Постанова

від 17.07.2019 по справі 805/5030/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року справа №805/5030/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В. Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника відповідача - Помалюк І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 805/5030/18-а (головуючий суддя І інстанції - Загацька Т.В., складене у повному обсязі 18 жовтня 2018 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства Машинобудівний завод Вістек до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2018 Приватне акціонерне товариство Машинобудівний завод Вістек звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12 червня 2018 року № 0000301410,яким зменшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 326 947,00 грн.(а.с. 4-12 т.1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №0000301410 від 12 червня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 326 949,00 грн. без штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 164-170 т.3).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, винесення рішення без урахування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті перевірки був встановлений факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентами ТОВ "СТМ", ТОВ "ТД "Схід Алекс", ТОВ "Цветмет ЛТД", ТОВ "Компанія "Адалят", ТОВ "ТК "Аксель", ППП "Стройкомплект".

Вважає, що фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами не було, надані позивачем документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Посилався на постанову Верховного Суду України від 27 червня 2017 року № 21-3418а16 (а.с. 71-73 т.1).

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

17 липня 2019 року від представника Приватного акціонерного товариства Машинобудівний завод Вістек надійшов відзив на апеляційну скаргу разом із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Вістек" (код ЄДРПОУ 31226457, 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 6) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 14 лютого 2001 року, перебуває на обліку в Бахмутській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 63-67 т. 1) .

16 травня 2018 року за результатами документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Вістек" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт №498/05-99-14-10/31226457 (а.с. 72-132 т. 1).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення, в тому числі, п.198.1 та 198.3 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI зі змінами та доповненнями, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету у сумі 401261 грн., у тому числі:

- в листопаді 2015 року на 170 грн.;

- в липні 2016 року на суму 103993 грн.;

- в вересні 2016 року на суму 145148 грн.;

- в жовтні 2016 року на суму 75563 грн.,

- в листопаді 2016 року на суму 7390 грн.,

- в грудні 2016 року на суму 68997 грн.;

завищено від`ємне значення на суму 326949 грн. у тому числі:

-в січні 2017 року на суму 62049 грн.;

-в лютому 2017 року на суму ПДВ 90668 грн.;

-в березні 2017 року на суму 65000 грн.;

- в червні 2017 року на суму 66278 грн.;

- в листопаді 2017 року на суму 3061 грн.;

- в грудні 2017 року на суму 39893 грн.

Позивачем 22 травня 2018 року (вих. №758/36) направлено на адресу відповідача заперечення на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких на адресу позивача була направлена відповідь на заперечення до акту перевірки від 07 червня 2018 року №24299/10/05-99-14-10 про залишення без змін розділу ІV Висновок акту перевірки №498/05-99-14-10/31226457 від 16 травня 2018 року (а.с. 133-136, 137-165 т. 1).

На підставі акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняло податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2018 року №0000301410, відповідно до якого встановлено завищення від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 326 949 грн. (а.с. 70 т. 1). Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким,що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інсчтанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні для надання їм юридичної сили і доказовості мати такі обов`язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. 2.1 та п. п. 2.4 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі за текстом Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже , господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30.12.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Сучасні технології маркетингу укладений договір постачання №3/В/17, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 23-24).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковими накладними: № 1 від 17.01.2017 року, № 2 від 18.01.2017 року, № 3 від 18.01.2017 року, № 60 від 18.01.2017 року, № 4 від 24.01.2017 року, № 5 від 31.01.2017 року;

- податковими накладними: № 1 від 17.01.2017 року, № 2 від 18.01.2017 року, № 3 від 18.01.2017 року, № 4 від 24.01.2017 року, № 5 від 31.01.2017 року;

- товарно-транспортними накладними: № 1 від 17.01.2017 року, № 2 від 18.01.2017 року, № 3 від 18.01.2017 року, № 4 від 24.01.2017 року, № 5 від 31.01.2017 року;

- витягами з сертифікатів: від 17.01.2017 року на блок граф. МПГ-7, ПС; від 17.01.2017 року на коло П6М5 Ф60; від 17.01.2017 року на коло 7X3 Ф150; від 17.01.2017 року на блок граф. МПГ-7, ПС;

- платіжними дорученнями: № 646 від 02.02.2017 року, № 388 від 04.01.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ТОВ "Сучасні технології маркетингу" станом на 01.02.2017 року;

- журналом-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу"; журналом-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. - ТОВ "Сучасні технології маркетингу";

- накладними на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу: на 062 №26, на 062 №29;

- звіти про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за січень 2017 року, за лютий 2017 року;

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу: на цех код 121089; на цех код 432248; на цех код 432089; на цех код 432014;

- розшифровками витрат металу на виготовлення інструменту механічним цехом у лютому 2017 року, у січні 2017 року, у березні 2017 року (том 2 а.с. 25-71);

26.12.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Торговий дім Схід Алекс укладено договір постачання № 14/В/17, за умовами якого покупець приймає у власність, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 72-73).

