЄСВ, на суму 5960,81 грн.

-податкове повідомлення- рішення №0034931305 від 27.12.2018 , про стягнення податку на додану вартість в сумі 55150 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 13787, 05 грн.,

податкове повідомлення рішення №0034941305 від 27.12.2018 , про нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 100 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 грн; А всього на загальну суму 470 780,59 грн.

03.01.2019 зазначені рішення були отримані позивачем.

11.01.2019 позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень.

15.02.2019 ДФС України прийнято Рішення №7596/99-99-11-02-25, про відмову в задоволенні скарги позивача щодо скасування рішення № 0034951305 від 27.12.2018 та по рішенню № 0034921305 від 27.12.2018 про стягнення Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) та штрафних санкцій.

21.02.2019 Рішення №7596/99-99-11-02-25 отримано представником Позивача.

15.03.2019 ДФС України прийнято Рішення №12229/99-99-11-02-25 про часткове задоволення скарги ФОП ОСОБА_1, та скасовані:

№0034901305 від 27.12.2018 (по податку на доходи ФОП);

№0034911305 від 27.12.2018 (по військовому збору);

№0034931305 від 27.12.2018 (по податку на додану вартість).

А податкове повідомлення рішення №0034941305 від 27.12.2018, про нарахування податку на доходи фізичних осіб (найомних працівників) на суму 100 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 грн; - залишено без змін.

Підставою для задоволення ДФС України скарги ФОП ОСОБА_1. а відповідно скасування ППР щодо нарахування податку на доходи ФОП, військового збору, податку на додану вартість за період 2016-2017 рр., є те що співробітники ДФС України, погодились з правильністю визначення витрат, а саме:

- до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік віднесено витрати на придбання дизельного пального у TOB ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС ( код ЄДРПОУ 39726851) на загальну суму без урахування ПДВ 192 413,62 грн.

- до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2017рік віднесено витрати на придбання дизельного пального у TOB ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС в січні 2017 на загальну суму без урахування ПДВ - 83 333,33 грн.

- вірне віднесення до складу податкового кредиту сум по придбанню дизельного пального у TOB ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС за період 2016-2017 рр.

16 квітня 2019 року за результатами розгляду скарги Відповідач прийняв податкові повідомлення- рішення з врахуванням Рішення ДФС України №12229/99-99-11-02-25 від 15.02.2019 , а саме:

податкове повідомлення рішення №0007101305 від 16.04.2019 про нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 р. на суму 191 191,22 грн., та штрафних (фінансових) санкцій (50%, ч. 1 ст.123 ПКУ) в розмірі 95 595,61 грн;

податкове повідомлення рішення №0007121305 від 16.04.2019, про нарахування військового збору за 2017 на суму 15 932,06 грн., та штрафних (фінансових) санкцій (25%. ч. 1 ст.123 ПКУ) в розмірі 3983,15 грн; всього на загальну суму 306 702,58 грн.Які отримані позивачем 20.04.2019.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями позивач звернувся до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до висновків, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Надаючи оцінку правовідносинам які виникли судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , як фізична особа- підприємець був зареєстрований 28.10.2002 року з основним видом діяльності підприємства; - перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами (код ДК 016-2010-. 49.41 ). В рамках основного виду діяльності і надаються послуги з перевезення вантажів.

Наявна матеріально-технічна база, основні засоби та трудові ресурси для виконання взятих на себе договірних зобов`язань. У власності позивача транспортні засоби (сідлові тягачі та напівпричепи), на підтвердження чого буди надані відповідні документи, згідно Договору оренди транспортних засобів від 17.01.2017 року № 22012017, з 17 січня 2017 року орендує у ТОВ Рабен Україна 1 рефрежиратор та 1 тентований автомобіль.

