Постанова

від 10.07.2019 по справі 0840/2788/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/2788/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Малиш Н.І., секретар судового засідання - Новошицька О.О., за участю представника позивача - Шулякова М.В. , представника відповідача - Радова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі

апеляційну скаргу

Приватного підприємства "ТЕСС"

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року в адміністративній справі №0840/2788/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Калашник Ю.В., повний текст рішення складено 06.03.2019 року)

за позовом Приватного підприємства "ТЕСС"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТЕСС" звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002271409 від 26.02.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки акту перевірки від 14.02.2018 року №85/08-01-14-09/19264090 є безпідставними, а відтак винесене на підставі цього акту перевірки спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, при цьому, позивачем до перевірки надані всі необхідні документи для встановлення реальності господарських відносин с його контрагентами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що реальність господарських операцій підтверджується наданими до перевірки належним чином оформленими первинними документами. При цьому, перевірка спірних господарських операцій контролюючим органом фактично не проводилася, а висновки щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються виключно на посиланнях на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

у період з 08.02.2018 року по 12.02.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі наказу від 07.02.2018 року №368 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2014 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Лідербуд Плюс".

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 14.02.2018 року №85/08-01-14-09/19264090, яким встановлено порушення п.44.1, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.1.5 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у 2014 році на 50453,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2018 року №0002271409, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 50453,00 грн. та нараховані фінансові санкції у сумі 12613,25грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.5 ст. 135 ПК України, до складу інших доходів, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування включається собівартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно із п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується, як передбачено п. 138.6 ст.138 ПК України, відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

У перевіряємо періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Лідербуд Плюс".

Так, 03.11.2014 року між позивачем та ТОВ "Лідербуд Плюс" укладений договір поставки №257/14, який підписаний директором ТОВ "Лідербуд Плюс" ОСОБА_2 .

Також між позивачем та ТОВ "Лідербуд Плюс" 28.11.2014 укладений договір поставки б/н, який підписаний директором ТОВ "Лідербуд Плюс" ОСОБА_2 .

До вказаних договорів оформлені первині документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, які також були надані контролюючому органу до перевірки.

Вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20.05.2016 у справі №646/2543/16-к провадження № І-кп/646/256/2016 по обвинуваченню ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, який набрав законної сили 15.07.2016 року, встановлено наступні обставини:

….У середині 2014 року ОСОБА_3 , переїхавши з окупованої території Луганської області до м. Харкова, маючи на меті отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, створила та придбала низку суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. До вчинення цього злочину ОСОБА_3 залучила свого сина ОСОБА_4 , а також своїх знайомих: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 …

Так, у період 2014-2015 років ОСОБА_3 , діючи групою осіб разом із ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні ними від сплати податків шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, створили та придбали на території м. Харкова та області низку суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

…Так, приблизно на початку травня 2014 року, ОСОБА_4 , реалізуючи свою частину плану злочинних дій, шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди, запропонував своєму знайомому ОСОБА_2 вчинити фіктивне підприємництво, для чого зареєструвати в органах державної влади на його паспортні дані суб`єкт господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю, з метою його подальшого використання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 для прикриття незаконної діяльності. При цьому ОСОБА_2 , не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність як засновник та директор новоутвореного підприємства, погодився на пропозицію ОСОБА_4 та на початку травня 2014 року надав ОСОБА_4 свої паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру для виготовлення статуту фіктивного підприємства, про що ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 і передав надані ОСОБА_2 особисті документи ОСОБА_6 з метою підготовки необхідних документів для здійснення державної реєстрації фіктивного підприємства.

Після цього, приблизно у травні 2014 року, ОСОБА_6 , діючи згідно з вказівкою ОСОБА_3 та на виконання спільного умислу групи, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, підготував рішення загальних зборів засновника від 21.05.2014 про створення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" та затвердження на посаду директора товариства ОСОБА_2 , а також три екземпляри Статуту та інші документи, необхідні для його створення і державної реєстрації, зазначивши у статуті, що загальна сума статутного капіталу товариства становить 250000,00 грн. та те, що він сформований за рахунок ОСОБА_2 з 100% часткою у формі грошових коштів, хоча останній грошових коштів до статутного капіталу товариства не вносив.

Після цього ОСОБА_2 підписав вищевказані документи, тим самим виконавши дії, спрямовані на створення фіктивного підприємства - ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС".

Далі ОСОБА_4 зустрівся зі знайомим ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , який за грошову винагороду надав згоду на надання допомоги в реєстрації товариства, та після того як 27.05.2014 року приватний нотаріус Лазор І.І. посвідчив підписи ОСОБА_2 у трьох екземплярах статуту ТОВ та довіреність від його імені на ім`я ОСОБА_7 , останній 29.05.2014 року надав до Реєстраційної служби Харківського міського Управління юстиції необхідні документи для здійснення реєстрації. На підставі чого 29.05.2014 Реєстраційною службою Харківського міського Управління юстиції, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 96а, було здійснено державну реєстрацію ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12 та цьому товариству присвоєно ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності ЄДРПОУ 39230993.

30.05.2014 ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" взято на облік як платник податків у Основ`янській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (номер взяття на облік 203814065825) та автоматично у ГУ Казначейської служби у Харківській області було відкрито електронний рахунок платника ПДВ 37513000195404 .

На початку травня 2014 року ОСОБА_8 передав ОСОБА_2 виготовлену печатку ТОВ та екземпляр статуту з відміткою про державну реєстрацію, які останній, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, передав ОСОБА_4 , а той - ОСОБА_3 . Після чого у кінці травня 2014 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2000 грн., які він отримав від ОСОБА_3 , як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, направлених на створення фіктивного підприємства ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС". Після того, як ОСОБА_2 набув право власності на ТОВ та став його формальним засновником і директором, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 набули можливість використовувати реквізити та поточні рахунки фіктивного підприємства для здійснення незаконної діяльності… .

Вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20.05.2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Лідербуд Плюс", оскільки вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20.05.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 був формальним засновником і директором ТОВ "Лідербуд Плюс", а ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 набули можливість використовувати реквізити та поточні рахунки фіктивного підприємства для здійснення незаконної діяльності.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність товару у позивача не ставиться під сумнів, проте такий товар останній не міг отримати від фіктивного підприємства - ТОВ "Лідербуд Плюс" та первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому контролюючим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТЕСС" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року в адміністративній справі №0840/2788/18 за позовом Приватного підприємства "ТЕСС" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року в адміністративній справі №0840/2788/18- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 липня 2019 року, в повному обсязі постанова складена 22 липня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

суддя Н.І. Малиш