Рішення

від 22.07.2019 по справі 903/302/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2019 р. Справа № 903/302/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Мохнюк М.В. - адвокат (ордер серія ВЛ №000060487 від 23.05.2019р., Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №473 від 13.12.2010р.)

від відповідача: Муха В.І.-адвокат (довіреність від 22.05.2019р., Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №204 від 28.12.2000р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Ткачук Іванни Миколаївни, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс", с. Підгайці Луцького р-ну

про стягнення 150 362,87грн.

Суть спору: Фізична особа-підприємець Ткачук Іванна Миколаївна звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" 150 362,87грн., в тому числі 40 107,00 грн. заборгованості по оплаті отриманого на підставі укладеного між сторонами договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. товару, 106 283,55 грн. пені, нарахованої за невиконання зобов`язання по оплаті товару згідно п. 7.3. договору за період з 21.07.2018р. по 12.04.2019р., 873,56грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.07.2018р. по 12.04.2019р. та 3 098,76грн. суми індексу інфляції, нарахованої за період з 21.07.2018р. по 12.04.2019р. згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланнями на положення ст. ст. 181, 193, 230 ГК України, ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 655, 663, 664, 692, 712 ЦК України, позивач зауважує на невиконанні відповідачем умов договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. в частині своєчасних розрахунків по оплаті за отриманий товар, нарахування у зв`язку з цим пені, 3 % річних та суми індексу інфляції.

Ухвалою суду від 23.04.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.05.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, визначено явку представників сторін в судове засідання на їх розсуд.

17.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшла заява від 16.05.2019р. про заперечення щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дана заява мотивована тим, що при вирішенні даної справи, поряд з тими документальними доказами, що долучені до позовної заяви позивача, необхідно надати додаткові докази, пов`язані із спростуванням вчинення господарських операцій, а також необхідно подати та дослідити докази щодо наявності товару у позивача станом на 02.07.2018 року, порядку законності набуття даного товару позивачем та обставин і доказів щодо замовлення та перевезення дров ТОВ "СВК Волинь Сервіс", викликати свідків, призначити експертизу тощо.

Крім того, відповідач засвідчив, що дана господарська операція не має реального характеру, товар не поставлявся ТОВ "СВК Волинь Сервіс". Мають місце протиправні дії, що мають ознаки кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - шахрайство, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінально провадження 12019030010001024 від 21.03.2019р. ФОП Ткачук І.М , яка 20.07.2019р. перебуваючи в своєму офісному приміщенні, яке знаходиться неподалік готелю "Світязь" в м. Луцьку Волинської області, шляхом обману, під приводом укладення договору поставки дров, заволоділа грошовими коштами ТОВ "СВК Волинь Сервіс" в сумі 50 000 грн., які підприємством були перераховані на її рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "Укрсиббанк" згідно умов договору № 2/7 від 02.07.2019р.

З огляду на викладені обставини, відповідач просив суд здійснювати розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження та замінити розгляд справи по суті підготовчим засіданням у справі.

Крім того, 17.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 16.05.2019р. про зупинення провадження у справі №903/302/19 до набрання законної сили судовим рішенням за кримінальним провадженням, яке внесене 21.03.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину Ткачук І.М. та зареєстровано за №12019030010001024.

17.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 16.05.2019р. на позовну заяву з обгрунтовуючими відзив документами та доказами в підтвердження надіслання останнього на адресу позивача у справі, в якому відповідач позов заперечив.

При цьому, відповідач засвідчив, що 20.03.2019р. керівником ТОВ "СВК Волинь Сервіс" до Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області подано заяву про вчинення протиправних дій Ткачук Іванною Миколаївною , за ознаками злочину, передбаченого ч. І ст. 190 КК України-шахрайство.

За результатами розгляду заяви, 21.03.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення злочину Ткачук І.М. та зареєстровано провадження №12019030010001024. Встановлено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. 20.07.2018р. ФОП Ткачук Іванна Миколаївна , перебуваючи в своєму офісному приміщенні неподалік готелю "Світязь" у місті Луцьку, шляхом обману під приводом укладання договору поставки дров, заволоділа грошовими коштами ТОВ "СВК Волинь Сервіс" в сумі 50 000 грн., які директор товариства перерахував на її рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрсиббанк", згідно умов договору № 2/7 від 02.07.2018р. ФОП Ткачук Іванна Миколаївна , достовірно знаючи, що в неї на складі відсутні належні їй на праві власності дрова уклала 02.07.2018р. з ТОВ "СВК Волинь Сервіс" договір поставки № 2/7, приховавши обставини, які свідчили б про відсутність дров листяних порід, шляхом обману, зловживанням довірою, викликавши впевненість у вигідності придбання ТОВ "СВК Волинь Сервіс" дров. Товар в подальшому мала поставити за запитом покупця у себе на складі через передачу дров покупцю або перевізнику, хоча завідомо не збираючись вчиняти дій на виконання домовленостей.