Згідно з штатним розписом в 2017 році працювало на постійній основі 10 водіїв та диспетчер. Всі працівники працевлаштовані, з ними укладені трудові договори. Заробітна плата нараховується в повному обсязі та виплачується своєчасно. Податки з нарахованої заробітної плати сплачено до бюджету в повному обсязі. Звіти по податках до ДФС подаються своєчасно. Даний факт не заперечувався відповідачем

Причиною складання оскаржуваних рішень було віднесення позивачем до складу валових витрат у декларації про майновий стан і доходи за 2016 витрати в сумі 78314,26грн. та за 2017 витрати в сумі 1145506,75грн., які не підтверджено використання в господарській діяльності звітного періоду, а саме:

витрати на придбання металевих виробів у 2016 році (Труба ДСТУ 3262 ду 20 мм 2,5 мм, 6 м. Лист х/к 1.5 мм 1250x2500. 08 КП. Кутник 32x32 мм 3,0 мм, 6 м) у сумі 27208,33грн. придбаних у TOB "AB метал груп" (код ЄДРПОУ 36441934) відповідно до платіжних доручень: від 03.02.2016 №1857 на суму без урахування ПДВ 2733,33 грн., від 02.11.2016 №2397 на суму без урахування ПДВ 8475грн., від 18.11.2016 №2437 на суму без урахування ПДВ 8641,67грн, від 28.11.2016 №2458 на суму без урахування ПДВ 7358,33грн.;

витрати на придбання будівельних матеріалів у 2016 (плита OSB, паробар`єр пінопласт) на суму 5366,30 грн. придбаних у TOB "ВТВ" (код ЄДРПОУ 32636484) на суму без урахування ПДВ 5366,30грн. відповідно до платіжного доручення від 25.10.2016 №2378 та №167 від 25.10.2016;

витрати на придбання металевих виробів у 2017 році ( кутник, квадрат, прокат арматурний, міра, кутик в асортименті) в сумі 11 615,33 грн. без ПДВ, придбаних у ТОВ АВ метал груп відповідно до платіжних доручень від 24.07.2017 № 446 на суму - 1958,33 грн. без ПДВ , від 17.10.2017 №639 на суму 725 грн. без ПДВ, від 19.10.2017 N9648 на суму 8 205 грн. без ПДВ, металевий швелер, придбаний у ФОП ОСОБА_2 . - пл.доручення від 13.12.2017 №769 на суму 727 грн. без ПДВ;

витрат з придбання запасних частин та проведення поточного ремонту власних транспортних засобів ( основних засобів подвійного призначення) в 2017на суму 958991,69грн. без ПДВ, а саме: ФОЛ ОСОБА_1 у 2017 році безпідставно віднесено до складу витрат декларації про майновий стан і доходи 2017 році суму по придбаних та встановлених на власні транспортні засоби (основні засоби подвійного призначення, визначених п.п. 177.4.6 п.177.4 ст.177 ПКУ ) запасних частин і придбання послуг із здійснення поточного ремонту на загальну суму 958 991,69грн.

Щодо витрат які пов`язані з ремонтом орендованого приміщення, судом встановлено наступне.

Згідно договору оренди нерухомого майна від 01.01.2016 №1/01 позивачу передана в строкове платне користування кімната під офісне приміщення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . Кімната розташована в комплексі складських приміщень магазину ОСОБА_1 .

Відповідно до умов п.п.5.1.4 та п.п.5.1.5 п.5 даного договору, орендар за власний рахунок має право здійснювати поточний ремонт та експлуатацію майна, а також його капітальний ремонт (поліпшення).

У листопаді 2016 року були проведені ремонтні роботи в приміщенні з метою його утеплення на зимовий період та переобладнання за цільовим призначенням - під офісне приміщення. Для виконання даних робіт і були придбанні вищевказані будівельні матеріали, вартість придбання яких склала 5 366,30 грн.

Будівельні матеріали у 2016 (плита OSB, пінопласт) на суму 5366,30 грн. придбані у TOB "ВТВ" на суму без урахування ПДВ 5366,30 грн. відповідно до платіжного доручення від 25.10.2016 №2378 та №167 від 25.10.2016.

