Постанова

від 20.06.2019 по справі 910/901/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. Справа№ 910/901/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 20.06.2019

за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства Е-КОНСАЛТИНГ , Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД ІНВЕСТ

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019

у справі №910/901/19 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Дочірнього підприємства Е-КОНСАЛТИНГ

до Товариства з обмеженою відповідальністю К.С.КАМЕРТОН

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД ІНВЕСТ

про стягнення 626 042,94 грн. та зобов'язання прийняти приміщення за актом приймання-передачі.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Дочірнє підприємство Е-КОНСАЛТИНГ (далі - ДП Е-КОНСАЛТИНГ , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю К.С.КАМЕРТОН (далі - ТОВ К.С.КАМЕРТОН , відповідач) про стягнення 626 042,94 грн та зобов'язання прийняти приміщення за актом приймання-передачі.

1.2. Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для стягнення з відповідача сплачених позивачем авансових та забезпечувальних грошових сум в загальному розмірі 626 042,94 грн, а також зобов'язання відповідача прийняти приміщення за актом приймання-передачі, оскільки позивач не міг передбачити, що правовідносини сторін спору за договором суборенди від 27.12.2016 №27/12-16 закінчаться внаслідок нікчемності основного договору оренди від 01.11.2016 у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя на передачу приміщення в суборенду та укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки.

1.3. Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що договір суборенди від 27.12.2016 № 27/12-16 на даний час є чинним та повинен добросовісно виконуватись сторонами, підстав для його розірвання та повернення сплачених позивачем коштів не існує. За вказаним позивачем договором купівлі-продажу предмета іпотеки від 05.12.2018 здійснено звернення стягнення на інший об'єкт нерухомого майна, а не приміщення, які використовуються за укладеним між сторонами спору договором суборенди.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. Між позивачем, як суборендарем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір суборенди від 27.12.2016 № 27/12-16 (далі - договір суборенди), відповідно до предмету якого відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове платне користування (в суборенду) нежитлові приміщення з майном для цілей розміщення офісу позивача і ведення своєї господарської діяльності, площа яких визначена на підставі БОМА (/ВОМА 265.2-2009) та в сукупності становить 845 кв.м., що розташовані на 5-му поверсі (далі - приміщення), що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ Г (далі - будівля), згідно плану, наведеному в додатку А до договору).

У подальшому сторонами договору неодноразово укладалися додаткові угоди до договору.

2.2. Пунктом 2.1.3 договору суборенди визначено, що строк суборенди завершується 31.12.2017 включно, якщо до того моменту відповідач не отримає право користування приміщенням на більший строк, враховуючи умови п. 2.1.2 договору.

2.3. Додатковою угодою від 01.11.2018 сторони договору суборенди визначили, що строк суборенди завершується 30 листопада 2019, розмір суборендної плати з 01.01.2019 буде індексований, а розмір забезпечувального платежу буде збільшений.

2.4. Приміщення знаходяться у користуванні відповідача у відповідності до умов договору оренди від 01.11.2016 (основний договір), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю ОФІС ЛАЙН , як орендодавцем, який є власником будівлі і власником приміщення, та відповідачем, як орендарем.

Проте, в матеріалах даної справи вказаний вище договір оренди від 01.11.2016 відсутній, як в оригіналі так і вигляді належним чином засвідченої копії.

2.5. Відповідно до акту приймання-передачі приміщення (додаток Б до договору суборенди), відповідач передав, а позивач прийняв для цілей розміщення офісу приміщення 845 кв.м., що розташовані на 5-му поверсі (далі - приміщення), що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ Г . Вказаний акт підписано сторонами, скріплено відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

2.6. Відповідно до п. 3.3.2 договору позивачем був сплачений забезпечувальний платіж у розмірі 356 421,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №450 від 29.12.2016, №809 від 10.01.2018 та №1044 від 15.11.2018.

Також, позивачем був сплачений авансовий платіж за комунальні послуги у розмірі 40 000,00 грн згідно платіжного доручення №1101 від 04.12.2018.

Крім того, відповідно до платіжного доручення № 1092 від 29.11.2018 р. позивачем сплачені послуги з суборенди за грудень 2018 р. у розмірі 229 621,94 грн.

Зазначені суми грошових коштів позивач просить стягнути з відповідача.

2.7. Позивачем протягом дії договору суборенди належним чином сплачувались всі платежі, передбачені його умовами, а відповідачем виконувались обов'язки, встановлені цим договором. Претензій щодо умов виконання договору суборенди, у тому числі щодо розміру та строків сплати коштів сторонами не заявлялось.