Крім того, відповідач повідомив, що не зважаючи на те, що факт поставок формально підтверджується накладними №1 від 02.07.2018р., №2 від 10.07.2018р., №3 від 12.07.2018р., товарно-транспортними накладними №1 від 02.07.2018р., №2 від 10.07.2018р., №3 від 12.07.2018р., - фактична поставка дров не відбулася.

ФОП Ткачук І.М. в своїй позовній заяві, посилається на товарно-транспортні накладні №1 від 02.07.2018 р., №2 від 10.07.2018 р., №3 від 12.07.2018р., які повинні підтверджувати сам факт поставки дров.

Згідно товарно-транспортної накладної №1 від 02.07.2018р. поставка товару відбувалася шляхом перевезення їх автомобілем марки MAN державний номер НОМЕР_2 , причіп (напівпричіп) державний номер НОМЕР_3 , перевізник ФОП Мартисюк М.П. , водій (експедитор) - Мартисюк М.П. , (посвідчення водія відсутнє). Дрова , виходячи з товарно-транспортної накладної навантажувалися на складі ФОП Ткачук І.М. , що знаходиться у АДРЕСА_1 , і повинні були бути перевезені в село Підгайці Луцького району Волинської області. Куди саме не вказано. Жодного підпису водія/експедитора не має.

Згідно товарно-транспортної накладної №2 від 10.07.2018р. поставка товару відбувалася шляхом перевезення їх тим же автомобілем марки MAN державний номер НОМЕР_2 , причіп (напівпричіп) державний номер НОМЕР_3 , перевізник ФОП Мартисюк М.П. , водій (експедитор) - Мартисюк М.П. , (посвідчення водія НОМЕР_4 ). Дрова , виходячи з товарно-транспортної накладної навантажувалися на складі ФОП Ткачук І.М. , що знаходиться у АДРЕСА_1 , і повинні були бути перевезені в село Підгайці Луцького району Волинської області. Куди саме не вказано.

Згідно товарно-транспортної накладної №3 від 12.07.2018 року поставка товару відбувалася шляхом перевезення їх тим же автомобілем марки MAN державний номер НОМЕР_2 , причіп (напівпричіп) державний номер НОМЕР_3 , перевізник ФОП Мартисюк М.П. , водій (експедитор) - Мартисюк М.П. , (посвідчення водія НОМЕР_4 ). Дрова , виходячи з товарно-транспортної накладної навантажувалися на складі ФОП Ткачук І.М. , що знаходиться у АДРЕСА_1 , і повинні були бути перевезені в село Підгайці Луцького району Волинської області. Куди саме не вказано.

Водночас, відповідач звернув увагу на те, що відповідно до вищевказаних товарно-транспортних накладних всі три поставки за документами позивача здійснювалися на одному і тому ж транспортному засобі марки MAN державний номер НОМЕР_2 , причіп (напівпричіп) державний номер НОМЕР_3 , проте автомобільні перевізники та водії/експедитори є різними. В товарно-транспортних накладних №1 від 02.07.2018р., №2 від 10.07.2018р., №3 від 12.07.2018р., відсутній підпис водія (експедитора) - Мартисюка М.П. , (посвідчення водія НОМЕР_4 ) та Мартинюка М.П. (посвідчення водія відсутнє).

У відповідності до договору поставки № 2/7 від 02.07.2018 року, в пункті 1.1. передбачено, що постачальник зобов`язується поставляти товар у власність покупцю на умовах вказаних в договорі.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що поставка здійснюється зі складу постачальника.

Згідно пункту 2.2 договору - за запитом покупця, постачальник поставляє товар разом з усією відповідною документацією, яка вимагається за законодавством України.

За п.2.3 договору право власності переходить до покупця від постачальника після його передачі покупцю чи перевізнику. Іншими словами дрова повинен був отримати водій/експедитор, про що засвідчити своїм підписом, і, відповідно передати їх після перевезення представнику ТОВ "СВК Волинь Сервіс".

Завантаження дров, як і їх поставка постачальником повинна була проходити тільки після письмового запиту покупця. Відповідно до п. 10.2 договору жодна зі сторін не може надавати чи передавати третій стороні жодних прав чи зобов`язань, які випливають з договору, без попередньої письмової згоди іншої сторони. У відповідності до умов договору транспорт повинен надавати виключно покупець, що і прописано в пункті 4.3 договору. А саме, що постачальник зобов`язаний завантажити товар у наданий покупцем транспорт протягом 3-х годин з моменту подачі транспорту на складі продавця.