На підтвердження проведення зазначених робіт позивачем були надані: акт на списання товарно- матеріальних цінностей від 31.10.2016 №304, оборотно-сальдова відомість по рах.205 за жовтень 2016, акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (ф.№03-2) від 30.11.2016 №301/1

В грудні 2017 року було проведено роботи по встановленню металевої решітки на вікно офісу. Для виконання даних робіт і були придбанні матеріали в ФОП ОСОБА_2 , вартість придбання яких в сумі 727 грн. в складі інших витрат, що пов`язані з веденням господарської діяльності.

На підтвердження проведення зазначених робіт позивачем були надані: акт на списання товарно-матеріальних цінностей від 29.12.2017 № 283,оборотно-сальдова відомість по рах.201 за грудень 2017, картки рах.201 за грудень 2017, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (ф.№ 03-2) від 29.12.2017 №283/1.

Позивач вважає, що використання у своїй господарській діяльності власного або орендованого майна, яке прямо пов`язане з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, надає йому право включати до витрат вартість ремонту (поліпшення) майна. Вартість ремонту (поліпшення) орендованого майна включається тільки на підставі господарських договорів в яких передбачені умови експлуатації та їх ремонт

Відповідачем з приводу даного правопорушення зазначено, що приміщення яке було переобладнане (проведені ремонтні роботи) за цільовим призначенням з складського під офісне приміщення збільшує його вартість, а отже витрати на його переобладнання це операція з безоплатної передачі орендарем орендодавцю поліпшень об`єкта оперативної оренди та підлягає оподаткуванню податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором з відповідним відображенням даної операції у податковому розрахунку форми №1ДФ.

Відповідно до п.164.1 ст. 164 ПКУ Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду

Відповідно до п. 164.3. ст.164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника Податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах .

Суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача з огляду на наступне.

Згідно п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст.177 ПК України не амортизуються, а повністю включаються до підприємницьких витрати на ремонти, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобів. Поліпшення - це роботи, спрямовані на підвищення техніко- економічних можливостей (модернізація, модифікація, реконструкція) об`єкта, що приведе в - майбутньому до збільшення економічних вигод.

Інакше кажучи, обліковуються у складі витрат підприємця: витрати на модернізацію, дообладнання та інші будь-які поліпшення, якщо такі поліпшення мають відношення до господарської діяльності.

Фізична особа підприємець, який використовує у своїй господарській діяльності власне майно, яке прямо пов`язане з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, має право включати до витрат вартість ремонту (поліпшення) майна.

Вартість ремонту (поліпшення) орендованого майна включається тільки на підставі господарських договорів в яких передбачені умови експлуатації та їх ремонт.

У орендаря згідно з п.8 П(С)БО 14 Оренда : витрати на поточний і капітальний ремонти, які не призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об`єкта, відносять до витрат і відображають за тими самими статтями витрат, що й орендну плату.

Згідно ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Якщо на проведення поліпшень згода отримана та орендодавець компенсує орендареві їх вартість, тоді жодного оподатковуваного доходу в орендодавця не виникає.

У разі якщо не буде вчинено таких дій, тоді можна говорити, що орендар безкоштовно поліпшив об`єкт оренди, тобто тут має місце дохід орендодавця у вигляді додаткового блага (п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

Дохід не виникне тільки в разі, якщо поліпшення були відокремлюваними й орендар до повернення нерухомості орендодавцеві вилучить їх.

Крім того, дохід орендодавця, який не відшкодував вартість цих робіт, виникає не в місяці завершення капремонту (здійснення поліпшень), а в момент передачі (повернення) такого об`єкта орендодавцеві. Отже скористатися результатом таких робіт орендодавець зможе тільки після отримання повернення об`єкта оренди. Тобто до закінчення строку договору оренди, поліпшення можуть бути пошкоджені та втратити своє функціональне призначення. На додаток орендодавець може передумати і все-таки компенсувати витрати орендаря. Також слід звернути увагу, що у випадку з відокремлюваними поліпшеннями орендар може їх вилучити перед поверненням об`єкта оренди орендодавцеві. На момент перевірки договір оренди був чинний, тому ніяких підстав для нарахування доходу не має.

