Рішення

від 11.07.2019 по справі 640/18967/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/42

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 640/18967/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом

публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

за участю представника позивача, представника відповідача-1, відповідача-2, третя особа не прибула

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство КИЇВЕНЕРГО (надалі - позивач), адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31 із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач-1), адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23 та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач-2), адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, у якій просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо нескладання та неподання до відповідного органу висновку про перерахування на поточний рахунок суму надміру сплачених грошових зобов`язань та зобов`язати скласти і подати відповідний висновок.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Після надходження до суду клопотання представника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва взаяву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження задоволено, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 липня 2019 року.

Під час судового засідання 11 липня 2019 року, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що непідготовка відповідачем висновку про повернення переплати з рентної плати за спеціальне використання води та ненадання такого висновку третій особі має всі ознаки бездіяльності відповідача, що призвело до грубого порушення вимог податкового законодавства та прав позивача.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що позивачем здійснив численні порушення норм законодавства, що позбавляє його права на повернення грошових зобов`язань рентної плати з інтегрованих карток платника податків. Аналогічна позиція викладена відповідачем у його відзиві на позов.

В судовому засіданні 11 липня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

У судовому засіданні 11 липня 2019 року на підставі ч. 3. ст. 243 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі отриманої індивідуальної податкової консультації в серпні 2017 року структурні відокремлені підрозділи позивача, а саме СВП Київські теплові мережі та СВП Київські ТЕЦ подано уточнюючі розрахунки з рентної плати за спеціальне використання води за період 2 квартал 2014 - 1 квартал 2017 року на зменшення податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води.

Згідно вимог податкового кодексу України і відповідно до наданої позивачу індивідуальної податкової консультації до ставки рентної плати за обсяги води, використаної платником податків на виробництво житлово-комунальних послуг, застосовано понижуючий коефіцієнт 0,3.

Після подання уточнюючих розрахунків у СВП Київські теплові мережі виникла переплата, яка згідно даних електронного кабінету платника станом на 26 липня 2018 року складає: за кодом 13020401 - 22 536 024,08 грн., за кодом 13020100 - 1 393 572, 80 грн., всього - 23 929 596,88 грн.

Після подання уточнюючих розрахунків у СВП Київські ТЕЦ виникла переплата, яка згідно даних електронного кабінету платника станом на 26 липня 2018 року складає: за кодом 13020401 - 1 671 230,90 грн.

Відповідно до вимог ст. 43 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) СВП Київські теплові мережі 13 квітня 2018 року подав відповідачу 1 та відповідачу 2 заяву № 029/53/12/1743, в якій зазначив, що в інтегрованих картках платника податків обліковується переплата, а саме: за кодом 13020100 - 1 394 252,36 грн., за кодом 13020401 - 22 717 001,48 грн. і просив повернути надмірно сплачені кошти в сумі 23 866 567, 21 грн.: за кодом 13020100 в сумі 1 393 543, 13 грн., за кодом 13020401 у сумі 22 473 024, 08 грн. на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ ПУМБ .

Також, відповідно до вимог ст. 43 ПК України, СВП Київські ТЕЦ 13 квітня 2018 року подав відповідачу 1 та відповідачу 2 заяву № 028/1/1030 в якій зазначив, що в інтегрованих картках платника податків обліковується переплата, а саме: за кодом 13020401 в розмірі 1 767 216, 87 грн. і просив повернути надмірно сплачені кошти в сумі 1 581 230,90 грн. на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ ПУМБ .

Водночас, відповідач 1 та відповідач 2 не здійснено дій, передбачених п.43.5. ст. 43 ПК України, а саме: не підготовлено висновок про повернення сум переплати з рентної плати за спеціальне використання води та не надано його для виконання третій особі.

СВП Київській теплові мережі 31 травня 2018 року направив відповідачу 1 та відповідачу 2 повторну заяву № 029/53/12/2030, № 029/53/12/2031, в яких зазначив, що в інтегрованій картці платника податків обліковується переплата, а саме: за кодом 13020100 - 1 393 572, 80 грн., за кодом 13020401 - 22 536 024,08 грн. і просив повернути надмірно сплачені кошти за кодом 13020100 в сумі 300 00,00 грн., за кодом 13020401 в сумі 22 512 085,17 грн. на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ ПУМБ .

