Постанова

від 06.11.2019 по справі 903/302/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Справа №903/302/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Мохнюк М.В. - адвокат;

відповідача: представник Камець В.О. - директор, представник Пейко А.Б. - адвокат;

свідок: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 22.07.19р. суддею Войціховським В.А. у м.Луцьку, повний текст складено 23.07.19р. у справі №903/302/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Ткачук Іванни Миколаївни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс"

про стягнення 150362,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/302/19 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Ткачук Іванни Миколаївни 40107,00 грн. основної заборгованості, 6932,96 грн. пені, 873,56 грн. суми трьох процентів річних, 3098,76 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами, а всього 51012,28 грн., 765,18 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; в частині стягнення 99350,59 грн. пені в позові відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до укладеного між Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" договору поставки №2/7 від 02.07.2019р. останній допустив прострочення оплати товару та заборгував позивачу - ФОП Ткачук І.М. 40107,00 грн., відтак позивачем нараховано 106283,55 грн. - пені, 873,56 грн. - 3% річних, 3098,76 грн. інфляційних нарахувань.

2.2. Проте, судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги позивача щодо нарахування пені у розмірі 6932,96 грн.

2.3. У частині стягнення 99350,59 грн. пені, позивачу відмовлено з посиланням на правову позицію Верховного Суду зазначену у постанові від 30.01.2018р. у справі №910/10224/14.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Волинської області з апеляційною скаргою, відповідно у якій просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження в разі встановлення його пропущення; прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" до розгляду та відкрити апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги здійснити за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс"; скасувати рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/302/19 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 40107,00 грн. основної заборгованості, 6932,96 грн. пені, 873,56 грн. суми трьох процентів річних, 3098,76 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами, а всього 51012,28 грн., 765,18 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору і ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця Ткачук Іванни Миколаївни в повному обсязі; викликати та допитати свідка ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рожищенським РВ УМВС України у Волинській області 12.04.2015р., який проживає за адресою: Волинська область, Рожищенський район, с . Корсині .

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і не обґрунтованим.

3.3. Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення, в частині задоволення позовних вимог не відповідає зазначеним вимогам, не відповідає завданню господарського судочинства та ухвалене без дотримання норм матеріального та процесуального права.

3.4. Крім того апелянт зазначає, що під час прийняття рішення, суд першої інстанції помилково залишив поза увагою той факт, що відповідно до товарно-транспортних накладних, всі 3 поставки за документами позивача здійснювалися на одному транспортному засобі, проте автомобільні перевізники та водій/експедитора є різними.

3.5. Також судом першої інстанції не взято до уваги заяву перевізника і власника транспортного засобу ОСОБА_2 , у якій викладено показання про відомі йому обставини справи, а також заява свідка - ОСОБА_3 про відомі йому обставини справи.

3.6. Звертає увагу на те, що поставка дров 3 партіями без попередньої оплати суперечить умовам укладеного між сторонами договору.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи, пояснення свідка.

4.1. 03.09.2019р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника позивача - адвоката Мохнюка М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/302/19 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" без задоволення.

4.2. На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача - адвоката Пейка А.Б. надійшло клопотання, відповідно у якому просить долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_3 та викликати його для допиту.

4.2.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019р. у даній справі, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка ОСОБА_3

4.3. В судовому засіданні 06.11.2019р. директор ТОВ "СВК Волинь Сервіс" Камець В.О. та представник Пейко А.Б. - адвокат підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просили апеляційну скаргу задоволити в повному обсязі. Крім того повідомили, що не погоджуються з видатковими накладними від 10.07.2018р. №ТІМ-2 та від 12.07.2018р. №ТІМ-3, а також товарно-транспортними накладними №2 та №3 від 10.07.2018р. та від 12.07.2018р., оскільки вони суперечать умовам договору.

4.4. Представник позивача адвокат Мохнюк М.В. заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

4.5. Також в судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви з метою підготовки до судових дебатів.

