Рішення

від 03.07.2019 по справі 280/1075/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2019 року о/об 11 год. 32 хв.Справа № 280/1075/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС» (69015, м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16, код ЄДРПОУ 31637822)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вичинити певні дії

за участі представників:

від позивача - Ткаченко Т.М.

(діє на підставі довіреності б/н від 15.04.2019 року)

від відповідача - Сиваш П.О.

(діє на підставі довіреності № 214/08-01-50-05 від 21.01.2019 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним дії Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо невідображення в інтегрованій картці платника податків TOB ПГС даних уточнюючих декларації, поданих 21 вересня 2018 року щодо зменшення податкової заборгованості з орендної плати за землю на суму 53544,58 грн. і відображення пені за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання в сумі 77316,29 грн.

-зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податків TOB ПГС , включити дані уточнюючих декларації, поданих 21 вересня 2018 року щодо зменшення податкової заборгованості з орендної плати за землю на суму 53544,58 грн. та виключити дані щодо наявності податкової заборгованості з пені за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання в 77316,29 грн.

Ухвалою суду від 18 березня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом осіб), а справу призначено до розгляду на 16 квітня 2019 року.

В судовому засіданні 16 квітня 2019 року протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 14 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року зупинено провадження у справі для надання часу для примирення до 03 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 03 липня 2019 року поновлено провадження у справі.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 03 липня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що Товариству з обмеженою відповідальністю ПГС стало відомо, що до інтегрованої картки платника податків внесено відомості про наявність станом на 31 грудня 2018 року податкового боргу підприємства з орендної плати юридичних осіб в сумі 182075,61 грн., в тому числі по сплаті пені у сумі 92695,94 грн., та основного зобов`язання у сумі 89379,67 грн. Вказує, що фактично, заборгованість за вказаний період складає 39151,36 грн. з основного боргу та 15379,65 грн. з пені, оскільки TOB "ПГС" 21 вересня 2017 року подало уточнюючі декларації за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік. Звертає увагу, що відповідач повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови на адресу TOB "ПГС" не надіслало, однак відомості, що містять уточнюючі декларації до інтегрованої картки платника податків внесло не у повному обсязі. Позивач зазначає, усього підлягало зменшенню грошове зобов`язання на суму 367280,44 грн., відповідачем до інтегрованої картки платника податків внесено коригування та зменшено грошове зобов`язання тільки на суму 313735,86 грн. TOB "ПГС" вказує, що коригування (зменшення) грошового зобов`язання на суму 53544,58 грн. не здійснено з невідомих позивачу причин. В результаті, в інтегрованій картці платника податків, грошове зобов`язання з орендної плати необгрунтовано завищено на суму 53544.58 грн. Окрім того, як зазначає позивач, в порушення діючого законодавства відповідачем нарахована пеня за прострочення грошового зобов`язання 2015-2018 роки. Звертає увагу, що відповідачем нарахована пеня за прострочення оплати грошового зобов`язання за травень 2015 року - серпень 2015 року у сумі 11227,49 грн. незважаючи на те, що оплата орендної плати за цей період не здійснена, та за вересень 2015 року - лютий 2018 року у сумі 78056,48 грн. незважаючи на відсутність заборгованості та оплати. Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем 21 вересня 2018 року було проведено зменшення розміру пені на суму 15379,65 грн., до інтегрованої картки платника податків безпідставно внесені відомості про наявність податкового боргу (нарахованої пені) у сумі 77316,29 грн. (92695,94 грн. - 15379,65 грн.).