Виконання умов договору підтверджене:

- платіжними дорученнями: № 1370 від 30.03.2017 року, № 1672 від 27.04.2017 року; № 1671 від 27.04.2017 року; № 622 від 01.02.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ТОВ "ТД "Схід Алекс";

- видатковими накладними: РН-0000004 від 16.01.2017 року, РН-0000031 від 04.04.2017 року, РН-0000034 від 12.04.2017 року;

- товарно-транспортними накладними: 1/16 від 16.01.2017 року, 1/04 від 04.04.2017 року, 1/12 від 12.04.2017 року;

- податковими накладними: № 5 від 16.01.17 р. № 34 від 30.03.17 р. № 37 від 04.04.17 р.

- випискою із сертифіката якості №2 на феросиліцій;

- сертифікатом якості на феротитан; сертифікатами на феротитан, феросиліцій , ферохром;

- журналом-ордером по рахунку 37101000 розрахунками з авансу виданого - сировина з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс"; журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс" ; журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс"; журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс"; журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс";

- звітами по переміщенням ТМЦ: з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року з 98 складу на 03; з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року; з 98 складу на 03; з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року; з 98 складу на 03; з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року з 98 складу на 03;

- аналітичними картками руху матеріалів з 98 складу на 03 кладову: код 112019, код 112038, код 112018;

- аналітичними картками руху матеріалів з 03 кладової: код 112019, код 112038, код 112018;

- відомостями отримання і витрат компонентів для виробництва та продажу електродів на компоненти: феротитан; ферохром; феросиліцій (том 2 а.с. 74-125).

11.01.2017 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Цветмет ЛТД укладений договір поставки № 655, за умовами якого покупець приймає, а постачальник передає у власність продукцію (том 2 а.с. 126-128).

Виконання умов договору підтверджене:

- додатком № 1 від 02.02.2017 року до Договору постачання 655 від 11.01.2017 року;

- сертифікатом якості № 2-Б від 06.02.2017 року на концентрат рутиловий марок ТУ У 14-10-016-98;

- видатковою накладною СМ06/02-01 від 06.02.2017 року;

- товарно-транспортною накладною №6 від 06.02.2017 року;

- податковою накладною № 2 від 02.02.2017 року;

- платіжним дорученням № 653 від 02.02.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "Цветмет ЛТД"

- журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року - ТОВ "Цветмет ЛТД", журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року - ТОВ "Цветмет ЛТД";

- аналітичні картки руху матеріалів з 98 складу на 03 кладову код 112007: за січень 2017 року, за квітень 2017 року;

- відомість отримання і витрат компонентів для виробництва та продажу електродів (рутиловий концентрат);

- норми витрат матеріалів для виробництва однієї тони електродів марки УОНІ13/55; МРЗ (з барвником); Т620 (том 2 а.с. 129- 145).

30.12.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Компанія Адалят укладений договір постачання № 19/В/17, за умовами якого покупець приймає, а постачальник продає у власність продукцію (том 2 а.с. 146).

Виконання умов договору підтверджене:

-видатковою накладною № РН-0000174 від 21.06.2017 року;

- податковою накладною № 26 від 19.06.2017 року;

- товарно-транспортною накладною № РН-0000174 від 21.06.2017 року;

- платіжним дорученням № 2113 від 19.06.2017 року;

- сертифікатом якості на поковку інструментальну штамповану;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "Компанія "Адалят";

- журналом-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року - ТОВ "Компанія "Адалят"; журналом-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року - ТОВ "Компанія "Адалят";

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу на цех код 432011: з 01.06.2017 року по 31.07.2017 року; з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року;

- накладною на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу на 062 №8;

- звітом на використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за червень 2017 року;

- актом приймання-здачі технологічного інструмента виготовленого механічним цехом і переданого ковальсько-пресовому цеху за вересень 2017 року;

- звітом на використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за вересень 2017 року;

- накладною на списання ТМЦ з 062 складу на виготовлення інструменту №129 (том 2 а.с. 147-185).

25.12.2014 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Торгівельна компанія Аксель укладений договір № 6/В/15, за умовами якого покупець приймає, а постачальник поставляє і передає у власність продукцію (том 2 а.с. 186).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковою накладною № 20 від 08.11.2017 року;

- товарно-транспортною накладною № 18 від 08.11.2017 року;

- податковою накладною № 2 від 08.11.2017 року;

- платіжним дорученням N9 3461 від 08.11.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "ТК "Аксель";

- надходженням ел.матеріалів на 99 склад;

- накладною на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу на 011 N97,8;

- журналами-ордерами по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року - ТОВ "ТК "Аксель"; по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року - ТОВ "ТК "Аксель";

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу: на цех код 193067, на цех код 193135, на цех код 193136, на цех код 193137, на цех код 195163, на цех код 195280, на цех код 195003, на цех код 195046, на цех код 195008, на цех код 195054, на цех код 195055, на цех код 195803, на цех код 195372, на цех код 195515, на цех код 195060, на цех код 195004;

- відомістю надходження/витрат з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року на матеріальну кладову цеху ланцюгів;

- звітом про використання допоміжних матеріалів по цеху ланцюгового виробництва за листопада 2017 року (том 3 а.с. 187-216).