Таким чином висновок відповідача, що дані витрати не пов`язані з веденням господарської діяльності, суд вважає безпідставним.

Щодо витрат на ремонт напівпричепів та витрати на придбання металевих виробів у 2016 році.

У зв`язку з виробничою необхідністю в листопаді 2016 року були виконані ремонтні роботи господарським способом по реконструкції та переобладнанню двох вантажних напівпричепів до автомобілів ( нарощування бортів ) : п/п № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4. Для виконання даних робіт і були придбанні вищевказані матеріали, вартість придбання склала 27 208,33 грн. у складі інших витрат, що пов`язані з веденням господарської діяльності, відповідно до п.п. 177.4.1- 177.4.3 ПК України

Як зазначає відповідач, відповідно до відомостей, які надійшли з бази даних ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, п/п НОМЕР_3 відсутній у переліку транспортних засобів, які перебувають у власності (користуванні) ФОП ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності, або договору оренди.

Однак, напівпричіп НОМЕР_3 був придбаний та зареєстрований на праві власності за позивачем 01.11.2016 року, документ який підтверджує право власності долучений до матеріалів справи.

У листопаді 2016 року напівпричіп НОМЕР_3 використовувався у господарській діяльності позивачем, що підтверджується: подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, розрахунковими рахунками, копіями платіжних доручень за надані послуги. Таким чином, всі перераховані первинні документи додатково підтверджують факт того, що даний напівпричіп використовувався в господарській діяльності позивача та був в наявності з листопада 2016 року.

Також позивачем були надані документи на підтвердження інших витрат пов`язаних з підприємницькою діяльністю: акти на списання товарно-матеріальних цінностей від 30.11.16 № 305 та № 306, оборотно-сальдова відомість по рах.201 за листопад 2016, картки рах.201 за листопад 2016, акти здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (ф.№ 3.12.2016 № 305/1 і № 306/1 (Копії первинних документів долучені до матеріалів справи).

Щодо витрат на придбання металевих виробів у 2017році ( кутник, квадрат, прокат арматурний, міра, кутик в асортименті) в сумі 11 615,33 грн. без ПДВ, придбаних у ТОВ АВ метал груп відповідно до платіжних доручень від 24.07.2017 № 446 на суму - 1958,33 грн. без ПДВ , від 17.10.2017 №639 на суму 725 грн. без ПДВ, від 19.10.2017 N9648 на суму 8 205 грн. без ПДВ, металевий швелер, придбаний у ФОП ОСОБА_2 - платіжне доручення від 13.12.2017 №769 на суму 727 грн. без ПДВ (щодо витрат на суму 727 грн. судом зазначено вище).

На початку жовтня 2017 позивачу надійшла претензія № 17794/22076/15 від ТОВ РабенУкраїна на суму 19000 грн. (копію претензії надано позивачем) з вимогою відшкодувати матеріальні збитки або провести ремонт за власні кошти пошкодженого палетного ящика фургона та заднього бампера орендованого позивачем напівпричепа № НОМЕР_5): ( Копію Договору оренди транспортних засобів № 220/2017 з ТОВ РабенУкраїна долучено до матеріалів справи). Для виконання даних робіт і були придбанні вище вказані матеріали, вартість придбання яких склала 10 888, 33 грн. в склад інших витрат, що пов`язані з веденням господарської діяльності, відповідно до п.п. 177.4.1- 177.4.3 ПК України.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надані: акт на списання товарно-матеріальних цінностей від 31.10.2017 № 282, обороно-сальдова відомість по рах.201 та рах.205 за жовтень 2017, картки рах.201 та рах.205 за жовтень 2017, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (ф.№ 03-2) від 30.11.2017 № 282/1 ( копії документів долучені до матеріалів справи).

Крім того, відповідач не погоджується з тим, що позивачем було віднесено до витрат, витрати на ремонт транспортних засобів, з наступних підстав.