4.5.1. Представник позивача заперечив щодо задоволення такого клопотання та вказав, що було достатньо часу для вивчення матеріалів справи та підготовки судових дебатів.

4.5.2. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про оголошення перерви для підготовки до судових дебатів, оскільки таке клопотання не передбачене приписами Господарського процесуального кодексу України. Крім того розгляд апеляційної скарги розглядається поза межами строку встановленого статтею 273 ГПК України, оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.10.2019р. було відкладено розгляд апеляційної скарги із застосуванням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР).

4.6. Інших заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.

4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019р. для надання пояснень викликаний у якості свідка громадянин ОСОБА_2 , оскільки ТОВ "СВК Волинь Сервіс" до суду першої інстанції подавалася заява свідка ОСОБА_2 , у якій він викладає обставини, які суперечать іншим доказам.

4.8.1. Свідок ОСОБА_2 , попереджений судом про відповідальність за надання завідомо неправдивих показань (пункт 4 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019р.), пояснив, що до даних правовідносин жодного відношення не має, оскільки будь-яких перевезень ні на замовлення фізичної особи-підприємця Ткачук Іванни Миколаївни ні на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" не здійснював. Пояснив, що природа походження товарно-транспортних накладних йому не відома - він особисто їх не виписував; підпис у цих документах не його. Підтвердив, що транспортний засіб, який зазначений у цих первинних бухгалтерських документах - вантажний автомобіль MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп/напівпричіп НОМЕР_3 належить йому на праві власності.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/302/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, між Фізичною-особою підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" (надалі - Покупець) укладено договір поставки №2/7 від 02.07.2018р.

7.2.1. У відповідності до договору поставки №2/7 від 02.07.2018 року, в пункті 1.1. передбачено, що постачальник зобов`язується поставляти товар у власність покупцю на умовах вказаних в договорі.

7.2.2. Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що поставка здійснюється зі складу постачальника.

7.2.3. Згідно пункту 2.2 договору - за запитом покупця, постачальник поставляє товар разом з усією відповідною документацією, яка вимагається за законодавством України.

7.2.4. За п.2.3 договору право власності переходить до покупця від постачальника після його передачі покупцю чи перевізнику. Іншими словами дрова повинен був отримати водій/експедитор, про що засвідчити своїм підписом, і, відповідно передати їх після перевезення представнику ТОВ "СВК Волинь Сервіс".

7.2.5. Завантаження дров, як і їх поставка постачальником повинна була проходити тільки після письмового запиту покупця. Відповідно до п. 10.2 договору жодна зі сторін не може надавати чи передавати третій стороні жодних прав чи зобов`язань, які випливають з договору, без попередньої письмової згоди іншої сторони. У відповідності до умов договору транспорт повинен надавати виключно покупець, що і прописано в пункті 4.3 договору. А саме, що постачальник зобов`язаний завантажити товар у наданий покупцем транспорт протягом 3-х годин з моменту подачі транспорту на складі продавця.

7.3. Будь-яких письмових запитів про поставку дров, винаймання транспорту від позивача ФОП Ткачук І.М. ТОВ "СВК Волинь Сервіс" не здійснювало. Будь-які документи про дані фактичні обставини відсутні.

7.4. Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору оплата здійснюється на умовах передоплати шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника на підставі попередньо виставлених рахунків-фактур постачальником.

7.5. Згідно пункту 6.3 при здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, наданого постачальником на оплату партії товару.

7.6. Позивачем, згідно видаткових накладних №ТІМ-1 від 02.07.2018р., №ТІМ-2 від 10.07.2018р., №ТІМ-3 від 12.07.2018р. передано товар на загальну суму 90107,00 грн., а відповідач прийняв його шляхом підписання відповідних видаткових накладних (а.с. 14, 16, 18).

7.7. Як вбачається з платіжного доручення №2179 від 20.07.2018р. при здійсненні перерахування коштів TOB "СВК Волинь Сервіс" вказало в призначенні платежу - "за дрова згідно видаткової накладної №ТМ-1 від 02.07.2018 року", а тому слід вважати, що такі рахунки-фактури не виставлялися позивачем (а.с. 36).