14.11.2017 року між ПрАТ Вістек та ППП Стройкомплект укладений договір № 14/11-17, за умовами якого покупець приймає, а постачальник поставляє і передає у власність продукцію (том 3 а.с. 1-3).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікаціями №1 від 20.11.2017 року; №2 від 14.11.2017 року;

- платіжними дорученнями: № 4130 від 14.12.2017 року, № 4888 від 15.02.2018 року, № 5453 від 04.04.2018 року;

- акт звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ППП "Стройкомплект"

- видатковими накладними: № 36 від 01.12.2017 року, № 37 від 01.12.2017 року, № 39 від 21.12.2017 року, № 40 від 21.12.2017 року, № 41 від 22.12.2017 року;

- податковими накладними: № 1 від 01.12.2017 року, № 2 від 01.12.2017 року, № 4 від 21.12.2017 року, № 5 від 21.12.2017 року, № 7 від 22.12.2017 року;

- товарно-транспортними накладними: №36 від 01.12.2017 року, № 37 від 01.12.2017 року, № 39 від 21.12.2017 року, № 40 від 21.12.2017 року, № 41 від 22.12.2017 року;

- витягами з сертифікатів: від 01.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф50, від 01.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф80, від 01.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф100, від 21.12.2017 року на коло 7X3 Ф150 від 21.12.2017 року на коло 7X3 Ф100 від 21.12.2017 року на коло ХВГ Ф160 від 21.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф100 від 21.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф50 від 22.12.2017 року на коло Р18 Ф50;

- журналами-ордерами: по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - ППП "Стройкомплект"; по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - ППП "Стройкомплект";

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу: на цех код 432120; на цех код 432301; на цех код 432269; на цех код 432089; складу на цех код 432013; на цех код 432049; на цех код 432104; на цех код 432120; на цех код 432013; на цех код 432104; на цех код 432301; на цех код 432049; на цех код 432089; на цех код 432269;

- звітом про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за грудень 2017 року;

- витратами металу по нормі на виготовлення інструменту переданого у грудні 2017 року;

- актом приймання-здачі технологічного інструменту виготовленого механічним цехом і переданого ковальсько-пресовому цеху за грудень 2017 року; актом приймання-здачі технологічного інструмента виготовленого механічним цехом і переданого цеху ланцюгового виробництва за грудень 2017 року;

- накладними на списання ТМЦ з 062 складу на виготовлення інструменту №176 від 13.12.2017 року, №179 від 18.12.17 року (том 3 а.с. 4-59).

Факт оплати товарів по вказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями: № 646 від 02.02.2017 року; № 388 від 04.01.2017 року; № 1370 від 30.03.2017 року; № 1672 від 27.04.2017 року; № 1671 від 27.04.2017 року; № 622 від 01.02.2017 року; № 653 від 02.02.2017 року; № 2113 від 19.06.2017 року; № 3461 від 08.11.2017 року; № 4130 від 14.12.2017 року; № 4888 від 15.02.2018 року, № 5453 від 04.04.2018 року (том 1 а.с. 46,47, 74, 75, 76,83, 134, 151, 191, том 2 а.с. 6, 7, 8).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищезазначеними первинними документами підтверджується реальність господарських операцій за фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, оскільки вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним з основних видів діяльності ПрАТ ВІСТЕК є виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, виробництва виробів з дроту; виробництво кріпильних засобів, ланцюгів і пружин, виробництво дроту; виготовлення інших металевих виробів.

ПрАТ ВІСТЕК є заводом-виробником електродів зварювальних та гірничошахтного обладнання, що забезпечує потреби вугільної галузі. З метою організації процесу виробництва у ПрАТ ВІСТЕК є в наявності виробничі потужності( зазначені обставини апелянтом не спростовуються).

За для здійснення власної господарської діяльності , між ПрАТ " Машинобудівний завод "ВІСТЕК" та його ТОВ "СТМ", ТОВ "ТД "Схід Алекс", ТОВ "Цветмет ЛТД", ТОВ "Компанія "Адалят", ТОВ "ТК "Аксель", ППП "Стройкомплект" укладені відповідні Договори поставок, предметом яких є постачання товару покупцю, місцем поставки є склад покупця . Найменування, одиниця виміру, загальна кількість визначаються рахунком-фактурою, видатковими накладними, специфікаціями, що є невід`ємною частиною цих Договорів.