Відповідні акти своєчасно підписувались сторонами та скріплювались печатками.

2.8. Суборендовані позивачем приміщення, які розташовані за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 та входять до складу офісної частини (надбудови) 5-6 поверхів з 20.12.2017 належать на праві власності іншій юридичній особі товариству з обмеженою відповідальністю Патрон Інвест , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1082772378 від 20.12.2017 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1343488880000).

2.9. Між відповідачем (як орендарем) та ТОВ Патрон Інвест (як власником майна) 27.12.2017 був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 01/2017 предметом якого є офісна частина (надбудова) 5-6 поверхів (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1343488880000) за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21.

2.10. Договором суборенди передбачено, що він залишається чинним без зміни будь-яких його умов у разі зміни власника приміщення (пункт 6.3.4 договору).

2.11. Пунктом 6.4.1 договору суборенди визначено, що перехід права власності на приміщення не є підставою для зміни або припинення цього договору.

2.12. Як зазначає позивач, 05.12.2018 у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ Г змінився власник, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу предмета іпотеки між товариством з обмеженою відповідальністю Каліпсо Фінанс , як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю Ріелт Прайм , як покупцем.

2.13. Позивачем наданий лист від 21.01.2019 вих. №01/01-2019 за підписом директора ТОВ Ріелт Прайм та копія договору купівлі продажу предмета іпотеки від 05.12.2018 за №490, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Л.А. предметом якого є нерухоме майно: нежилий будинок-адмінкорпус (літ. Г), загальною площею 7787,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 905988780000).

2.14. Крім того, ТОВ Авангард Інвест разом із апеляційною скаргою, суду наданий договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелт Прайм та Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард Інвест , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Котюк Ірина Володимирівна за № 878.

Предметом даного договору є нерухоме майно: торгівельно-офісний центр (літ. Г), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 21, загальною площею 9 606,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 905988780000).

До того ж, в матеріалах справи наявний договір іпотеки від 02.11.2004, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №7551, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ОФІС ЛАЙН , як іпотекодавцем та публічним акціонерним товариством ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК , як іпотекодержателем, предметом якого є нежилий будинок - адмінкорпус, площею 7787,80, який розташований за адресою: м. Київ, Дегтярівська, 21 (літера Г) відповідно до свідоцтва про право власності на нежилий будинок, виданого Київською міською державною адміністрацією 02.09.2003 серія НБ № 010007616.

2.15. Позивач та ТОВ Авангард Інвест зазначають, що у зв'язку із зміною власника нерухомого майна, що було передано в оренду (суборенду) відповідач втратив право передавати його в суборенду.

Також, позивач і ТОВ Авангард Інвест вважають, що відсутність письмової згоди іпотекодержателя нерухомого майна, яке було предметом оренди (суборенди) є підставою для визнання договору суборенди від 27.12.2016 №27/12-16 укладеного між позивачем та відповідачем нікчемним.

2.16. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази перебування суборендованих позивачем приміщень площею 845 кв.м., що розташовані на 5-му поверсі та знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ Г в іпотеці протягом дії договору суборенди.

Доказів зворотнього позивачем та ТОВ Авангард Інвест не надано.

2.17. Як вбачається з матеріалів справи, з 20.12.2017, тобто під час дії договору суборенди, 5 та 6 поверхи будівлі перебували у власності ТОВ Патрон Інвест та мали інший реєстраційний номер, як окремий об'єкт нерухомого майна, ніж зазначений в наданих позивачем та ТОВ Авангард Інвест договорах купівлі-продажу.

При цьому, за договором іпотеки від 02.11.2004, предметом іпотеки є нежилий будинок - адмінкорпус, площею 7787,80, який розташований за адресою: м. Київ, Дегтярівська, 21 (літера Г) відповідно до свідоцтва про право власності на нежилий будинок, виданого Київською міською державною адміністрацією 02.09.2003 серія НБ № 010007616.

2.18. Судова колегія звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення коштів за договором суборенди та зобов'язання прийняти приміщення за актом приймання-передачі.

Правомірність набуття ТОВ Патрон Інвест права власності на нерухоме майно та/або визнання недійсними відповідних правочинів не є предметом спору у даній справі.

2.19. З матеріалів справи та наданих сторонами пояснень вбачається, що протягом дії договору суборенди позивач щомісячно сплачував орендні та комунальні платежі, а відповідач зараховував їх, як це передбачено умовами договору (надання приміщень в оренду з компенсацією комунальних витрат).

