Рішення

від 22.07.2019 по справі 420/763/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/763/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання Хлевитській С.І.

за участю:

представника позивача - Пономаренко Ю.П. (адвоката, згідно ордера),

представника відповідача - Аветюка С.В. (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, в якій позивач просив суд:

1) визнати незаконними, протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення № 0452661305 від 28.11.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 101889,41 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 81511,53 грн. та за штрафними санкціями - 20377,88 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0452691305 від 28.11.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 7656,03 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 5988,48 грн. та за штрафними санкціями - 1667,55 грн.;

- вимогу про сплату боргу з єдиного внеску №0452671305 від 28.11.2018 року на суму 79996,77 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0452681305 від 28.11.2018 року на суму 22610,13 грн.

2) визнати протиправними дії Головного управління ДФСУ в Одеській області щодо виписки податкових повідомлень-рішень № 0452661305, № 0452691305 від 28.11.2018 року, вимоги №0452671305 від 28.11.2018 року та рішення про застосування штрафних санкцій №0452681305 від 28.11.2018 року.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року судом на підставі ст.ст. 160, 161 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

01 березня 2019 року за вх. №2563/19 через канцелярію суду від позивача надійшов лист на виконання ухвали суду від 15.02.2019 року разом із уточненою позовною заявою та документи на виконання вимог ухвали суду.

У зв`язку із неповним усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 06.03.2019 року судом продовжено позивачу строк для усунення цих недоліків до 14.03.2019 року.

13 березня 2019 року за вх. №9047/19 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2019 року та ухвали суду від 06.03.2019 року (т.1 а.с.208) разом із додатками до нього, зокрема, позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 , підприємець) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області, контролюючий орган), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0452661305 від 28.11.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 101889,41 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 81511,53 грн. та за штрафними санкціями - 20377,88 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0452691305 від 28.11.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 7656,03 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 5988,48 грн. та за штрафними санкціями - 1667,55 грн.;

- вимогу про сплату боргу з єдиного внеску №0452671305 від 28.11.2018 року на суму 79996,77 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0452681305 від 28.11.2018 року на суму 22610,13 грн.

Так, в обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилається на фактичні обставини справи щодо проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки № 2420/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 07.11.2018 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій від 28.11.2018 року.

Позивач зазначає, що всі ці рішення прийнятті внаслідок встановлення відповідачем порушення позивачем п.177.2, п.177.10 ст.177, пп.174.1 ст.174, пп.179.9 ст.179 Податкового кодексу України та п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7,п.11 ст.8 Закону №2464.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою позивач зазначає, що в акті перевірки встановлено, що підприємцем відображено в декларації про майновий стан за 2016 та 2017 роки витрати на придбання, не пов`язані з отриманими доходами, та загальна вартість таких завищених витрат склала 399231 грн.

Як стверджує позивач, він знаходиться на загальній системі оподаткування відповідно до ст.177 ПК України та здійснює господарську діяльність по виробництву серветок та паперу у орендованому приміщені.

Посилаючись на те, що основним і єдиним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , яка ведеться з 1998 року, є виробництво паперових виробів господарського-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, позивач зазначає, що він придбаває основну сировину у постачальників: Київський картонно-паперовий комбінат, ТОВ Аметист , ТОВ Юг-Поліграф , ПП Ніка-Пласт та усі розрахунки здійснює в безготівковій формі. При цьому, як стверджує позивач, закупівля сировини (усі грошові витрати здійснюються з банківського рахунку позивача) підтверджена відповідними документами про походження продукції: витратні накладні, товаротранспортні накладні, податкові накладні, акти виконаних послуг з перевезення та надані в повному обсязі відповідачу в ході проведення перевірки.

Як стверджує позивач, вказана сировина, яка перероблюється в кінцеву продукцію, в подальшому реалізовується покупцям, з якими ним укладено довгострокові договори, та які сплачують кошти за продукцію з відстрочкою платежів в безготівковій формі.

При цьому, як вказує позивач, загальний обсяг його доходу за 2016-2017 роки склав 3158256 грн., в т.ч. за 2016 рік -1683350 грн. та за 2017 рік -1474906 грн.; загальний обсяг витрат сировини, яка використовувалась ним для виробництва готової продукції за 2016-2017 роки, склав 2713885 грн., в т.ч. за 2016 рік враховано витрат на суму 1487612 грн., а за 2017 рік -1226273 грн.

