Ухвала

від 24.07.2019 по справі 500/1586/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

Справа № 500/1586/19

24 липня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання неправомірними та скасування припису, постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання неправомірними та скасування припису № С-24.06/2 від 24.06.2019, постанови № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019 про накладення штрафу в розмірі 57630 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2019 дану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

22.07.2019 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019 про стягнення 57630 грн. до набрання законної сили рішенням суду у справі № 500/1586/19.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що предметом розгляду у справі № 500/1586/19 є, зокрема, визнання протиправним та скасування постанови № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019 про накладення штрафу в розмірі 57630 грн. Однак, оскаржену постанову відповідач пред`явив до примусового виконання. На підставі чого, 22.07.2019 головний державний виконавець Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області Лірук І.П. виніс постанову про відкриття провадження ВП 59602966 щодо примусового виконання зазначеної постанови. При цьому, позивач вважає, що у разі встановлення протиправності оскарженої постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, останньому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання постанови № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову суд здійснив без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Як слідує з матеріалів справи, що предметом розгляду у справі № 500/1586/19 є, зокрема, визнання протиправним та скасування постанови № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019 про накладення штрафу в розмірі 57630 грн.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 150 КАС подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Суд встановив, що постанова № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019 про накладення штрафу в розмірі 57630 грн. пред`явлена відповідачем до примусового виконання.

На підставі чого, 22.07.2019 головний державний виконавець Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області Лірук І.П. виніс постанову про відкриття провадження ВП 59602966 щодо примусового виконання зазначеної постанови.

Таким чином, в межах виконавчого провадження ВП 59602966 здійснюється примусове виконання постанови № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019 про накладення штрафу в розмірі 57630 грн., яка є предметом судового оскарження у даній справі.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується частиною першою статті 2 КАС відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд згідно статті 90 КАС оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Для можливості застосування судом зазначених форм забезпечення позову, про які просить позивач у заяві про забезпечення позову, необхідна наявність певних підстав, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Таким чином, враховуючи те, що правомірність (неправомірність) прийняття оскарженої постанови буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи, а факт оскарження постанови не зупинив її виконання, суд дійшов висновку, що стягнення штрафу в примусовому порядку на підставі зазначеної постанови до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а відтак заяву про забезпечення позову слід задовольнити, вживши заходи забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 500/1586/19, оскільки невжиття їх може істотно ускладнити виконання рішення суду, або поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб обраний позивачем, у зв`язку з чим заяву позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 150-154, 156, 241, 243, 248 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову,- задовольнити.

Зупинити дію постанови Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 37753878) № АЗ-27.06/1-40-1019-63-1313-19 від 27.06.2019 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт" (місцезнаходження: вул. Пасічна, 8/1, с. Підгороднє, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751) штрафу в розмірі 57630 грн. - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 500/1586/19.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текс ухвали складено 24.07.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

Копія вірна

Суддя Мірінович У.А.