На виконання умов зазначених вище договорів постачальниками виписані видаткові накладні на постачання товару, рахунки-фактури, податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними електронними квитанціями (всі необхідні документи містяться в матеріалах справи та наведені в рішенні суду).

Оплата за товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки постачальників, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

Поставлена продукція була спрямована для поліпшення основних фондів; для використання у модернізації машин, печі; передана безоплатно благодійній організації .

Із придбаного заготівельного металопрокату, графіту, феросплавів, здійснено виробництво виробів з дроту, електродів зварювальних та інших металевих виробів, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, розшифруваннями затрат на утримання та експлуатацію основних фондів, актами виконаних робіт по модернізації цехів підприємства, розшифруваннями витрат на утримання основних фондів, картками на ремонтно-експлуатаційні потреби, лімітно- забірними картками . Подальша реалізація виробів із металу здійснена на підставі договорів поставки та через магазин видатковими накладними, що були предметом дослідження при перевірці та у суді першої та апеляційної інстанції. Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних підприємство включило до складу податкового кредиту, що відображено у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу.

Зазначені обставини відносно позивача в суді не спростовувались.

З акту перевірки Відповідача вбачається, що підставою для висновку, що господарські операції щодо придбання товарів у ТОВ "СТМ", ТОВ "ТД "Схід Алекс", ТОВ "Цветмет ЛТД", ТОВ "Компанія "Адалят", ТОВ "ТК "Аксель", ППП "Стройкомплект" фактично не відбувались слугувала відсутність встановлення повної ланки ланцюга при придбанні металовиробів контрагентом-постачальником, відсутність у контрагента трудових ресурсів та основних фондів.

Такому висновку передували данні інформаційного ресурсу ДФС України щодо здійснення господарської діяльності ТОВ "СТМ", ТОВ "ТД "Схід Алекс", ТОВ "Цветмет ЛТД", ТОВ "Компанія "Адалят", ТОВ "ТК "Аксель", ППП "Стройкомплект".

Висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на аналізі даних податкової звітності. Акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок.

Пункт 61.1 стаття 61 ПКУ зазначено , що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпунктів 62.1.2-62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

Статтею 71 ПКУ інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Підпунктом 72.1.1 п. 72.1 статті 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін ( пункт 73.5 статті 73 ПКУ).

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів ( пункт 74.1 ст. 74 ПКУ).

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин): пунктом 2 визначено, що зустрічні звірки проводяться у суб`єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

У разі отримання від суб`єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб`єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб`єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення( п.4,6-7).

Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При подальшому залученні суб`єкта господарювання (посадових осіб суб`єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

За результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки (далі - Довідка) (додаток 5) у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій( п.п.4.4,4.6).

Додаток 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у пункті 15 передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація, що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючий орган має право вчиняти дії щодо проведення зустрічних звірок та оформляти їх результати відповідними довідками (у разі проведення зустрічної звірки) чи актами (у разі неможливість проведення зустрічної звірки), викладення (зазначення) в таких довідках чи актах окремих відомостей (проведення аналізу господарської діяльності та аналізу укладених правочинів суб`єкта господарювання), навіть якщо зазначення такої інформації прямо не передбачено формою довідки чи акта.

Дії контролюючого органу щодо внесення до інформаційної системи Податковий блок змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов`язань на підставі податкової інформації без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Як встановлено в судовому засіданні ,податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій по ланцюгу поставки від виробника.

В підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ підприємством під час перевірки та до позову надані документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме договори з контрагентами; додатками до договору, рахунками фактури, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами прийому передачі, товарно-транспортними накладними, звітами по цехах, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Контрагенти позивача є зареєстрованими та діючими платниками податку, знаходяться на підконтрольній України території.

У відповідності до вимог податкового законодавства платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально.

Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність виробничих потужностей, основних засобів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, обмежившись посиланням у своєму акті на сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентами позивача прийнятих за договорами обов`язків , під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надав жодного доказу на підтвердження обґрунтованості своїх висновків та не заявив жодного клопотання щодо витребування чи отримання судом таких доказів.

Фактично відповідач, заявивши про фіктивність укладених позивачем угод, поклав на позивача та на суд обов`язок спростовувати ці висновки, обмеживши свою участь у розгляді справи формальним невизнанням заявленого позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до відтворювання змісту акта перевірки та заперечень, наданих під час розгляду справи в судах першої інстанції, відтак апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судове рішення, зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої інстанції помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення процесуальних норм для можливого оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає їх незмістовними з огляду на те, що апеляційна скарга прийнята та розглянута судом.

При цьому, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду України у справі № 21-3418а16, оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлена реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 805/5030/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17 липня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 липня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Л.В. Ястребова