Будь-яких письмових запитів про поставку дров, винаймання транспорту від позивача ФОП Ткачук І.М. ТОВ "СВК Волинь Сервіс" не здійснювало. Будь-які документи про дані фактичні обставини відсутні.

Також відповідач зауважив, що він не замовляв та не оформлював цивільно-правові відносини з автомобільними перевізниками ФОП Мартинюком М.П. та ФОП Мартисюком М.П. , не користувався їх послугами та взагалі не мав жодних господарських відносин з останніми.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору оплата здійснюється на умовах передоплати шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника на підставі попередньо виставлених рахунків-фактур постачальником. Згідно пункту 6.3 при здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, наданого постачальником на оплату партії товару. Проте як вбачається з платіжного доручення № 2179 від 20.07.2018р. при здійсненні перерахування коштів TOB "СВК Волинь Сервіс" вказало в призначенні платежу - "за дрова згідно видаткової накладної № ТМ-1 від 02.07.2018 року", а тому слід вважати, що такі рахунки- фактури не виставлялися позивачем.

В аспектів вказаних положень договору відповідач засвідчив, що оскільки позивач стверджує поставку дров трьома партіями без попередньої оплати, то така поставки суперечить укладеному договору. Такі фактичні обставини, на переконання відповідача, спростовують реальну поставку дров листяних порід.

20.05.2019р. на адресу суду надійшла заява Мартисюка Миколи Петровича , справжність підпису якого було засвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., яка була зареєстрована в реєстрі 17.05.2019р. за №1373.

У вказаній заяві Мартисюк Микола Петрович , який є власником автомобіля марки MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп/напівпричіп НОМЕР_5 , засвідчує, що ознайомившись з товарно-транспортними накладними №1 від 02.07.2018р., №2 від 10.07.2018р., №3 від 12.07.2018р., за яким нібито отримав для перевезення та виконав перевезення дров листяних порід зі складу ФОП Ткачук І.М. , що знаходиться по АДРЕСА_1 , та у відповідності до яких вантажовідправником була ФОП Ткачук Іванна Миколаївна , вантажоодержувачем-ТОВ "СВК Волинь Сервіс", Волинська обл., Луцький р-н, с. Підгайці, вул. Дубнівська, 69, повідомляє, що жодних послуг за товарно-транспортними накладними №1 від 02.07.2018р., №2 від 10.07.2018р., №3 від 12.07.2018р. стосовно отриманих дров для перевезення від ФОП Ткачук І.М. не виконував, дрова для перевезення не отримував, підписів у вищевказаних товарно-транспортних накладних не вчиняв. Перевезення дров автомобілем марки MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп/напівпричіп НОМЕР_5 , вантажовідправником котрих була ФОП Ткачук І.М. , а вантажоодержувачем ТОВ "СВК Волинь Сервіс" із складу, що на вулиці Мамсурова, 13 у місті Луцьку до села Підгайці Луцького району, ані 02.07.2018р., ані 10.07.2018р., ані 12.07.2018р. не здійснював.

В судовому засіданні 23.05.2019р., не приступаючи до розгляду справи по суті, за участі представників сторін судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 06.06.2019р. для надання можливості представнику позивача ознайомитись із відзивом на позовну заяву та клопотаннями відповідача, надання письмових пояснень та заперечень, а також з метою надання для огляду суду в наступному судовому засіданні оригіналів всіх без виключення документів, доданих до позовної заяви.

23.05.2019р. на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача від 22.05.2019р. з доказами в підтвердження надіслання останньої на адресу відповідача у справі, в котрому позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та цій відповіді.

При цьому, підприємець засвідчує, що подання відповідачем заяви про ймовірне вчинення нею кримінального правопорушення та реєстрація вказаної заяви в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань нічого, на її переконання, не доводить.

Посилаючись на ч. 1 ст. 214 КПК України зауважує, що відповідач скористався своїм правом і подав заяву про злочин. Слідчий виконав свій обов`язок її зареєструвати. Однак, згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальна відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідач не надав суду вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження щодо позивача з нереабілітуючих підстав, а тому будь-яких преюдиційних обставин для даного спору витяг з ЄРДР не містить.

Аналіз відповідачем положень укладеного між нами договору та змісту товарно-транспортних накладних жодним чином не спростовує викладені в позові факти поставки товару, що підтверджується підписами та печатками вантажоодержувача та неоплати відповідачем поставленого товару.

