Ухвала

від 16.07.2019 по справі 761/24082/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 липня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року, відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Вірменія, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 190 КК України,

за участі: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 17 серпня 2019 року включно.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахувавши конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_6 , який підозрюється, у вчиненні, серед іншого, особливо тяжкого злочину, та злочину проти основ національної безпеки, з метою дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного, прийшов до висновку, що відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави.

Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, захисник зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази, які б давали підстави стверджувати про наявність відносно ОСОБА_6 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 1102, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 332 КК України. Матеріали надані суду, щодо даних епізодів містять виключно копії матеріалів кримінального провадження № 32015160000000034 від 12 лютого 2015 року, які невідомо яким чином з`явились в кримінальному провадженні № 42018000000001684, та роздруківки дисків НСРД у кримінальному провадженні № 32015160000000034, які оформлені протоколами огляду у даному кримінальному провадженні № 42018000000001684.

Разом з тим, наголошує на тому, що крім доказів намагання мінімізувати податки, що включало в себе перевезення бітуму з території РФ транспортними засобами ТОВ «СПМК-17» та ТОВ «БК «Дорлідер» з водіями, що охоплювалось досудовим розслідування слідчими ДФС за ст. 212 КК України, зазначені копії і протоколи огляду дисків за результатами НСРД не містять жодних відомостей, стосовно наявності подій кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 332 КК України.

Крім того, вважає, що прокурором не надано слідчому судді належних та допустимих доказів того, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також, на переконання захисника, досудове розслідування за внесеними в ЄРДР відомостями у кримінальному провадженні за № 42018000000001684 за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України (за виключенням ч. 4 ст. 110- 2 КК України) здійснювалося неналежним органом досудового розслідування (слідчим), так як досудове розслідування у зазначених кримінальних правопорушеннях, відповідно до ст. 216 КПК України, підслідне виключно слідчим Національній поліції України.

Разом з тим, в апеляційній скарзі наголошується на тому, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 станом на 15 червня 2019 року не було здійснено, зокрема з дотриманням вимог ст.ст. 135, 278 КПК України.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на Рішення Конституційного суду України № 7-р/2019 від 25 червня 2019 року, щодо конституційності положення ч. 5 ст. 176 КПК України, відповідно до якого, положення ч. 5 зазначеної статті КПК України не відповідає Конституції України, та з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, втрачає чинність.

Звертає увагу на те, що 12 червня 2019 року нібито на адресу реєстрації ОСОБА_6 направлено письмове повідомлення про підозру, однак належні докази даному факту відсутні, а наявні в матеріалах квитанції не свідчать що направлення Укрпоштою здійснювалося слідчим або прокурором, зокрема СБУ та ГПУ, у даному кримінальному провадженні. Також, наголошує на тому, що смт. Крижанівка не є вірною адресою місця проживання та реєстрації ОСОБА_6 . За викладених обставин, захисник вважає протиправним оголошення ОСОБА_6 в розшук.

Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що під час ухвалення рішення, слідчий суддя умисно залишив поза увагою те, що прокурори, які в кримінальному провадженні 42018000000001684 погоджували повідомлення про підозру, клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 та затримання, не вправі були здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, маючи відповідне доручення зовсім в іншому кримінальному провадженні.

Підсумовуючи викладене, захисник вважає, що у слідчого судді на час ухвалення оскаржуваного рішення вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо даного кримінального провадження, зокрема на боці співробітників СБУ, що зашкодило всебічному, повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи, наслідком якого стало ухвалення незаконного рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які частково підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити та застосувати до підозрюваного особисте зобов`язання, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 10 липня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018000000001684, за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191,ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 41102, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

12 червня 2019 року ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру, а саме у:

- фінансуванні дій з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України в особливо великих розмірах;

- організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України організованою групою з корисливих мотивів;

- заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Того ж дня, повідомлення про підозру ОСОБА_6 було направлено поштовим зв`язком, у спосіб, передбачений законом, за місцем його реєстрації.

У зв`язку з невідомим місцем знаходження ОСОБА_6 12 червня 2019 року його оголошено у розшук.

15 червня 2019 року старший слідчого в особливо важливих справах 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодженням прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотаннями, відповідно, про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання щодо застосування запобіжного заходу та про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

19 червня 2019 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та того ж дня вручено повідомлення про підозру, у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року вищевказане клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини, рішення якого з урахуванням принципу верховенства права підлягають застосуванню, неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно дост. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею перевірено при розгляді клопотання. При цьому було допитано підозрюваного ОСОБА_6 , вислухано думки прокурора та захисників, з`ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні старшого слідчого мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбаченихстаттею 177 КПК України.