Зважаючи на приписи ст.177 Податкового кодексу України, та наказу Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, яким затверджено форму книги обліку доходів та витрат та порядок її ведення (далі - книга), позивач зазначає, що ним правильно вказані суми отриманого доходу у графі 2 Книги та понесених витрат у графі 6 Книги, але занесені позивачем у графу 5 Книги реквізити документів за деякими рядками не співпадають із записами про суми доходів у графі 2 Книги обліку доходів та витрат, а також із записами про суми витрат на сировину у графі 6 Книги.

Тобто, як стверджує позивач, ним помилково заповнена графа 5 Книги, але понесені витрати, що пов`язані із отриманими доходами за звітний період, склали саме ту суму, яка вказана в Книзі, які на думку позивача, відповідач мав змогу встановити при проведені перевірки на підставі наданих первинних документів.

Позивач наголошує на тому, що помилки у порядку ведення Книги обліку доходів та витрат не призвели до порушень ні Податкового кодексу України, ні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464, у зв`язку із чим, донарахування грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску в оскаржуваних рішеннях та вимозі є неправомірними, а отже такі підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 14.03.2019 року судом:

- відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, прийнято до розгляду позовну заяву ФОП ОСОБА_1 (з урахуванням уточнень від 13.03.2019 року за вх. №9047/19) та відкрито провадження у справі за даною позовною заявою;

- вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

10.04.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача (у встановлений судом строк) до суду надійшов відзив на адміністративний позов із додатками до нього та доказами направлення їх копії на адресу позивача по справі (т.2 а.с.11-22).

З посиланням на порушення, що відображені та встановлені в акті перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2018 року №2420/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій, у відзиві зазначається, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, встановленими в ході перевірки, виявлені розбіжності, а саме, витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, відображені у податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, не відповідають даним перевірки.

Відповідач зазначає, що на порушення п.177.2, п.177.1, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України у графі 5 додатка Ф2 декларації про майновий стані доходи (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції) та в графі 5 Книги обліку доходів та витрат платника відображена сума витрат з придбання товарино-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, не пов`язана з отриманим доходом позивача, в результаті чого завищено суму витрат на загальну суму 399231,83 грн. Внаслідок порушень, відображених у п.2.1.2 акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, у загальній сумі 399231,83 грн.

Як вказує відповідач, у зв`язку із вказаними порушеннями позивачу також збільшено податкове зобов`язання з військового збору та нараховано єдиний внесок.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У підготовчому засіданні від 10.04.2019 року судом оголошено перерву до 08.05.2019 року об 11:00 год. з метою отримання додаткових доказів, заяв по суті справи від сторін.

18 квітня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, письмові пояснення й обґрунтування позовних вимог та додатки до них із доказами направлення їх копій відповідачу (т.2 а.с.33-59).

03 травня 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання з додатками, а саме, із копіями банківських виписок (т.2 а.с.64-163).

Ухвалою суду від 08.05.2019 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження по даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 06.06.2019 року судом закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2019 року.

У судовому засіданні 10.06.2019 року судом заслухано вступне слово представників сторін та оголошено перерву у розгляді справи до 10.07.2019 року.

05.07.2019 року з боку позивача до суду надані додаткові пояснення із додатками до них (т.2 а.с.222-238).

У судовому засіданні 10.07.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у письмових поясненнях, у наданих під час вступного слова поясненнях і виступу в дебатах, та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.07.2019 року заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.02.1998 року, та з 09.02.1998 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на загальній системі оподаткування. Видом діяльності позивача за КВЕД є: 17.22 -виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (т.1 а.с14).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 26.09.2018 року №8598/13-05 та наказу від 13.09.2018 №6931, виданих ГУ ДФС в Одеській області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування посадовою особою ГУ ДФС в Одеській області з 10.10.2018 по 24.10.2018, та з 25.10.2018 (протягом 5 робочих днів) проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2018 року позивачем надано до перевірки: книгу обліку доходів та витрат (Ф 10); документи на відвантаження продукції (видаткові накладні) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 рр.; документи на придбання сировини (видаткові накладні, ТТН, акти виконаних робіт по вантажоперевезенням) за період з 01.01.2016 р. 31.12.2017 р.; виписки про рух коштів на банківських рахунках (КБ Інвестбанк , КБ Приват банк та АТ Райффайзен банк Аваль за період) з 01.01.2016 по 31.12.2017 рр.; документи по оренді виробничого приміщення (договори оренди та акти виконаних робіт) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 рр.; документи по найманим робітникам (трудові договори, розрахункові відомості по зарплаті, відомості виплати зарплати) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 рр. (т.2 а.с.19, 179).