05.06.2019р. на адресу суду від представника позивача, адвоката Мохнюка М.В. (ордер серія ВЛ №000060487 від 23.05.2019р., Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №473 від 13.12.2010р.) надійшли письмові пояснення від 03.06.2019р. з доказами в підтвердження надіслання останніх на адресу відповідача у справі, в котрих представник заперечує стосовно задоволення клопотань відповідача про здійснення розгляду вказаної справи за правилами загального позовного провадження та зупинення провадження у справі з підстав їх необгрунтованості.

Присутній в судовому засіданні 06.06.2019р. представник відповідача відмовився від клопотання про зупинення провадження у справі.

Водночас, клопотання щодо розгляду вказаної справи за правилами загального позовного провадження підтримав та просив суд його задовольнити.

Судом було прийнято заяву представника відповідача про відмову від клопотання про зупинення провадження у справі, що відображено в протоколі судового засідання від 06.06.2019р.

Водночас, ухвалою суду від 06.06.2019р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" про здійснення розгляду справи №903/302/19 за правилами загального позовного провадження було задоволено, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням, підготовче засідання призначено на 20.06.2019р., продовжено сторонам строк до 18.06.2019р. для надання суду додаткових пояснень (заперечень) стосовно позову та доказів в їх обгрунтування.

19.06.2019р. на адресу суду від представника відповідача, адвоката Мухи В.І. (довіреність від 22.05.2019р., Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №204 від 28.12.2000р.) надійшла заява від 12.06.2019р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі з доказами в підтвердження надіслання останньої на адресу позивача.

Крім того, 19.06.2019р. на адресу суду від представника відповідача, адвоката Мухи В.І. надійшла заява від 12.06.2019р. про витребування у позивача акту виконаних робіт за договором про надання послуг №1/1 від 15.01.2018р., наявних письмових документів про запит на поставку дров від ТОВ "СВК Волинь Сервіс", договору, заявки про найм автомобіля для перевезення дров, документів, що свідчать про виконання перевезень, розрахунків з перевізником за перевезення дров.

В судовому засіданні 20.06.2019р. суд постановив ряд ухвал, зміст котрих відображено в протоколі судового засідання від 20.06.2019р.

Так, за наслідками розгляду в судовому засіданні 20.06.2019р. клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, судом постановлено ухвалу про долучення до матеріалів справи доказів, наданих представником відповідача.

Крім того, судом було відхилено клопотання відповідача про витребування у позивача наявних письмових документів про запит та поставку дров від ТОВ "СВК Волинь Сервіс", договору, заявки про найм автомобіля для перевезення дров, документів, що свідчать про виконання перевезень, розрахунків з перевізником за перевезення дров.

Водночас, судом було задоволено клопотання відповідача про витребування від позивача акту виконаних робіт за договором про надання послуг №1/1 від 15.01.2018р.

Суд запропонував позивачу надати суду для огляду копії фінансової, бухгалтерської звітності, що відображають операції відпуску товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд зобов`язав сторін надати суду: позивача-документи, що підтверджують факт відпуску відповідачу товарно-матеріальних цінностей; відповідача - документи про те, що вивозилось за кордон та підставі яких документів з 01.07 2018р. по 23.04.2019р.

В даному судовому засіданні судом також було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2019р. Водночас, судом встановлено сторонам строк до 15.07.2019р. для подачі витребуваних судом документів.

12.07.2019р. на адресу суду від представника відповідача, адвоката Мухи В.І. надійшла заява від 12.07.2019р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.

17.07.2019р. на адресу суду від представника позивача, адвоката Мохнюка М.В. надійшли додаткові пояснення у справі від 17.09.2019р. з обгрунтовуючими вказані пояснення документами та доказами в підтвердження надіслання останніх на адресу відповідача у справі, в котрих позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та цих поясненнях.

При цьому, позивач засвідчує наступне:

Оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група) та є платником лише єдиного податку у розмірі 5 відсотків від її доходу, вона не здійснює реєстрацію податкових накладних по факту виконання нею господарських операцій. Позивач, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування веде спрощений податковий облік.

При цьому, позивач зауважує, що з відповіді на адвокатський запит Війницької сільської ради випливає, що обстеження земельної ділянки під лініями електропередач здійснювалося за участі сільської ради, акт обстеження земельної ділянки підписувався, дозвіл на виконання чистки лісу під лініями електропередач між селами Павловичі та Холопичі надавався.

Договір про надання послуг по розчистці траси під лініями електропередач підписувався, товарно-транспортні накладні та специфікації на відпуск зрубаної деревини підисані сільським головою. Таким чином, сторона відповідача, на думку позивача, сама підтвердила законність походження деревини, яка перебувала у ФОП Ткачук І.М .