Відповідно до пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Кодексу.

До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Відповідно до наданих первинних документів до перевірки позивача (актів списання запасних частин, книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, товаро-транспортних накладних), не підтверджено суми витрат з придбання запасних частин та проведення поточного ремонту власних транспортних засобів ( основних засобів подвійного призначення) в 2017 у сумі 958 991,69 грн. без ПДВ, а саме: ФОЛ ОСОБА_1 у 2017 році безпідставно віднесено до складу витрат декларації про майновий стан і доходи 2017 суму по придбаних та встановлених на власні транспортні засоби запасних частин і придбання послуг із здійснення поточного ремонту на загальну суму 958 991,69грн.

Так як відповідач вважає, що сідлові тягачі та напівпричепи відносяться до вантажних автомобілів, які є засобами подвійного призначення, тому і витрати на їх ремонт не можуть бути включені до підприємницьких витрат, з чим суд не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, як визначено підпунктом 177.4.5, пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:(…) витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею(…).

Згідно з підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, наведеними нормами урегульований порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України серед яких є легкові та вантажні автомобілі.

Суд вважає, що вантажні сідлові тягачі та напівпричепи, які використовуються позивачем у господарській діяльності, у розумінні норм діючого законодавства України не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів від 06.07.2005 № 2739-IV ( в редакції Закону, яка діяла станом на 01.01.2017 ) пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів нових і таких, що були в користуванні, або виготовлених в Україні здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" згідно з технічними регламентами та національними стандартами (щонайменше за умови відповідності вимогам рівня "B" ДСТУ UN/ECER 49-02A, B:2002 або "B","C","D" ДСТУ UN/ECER 83-03:2002, які застосовують залежно від особливостей конструкції транспортних засобів):

- для тракторів колісних для перевезення напівпричепів (сідельних тягачів), автобусів та легкових автомобілів - коди товарних позицій 8701 20, 8702 та 8703 згідно з УКТ ЗЕД - з 1 січня 2006 року

- для вантажних автомобілів та автомобілів спеціального призначення - коди товарних позицій 8704 та 8705 згідно з УКТ ЗЕД - з 1 січня 2007 року.

Згідно Закону України Про Митний тариф України від 19 вересня 2013 року № 584-VII тракториколісні для напівпричепів мають код УКТ ЗЕД 870120, причепи та напівпричепи - 8716, а моторні транспортні засоби для перевезення вантажів - 8704. Слід зазначити, що згідно п 2. Примітки Групи 87 у цій групі термін трактори означає транспортні засоби, призначені головним чином для буксирування чи штовхання інших транспортних засобів, пристроїв і вантажів, незалежно від того, мають вони чи ні допоміжні пристосування, у поєднанні з основним застосуванням трактора, для перевезення інструментів, насіння, добрив тощо.

Таким чином, якщо транспортний засіб є автомобілем і належить до однієїі з товарних позицій 8703, 8704 чи 8709 згідно з УКТ ЗЕД - це основний засіб подвійного призначення. Будь-який транспорт з іншої товарної позиції (наприклад, трактори (код 8701), автобуси (код 8702) тощо) не є основним засобом подвійного призначення автомобілів.

Зокрема, вантажні сідлові тягачі, які використовуються в господарській діяльності позивача, відносяться до товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 870120, а напівпричепи - до 8716, та не належать до товарної позиції 8704, тому не є вантажними автомобілями згідно чинного законодавства України, які визначені як основні засоби подвійного призначення пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Відповідно позивач правомірно відніс до складу витрат декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік витрати на придбання запасних частин та ремонту транспортних засобів, які не відносяться до засобів подвійного призначення.

Щодо витрат на утримання автомобіля, суд зазначає,що відповідно до пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку, що сідлові тягачі та напівпричепи, які використовуються позивачем у господарській діяльності, у розумінні норм діючого законодавства України не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення, відповідно витрати на їх утримання можуть бути враховані у складі підприємницьких витрат.

