Ухвала

від 22.07.2019 по справі 704/611/19

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тальнівський районний суд Черкаської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 704/611/19

Номер провадження № 1-кс/704/282/19

22.07.2019 Тальнівський районний суд Черкаської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019251140000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, -

встановив:

Прокурор Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури молодший радник юстиції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019251140000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

В обґрунтування клопотання покладається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в ході вивчення стану використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної форми власності, які розташовані на території Тальнівського району Черкаської області, установлені не поодинокі випадки використання невідомими на даний час особами земельних ділянок без правовстановлюючих документів всупереч установленому порядку, чим завдано державі значної шкоди.

24.05.2019 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019251140000039 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

На даний час достовірно не встановлено, хто саме здійснив самовільне захоплення земельної ділянки Державного земельного запасу площею 5 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з посівом сільськогосподарської культури - ячменя.

19.07.2019 року до Тальнівського районного суду Черкаської області надійшло вищевказане клопотання з проханням накласти арешт на майно, а саме на урожай що знаходиться на земельній ділянці Державного земельного запасу площею 5 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з посівом сільськогосподарської культури соняшника.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на урожай обумовлено можливістю вирішення питання за цивільним позовом та з метою забезпечення збереження речових доказів.

Будь якої постановою слідчого про визнання урожаю речовим доказом в кримінальному провадженні до суду не надано.

У судовому засіданні прокурор не з`явився надавши до суду заяву про розгляд клопотання без участі прокурора.

Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Тальнівського відділу поліції ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 42019251140000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, що стверджується копією витягу з ЄРДР.

Постанова про визнання речовим доказом урожаю під час досудового розслідування не була винесена.

Підставами для арешту урожаю у клопотанні обумовлено застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на урожай, можливістю вирішення питання за цивільним позовом та з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України передбачено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Злочин, передбачений ч.1 ст.197-1 КК України, є злочином з матеріальним складом, при цьому в матеріалах клопотання та провадження відсутні будь-які дані, які б могли підтвердити завдання значної шкоди.

Згідно положень статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7) ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.170 КПК України-ст.173 КПК України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що в кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Вартість соняшника, а так само і точна кількість, які посіяні на зазначених в клопотанні земельних ділянках, слідчим не встановлена. Вказана обставина позбавляє можливості слідчого суддю при винесенні судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як того вимагає ст.173 КПК України.

Крім того, прокурор в своєму клопотанні не визначив точний перелік майна, індивідуальні ознаки, його вартість, що не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна. Так в мотивувальній частині клопотання вказано про необхідність накладення арешту на урожай ячменя а в прохальній частині про накладення арешту на урожаю соняшника.

При цьому слідчий суддя враховує, що цивільний позов в даному провадженні відсутній, а санкція вказаної статті кримінального кодексу не передбачає спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи.

Також ч. 2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98КПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилання прокурора в клопотанні про арешт майна, що ячмінь (соняшник), який був засіяний на спірних земельних ділянках зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є майном, набутим кримінально-противоправним шляхом необґрунтоване.

Санкція ч.1ст.197-1КК України не містить додаткового покарання у вигляді конфіскації врожаю.

Відомості про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні № 42019251140000039 відсутні.

Окрім того, прохання прокурора про накладення арешту на врожай зерна ячменя (соняшника) не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, щодо необхідності зазначення індивідуальних характеристик майна про арешт якого йдеться у клопотанні прокурора.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що прокурором не зазначено, та будь-які докази щодо точної ваги ячменя (соняшника) в матеріалах кримінального провадження № 42019251140000039 від 24.05.2019 року відсутні.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати обставини, визначені ч.2ст.173 КПК України.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Так, з урахуванням положень ст. 2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора та відповідати вимогам закону.

В ході розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на врожай у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За таких обставин достатніх підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні прокурора майно судом не встановлено, отже, слід відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 42, 170-173, 276-279 КПК України, слідчий суддя-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_3 про накладення арешту на врожай, що знаходиться на земельній ділянці Державного земельного запасу, площею 5 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з посівом сільськогосподарської культури соняшник, у кримінальному провадженні № 42019251140000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1