Присутній в судовому засіданні 22.07.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Присутній в судовому засіданні 22.07.2019р. представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Усі без виключення пояснення, заяви та докази, подані учасниками провадження у справі, були прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки №2/7, у відповідності до пунктів 1.1.-1.3. котрого постачальник зобов`язався поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних в договорі покупцеві дрова листяних порід, надалі "товар" , а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму, визначену у виставлених рахунках-фактурах та згідно з специфікаціями, які є невід`ємними частинами договору. Предметом поставки є дрова листяних порід. Орієнтовний об`єм поставки складає 1 000 м.куб.

Згідно пунктів 2.1.-2.3. цього договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника. За запитом покупця, постачальник поставляє товар разом з усією відповідною документацією, яка вимагається за законодавством України для оптової та/чи роздрібної реалізації товару. Документація має бути надана в оригіналах. Право власності на товар переходить до покупця від постачальника згідно з умовами поставки, вказаними в п. 2.1. договору, а саме після передачі товару покупцю чи перевізнику, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, його часткове співвідношення (асортимент, якість, ціна, строки поставки, рівень вологості, сорт, кількість та інше) визначаються в специфікаціях, що підписуються сторонами. Умови, зазначені в специфікації, яка підписана сторонами, не можуть бути змінені будь якою зі сторін в односторонньому порядку (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. п. 4.1.-4.7. цього договору постачальник протягом 24 годин з дати підписання специфікації виставляє покупцю рахунок-фактуру (по факсу та/або електронній пошті та/або передає особисто) на заявлену партію товару, в якому вказує асортимент, кількість товару, ціну партії товару, що можуть бути поставлені. Якщо сторонами не обумовлено інше місце поставки, товар приймається за кількістю та якістю представником (представниками) покупця, належним чином уповноваженими відповідно до чинного законодавства, на складі постачальника на підставі товаро-супровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару. Постачальник зобов`язаний завантажити товар у наданий покупцем транспорт протягом 3-х годин з моменту подачі транспорту на складі продавця, а також забезпечити безперешкодний доступ транспорту для завантаження повару. Якщо покупець надав вимогу щодо заміни невідповідних товарів, постачальник зобов`язаний замінити товар за свій рахунок протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги від покупця. У разі прийняття всієї партії товару, яка не відповідає погодженій сторонами специфікації, або її частини покупець зобов`язується сплатити постачальнику грошові кошти за фактично поставлений товар, або його частину за цінами, визначеними у чинній специфікації.

Якщо при прийманні товару виявиться менша кількість товару ніж встановлено видатковою накладною, специфікацією, покупець має право відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми протягом трьох (трьох) днів від дати поставки товару, або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає. У разі надання вимоги щодо передання кількості товару, якого не вистачає, постачальник зобов`язаний передати покупцю цю кількість товару протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання ї вимоги. У разі, якщо сторонами під час прийому-передачі товарів не складено відповідного акту про певні недоліки, сторони вважають, що покупцеві передано товар належної якості та комплектності, а претензії до постачальника, пов`язані з дефектами, зовнішніми дефектами якості та комплектності товару постачальником не приймаються і вважаються сторонами безпідставними.

Ціна кожної окремої партії товару зазначається у відповідній специфікації та виставленому рахунку-фактурі, а також вказується у видатково-прибутковій накладній. Сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товару, поставленого постачальником згідно з видатково-прибутковими накладними та/або специфікація мита/або актам приймання-передачі товару напротязі строку дії договору (п.п. 5.1.-5.2. договору).

У відповідності до пунктів 6.1.-6.3. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості (ціни) поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі, на умовах передоплати на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою в касу. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість (ціну) поставленої партії товару. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, наданого постачальником на оплату партії товару.

Згідно п. 7.3. договору у випадку прострочення строків оплати товару, які вказані п. 6.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення зобов`язання.

Відповідно до п.п. 9.1.-9.2. цього договору, договір вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р. У випадку відсутності заяви сторін (сторони) при припиненні дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на тих же умовах відповідно один раз на 1 календарний рік.

Договір поставки №2/7 від 02.07.2018р. підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

На виконання умов договору Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною було відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс", прийнято, товар на суму 90 107,00грн., що стверджується видатковими накладними №ТІМ-1 від 02.07.2018р. на суму 26 400,00грн., №ТІМ-2 від 10.07.2018р. на суму 31 707,00грн., №ТІМ-3 від 12.07.2018р. на суму 32 000,00грн., товарно-транспортними накладними №1 від 02.07.2018р. на суму 26 400,00грн., № 2 від 10.07.2018р. на суму 31 707,00грн., №3 від 12.07.2018р. на суму 32 000,00грн., а також Специфікаціями-накладними до вказаних товарно-транспортних накладних, які підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на відпуск Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною відповідачу товару та його отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору поставки №2/7 від 02.07.2016р. господарських операцій.