Також, 12.10.2018 року ФОП ОСОБА_1 надав додаткові документи для проведення документальної планової перевірки, а саме: опис підприємницької діяльності за перевіряємий період (1 лист); договори з постачальниками сировини (9 документів); договори з покупцями продукції (12 документів); калькуляції витрат сировини на виготовлення продукції (11 листів); документи по придбанню виробничого обладнання (5 листів), а також надав пояснення щодо зазначених в листі ГУ ДФС в Одеській області від 13.09.2018 № 7621/С/15-32-13-05-09 даних стосовно залишків товарно-матеріальних цінностей та даних по дебіторській заборгованості на початок та кінець перевіряємого періоду, в яких зазначив, що не має можливості їх надати, оскільки ведення обліку цих показників для фізичних осіб-підприємців не передбачено і такий облік не вівся (т.2 а.с.20,180).

18 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 надав додатково перелік документів для проведення документальної планової перевірки, а саме: документи на відвантаження продукції (видаткові накладні) за 4 квартал 2015 року; документи на придбання сировини (видаткові накладні, ТТН, акти виконаних робіт по вантажоперевезенням) за4 квартал 2015 року; виписки про рух коштів на банківському рахунку (КБ Інвестбанк ) за 4 квартал 2015 року (т.2 а.с.21,181).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 надано запит Щодо надання засвідчених копій первинних документів , зокрема, відомостей про залишки товарно-матеріальних цінностей, станом на 01.01.2016 - 31.12.2017 рр. в розрізі з назви, кількості, ціни придбання, загальної вартості товарно-матеріальних цінностей (залишки готової продукції в розрізі назви, кількості та вартості витрачених сировини та матеріалів на виробництво продукції); інвентаризаційні відомості товарно-матеріальних цінностей, за їх наявності; відомості щодо наявної дебіторської, кредиторської заборгованості станом на 01.01.2016-31.12.2017 рр. в розрізі назви постачальника, покупця, реєстраційного номеру платника податків, суми заборгованості; розрахунок матеріальних витрат, пов`язаних з дебіторською заборгованістю станом на 01.01.2016-31.12.2017 рр. в розрізі назви, кількості, ціни придбання, загальної вартості кожного елементу витрат; відомості (акти, наряди, накладні на переміщення) видачі матеріалів, сировини, комплектуючих для виробництва продукції (т.2 а.с.18,182), на який позивачем надано відповідь 26.10.2018 року за №1, яка зареєстрована в ГУ ДФС 26.10.2018 року (т.2 а.с.15,183).

Судом встановлено, що 29.10.2018 року перевіряючою особою контролюючого органу складено акт № 1904/15-32-13-05/ НОМЕР_1 відмови ФОП ОСОБА_1 від надання завірених належним чином копій первинних документів, які підтверджують показники звітності платника та необхідні для перевірки податкового та іншого законодавства (т.2 а.с.16-17,184), в якому позивачем викладені зауваження на цей акт.

За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт від 07.11.2018 року №2420/15-32-13-05/2643612850 Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , р .н .о.к.п.п. НОМЕР_1 , з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року (т.1 а.с.15-43,196), яким встановлено порушення позивачем:

- п.177.2, п.174.1, п.177.4, 177.10 ст.177, п.179.9 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДФО підприємця на загальну суму 81511,53 грн., в т.ч. за 2016 рік на 55330,57 грн., за 2017 рік на 26180,96 грн.;

- п.177.2, п.174.1, п.177.4, 177.10 ст.177, п.179.9 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір підприємця на загальну суму 5988,48 грн., в т.ч. за 2016 рік на 4610,88 грн., за 2017 рік 1377,6 грн.;

- п.57.1, ст.57 Податкового Кодексу України, оскільки підприємець несвоєчасно сплатив суму військового збору у розмірі 681,7 грн., нарахованого платником по декларації за 2015 рік.;

- підпункт б п.176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, оскільки не відображені дані про суми доходу, отримані фізичними особами підприємцями від здійснення ними підприємницької або незалежної професійної діяльності;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч. 1 ст. 7, п.11. ст.8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки підприємцем занижено зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску за перевіряємий період на загальну суму 79996,77 грн., в т.ч. за 2016 рік 66107,8 грн., за 2017 рік 13888,97 грн.;