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№14580 від 11 квітня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що станом на 21 вересня 2018 року заборгованість по орендній платі за землю у TOB ПГС складала 433757,07грн. ( в т.ч. основний платіж - 418377,42 грн., сума пені - 15379,65 грн.), яка утворилась за рахунок несплати податкових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкової звітності за 2015 рік - 2018 рік. Вказує, що 21 вересня 2018 року підприємством надано уточнюючу податкову декларацію по орендній платі за землю за 2016 рік №9271643594, за 2017 рік №9300679599, за 2018 рік №9203925673. Відповідач зазначає, що у зв`язку з рознесенням уточнюючої податкової декларації по орендній платі за землю за 2016 рік №9271643594, за 2017 рік №9300679599, за 2018 рік №9203925673 станом на 30 січня 2019 року сума заборгованості по орендній платі за землю в порівнянні з 21 вересня 2018 року зменшилась на 250844,54 грн. (по основному платежу - на 328997,75 грн., але сума несплаченої пені збільшилась на 78153,21 грн., оскільки відповідно до підпункту 129.1.3 пункту129.1 статті129 нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.)

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ПГС 21 вересня 2017 року подано:

- уточнюючу декларацію за 2015 рік, відповідно до якої підлягало зменшенню податкове зобов`язання за вересень 2015 року у сумі 2246,06 грн., за жовтень - грудень 2015 року по 7486,87 грн., усього за 2015 рік - 24706,67 грн.;

- уточнюючу декларацію за 2016 рік, відповідно до якої підлягало зменшенню податкове зобов`язання за січень - грудень 2016 року по 10728,68 грн., усього 128744,16 грн.

- уточнюючу декларацію за 2017 рік, відповідно до якої підлягало зменшенню податкове зобов`язання за січень - грудень 2017 року по 11372,4 грн., усього 136468,80 грн.

- уточнюючу декларацію за 2018 рік, відповідно до якої підлягало зменшенню податкове зобов`язання за січень - грудень 2018 року по 11372,4 грн., усього 136468,80 грн.

Отже загальна сума до зменшення грошового зобов`язання за вказаними деклараціями склала 367280,44 грн.

Згідно інтегрованої картки платника податків TOB "ПГС" податковим органом внесено коригування та зменшено грошове зобов`язання на суму 313735,86 грн.

Таким чином відповідачем не здійснено коригування (зменшення) грошового зобов`язання на суму 53544,58 грн.

Крім того, згідно інтегрованої картки платника податків TOB "ПГС" відповідачем нараховано пеню за прострочення грошового зобов`язання за травень 2015 року за період з 22 червня 2015 року по 20 вересня 2017 року; за серпень 2015 року за період з 29 вересня 2015 року по 21 вересня 2018 року; за вересень 2015 року за період з 29 жовтня 2015 року по 21 вересня 2018 року; за жовтень 2015 року за період з 29 листопада 2015 року по 21 вересня 2018 року; за листопад 2015 року за період з 30 грудня 2015 року по 21 вересня 2018 року; за жовтень 2015 року за період з 05 жовтня 2015 року по 20 вересня 2018 року; за грудень 2015 року за період з 29 січня 2016 року по 21 вересня 2018 року; за грудень 2015 року за період з 01 грудня 2015 року по 20 вересня 2018 року; за січень 2016 року за період з 29 лютого 2016 року по 21 вересня 2018 року; за лютий 2016 року за період з 30 березня 2016 року по 21 вересня 2018 року та за березень 2016 року - лютий 2018 року відповідно, усього у сумі 89283,97 грн. і у вересні - грудні 2018 року пеня за період з 17 квітня 2018 року по 30 грудня 2018 року у сумі 3411,97 грн.

Усього відповідно інтегрованої картки TOB "ПГС" відповідачем нарахована пеня за прострочення оплати грошового зобов`язання за травень 2015 року - серпень 2015 року у сумі 11227,49 грн., та за вересень 2015 року - лютий 2018 року у сумі 78056,48 грн.

Оскільки відповідачем 21 вересня 2018 року було проведено зменшення розміру пені на суму 15379,65 грн., до інтегрованої картки платника податків внесені відомості про наявність податкового боргу (нарахованої пені) у сумі 77316,29 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПГС не погоджуючись такими діями Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, звернулося до суду із позовною заявою.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом приходить до наступних висновків.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 ПК України, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.8 статті 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За приписами пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (підпункт 49.9.1 пункту 49.9 статті 49 ПК України);

у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (підпункт 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 ПК України).