У той же час, незважаючи на повторне подання платником податків заяви, контролюючий орган не підготував та не надав відповідачу 3 висновок про перерахування на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ ПУМБ , переплати, що обліковується в інтегрованих картках платника податків, а саме: за кодом 13020100 - 1 393 543, 13 грн., за кодом 13020401 - в розмірі 22 512 085,17 грн., всього - 23 905 628 ,30 грн. на підставі заяв від 13 квітня 2014 року № 029/53/12/1743 та від 31 травня 2018 року № 029/53/12/2030, № 029/53/12/2031.

СВП Київські ТЕЦ 31 травня 2018 року направив відповідачу 1 та відповідачу 2 повторні заяви № 028/1/1381, в якій зазначив, що в інтегрованій картці платника податків обліковується переплата, а саме: за кодом 13020401 - 1 671 230,90 грн. і просив повернути надмірно сплачені кошти в сумі 300 00,00 грн. на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ ПУМБ .

У той же час, незважаючи на повторне подання платником податків заяви, відповідач 1 та відповідач 2 не підготували та не надали відповідачу 3 висновок про перерахування на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ ПУМБ , переплати, що обліковується в інтегрованих картках платника податків, а саме: за кодом 13020401 - 1 581 230,909 грн. на підставі заяв від 13 квітня 2018 року № 028/1/1030 та від 31 травня 2018 року № 028/1/1381.

Враховуючи викладене, позивач розцінює непідготування відповідачем 1 та відповідачем 2 висновку про повернення переплати з рентної плати за спеціальне використання води та ненадання такого висновку відповідачу 3 як прояв бездіяльності, що призвело до грубого порушення вимог податкового законодавства та прав позивача, у зв`язку із чим звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погодився із бездіяльністю відповідача 1 та відповідача 2, у зв`язку із чим оскаржив її до суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні норми права, а саме.

Відповідно до ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та або/надміру сплаченої суми. Платник податку подає заяву про повернення помилково та\або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно з п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Також у своєму позові позивач посилається на вимоги Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року № 1146, який регламентує взаємовідносини між зазначеними органами в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС якраз з метою виконання положень ст. 43 ПК України.

Відтак, позивач вважає, що він у строки, порядок та спосіб, встановлені зазначеними нормативними актами оформив та подав відповідачу 1 та відповідачу 2 відповідні заяви. Зазначений факт підтверджується матеріалами справи.

В підтвердження своєї позиції позивач надає посилання на рішення Верховного суду у справах щодо визнання протиправними бездіяльності контролюючих органів, що виражається у неподанні ними до органів казначейства висновків про повернення платникам податків сум надміру сплачених ними грошових зобов`язань.

Отже, позивач вважає, що відповідач 1 та відповідач 2 своєю бездіяльністю порушили права позивача, що суперечить вимогам ч.2. ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву відповідач 2 звертає увагу суду на наступне.

Відповідач 2 зазначає, що до суду звернулась юридична особа ПАТ Київенерго (код 00131305) про порушення її прав, в той час як за повернення коштів звертались інша особа, яка має інший ідентифікаційний код СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго (код 38346492) та СВП Київські ТЕЦ ПАТ Київенерго (код 38346508), а відтак робить висновок що він не порушував права на отримання надміру сплачених коштів позивача, оскільки останній не звертався із заявою про повернення коштів.

Також відповідач 2 зазначає, що СВП Київські теплові мережі та СВП Київські ТЕЦ не є юридичними особами, в той час як відповідно до п.15.1 ст. 15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резидента і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно цим Кодексом.

У зв`язку із цим відповідач 2 звертає увагу суду на те, що з платіжних доручень позивача вбачається, що податки сплачує ПАТ Києвенерго , а не його структурні відокремлені підрозділи, а відповідно до ст. 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення.

Отже, на думку відповідача 2 з цього вбачається, що за поверненням грошових зобов`язань звертались не ті особи, які відповідно до вимог ПК України визначені під статусом платника податків, а отже, відповідач 2 не порушував прав позивача, оскільки не отримував від нього відповідної заяви про повернення коштів.

Крім цього, відповідач 2 зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про повернення коштів 13 квітня 2018 року, а уточнюючі розрахунки подав позивачу 2 07 серпня 2017 року, тобто переплата у платника податків виникла у серпні 2017 року.