- п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового Кодексу України, оскільки підприємець несвоєчасно сплатив суму ПДВ, нарахованого платником по декларації за листопад 2017 року в сумі 4379 грн. та по визначеному податковим органом податковому зобов`язанню, відповідно до податкового повідомлення-рiшення (форма 'Р') №0040921701 вiд 25.12.2014 в сумі 2387 грн., по якому прийнято судову ухвалу № 815/6195/15 вiд 20.10.2015.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 28 листопада 2018 року № 0452661305, яким позивачу за порушення п.177.2, п.177.4, 177.10 ст.177, п.179.9 ст.179 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем : податок на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 101889 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 81511,53 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 20377,88 грн. (т.1 а.с.47);

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 28 листопада 2018 року № 0452691305, яким позивачу за порушення п.177.2, п.177.4, 177.10 ст.177, п.179.9 ст. 179 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір у загальному розмірі 7656,03 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 5988,48 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 1667,55 грн. (т.1 а.с.48);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №0452671305 від 28.11.2018 року на суму 79996,77 грн. (т.1 а.с.49);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0452681305 від 28.11.2018 року на суму 22610,13 грн. (т.1 а.с.50).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою позивач скористався процедурою адміністративного оскарження цих рішень, подавши скаргу до ДФС України, однак, за результатом її розгляду оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога від 28.11.2018 року залишені ДФС України без змін, а скарга - без задоволення згідно рішень ДФС України від 10.01.2019 року № 1216/6/99-99-11-05-02-25 та від 18.02.2019 року №6246/6/99-99-11-05-02-25 (т.1 а.с.44-46,51,197-199).

Не погодившись з висновками податкового органу про порушення вимог податкового законодавства та прийнятими Головним управлінням ДФС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санцій та вимогою про сплату боргу від 28.11.2018 року, позивач оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що винник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору базуються на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.177.2, п.177.4, 177.10 ст.177, п. 179.9 ст. 179 Податкового кодексу України.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

У п.п.2.1.1 п.2.1 Податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, військовий збір акту перевірки зазначається, що з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 ПК України, та сплачував до бюджету самостійно авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

В п.2.1.2 п.2.1 акту перевірки зазначається, що перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 2 до податкової декларації, встановлено, що: ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. задекларовано вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю у сумі 3032130,83 грн., а саме відповідно додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за перевіряємий період вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю віднесено до графи 5 (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей , що реалізовані або використані у виробництві продукції) у розмірі 2713885,52 грн., до графи 6 (витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату) у сумі 109575,67 грн., до графи 7 (інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) у сумі 208669,64 грн.

Значення граф 5-7 додатку 2 до податкової декларації дорівнює значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку веде фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України.

Результати перевірки визначення документально підтверджених витрат та структура витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності (за даними перевірки) наведені на сторінках 10-11 акту перевірки.

Як вказано в цій частині акту перевірки, перевіркою правильності визначення витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, встановленими в ході перевірки, виявлені розбіжності, валові витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, відображені у поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не відповідають даним перевірки.

Таким чином, на порушення п.177.2, пп.177.1, п.177.4, 177.10 ст.177 Податкового кодексу України у графі 5 додатка Ф2 декларації про майновий стан і доходи (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції) та в графі 5 книги обліку доходів і витрат платника відображена сума витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, не пов`язана з отриманим доходом, в результаті чого завищено суму валових витрат на загальну суму 399231,83 грн.

Як приклад, відповідач зазначає, що дохід, отриманий ФОП ОСОБА_1 згідно виписки банку від 16.03.2016 року від ТОВ Копійка-Трейд в сумі 5400 грн., відображений у відповідних графах 2 та 4 Книги, за відвантажений товар - папір туалетний Копійка по накладній від 06.01.2016 року №2, на виробництво якого використані матеріали по накладній №102 від 25.02.2016 року від ТОВ Аметист .

Розрахунок завищення витрат в результаті встановленого порушення наведено на сторінках 12-14 акту перевірки.

Також, в акті зазначається, що внаслідок порушень, відображених у п.2.12 акту, ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, у загальній сумі 399231,83 грн.

Таким чином, в акті перевірки вказано, що перевіркою повноти нарахування податку на доходи фізичної особи-підприємця встановлено, що на порушення п.179.9 ст.179 Податкового кодексу України та р.VI наказу Міністерства фінансів України із змінами і доповненнями "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи" від 02.10.2015 N 859:

у рядку 1.2 додатка 2 до податкової декларації 2017 року не вказано суму податку на доходи фізичних осіб, самостійно нараховану та сплачену платником податку протягом звітного (податкового) року, в результаті чого в особовому рахунку платника по коду бюджетної класифікації не нарахована сума податку на доходи фізичної особи підприємця за 2017 рік - 9649,8 грн., чим занижено нараховану суму податку до сплати в бюджет.