7.8. Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений йому товар, позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою.

7.8.1. В обґрунтування позовних вимог, з посиланнями на положення ст. ст. 181, 193, 230 ГК України, ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 655, 663, 664, 692, 712 ЦК України, позивач зауважує на невиконанні відповідачем умов договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. в частині своєчасних розрахунків по оплаті за отриманий товар, нарахування у зв`язку з цим пені, 3 % річних та суми індексу інфляції.

7.9. За результатами розгляду позовних вимог, позовну заяву задоволено частково.

7.10. Підстави часткового задоволення позовних вимог, апеляційним господарським судом наведено у пунктах 2.1.-2.3. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки №2/7, у відповідності до пунктів 1.1.-1.3. котрого постачальник зобов`язався поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних в договорі покупцеві дрова листяних порід, надалі "товар" , а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму, визначену у виставлених рахунках-фактурах та згідно з специфікаціями, які є невід`ємними частинами договору. Предметом поставки є дрова листяних порід. Орієнтовний об`єм поставки складає 1000 м.куб.

8.2.1. Згідно пунктів 2.1.-2.3. цього договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника. За запитом покупця, постачальник поставляє товар разом з усією відповідною документацією, яка вимагається за законодавством України для оптової та/чи роздрібної реалізації товару. Документація має бути надана в оригіналах. Право власності на товар переходить до покупця від постачальника згідно з умовами поставки, вказаними в п. 2.1. договору, а саме після передачі товару покупцю чи перевізнику, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

8.2.2. Загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, його часткове співвідношення (асортимент, якість, ціна, строки поставки, рівень вологості, сорт, кількість та інше) визначаються в специфікаціях, що підписуються сторонами. Умови, зазначені в специфікації, яка підписана сторонами, не можуть бути змінені будь якою зі сторін в односторонньому порядку (п. 3.1. договору).

8.2.3. Відповідно до п. п. 4.1.-4.7. цього договору постачальник протягом 24 годин з дати підписання специфікації виставляє покупцю рахунок-фактуру (по факсу та/або електронній пошті та/або передає особисто) на заявлену партію товару, в якому вказує асортимент, кількість товару, ціну партії товару, що можуть бути поставлені. Якщо сторонами не обумовлено інше місце поставки, товар приймається за кількістю та якістю представником (представниками) покупця, належним чином уповноваженими відповідно до чинного законодавства, на складі постачальника на підставі товаро-супровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару. Постачальник зобов`язаний завантажити товар у наданий покупцем транспорт протягом 3-х годин з моменту подачі транспорту на складі продавця, а також забезпечити безперешкодний доступ транспорту для завантаження повару. Якщо покупець надав вимогу щодо заміни невідповідних товарів, постачальник зобов`язаний замінити товар за свій рахунок протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги від покупця. У разі прийняття всієї партії товару, яка не відповідає погодженій сторонами специфікації, або її частини покупець зобов`язується сплатити постачальнику грошові кошти за фактично поставлений товар, або його частину за цінами, визначеними у чинній специфікації.

8.2.4. Якщо при прийманні товару виявиться менша кількість товару ніж встановлено видатковою накладною, специфікацією, покупець має право відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми протягом трьох (трьох) днів від дати поставки товару, або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає. У разі надання вимоги щодо передання кількості товару, якого не вистачає, постачальник зобов`язаний передати покупцю цю кількість товару протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання ї вимоги. У разі, якщо сторонами під час прийому-передачі товарів не складено відповідного акту про певні недоліки, сторони вважають, що покупцеві передано товар належної якості та комплектності, а претензії до постачальника, пов`язані з дефектами, зовнішніми дефектами якості та комплектності товару постачальником не приймаються і вважаються сторонами безпідставними.

