Рішення

від 15.07.2019 по справі 280/1933/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року 16:17Справа № 280/1933/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представника позивача Савенка О.О.,

розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор (пр. Б. Хмельницького, буд. 122, м. Дніпро, 49033) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Колеснікова Дениса Григоровича Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Ігоря Щербини, буд. 6, смт. Якимівка, Запорізька область, 72503) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор (далі - позивач або ПрАТ Розівський елеватор ) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Колеснікова Дениса Григоровича Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач або Державний реєстратор Колесніков Д.Г.), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідача №44453110 від 06.12.2018; зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 за заявою позивача за реєстровим номером 31543148.

Крім того, позивач просить: зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у строк 5 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили; витребувати у відповідача: рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44453110 від 06.12.2018 у паперовій формі з підписом та печаткою державного реєстратора, документ, який містить опис / перелік документів доданих до заяви позивача за реєстровим номером 31543148; розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є правонаступником ПАТ ЯКИМІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР в зв`язку з чим ним було подано заяву за реєстраційним номером 31543148 про державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою. Однак Рішенням від 06 грудня 2018 року №44453110 було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Рішення обґрунтовано тим, що подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Позивач вважає, що ним надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, а отже спірне рішення відповідача винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 02.05.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

10.05.2019 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 14.05.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/1933/19, підготовче засідання призначено на 13.06.2019.

13.06.2019 від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх.№24299) в яких він обґрунтовує підстави розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Протокольною ухвалою суду від 13.06.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.06.2019.

24.06.2019 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№25940) про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме: листа Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (відділу в Якимівському районі) №0-8-0.36-11/115-19 від 09.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 27.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.07.2019.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав.

11.07.2019 від відповідача надійшла заява (вх.№28596) про розгляд справи №280/1933/19 за його відсутності.

15.07.2019, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 16.05.2017 проведено державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства ЯКИМІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР (ідентифікаційний код 23792434) на підставі рішення акціонерів про припинення юридичної особи в результаті приєднання.

19.05.2017 проведено державну реєстрацію Статуту (нову редакцію) ПАТ Розівський елеватор , ідентифікаційний код 00954337 відповідно до якого воно є правонаступником ПАТ ЯКИМІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР , ідентифікаційний код 23792434; ПАТ БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР , ідентифікаційний код 00955101; ПАТ ПРИМОРСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО , ідентифікаційний код 00954314; ПАТ ТРОЯНІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР , ідентифікаційний код 00954194; ПАТ ВЕРХНЬОТОКМАЦЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО , ідентифікаційний код 00954357; ПАТ ОРІХІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ , ідентифікаційний код 00951579, які припинилися шляхом приєднання до позивача.

04 грудня 2018 року ПрАТ Розівський елеватор , через уповноваженого представника Ковалевського І.І., подало:

заяву за реєстраційним номером 31543148 про державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 та (1) державний акт на право постійного користування землею № НОМЕР_3 виданий 23.02.1993 Акимовскому элеватору , (2) Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 , (3) копію Наказу №1376 від 22.10.1998 регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, (4) копію Протоколу №1/2011 загальних зборів засновників ВАТ Якимівський елеватор від 29 квітня 2011 року, (5) копію протоколу №1/2016 від 16 травня 2016 року Загальних зборів акціонерів ВАТ Якимівський елеватор , (6) копію протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ Якимівський елеватор №2/2017 від 20.12.2017, (7) Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ Розівський елеватор .

ПрАТ Розівський елеватор , через уповноваженого представника Ковалевського І.І., отримало Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (надалі - Рішення) №44453110 від 06 грудня 2018 року, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно Колесниковим Денисом Григоровичем , Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області за наслідками розгляду заяви з реєстраційним номером 31543148.

Не погодившись з зазначеним Рішенням ПрАТ Розівський елеватор звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-VІ від 01.07.2004 (зі змінами та доповненнями) цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Частиною 5 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Спірне Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте з посиланням на таку підставу: ….подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 визначає перелік документів, які подаються для державної реєстрації прав, якщо у даному випадку має місце неодноразова реорганізація (злиття, приєднання або перетворення юридичної особи), відповідно до п.49 порядок визначає умови державної реєстрації на підставі документів тільки для реєстрації права власності, а не інших речових прав для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:… .

Далі в Рішенні йде посилання на документи, які необхідно подати для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділення з неї нової юридичної особи (а.с. 16-17).

Однак, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Тобто, вказаним Законом України чітко визначено право реєстрації іншого речового права на підставі виданого державного акту на право постійного користування землею.

Таким чином, твердження відповідача про те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження суд вважає необґрунтованим.

Також відповідач в Рішенні посилається на те, що у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 відсутній механізм реєстрації іншого речового права на об`єкти нерухомого майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї юридичної особи (а.с. 16).

Суд зазначає, що п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Щодо твердження відповідача, викладеного в Рішенні, що відомості про місцерозташування земельної ділянки відсутні у вищезазначеному акті, та план зовнішніх меж землекористування візуально відрізняється від кадастрового плану земельної ділянки відповідно до поданого витягу з Державного земельного кадастру НВ-2304796532018 (а.с. 16).

Відповідно до пункту 1 та пункту 3 частини 3 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі:

- наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);

- невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зазначене твердження відповідача не може бути підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Щодо посилання Відповідача на пункт в статті 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту в частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Суд зазначає, що в даному випадку пункт в частини 1 статті 141 Земельного кодексу України не може застосовуватись, тому що ПАТ ЯКИМІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР не припинилось, а реорганізувалось шляхом приєднання до ПАТ Розівський елеватор (в подальшому ПрАТ Розівський елеватор ). ПрАТ Розівський елеватор є правонаступником усього майна, прав та обов`язків, в тому числі і права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_1 ).

Зазначене, зокрема, підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (відділу в Якимівському районі) №0-8-0.36-11/115-19 від 09.01.2019 в якому зазначено, що Земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1 , площа 47,2570 га) на території Давидівської сільської ради з цільовим призначенням 01.01 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), є одна й та ж сама, на яку надано право постійного користування Якимівському елеватору, правонаступником якого є ПрАТ Розівський елеватор на підставі державного акту на право постійного користування землею №00406 виданого 23 лютого 1993 року з метою вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 182).

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. В земельному законодавстві України не визначено чи має правонаступник в зв`язку з реорганізацією (зокрема, шляхом приєднання юридичної особи) отримати в порядку правонаступництва в постійне користування земельні ділянки, тобто користуватися земельними ділянками на підставі державних актів на право постійного користування, що видані юридичній особі, яка приєднується, хоча за загальним правилом, встановленим у Цивільному кодексі України до правонаступника переходять всі без винятку права.

Позивачем було подано пакет документів відповідачу, якими підтверджується що відбулося перетворення Якимівського елеватора у Відкрите акціонерне товариство Якимівський елеватор , яке надалі змінило своє найменування з Відкритого акціонерного товариства Якимівський елеватор на Публічне акціонерне товариство Якимівський елеватор , а Публічне акціонерне товариство Якимівський елеватор припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства Якимівський елеватор , яке (в свою чергу) змінило тип та найменування з Публічного акціонерного товариства Розівський елеватор на Приватне акціонерне товариство Розівський елеватор .

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Також, частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі №907/916/17 (див.: Єдиний державний реєстр судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/77294520) зазначив, що: У відповідності до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування .

Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. У відповідності до цієї статті підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеній у постанові від 21.02.2011 р. №21-3а11.

При цьому, Верховний Суд України у даній постанові від 21.02.2011 №21-3а-11 встановив, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво .

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладених обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.12.2018 №44453110 та зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги: зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у строк 5 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили, то суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов`язком.

З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 382 КАС України.

Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

З підстав викладених вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор (пр. Б.Хмельницького, буд. 122, м. Дніпро, 49033) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Колеснікова Дениса Григоровича Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Ігоря Щербини, буд. 6, смт. Якимівка, Запорізька область, 72503) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.12.2018 №44453110, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно Колесніковим Денисом Григоровичем Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Колеснікова Дениса Григоровича Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області провести державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 за заявою Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор за реєстровим номером 31543148.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Якимівської районної державної адміністрації Запорізькій області на користь Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор судовий збір у сумі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 липня 2019 року.

Суддя Р.В. Кисіль