Сторони в п.п. 5.1.-5.2. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. визначили, що ціна кожної окремої партії товару зазначається у відповідній специфікації та виставленому рахунку-фактурі, а також вказується у видатково-прибутковій накладній. Сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товару, поставленого постачальником згідно з видатково-прибутковими накладними та/або специфікація мита/або актам приймання-передачі товару напротязі строку дії договору (п.п. 5.1.-5.2. договору).

У відповідності до пунктів 6.1.-6.3. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості (ціни) поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі, на умовах передоплати на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою в касу. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість (ціну) поставленої партії товару. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, наданого постачальником на оплату партії товару.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" взяті на себе згідно договору постачання №2/7 від 02.07.2018р. зобов`язання в частині проведення з Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною розрахунків по оплаті відпущеного товару не виконало, їх вартість в повному об`ємі не оплатило у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгувало продавцю 40 107,00 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості в розмірі 40 107,00грн. включає в себе загальну вартість товарів, відпущених згідно накладних №ТІМ-1 від 02.07.2018р., №ТІМ-2 від 10.07.2018р., №ТІМ-3 від 12.07.2018р. в розмірі 90 107,00 грн. та часткову оплату відповідачем товару на суму 50 000 грн. згідно платіжного доручення №2179 від 20.07.2018р. з призначенням платежу: "за дрова згідно вид. накл. №ТІМ-1 від 02.07.2018р. без ПДВ".

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинсь Сервіс" носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №2/7 від 02.07.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 40 107грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому, суд засвідчує, що судом не приймаються до уваги та відхиляються твердження відповідача стосовно того, що оскільки позивач стверджує поставку дров трьома партіями без попередньої оплати, то така поставки суперечить укладеному договору та спростовує реальну поставку дров листяних порід, зокрема, з огляду на наступне:

У відповідності до пункту 6.1. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р., оплата здійснюється у розмірі повної вартості (ціни) поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі, на умовах передоплати на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою в касу.

Проте матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів виконання п. 6.1 Договору.

Разом з тим, з метою забезпечення гарантованого ст. 16 ЦК України права на захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача суд вважає за можливим до спірних правовідносин застосувати положення ст. 692 ЦК України.

Зокрема, зі змісту ст. 692 ЦК України слідує, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Враховуючи ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем товару за кожною з видаткових накладних, а відповідач не надав суду будь-яких доказів в підтвердження того, що він відмовився від прийняття такого товару, суд вважає, що строк оплати відпущеного позивачем відповідачу товару наступив з моменту прийняття відповідачем товару та підписання кожної окремої видаткової накладної.

Відтак, на переконання суду, сторони вчинили дії, які свідчать про зміну умов договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. в частині проведення розрахунків за отриманий товар, а саме позивач, на виконання умов договору №2/7 від 02.07.2018р., передав відповідачу згідно видаткових накладних №ТІМ-1 від 02.07.2018р., №ТІМ-2 від 10.07.2018р., №ТІМ-3 від 12.07.2018р. товар на загальну суму 90 107,00 грн., а відповідач прийняв його шляхом підписання відповідних видаткових накладних.

Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відтак, з огляду на положення договору та норми чинного законодавства, суд вважає, що відповідач повинен був розрахуватись за отриманий по видатковій накладній №ТІМ-1 від 02.07.2018р. товар-02.07.2018р., по видатковій накладній №ТІМ-2 від 10.07.2018р.-10.07.2018р., по видатковій накладній №ТІМ-3 від 12.07.2018р.-12.07.2018р.

При цьому, суд також зауважує, що згідно п.п. 4.4., 4.5. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. у разі прийняття всієї партії товару, яка не відповідає погодженій сторонами специфікації, або її частини покупець зобов`язується сплатити постачальнику грошові кошти за фактично поставлений товар, або його частину за цінами, визначеними у чинній специфікації. Якщо при прийманні товару виявиться менша кількість товару ніж встановлено видатковою накладною, специфікацією, покупець має право відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми протягом трьох (трьох) днів від дати поставки товару, або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає.

Отже, визначаючи в пункті 6.1. договору поставку товару на умовах передоплати, сторони в п. п. 4.4., 4.5. все ж передбачили і можливість здійснення такої поставки без здійснення відповідачем попередньої оплати, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

Водночас, суд засвідчує, що 20.07.2018р. відповідач провів з позивачем часткові розрахунки за отриманий товар на суму 50 000,00грн., що стверджується платіжним дорученням №2179 від 20.07.2018р. на суму 50 000,00грн. з призначенням платежу: "за дрова згідно вид. накл. №ТІМ-1 від 02.07.2018р. без ПДВ", внаслідок чого допустив прострочення оплати товару та заборгував позивачу 40 107,00грн.

При цьому, суд зауважує, що згідно пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, неоплаченими залишились частково видаткова накладна №ТІМ-2 від 10.07.2018р. на суму 8 107,00грн. (з врахуванням здійснення відповідачем оплати в розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2179 від 20.07.2018р., яким повністю була оплачена видаткова накладна №ТІМ-1 від 02.07.2018р. на суму 26 400,00грн. та частково накладна №ТІМ-2 від 10.07.2018р. на суму 23 600,00грн.) та видаткова накладна №ТІМ-3 від 12.07.2018р. на суму 32 000,00грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, з посиланнями щодо того, що будь-яких письмових запитів про поставку дров, винаймання транспорту від позивача ФОП Ткачук І.М. ТОВ "СВК Волинь Сервіс" не здійснювало, а згідно пунктів 6.1-6.3. договору оплата здійснюється на умовах передоплати шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника на підставі попередньо виставлених рахунків-фактур постачальником; при здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, наданого постачальником на оплату партії товару, однак як вбачається з платіжного доручення № 2179 від 20.07.2018 року при здійсненні перерахування коштів TOB "СВК Волинь Сервіс" вказало в призначенні платежу - "за дрова згідно видаткової накладної № ТМ-1 від 02.07.2018 року", а тому слід вважати, що такі рахунки- фактури не виставлялися позивачем, спростовуються наступним:

Як вбачається з п.п. 2.1.-2.3. договору №2/7 від 02.07.2018р. поставка товару здійснюється зі складу постачальника. За запитом покупця, постачальник поставляє товар разом з усією відповідною документацією, яка вимагається за законодавством України для оптової та/чи роздрібної реалізації товару. Документація має бути надана в оригіналах. Право власності на товар переходить до покупця від постачальника згідно з умовами поставки, вказаними в п. 2.1. договору, а саме після передачі товару покупцю чи перевізнику, що підтверджується відповідною видатковою накладною. Загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, його часткове співвідношення (асортимент, якість, ціна, строки поставки, рівень вологості, сорт, кількість та інше) визначаються в специфікаціях, що підписуються сторонами. Умови, зазначені в специфікації, яка підписана сторонами, не можуть бути змінені будь якою зі сторін в односторонньому порядку (п. 3.1. договору).

Водночас, відповідно до п. п. 4.1.-4.7. цього договору постачальник протягом 24 годин з дати підписання специфікації виставляє покупцю рахунок-фактуру (по факсу та/або електронній пошті та/або передає особисто) на заявлену партію товару, в якому вказує асортимент, кількість товару, ціну партії товару, що можуть бути поставлені. Якщо сторонами не обумовлено інше місце поставки, товар приймається за кількістю та якістю представником (представниками) покупця, належним чином уповноваженими відповідно до чинного законодавства, на складі постачальника на підставі товаро-супровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару. Постачальник зобов`язаний завантажити товар у наданий покупцем транспорт протягом 3-х годин з моменту подачі транспорту на складі продавця, а також забезпечити безперешкодний доступ транспорту для завантаження повару. Якщо покупець надав вимогу щодо заміни невідповідних товарів, постачальник зобов`язаний замінити товар за свій рахунок протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги від покупця. У разі прийняття всієї партії товару, яка не відповідає погодженій сторонами специфікації, або її частини покупець зобов`язується сплатити постачальнику грошові кошти за фактично поставлений товар, або його частину за цінами, визначеними у чинній специфікації.

Якщо при прийманні товару виявиться менша кількість товару ніж встановлено видатковою накладною, специфікацією, покупець має право відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми протягом трьох (трьох) днів від дати поставки товару, або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає. У разі надання вимоги щодо передання кількості товару, якого не вистачає, постачальник зобов`язаний передати покупцю цю кількість товару протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання ї вимоги. У разі, якщо сторонами під час прийому-передачі товарів не складено відповідного акту про певні недоліки, сторони вважають, що покупцеві передано товар належної якості та комплектності, а претензії до постачальника, пов`язані з дефектами, зовнішніми дефектами якості та комплектності товару постачальником не приймаються і вважаються сторонами безпідставними.

Отже, суд зауважує, що підписуючи накладні про отримання товару, відповідач стверджує про належне виконання умов договору з поставки товару, так само, як вчиняючи дії до його часткової оплати.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до роз`яснень викладених в пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, якщо інше не передбачено договором, приймання товару по якості та кількості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по якості (Затверджено постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966р. №П-7, надалі "Інструкція 7") та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по кількості (Затверджено постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965р. №П-6, надалі "Інструкція 6").

Так, відповідно до пункту 12 Інструкції 6, приймання продукції за кількістю проводиться за транспортними та супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальним ярликом ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 14 Інструкції 7 встановлено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.).

Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Судом засвідчується, що відповідачем суду не було надано будь-яких доказів на підтвердження складання сторонами актів про відсутність відповідних товаро-супровідних документів в порядку визначеному пунктом 12 Інструкції П-6 та пунктом 14 Інструкції П-7.

Також, згідно з ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів встановлення покупцем такого строку та відповідачем про це у відзиві не вказано.

Однак, враховуючи прийняття відповідачем товару у встановленому договором порядку згідно видаткових накладних, які оформлені у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та його часткову оплату, останнім фактично своїми діями було підтверджено, що поставку було здійснено позивачем належним чином, у відповідності до умов договору, будь-яких доказів того, що відповідні документи не були передані продавцем покупцеві і що вказана обставина будь-яким чином перешкоджала відповідачу вчасно здійснити оплату отриманого товару у відповідності до умов договору, відповідачем не надано.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем рахунку, то суд засвідчує на тому, що відсутність рахунку не звільняє відповідача від виконання грошового зобов`язання та не вказує на прострочення кредитора. Факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

За таких обставин, доводи відповідача про ненастання строку виконання ним грошового зобов`язання у зв`язку з невиставленням/неотриманням рахунку є безпідставними та такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Дана правова позиція відображена і в постановах Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі № 910/49/17, від 23.01.2018р. у справі № 910/9472/17, від 14.05.2018р. у справі №905/665/16, від 12.02.2018р. у справі №903/445/17.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 106 283,55грн. пені, нарахованої за період з 21.07.2018р. по 12.04.2019р.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В пункті 7.3. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. сторони визначили, що у випадку прострочення строків оплати товару, які вказані п. 6.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі № 910/10224/14.

Як встановлено судом, позивачем невірно здійснено розрахунок суми виходячи зі ставки 1% від неперерахованої суми за кожен день прострочення, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ в розрахунковому періоді та без врахування обмежень, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, суд, здійснивши власний перерахунок пені з врахуванням вимог ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України та виходячи з періоду, зазначеного позивачем в розрахунку пені (з 21.07.2018р. по 12.04.2018р.), встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 6 932,96грн. з розрахунку:

-за отриманий по видатковій накладній №ТІМ-2 від 10.07.2018р. товар позивач повинен був розрахуватись 10.07.2018р., однак, 20.07.2018р. провів розрахунок лише частково на суму 23 600,00грн. (50 000,00 (сплачена сума згідно платіжного доручення №2179 від 20.07.2018р.)-26 400,00 (борг по видатковій накладній №ТІМ-1 від 02.07.2018р.)). Відтак, борг відповідача по накладній №ТІМ-2 від 10.07.2018р. складає 8 107,00грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 11 липня 2017 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 11.07.2018р. по 11.01.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 21.07.2018р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 8 107,00грн. за період з 21.07.2018р. по 11.01.2019р. та становить 1 388,63грн.

-по накладній №ТІМ-3 від 12.07.2018р. позивач повинен був розрахуватись 12.07.2018р. Однак, розрахунку не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ТІМ-3 від 12.07.2018р. складає 32 000грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 13 липня 2018 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 13.07.2018р по 13.01.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 21.07.2018р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 32 000,00грн. за період з 21.07.2018р. по 13.01.2019р. та становить 5 544,33грн.

Відтак, в позові в частині стягнення з відповідача 99 350,59грн. пені позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 3 098,76 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами за період з серпня 2018 року по березень 2019 року (включно), а також 873,56 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 21.07.2018р. по 12.04.2019р.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення процентів річних, суми збитків, завданих інфляційними процесами, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, позов Фізичної особи-підприємця Ткачук Іванни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" про стягнення 150 362,87грн. підлягає до часткового задоволення.

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" (Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Дубнівська, будинок 69, код ЄДРПОУ 37319976) на користь Фізичної особи-підприємця Ткачук Іванни Миколаївни ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_6 ) 40 107,00грн. основної заборгованості, 6 932,96грн. пені, 873,56грн. суми трьох процентів річних, 3 098,76грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами, а всього 51 012,28грн., 765,18 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В частині стягнення 99 350,59 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 23.07.2019р.

Суддя В. А. Войціховський