2.20. Проте позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення (повернення) забезпечувального та авансового платежу, а також послуг з суборенди за грудень 2018 р. Вимог про стягнення всіх сплачених за договором суборенди коштів позивачем не заявлялось.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що договір відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

3.3. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

3.4. Докази визнання недійсним укладеного між сторонами спору Договору суборенди в матеріалах справи відсутні. Нікчемність основного договору оренди та договору суборенди позивачем доведено не було.

3.5. Місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутній договір іпотеки, предметом якого є орендоване відповідачем приміщення за укладеним між сторонами спору договором суборенди.

3.6. При цьому, судом першої інстанції спростовано твердження позивача, щодо поширення іпотеки за договором від 02.11.2004 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованим в реєстрі за № 7551 на частину об'єкту нерухомого майна, що було передано позивачу в суборенду.

3.7. Місцевий господарський суд встановив, що за наслідками реконструкції предмету іпотеки зареєстрований окремий об'єкт нерухомого майна (офісна частина (надбудова) 5-6 поверх площею 3044 кв.м.), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.09.2017 інд. № 96380689 та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 12.12.2011 № КВ 14311100245, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

3.8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що права позивача за договором суборенди порушені не були, оскільки сплачені позивачем кошти за користування суборендованим майном на підставі договору суборенди не можуть вважатися такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Право на повернення сплачених позивачем коштів (доходів від орендованого відповідачем майна) в будь якому випадку не відноситься до прав суборендаря, які б підлягали захисту. Такі вимоги можуть заявлятися лише власником майна, якщо він вважає, що його майно передано в оренду (набуто відповідачем) без достатніх правових підстав.

4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач та ТОВ Авангард Інвест звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, скаржники просили поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.

4.2. ДП Е-Консалтинг в апеляційній скарзі посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Апеляційна скарга ДП Е-Консалтинг мотивована тим, що судом неправомірно встановлено відсутність іпотеки на приміщення, які знаходяться в суборенді у позивача, оскільки така обставина, на думку апелянта, спростовується наданим договором на підставі якого було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ДП Е-Консалтинг зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України Про іпотеку іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

На переконання скаржника, ТОВ Патрон Інвест не є власником нерухомого майна (надбудови 5-6 поверхів), а тому не мало право передавати його в оренду.

Також, як вважає ДП Е-Консалтинг судом першої інстанції в порушення ст. 2, 7, 13, 14, 73, 86 Господарського процесуального кодексу України, не було надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, що призвело до ухвалення не законного рішення.

Одним із доводів апеляційної скарги ДП Е-Консалтинг є порушення норм процесуального права у зв'язку із незалученням ТОВ Авангард Інвест та ТОВ Авангард Брок до участі у справі, що призвело до прийняття рішення, яке стосується їх прав та інтересів.

4.3. ТОВ Авангард Інвест не було учасником справи, однак звернулось до апеляційного суду з скаргою на рішення суду першої інстанції вважаючи, що воно прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, що стало наслідком неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

4.4. ТОВ Авангард Інвест обґрунтовує свої доводи тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, вирішив питання про права, інтереси та обов'язки товариства.

Апелянт вважає, що судом залишено поза увагою та не досліджені обставини набуття ТОВ Авангард Інвест права власності на торгівельно-офісний центр, як цілісний об'єкт нерухомого майна.

Одним із доводів незаконності прийнятого судом рішення, за твердженням ТОВ Авангард Інвест , є не дослідження рішень державних органів, якими підтверджено правомірність набуття Товариством права власності на торгівельно-офісний центр.

В обґрунтування своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі, ТОВ Авангард Інвест зазначає про нікчемність основного договору оренди, на підставі якого між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди, у зв'язку із відсутністю згоди іпотекодержателя нерухомого майна на вчинення таких дій.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційних скарг

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу ДП Е-Консалтинг відповідач проти її задоволення заперечив, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 11.04.2019 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу ДП Е-Консалтинг без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

5.2. Відповідач вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що договір суборенди є нікчемним, а тому визнання його недійсним не вимагається. Договір суборенди був укладений на законних підставах із дотриманням норм чинного законодавства.

5.3. Крім того, відповідач зазначає, що передані в суборенду приміщення ніколи в іпотеці не перебували, що підтверджується матеріалами справи.

Обставин, які б спростовували дане твердження відповідача, скаржником не наведено.