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу 21 вересня 2017 року подавались уточнюючі декларації з орендної плати за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, відповідно до яких податкові зобов`язання підлягали зменшенню всього на загальну суму 367280,44 грн.

Проте, як зазначалось вище, податковим органом внесено коригування та зменшено грошове зобов`язання на суму 313735,86 грн., отже відповідачем не здійснено коригування (зменшення) грошового зобов`язання на суму 53544,58 грн.

Суд зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій не надано доказів повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС про відмову у прийнятті вказаних уточнюючих декларацій.

Крім того, суд погоджується із розрахунком зменшення податкових зобов`язань, наданих позивачем, в той час як відповідачем документально не підтверджено обґрунтованість дій щодо невідображення в інтегрованій картці платника податків TOB ПГС даних уточнюючих декларації, поданих 21 вересня 2018 року щодо зменшення податкової заборгованості з орендної плати за землю на суму 53544,58 грн.

Отже суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не здійснено коригування (зменшення) грошового зобов`язання в інтегрованій картці платника податків TOB "ПГС" з орендної плати на суму 53544,58 грн.

Суд також звертає увагу, що подання уточнюючих податкових декларацій з орендної плати, якими зменшено суми самостійно визначених грошових зобов`язань, не є сплатою боргу з орендної плати, а тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов`язань, у даному випадку шляхом їх зменшення, і жодним чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу для цілей нарахування пені відповідно до положень статті 129 ПК України, у зв`язку з чим контролюючий орган безпідставно притягнув позивача до відповідальності у вигляді нарахування пені за правилами статті 129 ПК України.

За правилами підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку про те, що правовою підставою для нарахування пені є наявність податкового боргу та факт оплати податкового боргу.

Судом встановлено, що відповідачем нарахована пеня за прострочення оплати грошового зобов`язання за травень 2015 року - серпень 2015 року у сумі 11227,49 грн. незважаючи на те, що оплата орендної плати за цей період не здійснена, та за вересень 2015 року - лютий 2018 року у сумі 78056,48 грн. за відсутності заборгованості та оплати.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд зазначає, що позивачем на виконання вимог статті 50 ПК України подано уточнюючі декларації, якими зменшено суму податкових зобов`язань, зокрема на суми, яка за позицією відповідача області несвоєчасно сплачена Підприємством до бюджету.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно притягнув Товариство з обмеженою відповідальністю ПГС до відповідальності у вигляді нарахування пені відповідно до статті 129 ПК України.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо невідображення в інтегрованій картці платника податків TOB ПГС даних уточнюючих декларації, поданих 21 вересня 2018 року щодо зменшення податкової заборгованості з орендної плати за землю на суму 53544,58 грн. і відображення пені за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання в сумі 77316,29 грн.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків TOB ПГС , зокрема включити дані уточнюючих декларації, поданих 21 вересня 2018 року щодо зменшення податкової заборгованості з орендної плати за землю на суму 53544,58 грн. та виключити дані щодо наявності податкової заборгованості з пені за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання в 77316,29 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів законність та обґрунтованість своїх дій, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС» (69015, м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16, код ЄДРПОУ 31637822) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вичинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо невідображення в інтегрованій картці платника податків TOB «ПГС» даних уточнюючих декларації, поданих 21 вересня 2018 року щодо зменшення податкової заборгованості з орендної плати за землю на суму 53544,58 грн. і відображення пені за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання в сумі 77316,29 грн

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податків TOB «ПГС» , включити дані уточнюючих декларації, поданих 21 вересня 2018 року щодо зменшення податкової заборгованості з орендної плати за землю на суму 53544,58 грн. та виключити дані щодо наявності податкової заборгованості з пені за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання в 77316,29 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС» (69015, м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16, код ЄДРПОУ 31637822) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 3842 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов