Ухвала

від 24.07.2019 по справі 905/17/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"24" липня 2019 р. Справа № 905/17/19

Суддя-доповідач: Плахов О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної освітньої установи «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» , Донецька область, м.Краматорськ, (вх.№2287 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19 (суддя Бокова Ю.В., ухвалене в м.Харків об 11:18год., дата складання повного тексту рішення - 31.05.2019р.)

за позовом: Державної освітньої установи «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» , Донецька область, м.Краматорськ,

до відповідача: Державного навчального закладу «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» , Донецька область, м.Покровськ,

про стягнення грошових коштів у розмірі 214835,51грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна освітня установа «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» звернулась до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.03.2019р.) до Державного навчального закладу «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» про стягнення грошових коштів у розмірі 214835,51грн., з яких: 142558,37грн. - сума заборгованості відшкодування експлуатаційних витрат відповідно до п. 2.2.3. договору №07/29/В; 40268,71грн. - пеня; 18094,73грн. - штраф, 9636,95грн. - інфляційні нарахування; 4276,75грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №07/29/В від 29.07.2016р. в частині своєчасного відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 101 646,38грн., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної освітньої установи «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» до Державного навчального закладу «Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» про стягнення грошових коштів у розмірі 214835,51грн., з яких: 142558,37грн. - сума заборгованості відшкодування експлуатаційних витрат відповідно до п. 2.2.3. договору №07/29/В; 40268,71грн. - пеня; 18094,73грн. - штраф, 9636,95грн. - інфляційні; 4276,75грн.- 3% річних.

Державна освітня установа «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 та частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Тобто, строк подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 21.05.2019р. (дата складення повного тексту - 31.05.2019р.) сплив 20.06.2019р.

Проте, апелянт - Державна освітня установа «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» звернулась з апеляційною скаргою до господарського суду Донецької області 16.07.2019р., що вбачається з відтиску штампу відділу поштового зв`язку на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до господарського суду Донецької області.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Разом, з тим, апелянт - Державна освітня установа «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» звернулась до апеляційного господарського суду з клопотаннями про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя - доповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

За змістом статті 119 Господарського процесуального кодексу України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У відповідності до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19 апелянт посилається на те, що в штаті Державної освітньої установи «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» відсутня посада юриста, тому лише 22.06.2019р. було укладено договір про надання правової допомоги між позивачем і адвокатом Мастикаш Юрієм Івановичем. Разом з тим, адвоката Мастикаша Ю.І., як керівника юридичного відділу ПАТ «Київметробуд« , 23.06.2019р. було відправлено у відрядження керівником групи в складі організованої групи з 24 осіб та з відрядження він повернувся лише 09.07.2019р. У зв`язку із вказаними обставинами, представнику апелянту був необхідний додатковий час для підготовки та подання апеляційної скарги.

Разом з тим, суддя - доповідач зазначає, що частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Приписами частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки; обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

З урахуванням вищевикладеного, апелянт мав можливість уповноважити іншого адвоката для здійснення представництва у суді в порядку частини 1 статті 58 та частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, проте, Державною освітньою установою «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» не вчинено жодних дій, як-то уповноважити іншу особу для забезпечення безперервного робочого процесу, а тим самим і вчасно звернутися з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19.

Окрім того, суддя - доповідач зауважує, що Державна освітня установа «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання скаржником вимог процесуального закону в частині своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням суб`єкта господарювання.

Суддя - доповідач вважає, що в порушення приписів статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом не обґрунтовано та не надано доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості оскаржити рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19 у встановлені законодавством строки, а наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Жодних інших підстав, які можуть свідчити про поважність підстав пропуску процесуального строку скаржником не наведено, доказів, які свідчили б про те, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії - не додано, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого апелянта, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку не вбачається.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Зокрема, згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV "Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права".

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis , рішення від 26.04.2007 у справі Олександр Шевченко проти України , заява №8371/02, п.27 та ухвалу від 14.10.2003 у справі Трух проти України , заява №50966/99,).

З огляду на викладене, судова колегія, у даному випадку не вбачає поважних підстав для відновлення процесуального строку та відмовляє Державній освітній установі «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення встановлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Державної освітньої установи «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної освітньої установи «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019р. у справі №905/17/19 залишити без руху.

2.Державній освітній установі «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач О.В. Плахов