Відповідно до скарги платника податків від 27 липня 2018 року б/н, що адресована відповідачу 2 про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, в першому абзаці скарги зазначено, що СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго подано уточнюючі розрахунки з рентної плати за спеціальне використання води за період 2 кв. 2014 року - 1 квартал 2017 року на зменшення податкових зобов`язань.

Тобто, на думку відповідача 2 платник податків звернувся за поверненням коштів за період 2 кв. 2014 року (квітень, травень, червень) по 1 кв. 2017 року, а уточнюючі розрахунки подав 07 серпня 2017 року (серпень), тобто з пропущенням строку у 1095 днів на частину суми, з чого вбачається, що платник податків пропустив строк у 1095 днів та відповідно неправильно визначив суму, яку вважає за необхідне повернути.

Також відповідач 2 звертає увагу на те, що вищезазначені структурні підрозділи нарахували та сплачували рентну плату за кодом бюджетної класифікації 13020100 (рентна плата за спеціальне використання води крім рентної плати водних об`єктів місцевого значення), а уточнюючі декларації подані із застосуванням коефіцієнту 0,3 який застосовується до ЖКГ і обліковується на картці з кодом бюджетної класифікації 13020400 (надходження збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ), внаслідок чого і виникла переплата.

Крім того, підприємствами не вказано платіжні доручення, якими було помилково та / або надміру сплачені кошти по рентній платі за спеціальне використання води (по коду бюджетної класифікації 13020401).

Отже, платник податків рентну плату сплачував, згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи, за кодом 13020100, а просить повернути кошти з рахунку за кодом 13020401), тобто з рахунку, на який фізично та фактично кошти не перераховувались платником податків. Переплата виникла виключно по уточнюючим розрахункам, а не по фактичній сплаті до бюджету коштів.

Відтак відповідач 2 вважає, що у матеріалах справи відсутні докази, а саме: платіжні доручення про сплату коштів на бюджетний рахунок за кодом 13020401 .

Відповідач 2 зазначає, що позивач має численні порушення норм законодавства, що позбавляє його права на повернення грошових зобов`язань рентної плати з інтегрованих карток платника податків.

У своєму відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа у своїх поясненнях на позовну заяву зазначає, що чинним законодавством України чітко визначений механізм/порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів і вдається до їх цитування.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 є протиправною.

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з планика податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, надміру сплачені грошові зобов`язання - сума коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нарахованої суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, з контексту наведеного визначення слідує, що якщо до бюджету зараховано за певний період більше ніж узгоджено сум податку, то таке перевищення слід вважати надмірною сплатою грошових зобов`язань.

В силу п.п. 17.1.10.п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені положеннями ст. 43 ПК України.

Відповідно до п.43.1. зазначеної статті Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та або/надміру сплаченої суми. Платник податку подає заяву про повернення помилково та\або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платником податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (п.п. 43.3.-43.5.ст. 43 ПК України).

З правового аналізу наведених норм можна дійти висновку, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

На виконання положень ст. 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (надалі - Порядок № 787).

Пунктом 5 розділу І цього Порядку закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку в установленому порядку відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Також Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 31.12.2015 року за № 1679/28124, затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань (далі - Порядок № 1146).

Пунктом 1 зазначеного Порядку закріплено, що він регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (надалі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (надалі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, ч.2. ст. 45 та ч.2. ст. 78 Бюджетного кодексу України.

Аналогічно положенням ПК України, у п. 5 Порядку № 1146 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбаченим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Згідно п.п. 7, 8 Порядку № 1146 після реєстрації в органі ДФС заяви платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі, якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та /або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям / передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242.

Відповідно до абз.3 п.5 Порядку 787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з Додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 31.12.2015 року за № 1679/28124, а саме - у формі висновку.

Пунктами 10 та 11 Порядку № 1146 визначено, що висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з Додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення податника податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

В ході розгляду справи в суді представник відповідача 1 та відповідача 2 не надали суду будь-які документальні докази наявності у позивача сум податкового боргу, в тому числі у період на момент звернення із відповідними заявами, так і станом на день розгляду справи в суді.