5.4. Також, відповідач зауважив, що з моменту укладення договору суборенди жодних претензій у сторін щодо належності виконання його умов не надходило.

Відповідач вважає, що у ДП Е-Консалтинг відсутні будь-які підстави для стягнення коштів у зв'язку із безпідставністю їх набуття.

5.5. Відповідач у відзиві зазначив, що договором суборенди не передбачено його розірвання з підстав зміни власника приміщень, а навпаки, встановлено, що він зберігає свою силу та повинен виконуватись сторонами на тих самих умовах, що передували зміні власника орендованих приміщень.

5.6. Крім того, ТОВ К.С. Камертон заперечував у відзиві проти залучення ТОВ Авангард Інвест та ТОВ Авангард Брок до участі у справі, оскільки, на думку відповідача, їх права оскаржуваним рішенням не порушені.

5.7. Необґрунтованими вважає відповідач і доводи ТОВ Авангард Інвест викладені ним в апеляційній скарзі.

На думку відповідача, не залучення до участі у справі ТОВ Авангард Інвест не призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення місцевого суду від 11.04.2019 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

5.8. У відзиві відповідач зазначив, що звертаючись із апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва про відмову в задоволенні позову, ТОВ Авангард Інвест фактично не погоджується з описовою та мотивувальною частиною рішення, в яких, на його переконання, повинні бути зазначені підстави та обставини набуття товариством права власності на нерухоме майно.

5.9. Відповідач вважає, що при розгляді справи дослідженню підлягали виключно правовідносини між позивачем та відповідачем, що виникли на підставі договору суборенди. В свою чергу ТОВ Авангард Інвест не є стороною договору, тому його права не можуть бути порушені.

Відповідач звертає увагу суду на те, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається наявність у ТОВ Авангард Інвест правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, а викладені доводи про вирішення судом питань про його права, інтереси та обов'язки є припущеннями та не відносяться до предмета спору.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 07.05.2019 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 11.04.2019 у справі № 910/901/19.

Одночасно, при зверненні з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги у даній справі.

6.2. 08.05.2019 ТОВ Авангард Інвест також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 11.04.2019 у справі № 910/901/19.

Одночасно, при зверненні з апеляційною скаргою, апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги у даній справі.

6.3. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/901/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

6.4. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 поновлено скаржникам строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Е-Консалтинг та ТОВ Авангард Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/901/19, призначено справу до розгляду.

6.5. У зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустках, відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 у справі № 910/901/19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Сулім В.В.

6.5. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 прийнято апеляційні скарги ДП Е-Консалтинг та ТОВ Авангард Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/901/19 до провадження вказаною колегією суддів.

6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу ДП Е-Консалтинг з апеляційною скаргою ТОВ Авангард Інвест на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/901/19.

6.7. В судовому засіданні 20.06.2019 представником ДП Е-Консалтинг подано заяву про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Смірнової Л.Г.

6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у даній справі заяву ДП Е-Консалтинг про відвід судді Смірнової Л.Г. залишено без розгляду. Подання даної заяви про відвід судді розцінена судом, як зловживанням процесуальними правами.

6.9. Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 залучено ТОВ Авангард Інвест до участі у справі №910/901/19, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

6.10. Крім того, 20.06.2019 від ТОВ К.С. Камертон до суду надійшла заява про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

6.11. У судове засідання 20.06.2019 з'явились представники позивача, відповідача та ТОВ Авангард Інвест .

6.12. Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, рішення місцевого суду від 11.04.2019 у справі № 910/901/19 скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6.13. Представник третьої особи також надав суду свої пояснення, в яких підтримав подану апеляційну скаргу ТОВ Авангард Інвест у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній, та просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов ДП Е-Консалтинг задовольнити у повному обсязі.

6.14. Представник відповідача проти вимог апеляційних скарг заперечив на підставі доводів зазначених у відзивах та просив рішення місцевого суду від 11.04.2019 у справі № 910/901/19 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

6.15. Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, питання щодо відшкодування вказаних судових витрат вирішується судом апеляційної інстанції враховуючи приписи ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами частини 1 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 774 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

7.3. Закон України Про іпотеку

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України Про іпотеку іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Приписами частини 3 статті 12 Закону України Про іпотеку встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

7.4. Господарський процесуальний кодекс України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційні скарги ДП Е-Консалтинг та ТОВ Авангард Інвест не підлягають задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, спір виник на підставі договору суборенди нерухомого майна № 27/12-16 від 27.12.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенда), тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.

8.3. На переконання колегії суддів, договір суборенди є діючим та повинен виконуватись сторонами відповідно до його умов та вимог чинного законодавства, оскільки суборендовані приміщення відповідачу не повернуті та й досі перебувають у фактичному володінні та користуванні позивача.

8.4. Посилання позивача на нікчемність основного договору оренди та договору суборенди у зв'язку із відсутністю згоди іпотекодержателя на передачу майна в оренду не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Судом враховані приписи статті 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину.

8.5. Відмовляючи в задоволенні позову з підстав нікчемності правочинів оренди (суборенди), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір іпотеки від 02.11.2004, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №7551, укладений між ТОВ Офіс Лайн , як іпотекодавцем та ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк , як іпотекодержателем, предметом якого є нежилий будинок - адмінкорпус, площею 7787,80, що розташований за адресою: м. Київ, Дегтярівська, 21 (літера Г) відповідно до свідоцтва про право власності на нежилий будинок, виданого Київською міською державною адміністрацією 02.09.2003 серія НБ № 010007616, не поширюється на зареєстрований 05.09.2017 окремий об'єкт нерухомого майна № 1343488880000 офісна частина (надбудова) 5-6 поверх площею 3044 кв.м.), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності інд. № 96380689 та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 12.12.2011 № КВ 14311100245.

Матеріали справи спростовують твердження позивача щодо перебування суборендованого майна в іпотеці за договором іпотеки від 02.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №7551 на момент укладення договору суборенди.

8.6. Дослідивши надані позивачем та ТОВ Авангард Інвест додаткові документи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що нерухоме майно (предмет іпотеки) визначене в договорі іпотеки від 02.11.2004, договорі купівлі-продажу предмету іпотеки від 05.12.2018, укладеного між ТОВ Фінансова Компанія Каліпсо Фінанс та ТОВ Ріелт Прайм та договорі купівлі продажу нерухомого майна укладеного між ТОВ Ріелт Прайм та ТОВ Авангард Інвест від 10.12.2018 є відмінним від майна, що було передано в суборенду позивачу.

8.7. Вирішуючи по суті спір про стягнення коштів та зобов'язання прийняти приміщення за актом приймання-передачі, суд першої інстанції правомірно вказав на безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки у даному випадку права позивача порушені не були.

8.8. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи, враховуючи пояснення позивача встановив, що ДП Е-Консалтинг протягом дії договору суборенди добровільно сплачувало всі передбачені його умовами платежі (як періодичні так і разові).

Позивач підтвердив, що обов'язки, передбачені договором суборенди відповідачем виконувались добросовісно у відповідності до визначених сторонами умов. Претензій та вимог щодо належного виконання сторонами обов'язків встановлених договором протягом його дії у позивача та відповідача не виникало.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду правових підстав для повернення сплачених коштів не вбачає.

8.9. Вимога позивача про зобов'язання прийняти приміщення за актом приймання-передачі, на переконання колегії суддів також не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до приписів частини 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Пунктом 6.3.4 договору суборенди визначено, що договір залишається чинним без зміни будь-яких його умов у разі зміни власника приміщення.

Пунктом 6.4.1 договору суборенди зазначено, що перехід права власності на приміщення не є підставою для зміни або припинення цього договору.

Таким чином, посилання скаржників, на припинення дії договору суборенди з підстав зміни власника майна (орендованих приміщень) з 05.12.2018 також на переконання колегії суддів не є підставою для зобов'язання відповідача прийняти приміщення за актом.

8.10. Документи надані ТОВ Авангард Інвест , які за твердженням скаржника мають відношення до розгляду справи, апеляційним судом розглянуті та досліджені.

Як зазначалось вище, скаржника - ТОВ Авангард Інвест , було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача лише під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Проте доводи апеляційної скарги ТОВ Авангард Інвест не спростовують висновків, викладених в рішенні господарського суду м. Києва від 11.04.2019 у даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що долучені ТОВ Аванград Інвест до апеляційної скарги документи не стосуються предмета розгляду справи та не впливають на характер визначених судом між позивачем та відповідачем правовідносин.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

9.2. Оскільки позивачем не доведено порушення його прав та інтересів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

9.3. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Е-КОНСАЛТИНГ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/901/19 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД ІНВЕСТ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/901/19 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/901/19 залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладаються на Дочірнє підприємство Е-КОНСАЛТИНГ та Товариство з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД ІНВЕСТ .

5. Матеріали справи №910/901/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 24.07.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

В.В. Сулім