Відповідно дост. 178 КПК України, слідчим суддею також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються старший слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 190 КК України, всупереч доводам апеляційної скарги. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, старшим слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язуютьпідозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

На думку колегії суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.

В даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_6 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів, всупереч доводам апеляційної скарги, дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 190 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявила таких обставин і колегією суддів.

Разом з тим, відповідно до змісту ст.ст.177,183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою особливо тяжких злочинів, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу, а тому не заслуговують на увагу і посилання захисника про відсутність ризиків, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання старшого слідчого, всебічно з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання старшого слідчого.

Доводи захисника підозрюваного про те, що крім доказів намагання мінімізувати податки, що включало в себе перевезення бітуму з території РФ транспортними засобами ТОВ «СПМК-17» та ТОВ «БК «Дорлідер» з водіями, що охоплювалось досудовим розслідування слідчими ДФС за ст. 212КК України, зазначені копії і протоколи огляду дисків за результатами НСРД не містять жодних відомостей, стосовно наявності подій кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 1102, ч. 3 ст. 332 КК України, колегія суддів вважає передчасними, оскільки вказані обставини підлягають перевірці в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження по суті.

Непереконливими є твердження в апеляційній скарзі про те, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 станом на 15 червня 2019 року не було здійснено, зокрема з дотриманням вимог ст.ст. 135, 278 КПК України. З матеріалів справи вбачається, що орган досудового розслідування за допомогою поштового зв`язку направив повідомлення про підозру за адресою, яка на момент відправлення була відома органу розслідування та належала ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 54).

Посилання ОСОБА_5 на те, що під час ухвалення рішення, слідчий суддя умисно залишив поза увагою те, що прокурори, які в кримінальному провадженні 42018000000001684 погоджували повідомлення про підозру, клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 та затримання, не вправі були здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, маючи відповідне доручення зовсім в іншому кримінальному провадженні, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами провадження, зокрема вигятом з ЄРДР (а.п. 36).

Що стосується доводів захисника підозрюваного з приводу того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000001684, внесеного до ЄРДР за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. З ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України (за виключенням ч. 4 ст. 110-2 КК України) здійснювалося неналежним органом досудового розслідування (слідчим), так як досудове розслідування у зазначених кримінальних правопорушеннях, відповідно до ст. 216 КПК України, підслідне виключно слідчим Національній поліції України, то колегія суддів вважає їх слушними, однак, в даному конкретному випадку, не вважає їх достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки старший слідчий у клопотанні, прокурори в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Крім того, слідчий суддя, з урахуванням вимог ч. 5ст. 176 КПК України, з огляду на те, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5,260,261 Кримінального кодексу України, не визначив ОСОБА_6 інший запобіжний захід, окрім виключного, оскільки останній підозрюється, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1102,.

В цілому, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписів ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема дійшов висновку, що національні суди порушили п. 1 ст. 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливість застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 7-р/2019 від 25 червня 2019 року, положення ч. 5 ст. 176 КПК України не відповідає Конституції України, та з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, втрачає чинність.

Таким чином, хоча ухвала слідчого судді була прийнята 20 червня 2019 року, і апеляційний суд перевіряє її законність на момент прийняття, колегія суддів вважає за необхідне врахувати вищезазначене рішення Конституційного суду України та практику Європейського суду з прав людини, та визначити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави, оскільки в даному випадку вказана обставина покращує становище підозрюваного ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, враховуючи обставини кримінального провадження, сімейний та майновий стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави, яка зможе забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України у випадку внесення застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , наслідки від вчинених злочинів, особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу, яка перевищує максимальний розмір, встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, з метою гарантування виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених на нього обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання органу досудового розслідування, застосувати підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 серпня 2019 року та визначити йому розмір застави у розмірі, який перевищує межі, встановлені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, та становить 2070 000 грн., вважаючи, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, ОСОБА_6 , вирішить виконувати покладені на нього обов`язків, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, через побоювання втратити цю заставу.

При цьому колегія суддів враховує обставини, встановлені ст.ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися.

Такий розмір застави буде справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не буде порушувати права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 , з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та розміру завданої шкоди державі, колегія суддів на даний час не вбачає.

Керуючись ст. ст. 182, 183,184,193,309,376,404,405,407,422 КПК України, колегіясуддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 17 серпня 2019 року включно, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного західу у вигляді тримання під вартою, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 серпня 2019 року.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави, встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 20070 000 грн. у національній грошовійодиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем)на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКСУ в місті Києві, код ЄДРПОУ ДКСУ 37993783, МФО 820172, реєстраційний рахунок 37310033182186).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- не відлучатися із Одеської області, Лиманського району, села Крижанівка, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий відповідній уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Шевченківського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішуватиме питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/3984/2019 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1