8.2.5. Ціна кожної окремої партії товару зазначається у відповідній специфікації та виставленому рахунку-фактурі, а також вказується у видатково-прибутковій накладній. Сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товару, поставленого постачальником згідно з видатково-прибутковими накладними та/або специфікація мита/або актам приймання-передачі товару на протязі строку дії договору (п.п. 5.1.-5.2. договору).

8.2.6. У відповідності до пунктів 6.1.-6.3. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості (ціни) поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі, на умовах передоплати на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою в касу. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість (ціну) поставленої партії товару. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, наданого постачальником на оплату партії товару.

8.2.7. Згідно п. 7.3. договору у випадку прострочення строків оплати товару, які вказані п. 6.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення зобов`язання.

8.2.8. Відповідно до п.п. 9.1.-9.2. цього договору, договір вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р. У випадку відсутності заяви сторін (сторони) при припиненні дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на тих же умовах відповідно один раз на 1 календарний рік.

8.2.9. Договір поставки №2/7 від 02.07.2018р. підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

8.3. На виконання умов договору ФОП Ткачук Іванною Миколаївною було відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс", прийнято, товар на суму 90107,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ТІМ-1 від 02.07.2018р. на суму 26400,00 грн., №ТІМ-2 від 10.07.2018р. на суму 31707,00 грн., №ТІМ-3 від 12.07.2018р. на суму 32000,00 грн., товарно-транспортними накладними №1 від 02.07.2018р. на суму 26400,00 грн., № 2 від 10.07.2018р. на суму 31707,00грн., №3 від 12.07.2018р. на суму 32000,00 грн., а також Специфікаціями-накладними до вказаних товарно-транспортних накладних, які підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

8.3.1. Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

8.4. Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище накладні на відпуск Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною відповідачу товару та його отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору поставки №2/7 від 02.07.2016р. господарських операцій.

8.5. Сторони в п.п. 5.1.-5.2. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. визначили, що ціна кожної окремої партії товару зазначається у відповідній специфікації та виставленому рахунку-фактурі, а також вказується у видатково-прибутковій накладній. Сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товару, поставленого постачальником згідно з видатково-прибутковими накладними та/або специфікація мита/або актам приймання-передачі товару на протязі строку дії договору (п.п. 5.1.-5.2. договору).

8.5.1. У відповідності до пунктів 6.1.-6.3. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості (ціни) поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі, на умовах передоплати на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою в касу. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість (ціну) поставленої партії товару. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер і дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, наданого постачальником на оплату партії товару.

8.5.2. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" взяті на себе згідно договору постачання №2/7 від 02.07.2018р. зобов`язання в частині проведення з Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною розрахунків по оплаті відпущеного товару не виконало, їх вартість в повному об`ємі не оплатило у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду першої інстанції з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгувало продавцю 40107,00 грн.

8.6. Сума заборгованості в розмірі 40107,00грн. включає в себе загальну вартість товарів, відпущених згідно накладних №ТІМ-1 від 02.07.2018р., №ТІМ-2 від 10.07.2018р., №ТІМ-3 від 12.07.2018р. в розмірі 90107,00 грн. та часткову оплату відповідачем товару на суму 50000 грн. згідно платіжного доручення №2179 від 20.07.2018р. з призначенням платежу: "за дрова згідно вид. накл. №ТІМ-1 від 02.07.2018р. без ПДВ".

8.6.1. Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

8.6.2. Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

8.6.3. З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.6.4. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

8.6.5. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.6.6. Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

8.6.7. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.6.8. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.6.9. В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

8.6.10. Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

8.6.11. Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

8.7. В даному випадку відносини між Фізичною особою-підприємцем Ткачук Іванною Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК Волинсь Сервіс" носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №2/7 від 02.07.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

8.7.1. Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

8.7.2. Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

8.7.3. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.7.4. У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.7.5. Отже, з огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, сума боргу 40107,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

8.8. При цьому, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги та відхиляються твердження відповідача стосовно того, що оскільки позивач стверджує поставку дров трьома партіями без попередньої оплати, то така поставки суперечить укладеному договору та спростовує реальну поставку дров листяних порід, зокрема, з огляду на наступне:

8.8.1. У відповідності до пункту 6.1. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р., оплата здійснюється у розмірі повної вартості (ціни) поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі, на умовах передоплати на розрахунковий рахунок продавця, або готівкою в касу.

8.8.2. Проте матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів виконання п. 6.1 Договору.

8.8.3. Разом з тим, з метою забезпечення гарантованого ст. 16 ЦК України права на захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача суд вважає за можливим до спірних правовідносин застосувати положення ст. 692 ЦК України.

8.8.4. Зокрема, зі змісту ст. 692 ЦК України слідує, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

8.8.5. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

8.8.6. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

8.8.7. Враховуючи ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем товару за кожною з видаткових накладних, а відповідач не надав суду будь-яких доказів в підтвердження того, що він відмовився від прийняття такого товару, суд апеляційної інстанції вважає, що строк оплати відпущеного позивачем відповідачу товару наступив з моменту прийняття відповідачем товару та підписання кожної окремої видаткової накладної.

8.8.8. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, сторони вчинили дії, які свідчать про зміну умов договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. в частині проведення розрахунків за отриманий товар, а саме позивач, на виконання умов договору №2/7 від 02.07.2018р., передав відповідачу згідно видаткових накладних №ТІМ-1 від 02.07.2018р., №ТІМ-2 від 10.07.2018р., №ТІМ-3 від 12.07.2018р. товар на загальну суму 90107,00 грн., а відповідач прийняв його шляхом підписання відповідних видаткових накладних.

8.8.9. Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

8.8.10. Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

8.8.11. Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

8.8.12. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

8.8.13. У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

8.8.14. Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

8.9. Відтак, з огляду на положення договору та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач повинен був розрахуватись за отриманий по видатковій накладній №ТІМ-1 від 02.07.2018р. товар - 02.07.2018р., по видатковій накладній №ТІМ-2 від 10.07.2018р.-10.07.2018р., по видатковій накладній №ТІМ-3 від 12.07.2018р.-12.07.2018р.

8.9.1. При цьому, слід зауважити, що згідно п.п. 4.4., 4.5. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. у разі прийняття всієї партії товару, яка не відповідає погодженій сторонами специфікації, або її частини покупець зобов`язується сплатити постачальнику грошові кошти за фактично поставлений товар, або його частину за цінами, визначеними у чинній специфікації. Якщо при прийманні товару виявиться менша кількість товару ніж встановлено видатковою накладною, специфікацією, покупець має право відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми протягом трьох (трьох) днів від дати поставки товару, або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає.

8.9.2. Отже, визначаючи в пункті 6.1. договору поставку товару на умовах передоплати, сторони в п. п. 4.4., 4.5. все ж передбачили і можливість здійснення такої поставки без здійснення відповідачем попередньої оплати, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

8.9.3. Водночас, суд апеляційної інстанції засвідчує, що 20.07.2018р. відповідач провів з позивачем часткові розрахунки за отриманий товар на суму 50000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням №2179 від 20.07.2018р. на суму 50000,00 грн. з призначенням платежу: "за дрова згідно вид. накл. №ТІМ-1 від 02.07.2018р. без ПДВ", внаслідок чого допустив прострочення оплати товару та заборгував позивачу 40107,00 грн.

8.9.4. При цьому, згідно пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

8.9.5. Відтак, неоплаченими залишились частково видаткова накладна №ТІМ-2 від 10.07.2018р. на суму 8107,00грн. (з врахуванням здійснення відповідачем оплати в розмірі 50000,00 грн. згідно платіжного доручення №2179 від 20.07.2018р., яким повністю була оплачена видаткова накладна №ТІМ-1 від 02.07.2018р. на суму 26400,00грн. та частково накладна №ТІМ-2 від 10.07.2018р. на суму 23600,00грн.) та видаткова накладна №ТІМ-3 від 12.07.2018р. на суму 32000,00грн.

8.9.6. Отже, слід зауважити, що підписуючи накладні про отримання товару, відповідач стверджує про належне виконання умов договору з поставки товару, так само, як вчиняючи дії до його часткової оплати.

8.9.7. Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

8.9.8. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

8.9.9. Відповідно до роз`яснень викладених в пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

8.9.10. Крім того, якщо інше не передбачено договором, приймання товару по якості та кількості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по якості (Затверджено постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966р. №П-7, надалі "Інструкція 7") та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по кількості (Затверджено постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965р. №П-6, надалі "Інструкція 6").

8.9.11. Відповідно до пункту 12 Інструкції 6, приймання продукції за кількістю проводиться за транспортними та супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальним ярликом ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

8.9.12. Пунктом 14 Інструкції 7 встановлено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.).

8.9.13. Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

8.9.14. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження складання сторонами актів про відсутність відповідних товаро-супровідних документів в порядку визначеному пунктом 12 Інструкції П-6 та пунктом 14 Інструкції П-7.

8.9.15. Також, згідно з ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

8.9.16. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів встановлення покупцем такого строку та відповідачем не вказано.

8.9.17. Однак, враховуючи прийняття відповідачем товару у встановленому договором порядку згідно видаткових накладних, які оформлені у відповідності до вимог Закон України (ЗУ) "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та його часткову оплату, останнім фактично своїми діями було підтверджено, що поставку було здійснено позивачем належним чином, у відповідності до умов договору, будь-яких доказів того, що відповідні документи не були передані продавцем покупцеві і що вказана обставина будь-яким чином перешкоджала відповідачу вчасно здійснити оплату отриманого товару у відповідності до умов договору, відповідачем не надано.

8.9.18. Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем рахунку, то суд засвідчує на тому, що відсутність рахунку не звільняє відповідача від виконання грошового зобов`язання та не вказує на прострочення кредитора. Факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

8.9.19. За таких обставин, доводи відповідача про ненастання строку виконання ним грошового зобов`язання у зв`язку з невиставленням/неотриманням рахунку є безпідставними та такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

8.9.20. Дана правова позиція відображена і в постановах Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі №910/49/17, від 23.01.2018р. у справі №910/9472/17, від 14.05.2018р. у справі №905/665/16, від 12.02.2018р. у справі №903/445/17.

8.10. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 106283,55 грн. пені, нарахованої за період з 21.07.2018р. по 12.04.2019р.

8.10.1. Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

8.10.2. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

8.10.3. Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.10.4. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

8.10.5. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

8.10.6. В пункті 7.3. договору поставки №2/7 від 02.07.2018р. сторони визначили, що у випадку прострочення строків оплати товару, які вказані п. 6.1. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення зобов`язання.

8.10.7. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

8.10.8. За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

8.10.9. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.10.10. Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

8.10.11. Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

8.10.12. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

8.10.13. Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №910/10224/14.

8.10.14. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем невірно здійснено розрахунок суми виходячи зі ставки 1% від не перерахованої суми за кожен день прострочення, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ в розрахунковому періоді та без врахування обмежень, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України.

8.10.15. Відтак, суд, здійснивши власний перерахунок пені з врахуванням вимог ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України та виходячи з періоду, зазначеного позивачем в розрахунку пені (з 21.07.2018р. по 12.04.2018р.), встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 6932,96 грн. з розрахунку:

- за отриманий по видатковій накладній №ТІМ-2 від 10.07.2018р. товар позивач повинен був розрахуватись 10.07.2018р., однак, 20.07.2018р. провів розрахунок лише частково на суму 23600,00 грн. (50000,00 (сплачена сума згідно платіжного доручення №2179 від 20.07.2018р.)-26400,00 (борг по видатковій накладній №ТІМ-1 від 02.07.2018р.). Відтак, борг відповідача по накладній №ТІМ-2 від 10.07.2018р. складає 8107,00 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 11 липня 2017 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 11.07.2018р. по 11.01.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 21.07.2018р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 8107,00 грн. за період з 21.07.2018р. по 11.01.2019р. та становить 1388,63 грн.

8.10.16. По накладній №ТІМ-3 від 12.07.2018р. позивач повинен був розрахуватись 12.07.2018р. Однак, розрахунку по накладній №ТІМ-3 від 12.07.2018р. останній не провів. Відтак, борг відповідача по накладній №ТІМ-3 від 12.07.2018р. складає 32000 грн., а прострочення оплати отриманого товару у відповідача виникло саме з 13 липня 2018 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 13.07.2018р по 13.01.2019р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 21.07.2018р., що є його правом. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 32000,00 грн. за період з 21.07.2018р. по 13.01.2019р. та становить 5544,33 грн.

8.10.17. Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 99350,59грн. пені.

8.11. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.11.1. Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

8.11.2. Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

8.11.3. Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.11.4. Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

8.11.5. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.11.6. Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

8.11.7. Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 3098,76 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами за період з серпня 2018 року по березень 2019 року (включно), а також 873,56 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 21.07.2018р. по 12.04.2019р.

8.11.8. За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

8.11.9. Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

8.11.10. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

8.11.11. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

8.11.12. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

8.11.13. Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

8.12. Відтак доводи апелянта про відсутність підстав для задоволення позову до уваги не приймаються як такі, що не підтвердженні належними, допустимими та достатніми доказами.

8.13. Щодо пояснень свідка ОСОБА_2 .

8.13.1. Як зазначалося вище у даній постанові (п.4.8.-4.8.1.), судом апеляційної інстанції викликано свідка - ОСОБА_2 для надання пояснень у межах справи 903/302/19 на підставі статті 89 Господарського процесуального кодексу України.

8.13.2. В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав пояснення, щодо того що у власності має єдиний транспортний засіб - вантажний автомобіль MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнаний бортовим краном - маніпулятором. Даний транспортний засіб знаходиться тільки у його власності, у користування нікому його не передавав. Також у власності має причіп/напівпричіп АС4284ХТ.

8.13.2. У поясненнях звернув увагу суду, що для перевезення деревини автомобіль має бути обладнаний спеціальними металевими боковими стійками з метою забезпечення безпеки перевезення вантажу. Таких стійок у нього не має.

Також пояснив, що з позивачем у даній справі ніяких договорів не укладалося.

8.13.3. Суд апеляційної інстанції, досліджуючи обставини складання товарно-транспортних накладних, звернув увагу свідка ОСОБА_2 , що вони ним підписані.

Свідок ОСОБА_2 не зміг надати пояснення яким чином на товарно-транспортних накладних міститься його підпис, як водія. При цьому у схожості підпису власного та проставленого на товарно-транспортних накладних засумнівався.

8.13.4. Представники відповідача надали пояснення та вказали, що частина документів в оригінальних їх примірниках знаходиться у кримінальному проваджені, та будуть проводиться експертизи щодо наявності підпису.

8.14. Згідно приписів статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

8.15. Враховуючи, що у матеріалах справи 903/302/19 наявні первинні бухгалтерські документи, якими обґрунтовується поставка, транспортування, отримання деревини (дров), часткова оплата за отриману продукцію, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що свідчення (пояснення) свідка ОСОБА_2 не можуть вважатися належними та допустимими у розумінні доказів у даній справі.

Доказів того, що первинні бухгалтерські документи визнані у встановленому порядку недійсними через неналежне їх підписання сторонами, відповідачем не надано.

8.16. Інших письмових доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.17. Як визначено ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.18. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.19. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Волинської області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.20. За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/302/19 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/302/19 сплатило платіжним дорученням №843072 від 15.08.2019р. судовий збір у сумі 2881,50 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Оскільки апелянту - товариству з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" відмовлено у задоволенні його апеляційної скарги у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору за розгляд останньої покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК Волинь Сервіс" від 15.08.19р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 22 липня 2019 року у справі №903/302/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №903/302/19 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "12" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.