У п.2.1.4 акту перевірки зазначається, що ФОП ОСОБА_4 у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016 є платником військового збору з сум доходів отриманих підприємцем, та перевіркою правильності нарахування та своєчасності, повноти сплати військового збору з доходів підприємця з 01.01.2016 по 31.12.2017 донараховано військовий збір з доходів підприємця, в сумі 5988,48 грн., в т.ч. за 2016 рік - 4610,88 грн., за 2017 рік - 1377,6 грн., в результаті порушень, наведених в пункті 2.2.1. цього акту.

Також, перевіркою своєчасності та повноти сплати військового збору з доходів підприємця з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлено, що на порушення п.57.1, ст.57 Податкового Кодексу України підприємець несвоєчасно сплатив суму військового збору нарахованого платником по декларації за 2015 рік. Розрахунок штрафу, відповідно до ІС Податковий блок підсистеми Податковий аудит , Несвоєчасна сплата наведено на сторінці 17 акту перевірки.

Що стосується порушення в частині сплати єдиного внеску, то у п.п.2.3.2 п.2.3. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування акту перевірки зазначається, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження чистого оподаткованого доходу, в результаті порушень наведених в п.2.1.2 акту перевірки, перевіркою проведено перерахунок з урахуванням збільшення платником бази нарахування єдиного внеску до мінімальної заробітної плати в тих місяцях, де допущено збитки. Таким чином, сума чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок занижена на 363621,76 грн.

У п.п.2.3.3 п.2.3 акту перевірки зазначається, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% на загальній системі оподаткування встановлено, що на порушення п.1 ч. 2 ст.6, п.2 ч. 1 ст. 7, п.11. ст.8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", підприємцем занижено зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску за перевіряємий період на загальну суму 79996,77 грн. в результаті порушень податкового законодавства, які відображені пп.2.1.2. Визначення загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат, пов`язаних з діяльністю, чистого оподатковуваного доходу розділу 2 акта перевірки.

Суд погоджується з висновками з вказаними вище висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.177.2, п.177.1, п.177.4, 177.10 ст.177, п.179.9 ст.179 Податкового кодексу України, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч. 1 ст. 7, ст.8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 42 Господарського кодексу України

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 17.22 - виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (т.1 а.с14).

Як зазначено в п.п.1.16.5 п.1.16 акту перевірки Перелік основних суб`єктів - контрагентів, з якими ФОП ОСОБА_1 перебував у господарських відносинах в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік зазначені:

- контрагенти-постачальники: ПАТ Київський картонно - паперовий комбінат , код ЄДРПОУ 05509659; ТОВ Аметист , код ЄДРПОУ 14221489; ТОВ Юг-Поліграф , код ЄДРПОУ 23992719; ВКФ Ніка Пласт , код ЄДРПОУ 24777928; ТОВ Континент ;

- контрагенти-покупці: ПП Вид , код ЄДРПОУ 30747366; ВКФ Юна-Сервіс , код ЄДРПОУ 20974052; ТОВ Горяц-Т , код ЄДРПОУ 34443264; ТОВ Копійка-Центр , код ЄДРПОУ 37678707; ТОВ Копійка-трейд код ЄДРПОУ 33722196; ТОВ Копійка-р код ЄДРПОУ 37672913; ТОВ Восход-фарм код ЄДРПОУ 36856047; ТОВ Модерн - трейд , код ЄДРПОУ 40001607; ПАТ "Укрзалізниця", регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" код ЄДРПОУ 40075815.

Також зазначається, що розрахунки проводились у безготівковій формі шляхом зарахування (списання) коштів на банківський рахунок суб`єкта господарської діяльності.

Згідно п.1.12 акту перевірки вбачається, що при перевірці використано: реєстраційні документи; книгу обліку доходів та витрат (Ф10); податкові декларації про майновий стан і доходи; реєстри виданих, отриманих податкових накладних, податкові накладні; угоди, банківські виписки; платіжно-розрахункові відомості, трудові договори, форма 1-дф, звітність ЄСВ; накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт.

В свою чергу, з боку позивача в обґрунтування позовних вимог до суду були надані в копіях:

1) господарські договори, укладені ним як покупцем із наступними контрагентами (постачальниками):

- з ПП Аргумент (постачальник) договір поставки № 3 від 15.01.2016 року на поставку паперу туалетного із макулатури в бухтах(т.1 а.с.237-238, т.2 а.с.4-5);

- з ВКФ НІКА-ПЛАСТ (постачальник) договір поставки № 122 від 01.01.2011 року (т.1 а.с.239);

- з ПВК Юг-Поліграф (виконавець) договір №1 виготовлення поліграфічної продукції від 05.01.2011 року (т.1 а.с.240-241);

- з ПП ХВГ (постачальник) договір поставки № 17052012 від 17 травня 2012 року на постачання засобів пакування (т.1 а.с.242-243);

- з ТОВ Аметист (постачальник) договір поставки №5 від 03.01.2017 року, договір поставки № 13 від 04.01.2016 року на поставку паперу туалетного в бухтах (т.1 а.с.244-245);

- з ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат (постачальник) договір поставки №541/41/0116 від 20.01.2016 року, №751/41/0217 від 01.02.2017 року на поставку паперової продукції санітарно-технічного призначення (т.1 а.с.246-249, т.2 а.с.1-3);

2) видаткові накладні, виписані вказаними контрагентами (постачальниками) на товар за період: жовтень, листопад 2015 року; січень-грудень 2016 року, лютий, березень, червень, серпень-грудень 2017 року (т.1 а.с.67-107, т.2 а.с.230-231);

3) господарські договори, укладені позивачем як постачальником із наступними контрагентами (покупцями):

- з ТОВ МОДЕРН-ТРЕЙД (покупець) договір поставки № 01/11/15 від 01 листопада 2015 року (т.1 а.с.215-222, т.2 а.с.44-51);

- з ПП ВИД (замовник) договір поставки № 51/03 від 05 березня 2013 року на поставку туалетного паперу та паперових серветок (т.1 а.с.223);

- з ТОВ КОПІЙКА-Р (покупець) договір поставки № РМР-1634/01-13 від 01 січня 2013 року на поставку паперу туалетного (т.1 а.с.224-225);

- з ТОВ Торговий дім КОПІЙКА (покупець) договір поставки № РМТ-1636/01-13 від 01 січня 2013 року на поставку паперу туалетного (т.1 а.с.226-227);

- з ТОВ КОПІЙКА-ЦЕНТР (покупець) договір поставки № РМЦ-1635/01-13 від 01 січня 2013 року на поставку паперу туалетного (т.1 а.с.228-229);

- з ТОВ КОПІЙКА-ТРЕЙД (покупець) договір поставки №02/06-13 від 02.06.2013 року (т.2 а.с.52-59);

- з ТОВ ФАНЧІ-ІНВЕСТ (покупець) договір поставки №15/02/17 від 15.02.2017 року (т.1 а.с.230);

- з ТОВ Восход-Фарм (замовник) договір поставки № 22/09 від 22.09.2011 року (т.2 а.с.188);

- з ПП Надія (замовник) договір поставки № 0911-01 від 09 листопада 2010 року на поставку туалетного паперу та паперових серветок (т.2 а.с.189);

- з ПАТ Укрзалізниця (філія Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця ) (замовник) договір поставки № ОД/НХ-16-318НЮ від 07 червня 2016 року щодо паперу туалетного (т.1 а.с.231-236, т.2 а.с.185-187);

4) накладні, виписані ФОП ОСОБА_1 на товар (папір туалетний) лише по його контрагентам: ТОВ Восход-Фарм , ПП ВИД , ТОВ КОПІЙКА-ТРЕЙД , регіональна філія Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця , за період:січень-листопад 2016 року, лютий-березень 2017 року (т.1 а.с.108-141);

5) банківські виписки по рахункам позивача за період: лютий-травень, липень-грудень 2015 року (т.2 а.с.65-96), січень-вересень 2016 року в ПАТ КБ Інвестбанк (т.2 а.с.97-135); за період з 01.01.2016по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017 в АТ КБ Приватбанк (т.2 а.с.136-138,139-163).

Вказані документи також були надані під час перевірки позивачем, що не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (пп.16.1.5); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (пп.16.1.7).

Згідно з п.85.2, п.85.8 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктами 44.1, 44.6 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В свою чергу, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.177 ПК України.

Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України (у редакції, що діяла у 2015-2017 роках) визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п.177.4.1.);

- в тому числі, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (п.п.177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п.177.4.4).

При цьому, згідно з п.п.177.4.5 п.177.1 ст.177 ПК України (в редакції, яка діє з січня 2017 року) не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.п.177.5.3 п.177.1 ст.177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Враховуючи наведені положення ПК України, суд доходить до висновку, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами; пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; фактично сплачені; товари (послуги) фактично отримано фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, законодавчо встановлено, що фізична особа-підприємець, яка здійснює господарську діяльність на загальній системі оподаткування, має право віднести до витрат звітного періоду (року), безпосередньо пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і витрати, які понесені в попередніх періодах, але пов`язані з отриманням доходу звітного періоду (року).

Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В свою чергу, форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 року №481, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218.

Згідно з п.1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 16.09.2013 року за № 481 (далі - Порядку №481), визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пунктом 178.6 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Відповідно до пункту 6 Порядку, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Пунктом 9 цього Порядку передбачено, що дані Книги заповнюються у гривнях копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Так, позивачем надано до суду копію книги обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (т.1 а.с.52-66, 225-226), з якої вбачається, що періоди обліку доходів позивача, - не відповідають як періоду виписки документів, на підставі яких понесені витрати, так й самим документам, які мають бути зазначені у графі 5, за якими в подальшому отримані такі доходи, оскільки документи щодо понесених витрат по всім операціям позивача (зазначені у книзі) датовані пізніше, ніж зазначені дати отриманого доходу.

Тобто, позивач за даними книги обліку доходів та витрат отримує дохід раніше, ніж ним понесені витрати, за якими він в подальшому отримує такий дохід.

Вказані обставини щодо відображення таких даних в книзі обліку доходів і витрат не заперечувались представником позивача під час розгляду справи, однак представник позивача зазначав, що це є лише порушенням ведення книги обліку доходів і витрат, і не впливає на порушення, які встановлені відповідачем.

Однак, суд вважає такі доводи представника позивача безпідставними, оскільки, по-перше, дані Книги є підставою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, а отже такі дані повинні узгоджуватись між собою. Як вже зазначено судом, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Оскільки виручкою ФОП вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формах, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (в касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Вказані вимоги не були дотримані позивачем, що не спростовано його представником під час розгляду справи.

Розрахунок завищення витрат в результаті встановленого порушення наведено на сторінках 12-14 акту перевірки. Як приклад, відповідач зазначає, що дохід, отриманий ФОП ОСОБА_1 згідно виписки банку від 16.03.2016 року від ТОВ Копійка-Трейд в сумі 5400 грн., відображений у відповідних графах 2 та 4 Книги, за відвантажений товар - папір туалетний Копійка по накладній від 06.01.2016 року №2, на виробництво якого використані матеріали по накладній №102 від 25.02.2016 року від ТОВ Аметист .

Водночас, на вимогу перевіряючої особи ГУ ДФС з боку позивача не було надано додаткових документів для здійснення перевірки в цій частині, що підтверджується поясненнями позивача в описах до наданих документів та його зауваженнями в акті про відмову у наданні документів.

Таким чином, як вбачається з викладеного, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правильності та правомірності визначення витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу.

Отже, вказані порушення свідчать про порушення встановленого порядку ведення обліку доходів і витрат за 2016 рік, за 2017 рік, чим порушено п.п. 177.2,177.4, 177.10. ст.177 та п.179.9 ст.179 Податкового кодексу України.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання представника позивача на безпідставність зазначення порушення п.179.9 ст.179 Податкового кодексу України, оскільки вказане порушення, як зазначено в акті перевірки, пов`язано з тим, що у рядку 1.2 додатка 2 до податкової декларації 2017 року не вказано суму податку на доходи фізичних осіб, самостійно нараховану та сплачену платником податку протягом звітного (податкового) року, в результаті чого в особовому рахунку платника по коду бюджетної класифікації не нарахована сума податку на доходи фізичної особи підприємця за 2017 рік - 9649,8 грн., чим занижено нараховану суму податку до сплати в бюджет, що не було спростовано позивачем під час розгляду справи належними доказами.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з військового збору, суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014 в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як зазначено в акті, перевіркою правильності нарахування та своєчасності, повноти сплати військового збору з доходів підприємця з 01.01.2016 по 31.12.2017 донараховано військовий збір з доходів підприємця, в сумі 5988,48 грн., в т.ч. за 2016 рік - 4610,88 грн., за 2017 рік - 1377,6 грн., в результаті порушень, наведених в пункті 2.2.1. цього акту.