З приводу порушення включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2017 витрати на сплату попередньої оплати комплексної ставки морського перевезення та портові збори та транспортно- експедиторське обслуговування вантажного а/м в п. Чорноморськ при вивантаженні а/м у сумі 73150,34грн. відповідно до платіжних доручень: від 08.12.2017 №759 в сумі без урахування ПДВ 45803,67грн. та від 26.12.2017 №799 в сумі без урахування ПДВ 27346,67грн. Дані витрати не включаються до складу витрат відповідного періоду, так як дані витрати безпосередньо не пов`язані з отриманим доходом в 2017 році ( п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Щодо даного порушення позивач в запереченнях від 11.10.2018 №Ю820/ФОП на акт документальної планової перевірки від 04.10.2018 №93/08- 01-13-05/НОМЕР_1 зауважень не має та додаткові документи не надані. Тому суд приходить до висновку, що рішення відповідача в цій частині є законним та обгрунтованим.

Щодо інших правопорушень (сплата ЄСВ за результатами річного декларування, послуги зв`язку (пошти), залишки дизельного пального) то позивачем в ході судового засідання вони не заперечувалися.

Що стосується застосування штрафної санкції (50%, ч. 1 ст.123 ПК України) у податковому повідомленні - рішенні №0007101305 від 16.04.2019 .

Згідно ст. 123 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання. У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд не погоджується з позивачем, що зміст норми регламентує застосування штрафних санкцій лише в сфері порушення нарахування податку на додану вартість (ПДВ), а не податку на доходи фізичних осіб, з огляду на те, що дана норма регулює застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, яким є і податок на доходи фізичних осіб.

З приводу накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, суд зазначає, що відповідачем за результатами документальної перевірки від 20.05.2016 №217/1302/НОМЕР_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та винесено податкове повідомлення рішення від 25.05.2016 №002401702 на суму 47010,02 грн., про що зазначено в розрахунку до податкового повідомлення рішення №0007101305 від 16.04.2019 , доказів його скасування суду надано не було, що підтверджує факт притягнення позивача до відповідальності за аналогічне правопорушення, тому в даному випадку суд вважає, що відповідач правомірно застосував штрафу у розмірі 50 відсотків, як за повторне визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання.

Щодо нарахування єдиного соціального внеску та військового збору, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже єдиний внесок сплачується фізичними особами-підприємцями виходячи з бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України).

Згідно до ст. 163 ПКУ, якою визначено, що є об`єктом оподаткування для резидентів і нерезидентів: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 ПК України), для нерезидентів - з джерела його походження в Україні (пп. 163.2.1 ПК України); доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п. п. 163.1.2, 163.2.2 ПК України).

Отже, об`єктом військового збору є суми нарахованого доходу.

А ось базою оподаткування відповідно до п. 164.1 ПК України є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Судом встановлено, що висновки викладені в акті перевірки щодо частина правопорушень, які були встановлені відповідачем, є обгрунтованими, відповідно і нарахування єдиного соціального внеску та військового збору в цій частині є законним.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню ( суми зазначені з урахуванням наданого відповідачем до суду розрахунку штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2019).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0007101305 від 16.04.2019, про нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 на суму 191 191,22 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95 595,61 грн., в частині:

Витрати на придбання металевих виробів за 2017 рік у сумі 2090,76 грн. та штрафна санкція 1045,38 грн., на загальну суму 3136,14 грн.;

витрати на придбання запчастин за 2017 у сумі 172618,51 грн. та штрафна санкція 86309,26 грн. на загальну суму 258927,77 грн.

Тобто на суму 174 709,27 грн та штрафна санкція 87354,64 грн. В іншій частині рішення є обґрунтованим.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0007121305 від 16.04.2019 про нарахування військового збору за 2017 року на суму 15 932,6 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3983,15 грн., в частині:

витрати на придбання металевих виробів за 2017 рік у сумі 174,23 грн. та штрафна санкція 43,65 грн., на загальну суму 217,79 грн.;

витрати на придбання запчастин за 2017 рік у сумі 14384,87 грн. та штрафна санкція 3596,22 грн. на загальну суму 17981,09 грн.

Тобто на суму 14 559,10 грн та штрафна санкція 3639,00 грн. В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу № 0034951305 від 27.12.2018 про стягнення Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за період 2016-2017 рр., на суму 42378,97 грн. та Рішення № 0034921305 від 27.12.2018 про застосування суми штрафних санкцій за несвоєчасність нарахування ЄСВ, за період 2016-2017 рр. на суму 5960,81 грн. в частині :

витрати на придбання дизельного пального у ТОВ Пром Гарант Плюс за 2016 у сумі 42 331,00 грн. штрафна санкція 8466,20 грн. на загальну суму 50797,20 грн.;

витрати на придбання металевих виробів за 2016 рік у сумі 5985,83 грн. та штрафна санкція 1197,17 грн., на загальну суму 7183,00 грн.;

витрати на придбання будівельних матеріалів за 2016 рік у сумі 1180,59 грн. та штрафна санкція 236,12 грн., на загальну суму 1416,71 грн. В іншій частині рішення є обґрунтованим.

Однак враховуючи те, що відповідно до наданого відповідачем уточнюючого розрахунку ( від 16.07.2019) , судом встановлено, що у позивача відсутня заборгованість, тому Вимогу № 0034951305 від 27.12.2018 слід скасувати повністю.

Щодо Рішення № 0034921305 від 27.12.2018 загальна сума штрафних санкцій яка нарахована безпідставно складає 9899,49 грн., про що зазначено вище. Однак відповідно до розрахунку наданого відповідачем, судом встановлено, що заборгованість по штрафним санкціям у позивача відсутня саме тому, зазначене Рішення суд вважає протиправним та скасовує його повністю.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Приписами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлена ставка судового збору у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1 921,00 грн.

Так, згідно уточненої позовної заяви від 23.05.2019 позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: податкову вимогу № 0034951305 від 27.12.2018 про стягнення Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за період 2016-2017 рр., на суму 42378,97 грн.; Рішення № 0034921305 від 27.12.2018 про застосування суми штрафних санкцій за несвоєчасність нарахування ЄСВ, за період 2016-2017 рр. на суму 5960,81 грн.; податкове повідомлення рішення №0007101305 від 16.04.2019 , про нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 на суму 191 191,22 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95 595,61 грн; податкове повідомлення рішення №0007121305 від 16.04.2019 про нарахування військового збору за 2017 року на суму 15 932,6 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3983,15 грн.

Отже, сума судового збору, яку необхідно сплатити за заявлені вимоги складає 3550,42 грн.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 769,00 грн, що підтверджується квитанцією №П541/7568560/1 від 20.03.2019. Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір у сумі 2781,42 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на наведені норми законодавства, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3286,01 грн. судового збору, сплаченого за звернення до суду із позовом, оскільки за результатом розгляду справи суд частково задовольнив позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0034951305 від 27.12.2018 про стягнення Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за період 2016-2017 рр., на суму 42378,97 грн.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 0034921305 від 27.12.2018 про застосування суми штрафних санкцій за несвоєчасність нарахування єдиного соціального внеску, за період 2016-2017 рр. на суму 5960,81 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0007101305 від 16.04.2019 в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 на суму 174709,27 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 87 354,64 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0007121305 від 16.04.2019 в частині нарахування військового збору за 2017 року на суму 14559, 10 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3639,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір у сумі 2781,42 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят одну гривню 42 коп.) за позовну заяву до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) по справі №280/1291/19 на наступні реквізити: отримувач коштів УК у Дніпровськ. р-ні м.Зап/Дніпровський/22030101, ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34310206084010, код бюджетної класифікації 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки: " 84" Окружні, прізвище, ініціали, ідентифікаційний код.

Стягнути на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3286,01 грн. (три тисячі двісті вісімдесят шість грн.01 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166,код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 22.07.2019.

Суддя О.В. Конишева