Крім цього, суд критично ставиться до пояснень відповідачів щодо того, що на час розгляду справи вказана переплата обліковується за позивачем, як переплата сплачена не безготівковим розрахунком, а тому підстави повернути кошти саме на рахунок позивача - відсутні, адже матеріалами справи підтверджується щодо відповідна суму, яка стала підставою для переплати, була сплачена позивачем саме на підставі платіжного доручення, проведеного банком, проте з невідомих позивачу підстав, без згоди позивача, вказані кошти були використані відповідачем в рахунок погашення податкових зобов`язань, натомість кошти спрямовані позивачем в рахунок оплати поточних податкових зобов`язань були переведені в "електронну переплату", хоча податкові зобов`язання оплачувались позивачем вчасно і підстави використовувати для їх погашення переплату, яка була наявна у позивача на підставі відповідних платіжних доручень - у відповідача були відсутні.

Таким чином, суд вважає, що позивач виконав усі умови, передбачені ст. 43 ПК України, які необхідні для повернення надміру сплачених сум податку на прибуток.

Також відповідачем 1 та відповідачем 2 не наведено жодних нормативно та документально обґрунтованих обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань та відповідно, підставою для неподання ними до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача 1 та відповідача 2 у вчиненні дій, передбачених ст. 43 ПК України, Порядком № 787 та Порядком № 1146, за результатами отримання заяв СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго та СВП Київську ТЕЦ ПАТ Київенерго є протиправною.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване Рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині вимог про зобов`язання відповідач 1 та відповідача 2 підготувати та подати до органу казначейства висновок про повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нескладання та неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про перерахування на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ "ПУМБ", сум надміру сплачених грошових зобов`язань, що обліковуються в інтегрованих картках СВП "Київські теплові мережі ПАТ "Київенерго", а саме: за кодом 13020100 - в розмірі 300 000 грн (триста тисяч гривень), за кодом 13020401 - в розмірі 22 512 085, 17 грн (двадцять два мільйони п`ятсот дванадцять тисяч вісімдесят п`ять гривень 17 коп) на підставі заяв від 13.04.2018 р. № 029/53/12/1743 та від 31.05.2018 р. № 029/53/12/2031, № 029/53/12/2030 та сум надміру сплачених грошових зобов`язань, що обліковуються в інтегрованих картках СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго", а саме: за кодом 13020401 - в розмірі 300 000 грн (триста тисяч гривень), на підставі заяв від 13.04.2018 р. № 028/1/1030 та від 31.05.2018 р. № 028/1/1381 є протиправною.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нескладання та неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про перерахування на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ "ПУМБ", сум надміру сплачених грошових зобов`язань, що обліковуються в інтегрованих картках СВП "Київські теплові мережі ПАТ "Київенерго", а саме: за кодом 13020100 - в розмірі 300 000 грн (триста тисяч гривень), за кодом 13020401 - в розмірі 22 512 085, 17 грн (двадцять два мільйони п`ятсот дванадцять тисяч вісімдесят п`ять гривень 17 коп) на підставі заяв від 13.04.2018 р. № 029/53/12/1743 та від 31.05.2018 р. № 029/53/12/2031, № 029/53/12/2030 та сум надміру сплачених грошових зобов`язань, що обліковуються в інтегрованих картках СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго", а саме: за кодом 13020401 - в розмірі 300 000 грн (триста тисяч гривень), на підставі заяв від 13.04.2018 р. № 028/1/1030 та від 31.05.2018 р. № 028/1/1381.

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві скласти та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновки про перерахування на поточний рахунок платника податків № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ "ПУМБ", сум надміру сплачених грошових зобов`язань, що обліковуються в інтегрованих картках СВП "Київські теплові мережі ПАТ "Київенерго", а саме: за кодом 13020100 - в розмірі 300 000 грн (триста тисяч гривень), за кодом 13020401 - в розмірі 22 512 085, 17 грн (двадцять два мільйони п`ятсот дванадцять тисяч вісімдесят п`ять гривень 17 коп) на підставі заяв від 13.04.2018 р. № 029/53/12/1743 та від 31.05.2018 р. № 029/53/12/2031, № 029/53/12/2030 та сум надміру сплачених грошових зобов`язань, що обліковуються в інтегрованих картках СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго", а саме: за кодом 13020401 - в розмірі 300 000 грн (триста тисяч гривень), на підставі заяв від 13.04.2018 р. № 028/1/1030 та від 31.05.2018 р. № 028/1/1381.

4. Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ЄДРПОУ 00131305) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39468461, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 23) та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39468461, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст підписано 22.07.2019.