Отже, оскільки висновки контролюючого органу щодо повноти нарахування, утримання та сплати військового збору обґрунтовані попередніми висновками про встановлення неналежного ведення обліку доходів і витрат за 2016 та 2017 роки, внесення до декларацій про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 рік даних, що не підтверджені документально, суд дійшов висновку, що також наявні підстави для донарахування позивачу військового збору за вказані періоди.

За правилами пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене у взаємозв`язку із вимогами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0452661305 від 28.11.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 101889,41 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0452691305 від 28.11.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 7656,03 грн., прийняті відповідачем правомірно на підставі встановлених актом перевірки порушень, у зв`язку із чим не підлягають скасуванню.

Щодо порушення позивачем п.1 ч.2 ст. 6, п.2 ч.1 ст. 7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, на порушення п.1 ч. 2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", підприємцем занижено зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску за перевіряємий період на загальну суму 79996,77 грн. в результаті порушень податкового законодавства, які відображені пп.2.1.2. Визначення загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат, пов`язаних з діяльністю, чистого оподатковуваного доходу розділу 2 акта перевірки.

Внаслідок порушень, відображених у п.2.1.2 акту, ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, у загальній сумі 399231,83 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з п. 3 ч.11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи висновки суду щодо правомірності встановлення неналежного ведення обліку доходів і витрат за 2016 та 2017 роки та заниження суми чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, у загальній сумі 399231,83 грн., оскільки порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ґрунтується на попередніх порушеннях, та оскільки суд дійшов висновку про правомірність збільшення відповідачем податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що тягне за собою донарахування єдиного соціального внеску, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №0452671305 від 28.11.2018 року на суму 79996,77 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0452681305 від 28.11.2018 року на суму 22610,13 грн. прийняті відповідачем правомірно, у відповідності до закону, а отже не підлягають скасуванню.

В свою чергу щодо тверджень позивача про допущення податковим органом помилки у правозастосуванні норми ч.11 ст.8 Закону №2464 в акті перевірки №63/24-13-13-04-18/2722407335 від 29.05.2018 р., судом встановлено, що вказана обставина не вплинула на правомірність та законність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону №2464, і не вплинула на суму недоїмки у вимозі та застосованих штрафних санкцій у рішенні відповідача. Суд наголошує, що формальні помилки допущені податковим органом під час складання акта перевірки не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за виявлені порушення податкового та іншого законодавства.

Разом з цим, судом не береться до уваги твердження позивача про невідповідність встановленої відповідачем суми розбіжності чистого оподаткованого доходу у розмірі 399231,83 грн. даним книги та первинним документам, оскільки жодних належних, достатніх доказів з боку позивача на підтвердження таких обставин до суду не надано. Суд зазначає, що відповідна сума, яка зазначена відповідачем, є сумою, що складається з відображених позивачем у Книзі відповідних сум, що надано на сторінках 12-14 акту перевірки.

Щодо подання представником позивача таких документів, як протоколи вимірювання витрат матеріалів (як зазначено представником - калькуляція) до суду 05.07.2019 року, то судом не було прийнято ці документи у якості доказів по справі, оскільки:

- по-перше, вони подані на стадії судового розгляду справи по суті, та представником не зазначалось жодних обставини щодо неможливості їх подання до суду разом із позовом або на стадії підготовчого провадження;

- по-друге, представником самостійно ототожнено назву цих протоколів із так званою калькуляцією , та не надано доказів того, що ці протоколи надавались під час перевірки.

Водночас, суд зазначає, що надані з боку позивача до суду таблиці обліку за 2016 рік, за 2017 рік, на які він посилається як на підставу правомірності віднесення відповідних спірних сум до витрат та доходу, - не є документами первинного або бухгалтерського обліку позивача, не були надані під час перевірки, та є документами (поясненнями, здійсненими у вигляді таблиці), а отже не є доказами по справі в розумінні ст.ст.72,74 КАС України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №817/481/17 (адміністративне провадження №К/9901/30636/18).

При цьому, суд не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу та проводити замість нього перевірку, встановлюючи факт порушення, якщо таке мало місце на підставі доказів, що не були виявлені під час проведення перевірки та прийняття спірних рішень контролюючого органу.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №822/2975/17, адміністративне провадження №К/9901/49157/18).

Решта доводів позивача та його представника висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

10.07.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, з урахуванням наведених приписів ч.1, ч.6 ст.120 КАС України, останнім днем для складання рішення суду у повному обсязі по вказаній справі є 22.07.2019 року.

Керуючись ст.ст. 2,9,72,77,90,120,139,193,241-246,255,295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код: 39398646, вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65069) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.07.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко

.